Біблія українською мовою

Друга книга Маккавеїв

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 13
1: У сто сорок дев’ятому році дійшла чутка до тих, що були з Іудою, що Антиох Евпатор іде на Юдею з безліччю війська
2: і з ним Лісій, опікун і державний правитель, і в кожного еллінське військо, сто десять тисяч піших, п’ять тисяч триста кінних, двадцять два слони і триста колісниць з косами.
3: Приєднався до них Менелай, з великим облудством спонукуючи Антиоха, не заради спасіння батьківщини, але в надії одержати начальство.
4: Але Цар царів викликав гнів Антиоха на злочинця, і коли Лісій пояснив, що Менелайбув винуватцем усіх зол, то він наказав відвести його у Берію і за тамошнім звичаєм умертвити.
5: У тому місці знаходиться вежа у п’ятдесят ліктів, наповнена попелом; у ній було знаряддя, що оберталося навколо і спускалося у попіл.
6: Туди завжди скидають на загибель винного у святотатстві або того, хто перейшов міру інших зол.
7: Такою от смертю довелося померти нечестивому Менелаю і не мати поховання у землі,— і дуже справедливо.
8: Бо якщо він учинив багато гріхів проти вівтаря Господнього, якого вогонь і попіл були святі, то й одержав смерть у попелі.
9: Тим часом цар, який озлобився у своїх задумах, продовжував похід, маючи намір заподіяти юдеям біди гірші за ті, які були за батька його.
10: Коли довідався про це Іуда, то повелів народу день і ніч закликати Господа, щоб Він і нині, як і колись, явив їм Свою допомогу у небезпеці позбутися закону і батьківщини і святого храму,
11: і щоб народ, який тільки-но трохи заспокоївся, не віддав у поневолення злохульним язич­никам.
12: Усі одностайно виконали це, і впродовж трьох днів із плачем і постом і колінопреклонінням безперестанно молилися милосердному Господу; тоді Іуда, підбадьоривши їх, наказав їм бути у готовності.
13: Залишившись же наодинці зі старійшинами, тримав раду, маючи намір раніше, ніж царське військо ввійде в Юдею і оволодіє містом, вийти і вирішити діло за допомогою Господа.
14: Віддавши піклування про себе Творцю світу, він переконував тих, що були з ним, боротися мужньо до смерти, за закони, за храм, місто, батьківщину і права громадянські, і розташував військо біля Модина.
15: Давши тим, що були з ним, умовний знак «Божа перемога», він з обраними сильними юнаками вночі накинувся на царський намет, убив у війську до чотирьох тисяч чоловік і, крім того, найбільшого слона з людьми, які знаходилися на ньому.
16: Нарешті, наповнивши військо страхом і сум’яттям, вони благополучно відійшли.
17: Відбулося це вже на світанку дня, заступництвом Господа.
18: Цар же, на досвіді пізнавши відважність юдеїв, намагався оволодіти місцями за допомогою хитрости.
19: І приступив він до Вефсури, міцної фортеці юдейської, але був змушений утікати, і потерпів поразку і втрату;
20: Іуда ж надсилав тим, що були у фортеці, все потрібне.
21: Такий собі Родок з війська юдейського­ повідомив ворога про цю таємницю, але був знайдений, схоплений і ув’яз­нений.
22: Удруге цар почав пе­ре­говори з жителями Вефсури; дав їм і від них одержав мир, відійшов і повернув проти тих, що були з Іудою, але був переможений.
23: Довідавшись же, що Филип, залишений в Антиохії правителем, відійшов, він збентежився: став умовляти юдеїв, упо­корився і клявся виконати всі справедливі вимоги, потім прими­рився з ними і приніс жертву, вшанував храм і виявив милості місту,
24: прийняв Маккавея і поставив його воєначальником від Птолемаїди до самого Геррина.
25: Потім пішов він у Птолемаїду: птолемаїдяни невдоволені були договором, обурювалися на умови і хотіли скасувати їх.
26: Увійшов на судилище Лісій, захищався за можливістю, умовив їх, заспокоїв, зробив прихильними і вирушив до Антиохії. Так закінчилася навала і повернення царя.