Біблія українською мовою

Друга книга Маккавеїв

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 3
1: Коли у святому місті жили ще у повному мирі, і ретельно дотримувалися законів, за благочестям і відразою до зла первосвященика Онії,
2: бувало, і самі царі шанували це місце, і прославляли святилище багатими дарами,
3: так що і Селевк, цар Азії, давав зі своїх прибутків на всі витрати, потрібні для жертовного служіння.
4: Але якийсь Симон з коліна Веніамінового, поставлений піклувальником храму, ввійшов у суперечку з первосвящеником про порушення законів у місті.
5: І оскіль­ки він не міг перемогти Онію, то пішов до Аполлонія, сина Фрасея, який у той час був воєначальником Келе-Сирії і Фінікії,
6: й оголосив йому, що єрусалимська скарбниця наповнена незліченними багатствами, так само як незліченна кількість грошей зібрана, і немає у них потреби для приношення жертв, але все це може бути обернене під владу царя.
7: Аполлоній же, побачившись з царем, повідомив йому про зазначені багатства, а він, призначивши Іліодора, поставленого над державними справами, послав його і дав наказ вивезти згадані скарби.
8: Іліодор негайно вирушив у дорогу, під при­­водом огляду міст Келе-Сирії і Фінікії, а насправді для того, щоб ви­конати волю царя.
9: Прибувши ж у Єрусалим і будучи дружньо при­й­ня­тим первосвящеником міста, він сповістив йому про отриману вказів­ку й оголосив, задля чого прийшов, притім запитував: чи дійсно все це так?
10: Хоча первосвященик показав, що це є довірене на збереження майно вдів і сиріт,
11: і частково Гиркана,­ си­на Товії, мужа дуже знаменитого, а не так, як обмовляв нечестивий Симон, і що всього чотириста талан­тів срібла і двісті золота;
12: кривдити ж тих, які поклалися на святість міс­ця, на повагу і недоторканність храму, шанованого в усій вселенній, ніяк не слід.
13: Але Іліодор, маючи царський наказ, рішуче говорив, що це має бути взяте у царську скарбницю.
14: Призначивши день, він уві­­й­шов, щоб зробити огляд цього, і відбулося чимале хвилювання в усьому­ міс­ті.
15: Священики у священних облаченнях, упавши перед жертовником, взивали до неба, щоб Той, Який дав закон про майно, яке довіряється святилищу, у цілості зберіг його тим, що довірили.
16: Хто дивився на лице первосвященика, відчував душевне потрясіння; бо погляд його і колір обличчя, який змінився, вияв­ляв його душевне знічення.
17: Його охо­­пив жах і тремтіння тіла, з чого явна була для тих, хто дивився, скор­бота його серця.
18: Деякі родинами ви­­бігали з домів на всенародне моління, бо випадало священному міс­цю зазнати наруги;
19: жінки, оперезавши груди веретищами, натовпами ходили по вулицях; усамітнені діви деякі бігли до воріт, інші— на стіни, а деякі дивилися з вікон,
20: усі ж, простягаючи до неба руки, молилися.
21: Зворушливо було, як народ натовпами кидався ниць, а сильно знічений первосвященик стояв у очі­куванні.
22: Вони благали Вседер­жи­теля Бога зберегти довірене у ці­­ло­сті тим, що довірили.
23: А Іліодор виконував те, що було припущенням.
24: Коли ж він із озброєними­ людьми увійшов уже в скарб­ницю, Господь батьків і Владика усякої вла­ди явив велике знамення: всі, хто насмілився увійти з ним, бу­дучи ура­женими страхом сили Божої, прийшли у знемогу і жах,
25: бо явився їм кінь зі страшним вершником, по­критий прекрасним покровом: швид­ко несучись, він уразив Ілі­одора передніми копитами, а той, хто сидів на ньому, здавалося, мав золоте всеозброєння.
26: Явилися йому і ще інші два юнаки, квітучі силою, прекрасні на вигляд, благоліпно одягнені, які, ставши з того й іншого боку, безупинно бичували його, заподіюючи йому багато ран.
27: Коли він раптово упав на землю й обійнятий був великою темрявою, тоді підняли його і поклали на ноші.
28: Того, хто з великим почтом і охоронцями тільки-но увійшов у зазначену скарбницю, винесли як безпомічного, ясно пізнавши всемогутність Божу.
29: Бо­жественною силою він був повалений безмовним і позбавленим усякої надії і порятунку.
30: Вони ж благословляли Господа, Який прославив Свою оселю; і храм, який незадовго перед тим був наповнений страхом і смутком, явленням Господа Вседер­жителя наповнився радістю і веселощами.
31: Невдовзі деякі з близьких Іліодора, прийшовши, благали Онію прикликати Всевишнього­ і да­рувати життя тому, хто лежав уже конаючи.
32: Первосвященик, побоюючись, щоб цар не подумав, що юде­ями зроблено яке-небудь зловмишлення проти Іліодора, приніс жертву­ за його порятунок.
33: Коли ж перво­священик приносив умилостивительну жертву, ті самі юнаки знову явилися Іліодору, прикрашені тим самим одягом, і, ставши, сказали йому: віддай велику подяку первосвященику Онії, бо заради нього Господь дарував тобі життя;
34: ти ж, покараний від Нього, сповіщай усім велику силу Бога. І, сказавши це, вони стали невидимі.
35: Іліодор же, принісши жертву Господу і давши ба­гато обітниць Тому, Хто зберіг йому життя, і подякувавши Онії, повернувся з воїнами до царя,
36: і перед усіма свідчив про діла великого Бо­га, які він бачив своїми очима.
37: Ко­ли ж цар запитав Іліодора, хто був би здатний, щоб ще раз послати в Єрусалим, він відповів:
38: якщо ти маєш якого-небудь ворога і супротивника твого правління, то пошли його туди, і зустрінеш його покараним, якщо тільки залишиться він у живих, бо на місці цьому істинно перебуває сила Божа:
39: Він Сам, Який перебуває на небі, є стражем і заступником того місця, і тих, що приходять зі злим наміром, уражає й умертвляє.
40: Ось що стало­ся з Іліодором, і так урятована скарб­ниця храму.