Біблія українською мовою

Друга книга Маккавеїв

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 11
1: Коли минуло дуже небагато­ часу, Лісій, опікун і родич ца­ря, намісник царський, з великим засмученням переносячи те, що сталося,
2: зібрав до вісімдесяти тисяч пі­хоти і всю кінноту, івирушив проти юдеїв з наміром зробити місто їхнє місцем проживання еллінів,
3: храм обкласти податком, подібно до інших язичницьких капищ, а священноначалля зробити щорічно продажним.
4: Ніскільки не подумав він про силу Божу, понадіявшись на десятки тисяч піхоти, на тисячі кінноти і на вісімдесят слонів.
5: Вступивши в Юдею і наблизившись до Вефсури, місця укріпленого, віддаленого від Єрусалима стадій на п’ять, він обложив його.
6: Коли Маккавей і ті, що були з ним, довідалися, що він облягає твердині, то з плачем і сльозами разом з народом благали Господа, щоб Він послав доброго ангела на спасіння Ізраїля.
7: Маккавей же, сам перший узявши зброю, переконував інших разом з ним, піддаючи себе небезпекам, допомогти братам; і вони негайно охоче вирушили з ним у похід.
8: Коли вони були поблизу Єрусалима, негайно явився­ проводирем їх вершник у білому одя­зі, який потрясав золотою зброєю.
9: Усі вони разом подякували милосердному Богу, й укріпилися духом,­ готові знищити не тільки людей, але і лютих звірів і навіть залізні стіни.
10: Так прийшли вони, під покровом небесного споборника, з милости до них Господа.
11: Як леви, кинулися вони на ворогів, і уразили їх одинадцять тисяч піших і тисячу шістсот кінних, а всіх інших змусили тікати.
12: Багато хто з них, будучи пораненими, рятувалися роздягненими, і сам Лісій урятувався ганебною втечею.
13: Будучи ж досить розумним і розмірковуючи сам із собою над поразкою, яка трапилася з ним, він зрозумів, що євреї непереможні, тому що всемогутній Бог допомагає їм; тому, пославши до них,
14: запевняв, що він погоджується на всі законні вимоги і переко­нає­­ царя бути їхнім другом.
15: Маккавей, піклуючись про користь, погодився на все, що пропонував Лісій; бо цар схвалив усе, що запропонував Мак­­ка­­вей Лісію у листі щодо юдеїв.
16: Лист же, написаний Лісієм до юдеїв, був тако­го змісту: «Лісій народу юдейському— радуватися.
17: Іоан і Авессалом, вами послані, передавши підписану відповідь, клопотали про те, що було зазначено у ньому.
18: Отже, про що потрібно було донести царю, я пояснив, і, що можна було прийняти, на те він погодився.
19: Тому, якщо ви будете зберігати добру прихильність до правління, то і на майбутній час я потурбуюсь допомагати вам для блага.
20: Про под­робиці ж я доручив як вашим, так і моїм посланим переговорити з ва­ми.
21: Будьте здорові! Сто сорок вось­мого року, місяця Діоскоринфія, двадцять четвертого дня».
22: Лист же царя був та­кого змісту: «Цар Антиох­ брату Лісію— радуватися.
23: З того часу, як батько мій відійшов до богів,­ наше бажання те, щоб піддані царст­ва залишалися безтурботними у відправленні справ своїх.
24: Коли ж ми почули, що юдеї не погоджуються­ на почате батьком моїм нововведення еллінських звичаїв, а віддають перевагу власним установленням, і тому просять, щоб дозволено було їм дотримуватися своїх законів;
25: то, бажаючи, щоб і цей народ не був по­турбованим, визначаємо, щоб храм їхній був відновлений і щоб жили вони за звичаєм своїх предків.
26: От­же, ти добре зробиш, якщо пошлеш до них і укладеш мир з ними, щоб вони, знаючи наші наміри, були благодушні і весело продовжували займатися ділами своїми».
27: До на­роду ж лист царя був такий: «Цар Антиох старійшинам юдейським та іншим юдеям— радуватися.
28: Якщо ви здорові, то цього ми і бажаємо: ми також здорові.
29: Менелай оголосив нам, що ви бажаєте сходити до ваших, які у нас.
30: Отже, тим, які будуть приходити до тридцятого дня мі­сяця Ксанфика, готова правиця на запевнення їхньої безпеки:
31: юдеї можуть споживати свою їжу і збері­га­­ти­ свої закони, як і раніше, і ніхто з них ніяким чином не буде потурбова­ний за колишні опущення.
32: Я послав до вас Менелая, щоб він заспокоїв вас.
33: Будьте здорові! Сто сорок восьмого року, п’ятнадцятого дня Ксан­фика».
34: Надіслали до них лист і рим­ляни такого змісту: «Квинт Меммій і Тит Манлій, старійшини римські, юдейському народу— радуватися.
35: Що уступив вам Лісій, родич царя, те і ми підтверджуємо.
36: А що визнав він за потрібне доповісти цареві, про те, розсудивши не­гайно, пошліть кого-небудь, щоб ми могли зробити, що для вас потрібно, бо ми вирушаємо в Антиохію.
37: Тому поспішіть, і пошліть кого-небудь, щоб і ми могли знати, якої ви думки.
38: Будьте здорові! Сто сорок восьмого­ року, п’ятнадцятого дня Ксанфика».