Біблія українською мовою

Четверта книга Царств

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 2
1: У той час, коли Господь захотів піднести Іллю у вихорі на небо, йшов Ілля з Єлисеєм з Галгала.
2: І сказав Ілля Єлисеєві: залишся тут, бо Господь посилає мене у Вефиль. Але Єлисей сказав: живий Господь і жива душа твоя! не залишу­ тебе. І пішли вони у Вефиль.
3: І вийшли сини пророків, що у Вефилі, до Єлисея і сказали йому: чи знаєш, що сьогодні Господь піднесе господа­ря твого над главою твоєю? Він сказав: я також знаю, мовчіть.
4: І сказав йому Ілля: Єлисею, залишся тут, бо Господь посилає мене в Єрихон. І сказав він: живий Господь і жива душа твоя! не залишу тебе. І прийшли в Єрихон.
5: І підійшли сини пророків, що у Єрихоні, до Єлисея і сказали йому: чи знаєш, що сьогодні Господь бере господаря твого і піднесе над главою твоєю? Він сказав: я також знаю, мовчіть.
6: І сказав йому Ілля: залишся тут, тому що Господь посилає мене до Йордану. І сказав він: живий Господь і жива душа твоя! не залишу тебе. І пішли обоє.
7: П’ятдесят чоловік із синів пророчих пішли і стали віддалік навпроти них, а вони обоє стояли біля Йордану.
8: І взяв Ілля милоть свою, і згорнув, і вдарив нею по воді, і розступилася вона туди і сюди, і перейшли обоє по сухому.
9: Коли вони перейшли, Ілля сказав Єлисеєві: проси, що зробити тобі, раніше, ніж я буду взятий від тебе. І сказав Єлисей: дух, який у тобі, нехай буде на мені подвійно.
10: І сказав він: важкого ти просиш. Якщо побачиш, як я буду взятий від тебе, то буде тобі так, а якщо не побачиш, не буде.
11: Коли вони йшли і дорогою розмовляли, раптом з’явилася колісниця вогненна і коні вогненні, і розлучили їх обох, і понісся Ілля у вихорі на небо.
12: Єлисей же дивився і викликнув: батьку мій, батьку мій, ко­лісниця Ізраїля і кіннота його! І не бачив його більше. І схопив він одяг свій і роздер його на дві частини.­
13: І підняв милоть Іллі, що впала з нього, і пішов назад, і став на березі Йордану;
14: і взяв милоть Іллі, що впала з нього, і вдарив нею по воді, і сказав: де Господь, Бог Іллі,— Він Самий? І вдарив по воді, і вона розступилася туди і сюди, і перейшов Єлисей.
15: І побачили його сини пророків, що у Єрихоні, здаля, і сказали: спочив дух Іллі на Єлисеєві. І пішли назустріч йому, і поклонилися йому до землі,
16: і сказали йому: ось, є у нас, рабів твоїх, чоловік п’ятдесят, люди сильні; нехай би вони пішли і пошукали господаря твого; може, відніс його Дух Господній і поставив його на одній з гір, або на одній з долин. Він же сказав: не посилайте.
17: Але вони приступали до нього дов­го, так що надокучили йому, і він ска­зав: пошліть. І послали п’ятдесят чо­ловік, і шукали три дні, і не знайшли його,
18: і повернулися до нього, тим часом як він залишався в Єрихоні, і сказав їм: чи не говорив я вам: не ходіть?
19: І сказали жителі того міс­та Єлисеєві: ось, розташування цього­ міста добре, як бачить господар­ наш; але вода погана і земля неплідна.
20: І сказав він: дайте мені нову чашу і покладіть туди соли. І дали йому.
21: І вийшов він до джерела води, і ки­нув туди соли, і сказав: так говорить Господь: Я зробив воду цю здоровою, не буде від неї надалі ні смер­ти, ні неплідности.
22: І вода стала здоровою до цього дня, за словом Єлисея, що він сказав.
23: І пішов він звідти у Вефиль. Коли він ішов дорогою, малі діти вийшли з міста і насміхалися з нього і говорили йому: йди, плішивий! йди, плішивий!
24: Він озирнувся і побачив їх і прокляв їх ім’ям Господнім. І вийшли дві ведмедиці з лісу і розірвали з них сорок дві дити­ни.
25: Звідси пішов він на гору Кармил, а звідти повернувся в Самарію.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 3
1: Іорам, син Ахава, став царем над Ізраїлем у Самарії у вісімнадцятий рік Іосафата, царя Юдейського, і царював дванадцять років,
2: і робив невгодне в очах Господніх, хоча не так, як батько його і мати його: він зняв статую Ваала, яку зробив батько його;
3: однак же гріхів Ієровоама, сина Наватового, що ввів у гріх Ізраїля, він тримався, не відступав від них.
4: Меса, цар Моавитський, був багатий на худобу і посилав цареві Ізраїльському по сто тисяч овець і по сто тисяч необстрижених баранів.
5: Але коли помер Ахав, цар Моавитський відділився від царя Із­раїльського.
6: І виступив цар Іорам у той час із Самарії і зробив огляд всім ізраїльтянам;
7: і пішов і послав до Іосафата, царя Юдейського, сказати: цар Моавитський відділився від мене, чи підеш зі мною на війну проти Моава? Він сказав: піду; як ти, так і я, як твій народ, так і мій народ; як твої коні, так і мої коні.
8: І сказав: якою дорогою йти нам? Він сказав: дорогою пустелі Едомської.
9: І пішов цар Ізраїльський, і цар Юдейський, і цар Едомський, і йшли вони обходом сім днів, і не було води для війська і для худоби, що йшлаза ними.
10: І сказав цар Ізраїльський: ох! скликав Господь трьох царів цих, щоб віддати їх у руку Моава.
11: І сказав Іосафат: чи немає тут пророка Господнього, щоб нам запитати Господа через нього? І відповів один із слуг царя Ізраїльського і сказав: тут Єлисей, син Сафатів, який подавав воду на руки Іллі.
12: І сказав Іосафат: є в нього слово Господнє. І пішли до нього цар Ізраїльський, і Іосафат, і цар Едомський.
13: І сказав Єлисей цареві Ізраїльському: що мені і тобі? піди до пророків батька твого і до пророків матері твоєї. І сказав йому цар Ізраїльський: ні, бо Господь скликав сюди трьох царів цих, щоб віддати їх у руки Моава.
14: І сказав Єлисей: живий Господь Саваоф, перед Яким я стою! Якби я не шанував Іосафата, царя Юдейського, то не глянув би на тебе і не бачив би тебе;
15: тепер покличте мені гусляра. І коли гусляр грав на гуслях, тоді рука Господня торкнулася Єлисея,
16: і він сказав: так говорить Господь: робіть на цій долині рови за ровами,
17: бо так говорить Господь: не побачите вітру і не побачите дощу, а долина ця наповниться водою, яку будете пити ви і дрібна і велика худоба ваша;
18: але цього мало перед очима Господа; Він і Моава віддасть у руки ваші,
19: і ви уразите всі міста укріплені і всі міста головні, і всі кращі дерева зрубаєте, і всі джерела водні загатите, і всі кращі ділянки польові зіпсуєте камінням.
20: Зранку, коли підносять хлібне приношення, раптом полилася вода по дорозі від Едома, і наповнилася земля водою.
21: Коли моавитяни почули, що йдуть царі воювати з ними, тоді зібрані були всі, починаючи від тих, хто носить пояс, і старші, і стали на кордоні.
22: Зранку встали вони рано, і коли сонце засяяло над водою, моавитянам здаля здалася ця вода червоною, як кров.
23: І сказали вони: це кров; побилися царі між собою і знищили один одного; тепер на здобич, Моав!
24: І прийшли вони до стану ізраїльського. І встали ізраїльтяни і почали бити моавитян, і ті побігли від них, а вони продовжували йти на них і бити моавитян.
25: І міста зруйнували, і на кожну кращу ділянку в полі кинули кожен по каменю і закидали його; і всі протоки вод загатили й усі дерева кращі зрубали, так що залишалися тільки камені в Кир-Харешеті. І обступили його пращники і зруйнували його.
26: І побачив цар Моавитський, що битва долає його, і взяв із собою сімсот чоловік, які володіють мечем, щоб пробитися до царя Едомського; але не могли.
27: І взяв він сина свого первістка, якому належало царювати замість нього, і підніс його у всепалення на стіні. Це спричинило велике обурення серед ізраїльтян, і вони відступили від нього і повернулися у свою землю.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 4
1: Одна з дружин синів пророчих із криком говорила Єлисеєві: раб твій, мій чоловік, помер; а ти знаєш,­ що раб твій боявся Господа; тепер прийшов позикодавець взяти обох дітей моїх у раби собі.
2: І сказав їй Єлисей: що мені зробити тобі? скажи­ мені, що є у тебе в домі? Вона сказа­ла: немає в раби твоєї нічого в домі, крім посудини з єлеєм.
3: І сказав він: піди, попроси собі посудин на сторо­ні, у всіх сусідів твоїх, посу­дин порож­ніх; набери чимало,
4: і пі­ди, зам­кни двері за собою і за синами твоїми, і наливай в усі ці посудини; повні відставляй.
5: І пішла від нього і замкнула двері за собою і за синами своїми.­ Вони подавали їй, а вона наливала.
6: Коли були наповнені посудини, вона сказала синові своєму: подай мені ще посудину. Він сказав їй: немає більш посудин. І зупинилася олія.
7: І прийшла вона, і переказала чоловіку Божому. Він сказав: пі­ди, продай олію і заплати борги твої; а що залишиться, тим будеш жити із синами твоїми.
8: Одного дня прийшов Єлисей у Сонам. Там одна багата жінка запросила його до себеїсти хліб; і коли б він не проходив, завжди заходив туди їсти хліб.
9: І сказала вона чоловіку своєму: ось, я знаю, що чоловік Божий, який проходить повз нас постійно, святий;
10: зробимо невелику світлицю над стіною і поставимо йому там постіль, і стіл, і сідалище, і світильник; і коли він буде приходити до нас, нехай заходить туди.
11: В один день він прийшов туди, і зайшов у світлицю, і ліг там,
12: і сказав Гиєзію, слузі своєму: поклич цю сонамитянку. І покликав її, і вона стала перед ним.
13: І сказав йому: скажи їй: «ось, ти так піклуєшся про нас; що зробити б тобі? чи не потріб­но поговорити про тебе з царем, або з воєначальником?» Вона сказала: ні, серед свого народу я живу.
14: І сказав він: що ж зробити їй? І сказав Гиєзій: так ось, сина немає у неї, а чоловік її старий.
15: І сказав він: поклич її. Він покликав її, і стала вона у дверях.
16: І сказав він: через рік, у цей самий час ти будеш тримати на руках сина. І сказала вона: ні, господарю мій, чоловіче Божий, не обманюй раби твоєї.
17: І жінка стала вагітною і народила сина на другий рік, у той самий час, як сказав їй Єлисей.
18: І підріс хлопчик і в один день пішов до батька свого, до женців.
19: І сказав батькові своєму: голова моя! голова моя болить! І ска­зав той слузі своєму: віднеси його до матері його.
20: І поніс його і приніс його до матері його. І він сидів на колінах у неї до полудня, і помер.
21: І пішла вона, і поклала його на постелі чоловіка Божого, і зам­к­нула його, і вийшла,
22: і покликала чоловіка свого і сказала: пришли мені одного зі слуг і одну з ослиць, я поїду до чоловіка Божого і повернуся.
23: Він сказав: навіщо тобі їхати до нього? сьогодні не новомісяччя і не субота. Але вона сказала: добре.
24: І осідлала ослицю і сказала слузі своєму: веди і йди; не зупиняйся, доки не скажу тобі.
25: І вирушила і прибула до чоловіка Божого, до гори Кармил. І коли побачив чоловік Божий її здаля, то сказав слузі своєму Гиєзію: це та сонамитянка.
26: Побіжи до неї назустріч і скажи їй: «чи здорова ти? чи здоровий чоловік твій? чи здорова дитина?»— Вона сказала: здорові.
27: Коли ж прийшла до чоловіка Божого на гору, схопилася за ноги його. І підійшов Гиєзій, щоб відвести її; але чоловік Божий сказав: залиш її, душа в неї засмучена, а Господь приховав від мене і не оголосив мені.
28: І сказала вона: чи просила я сина в господаря мого? чи не говорила я: «не обманюй мене»?
29: І сказав він Гиєзію: підпережи стегна твої і візь­ми жезл мій у руку твою, і піди; якщо зустрінеш кого, не вітай його, і якщо хто буде тебе вітати, не відповідай йому; і поклади жезл мій на лице дитини.
30: І сказала мати дитини: живий Господь і жива душа твоя! не відстану від тебе. І він встав і пішов за нею.
31: Гиєзій пішов попереду них і поклав жезл на лице дитини. Але не було ні голосу, ні від­повіді. І вийшов назустріч йому, і доніс йому, і сказав: не пробуджується дитина.
32: І ввійшов Єлисей у дім, і ось, дитина померла лежить на постелі його.
33: І ввійшов, і зам­к­нув двері за собою, і помолився Гос­поду.
34: І піднявся і ліг над дитям, і приклав свої вуста до його вуст, і свої очі до його очей, і свої долоні до його долонь, і простягся на ньому,­ і зігрілося тіло хлопчика.
35: І встав і пройшов по світлиці назад і вперед; потім знову піднявся і простяг­ся на ньому. І пчихнула дитина ра­зів сім, і відкрила дитина очі свої.
36: І покликав він Гиєзія і сказав: по­клич цю сонамитянку. І той покликав її. Вона прийшла до нього, і він сказав: візьми сина твого.
37: І пі­дійшла, і впала йому в ноги, і поклонилася до землі; і взяла сина свого і пішла.
38: Єлисей же повернув­ся в Галгал. І був голод у землі тій, і сини пророків сиділи перед ним. І сказав він слузі своєму: постав великий казан і звари юшку для синів пророчих.
39: І вийшов один з них у поле збирати овочі, і знайшов дику витку рослину, і набрав з неї диких плодів повний одяг свій; і прийшов і накришив їх у казан з юшкою, тому що вони не знали їх.
40: І налили їм їсти. Але як тільки вони стали їсти юшку, то здійняли крик і говорили: смерть у казані, чоловіче Божий! І не могли їсти.
41: І сказав він: подайте борошна. І всипав його в казан і сказав [Гиєзію]: наливай людям, нехай їдять. І не стало нічого шкідливого в казані.
42: Прийшов хтось з Ваал-Шалиші, і приніс чоловіку Божому хлібний початок— двадцять ячмінних хлібців і сирі зерна в лушпинні. І сказав Єлисей: віддай людям, нехай їдять.
43: І сказав слуга його: що тут я дам сотні людей? І сказав він: віддай людям, нехай їдять, бо так говорить Господь: «наситяться, і залишиться».
44: Він подав їм, і вони наситилися, і ще залишилося, за словом Господнім.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 5
1: Неєман, воєначальник царя Си­­рійського, був великою людиною у господаря свого і шанованою, тому що через нього дав Господь перемогу сиріянам; і людина ця була відмінним воїном, але прокаженим.
2: Сиріяни одного разупішли загона­ми і взяли в полон із землі Ізраїльсь­кої маленьку дівчинку, і вона служи­ла дружині Неємановій.
3: І сказала вона господині своїй: о, якби господар мій побував у пророка, який у Самарії, то він зняв би з нього проказу його!
4: І пішов Неємані передав це господарю своєму, говорячи: так і так говорить дівчинка, що із землі Ізраїльської.
5: І сказав цар Сирійський [Неєману]: піди, сходи, а я надішлю лист до царя Ізраїльсь­кого. Він пішов і взяв із собою десять талантів срібла і шість тисяч сиклівзолота, і десять змін одягу;
6: і приніс лист цареві Ізраїльському, в якому було сказано: разом з листом цим, ось, я посилаю до тебе Неє­мана, слугу мого, щоб ти зняв з його проказу його.
7: Цар Ізраїльський, прочитавши лист, роздер одяг свій і сказав: хіба я Бог, щоб умертвляти й оживляти, що він посилає до мене, щоб я зняв з людини проказу її? ось, тепер знайте і дивіться, що він шукає приводу ворогувати проти мене.
8: Коли почув Єлисей, чоловік Божий, що цар Ізраїльський роздер одяг свій, то послав сказати цареві: для чого ти роздер одяг свій? нехай він прийде до мене, й дізнається, що є пророк в Ізраїлі.
9: І прибув Неєман на конях своїх і на колісниці своїй, і зупинився біля входу в дім Єлисєїв.
10: І вислав до нього Єлисей слугу сказати: піди, омийся сім разів у Йордані, й оновиться тіло твоє у тебе, і будеш чистий.
11: І розгнівав­ся Неєман, і пішов, і сказав: ось, я думав, що він вийде, стане і закличе ім’я Господа Бога свого, і покладе руку свою на те місце і зніме проказу;
12: хіба Авана і Фарфар, ріки дамаські, не кращі за всі води ізраїльські? хіба я не міг би омитися в них і очиститися? І повернувся і відійшов у гніві.
13: І підійшли раби його і говорили йому, і сказали: батьку мій, якбищо-небудь важливе сказав тобі пророк, то чи не зробив би ти? а тим більше, коли він сказав тобі тільки: «омийся, і будеш чистий».
14: І пішов він і занурився в Йордані сім разів, за словом чоловіка Божого, й оновилося тіло його, як тіло малої дитини, і очистився.
15: І повернувся до чоловіка Божого він і всі, хто супроводжував його, і прийшов, і став перед ним, і сказав: ось, я пізнав, що на всій землі немає­ Бога, як тільки в Ізраїля; отже, прийми дар від раба твого.
16: І сказав він: живий Господь, перед лицем Якого стою! не прийму. І той примушував його взяти, але він не погодився.
17: І сказав Неєман: якщо вже не так, то нехай рабові твоєму дадуть землі, скільки понесуть два мули, тому що не буде надалі раб твій приносити всепалення і жертви­ іншим богам, крім Господа;
18: тільки­ ось у чому нехай простить Господь раба твого: коли піде господар мій у дім Риммона для поклоніння там і обіпрется на руку мою, і поклонюся я в домі Риммона, то, за моє поклоніння в домі Риммона, нехай простить Господь раба твого у випадку цьому.
19: І сказав йому: йди з миром. І він від’їхав від нього на невеликий простір землі.
20: І сказав Гиєзій, слуга Єлисея, чо­­ловіка Божого: ось, господар мій відмовився взяти з руки Неємана, цьо­го сиріянина, те, що він приносив. Живий Господь! Побіжу я за ним, і візьму в нього що-небудь.
21: І погнав­ся Гиєзій за Неєманом. І побачив Неєман того, хто біг за ним, і зійшов з колісниці назустріч йому, і сказав: чи з миром?
22: Він відповів: з миром; господар мій послав мене сказати: «ось, тепер прийшли до мене з гори Єфремової два молодих чолові­ка­ із синів пророчих; дай їм талант срібла­ і дві зміни одягу».
23: І сказав Неєман: візьми, мабуть, два таланти. І про­сив його. І зав’язав він два таланти сріб­ла у два мішки і дві зміни одягу і віддав двом слугам своїм, і понесли перед ним.
24: Коли він прийшов до пагорба, то взяв з рук їхніх і сховав удо­ма. І відпустив людей, і вони пішли.
25: Коли він прийшов і з’явився до господаря свого, Єлисей сказав йому: звідки, Гиєзію? І сказав він: нікуди не ходив раб твій.
26: І сказав він йому: хіба серце моє не супровод­жувало тебе, коли обернувся назуст­річ тобі чоловік той з колісниці своєї?­ чи час брати срібло і брати одяг, або оливкові дерева і виноградники, і дрібну або велику худобу, і рабів або рабинь?
27: Нехай же проказа Неєманова пристане до тебе і до потомства твого навік. І вийшов він від нього білийвід прокази, як сніг.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 6
1: І сказали сини пророків Єлисеєві: ось, місце, де ми живемо при тобі, тісне для нас;
2: підемо до Йордану і візьмемо звідти кожен по од­ній колоді і зробимо собі там місце­ для житла. Він сказав: підіть.
3: І сказав один: зроби милість, піди і ти з рабами твоїми. І сказав він: піду.
4: І пі­шов з ними, і прийшли до Йордану і стали рубати дерева.
5: І коли один валив колоду, сокира його впала у воду. І закричав він і сказав: ох, господарю мій! а вона була позичена!
6: І сказав чоловік Божий: де вона впала? Він показав йому місце. І відрубав він шматокдерева і кинув туди, і сплила сокира.
7: І сказав він: візьми собі. Він простягнув руку свою і взяв її.
8: Цар Сирійський пішов війною на ізраїльтян, і радився зі слугами своїми, говорячи: у такому-то й у такому-то місці я розташую свій стан.
9: І посилав чоловік Божий до царя Ізраїльського сказати: бережися проходити цим місцем, тому що там сиріяни залягли.
10: І посилав цар Ізраїльський на те місце, про яке говорив йому чоловік Божий і застерігав його; і зберіг себе там не раз і не два.
11: І збентежилося серце царя Сирійського з цього приводу, і покликав він рабів своїх і сказав їм: скажіть мені, хто з наших у зносинахз царем Ізраїльським?
12: І сказав один із слуг його: ніхто, господа­рю мій царю; а Єлисей пророк, який у Ізраїля, переказує цареві Ізраїльському і ті слова, що ти говориш у спальній кімнаті твоїй.
13: І сказав він: підіть, дізнайтеся, де він; я пошлю і візьму його. І донесли йому і сказали: ось, він у Дофаїмі.
14: І послав туди коней і колісниці і багато війська. І прийшли вночі й оточили місто.
15: Вранці слуга чоловіка Божо­го­ встав і вийшов; і ось, військо нав­коло міста, і коні і колісниці. І сказав йому слуга його: горе нам! господарю мій, що нам робити?
16: І сказав він: не бійся, тому що тих, які з нами, більше, ніж тих, які з ними.
17: І молився Єлисей, і говорив: Господи! відкрий йому очі, щоб він побачив. І відкрив Господь очі слузі, і він побачив, і ось, уся гора наповне­на конями і колісницями вогненними навкруги Єлисея.
18: Коли пішли до нього сиріяни, Єлисей помолився Господу і сказав: уразь їх сліпотою. І Він уразив їх сліпотою за словом Єлисея.
19: І сказав їм Єлисей: це не та дорога і не те місто; йдіть за мною, і я проведу вас до тієї людини,­ яку ви шукаєте. І привів їх у Самарію.
20: Коли вони прийшли у Самарію, Єлисей сказав: Господи! відкрий очі їм, щоб вони бачили. І відкрив Господь очі їхні, і побачили, що вони всередині Самарії.
21: І сказав цар Ізраїльський Єлисеєві, побачивши їх: чи не побити їх, батьку мій?
22: І сказав він: не вбивай. Хіба мечем твоїм і луком твоїм ти полонив їх, щоб убивати їх? Запропонуй їм хліба і води; нехай їдять і п’ють, і підуть до господаря свого.
23: І приготував їм великий обід, і вони їли і пили. І відпустив їх, і пішли до господаря свого. І не ходили більше ті полчища сирійські в землю Ізраїлеву.
24: Після того зібрав Венадад, цар Сирійський, усе військо своє і виступив, і обложив Самарію.
25: І був великий голод у Самарії, коли вони облягли її, так що осляча голова продавалася за вісімдесят сиклів срібла,­ і четверта частина каба голубиного посліду— по п’ять сиклів срібла.
26: Один раз цар Ізраїльський проходив по стіні, і жінка з криком говорила йому: допоможи, господарю мій царю.
27: І сказав він: якщо не допоможе тобі Господь, з чого я допоможу тобі? чи з току, а чи з точила?
28: І сказав їй цар: що тобі? І сказала вона: ця жінка говорила мені: «віддай свого сина, ми з’їмо його сьогод­ні, а сина мого з’їмо завтра».
29: І зва­рили ми мого сина, і з’їли його. І я сказала їй на другий день: «віддай же твого сина, і з’їмо його». Але вона сховала свого сина.
30: Цар, вислухав­ши слова жінки, роздер одяг свій: і проходив він по стіні, і народ бачив, що веретище на самому тілі його.
31: І сказав: нехай те і те зробить мені Бог, і ще більше зробить, якщо залишиться голова Єлисея, сина Сафатового, на ньому сьогодні.
32: Єлисей же сидів у своєму домі, і старці сиділи в нього. І послав [цар] людину від себе. Раніше, ніж прийшов посланий до нього, він сказав старцям: чи бачите, що цей син убивці послав зняти з мене голову? Дивіться, коли прийде посланий, зачиніть двері і притисніть його дверима. А ось і тупіт ніг господаря його за ним!
33: Ще говорив він з ними, і ось посланий приходить до нього, і говорить: ось яка біда від Господа! чого мені надалі чекати від Господа?

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 7
1: І сказав Єлисей: вислухайте слово Господнє: так говорить Гос­подь: завтра в цей час міра борошна кращого будепо сиклю і дві міри ячменю по сиклю біля воріт Самарії.
2: І відповів сановник, на руку якого цар спирався, чоловіку Божому, і сказав: якби Господь і відкрив вікна на небі, і тоді чи може це бути? І сказав той: ось побачиш очима тво­їми, але їсти цього не будеш.
3: Чотири чоловіка прокажених знаходилися біля входу у ворота і говорили вони один одному: навіщо нам сидіти тут, очікуючи смерти?
4: Якщо зважитися нам піти в місто, то в місті голод, і ми там помремо; якщо ж сидіти тут, то також помремо. Піде­мо­ краще в стан сирійський. Якщо залишать нас у живих, будемо жити, а якщо умертвлять, помремо.
5: І вста­ли в сутінках, щоб іти в стан сирійський. І прийшли до краю стану сирійського, і ось, немає там жодної людини.
6: Господь зробив те, що стану сирійському почувся стукіт коліс­ниць та іржання коней, шум війська­ великого. І сказали вони один одному: очевидно, найняв проти нас цар Ізраїльський царів хеттейських і єги­петських, щоб піти на нас.
7: І встали і побігли в сутінках, і залишили намети свої, і коней своїх, і ослів своїх, весь стан, як він був, і побігли, рятуючи себе.
8: І прийшли ті прокажені до краю стану, і ввійшли в один намет, і їли і пили, і взяли звідти срібло, і золото, і одяг, і пішли і сховали. Пішли ще в інший намет, і там узяли, і пішли і сховали.­
9: І сказали один одному: не так ми робимо. День цей— день радісної звістки, якщо ми будемо баритися і будемо чекати ранкового світ­ла, то впаде на нас провина. Ходімо ж і повідомимо дім царський.
10: І прийшли, і покликали воротарів міських, і розповіли їм, говорячи: ми хо­дили в стан сирійський, і ось, немає там ні людини, ні голосу людського,­ а тільки коні прив’язані, і осли прив’язані, і намети, як бути їм.
11: І по­кликали воротарів, і вони переда­ли звістку в самий палац царський.
12: І встав цар уночі, і сказав слугам своїм: скажу вам, що роблять з нами сиріяни. Вони знають, що ми терпимо голод, і вийшли зі стану, щоб сховатися в полі, думаючи так: «ко­ли вони вийдуть з міста, ми захопимо їх живими і ввійдемо в місто».
13: І відповів один зі службовців при ньому, і сказав: нехай візьмуть п’ять з останніх коней, що залишилися в місті, [з усього ополчення ізраїльтян тільки і залишилося в ньому, з усього ополчення ізраїльтян, що за­гинуло], і пошлемо, і подивимося.
14: І взяли дві пари коней, запряжених у колісниці. І послав цар услід сирійському війську, сказавши: підіть, подивіться.
15: І їхали за ним до Йордану, і ось уся дорога встелена одягом і речами, які покидали сиріяни при поспішній утечі своїй. І повернулися послані, і донесли цареві.
16: І вийшов народ, і розграбував стан сирійський, і була міра борошна­ кращого по сиклю, і дві міри ячменю по сиклю, за словом Господнім.
17: І цар поставив того сановника, на руку якого спирався, біля воріт; і розтоптав його народ у воротах, і він помер, як сказав чоловік Божий, який говорив, коли приходив до нього цар.
18: Коли говорив чоловік Божий царю так: «дві міри ячменю по сиклю, і міра борошна кращого по сиклю будуть завтра в цей час біля воріт Самарії»,
19: тоді відповів цей сановник чоловіку Божому і сказав: «якби Господь і відкрив вікна на небі, і тоді чи може це бути?» А він сказав: «побачиш твоїми очима, але їсти цього не будеш».
20: Так і збулося з ним; і затоптав його народ у воротах, і він помер.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 8
1: І говорив Єлисей жінці, сина якої воскресив він, і сказав: устань, і піди, ти і дім твій, і поживи там, де можеш пожити, бо послав Господь голод, і він прийде на цю землю на сім років.
2: І встала та жінка, і зробила за словом чоловіка Божого;­ і пішла вона і дім її, і жила в землі Филистимській сім років.
3: Через сім років повернулася ця жінка з землі Филистимської і прийшла просити царя про дім свій і про поле своє.
4: Цар тоді розмовляв з Гиєзієм, слугою чоловіка Божого, і сказав: розкажи мені про все чудове, що́ зробив Єлисей.
5: І в той час як він розповідав цареві, що той воскресив померлого, жінка, сина якої воскресив він, просила царя про дім свій і про поле своє. І сказав Гиєзій: господарю мій царю, це та сама жінка і той самий син її, якого воскресив Єлисей.
6: І запитав цар у жінки, і вона розповіла йому. І дав їй цар одного з придворних, сказавши: поверніть їй усе, приналежне їй, і всі доходи з поля, з того дня, як вона залишила землю, понині.
7: І прийшов Єлисей у Дамаск, коли Венадад, цар Сирійський, був хворий. І донесли йому, говорячи: прийшов чоловік Божий сюди.
8: І ска­зав цар Азаїлу: візьми в руку твою дарунок і піди назустріч чоловіку Божому, і запитай Господа через нього, говорячи: чи видужаю я від цієї хвороби?
9: І пішов Азаїл назустріч йому, і взяв дарунок у руку свою і все краще в Дамаску, скільки можуть нести сорок верблюдів, і прийшов і став перед лицем його, і сказав: син твій Венадад, цар Сирійський, послав мене до тебе запитати: «чи видужаю я від цієї хвороби?»
10: І сказав йому Єлисей: піди, скажи йому: «видужаєш»; однак же відкрив мені Господь, що він помре.
11: І спрямував на нього Єлисейпогляд свій, і так залишався до того, що привів його в ніяковість; і заплакав чоловік Божий.
12: І сказав Азаїл: від чого господар мій плаче? І сказав він: від того, що я знаю, яке зло вчиниш ти синам Ізраїлевим; фортеці їхні віддаси вогню, і юнаків їхніх мечем умертвиш, і немовлят їхніх поб’єш, і вагітних жінокїхніх розрубаєш.
13: І сказав Азаїл: що таке раб твій, пес [мертвий], щоб міг зробити таку велику справу? І сказав Єлисей: указав мені Господь у тобі царя Сирії.
14: І пішов­ він від Єлисея, і прийшов до госпо­даря свого. І сказав йому цей: що го­ворив тобі Єлисей? І сказав: він говорив мені, що ти видужаєш.
15: А на другий день він узяв ковдру, намочив її водою, і поклав на лице його, і він помер. І став царем Азаїл замість нього.
16: У п’ятий рік Іорама, сина Ахавового, царя Ізраїльського, після Іосафата, царя Юдейського, став царем Іорам, син Іосафата, царя Юдейського.
17: Тридцяти двох років був він, коли став царем, і вісім років царював у Єрусалимі,
18: і ходив шляхом царів ізраїльських, як робив дім Ахавів, тому що дочка Ахава була дружиною його, і робив неугодне в очах Господніх.
19: Однак же не хотів Господь погубити Іуду, заради Давида, раба Свого, бо Він обіцяв дати йому світильник у дітях його на усі часи.
20: У дні його виступив Едом з-під руки Іуди, і поставили вони над собою царя.
21: І пішов Іорам у Цаїр, і всі колісниці з ним; і встав він уночі, й уразив ідумеян, які оточували його, і начальників над колісницями, але народ утік у намети свої.
22: І виступив Едом з-під руки Іуди до цього дня. У той же час виступила і Ливна.
23: Інше про Іорама і про все, що він зробив, написано в літописі царів юдейських.
24: І спочив Іорам з батьками своїми, і похований з батьками­ своїми в місті Давидовому. І став царем Охозія, син його, замість нього.­
25: У дванадцятий рік Іорама, сина Ахавового, царя Ізраїльського, став царем Охозія, син Іорама, царя Юдей­­ського.
26: Двадцяти двох років був Охозія, коли став царем, і один рік царював в Єрусалимі. Ім’я ж матері його Гофолія, дочка Амврія, царя Ізраїльського.
27: І ходив шляхом до­му Ахавового, і робив неугодне в очах Господніх, подібно до дому Аха­ва, тому що він був родичем дому Ахавового.
28: І пішов він з Іорамом, сином Ахавовим, на війну з Азаїлом, царем Сирійським, у Рамоф галаадський, і поранили сиріяни Іорама.
29: І повернувся Іорам цар, щоб лікуватися в Ізреелі від ран, що заподіяли йому сиріяни в Рамофі, коли він воював з Азаїлом, царем Сирійським. І Охозія, син Іорама, цар Юдейський, прийшов відвідати Іорама, сина Ахавового, в Ізреель, тому що він був хворий.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 9
1: Єлисей пророк покликав одного із синів пророчих і сказав йому: опережи стегна твої, і візьми цю посудину з єлеєм у руку твою, і піди в Рамоф галаадський.
2: Прийшовши туди, знайди там Іиуя, сина Іосафата, сина Намессієвого, і підійди, і повели йому виступити із середовища братів своїх, і введи його у внутрішню кімнату;
3: і візьми посудину з єлеєм, і вилий на голову його, і скажи: «так говорить Господь: помазую тебе на царя над Ізраїлем». Потім відчини двері, і біжи, і не чекай.
4: І пішов отрок, слуга пророка, у Рамоф галаадський,
5: і прийшов, і ось сидять воєначальники. І сказав: у мене слово до тебе, воєначальнику. І сказав Іиуй: до кого з усіх нас? І сказав він: до тебе, воєначальнику.­
6: І встав він, і ввійшов у дім. І от­роквилив єлей на голову його, і сказав йому: так говорить Господь Бог Ізраїлів: «помазую тебе на царя над народом Господнім, над Ізраїлем,
7: і ти знищиш дім Ахава, господаря твого, щоб Мені помститися за кров рабів Моїх пророків і за кров усіх рабів Господніх, які впаливід руки Ієзавелі;
8: і загине весь дім Ахава, і знищу в Ахава, хто мочиться до стіни, й ув’язненого і хто залишився в Ізраїлі,
9: і зроблю дім Ахава, як дім Ієровоама, сина Наватового, і як дім Вааси, сина Ахиї­ного;
10: Ієзавель же з’їдять пси на полі Ізреельському, і ніхто не поховає її». І відчинив двері, і втік.
11: І ви­йшов Іиуй до слуг господаря свого, і сказали йому: чи з миром? Навіщо приходив цей несамовитий до тебе? І сказав їм: ви знаєте цю людину і що він говорить.
12: І сказали: неправда, скажи нам. І сказав він: те і те він сказав мені, говорячи: «так говорить Господь: помазую тебе на царя над Ізраїлем».
13: І поспішили вони, і взяли кожен одяг свій, і підстелили йому на самих сходинках, і засурмили трубою, і ска­зали: царем став Іиуй!
14: І пов­став Іиуй, син Іосафата, сина Намес­сієвого, проти Іорама; Іорам же знаходився з усіма ізраїльтянами в Рамофі галаадському на сторожі проти Азаїла, царя Сирійського.
15: Втім, сам цар Іорам повернувся, щоб ліку­ватися в Ізреелі від ран, які заподіяли йому сиріяни, коли він воював з Азаїлом, царем Сирійським. І сказав Іиуй: якщо ви згодні [зі мною], то нехай ніхто не виходить з міста, щоб іти подати звістку в Ізреелі.
16: І сів Іиуй на коня, і поїхав у Ізреель, де лежав Іорам [цар Ізраїльський, для лікування ран, які заподіяли йому сиріяни в Рамофі, коли він воював з Азаїлом, царем Сирійським, сильним і могутнім], і куди Охозія, цар Юдейський, прийшов відвідати Іора­ма.
17: На вежі в Ізреелі стояв сторож,­ і побачив він полчище Іиуєве, коли во­­но йшло, і сказав: полчище бачу я. І сказав Іорам: візьми вершника, і пошли назустріч їм, і нехай скаже: чи з миром?
18: І виїхав вершник на коні назустріч йому, і сказав: так говорить цар: чи з миром? І сказав Іиуй: що тобі до миру? Їдь за мною. І доніс сторож, і сказав: доїхав до них, але не повертається.
19: І послали іншого вершника, і він приїхав до них, і сказав: так говорить цар: чи з миром? І сказав Іиуй: що тобі до миру? Їдь за мною.
20: І до­ніс сторож, сказавши: доїхав до них, і не повертається, а хода, начебто Іиуя, сина На­­­мессієвого, тому що він іде стрім­ко.­­­­
21: І сказав Іорам: запрягай. І за­­пряг­ли­­ колісницю його. І ви­ступив­ Іорам, цар Ізраїльський, і Охозія, цар Юдейський, кожен на колісниці своїй. І ви­ступили назустріч Іиую, і зу­­­стрі­ли­ся з ним на полі Навуфея із­­ре­­елитянина.
22: І коли побачив Іорам Іиуя, то сказав: чи з миром Іиуй? І ска­­­­­зав він: який мир при любодійст­ві Ієзавелі, матері твоєї, і при багатьох волхвуваннях її?
23: І повернув Іорам ру­ки свої, і побіг, і сказав Охо­зії: зра­да, Охозіє!
24: А Іиуй натягнув­ лук рукою своєю, і вразив Іорама між плечима його, і пройшла­ стріла через серце його, й упав він на колісниці своїй.
25: І сказав Іиуй Бидекару, сановникові своєму: візьми, кинь його на ділянку поля Навуфея ізреелитянина, бо згадай, як ми з тобою їхали удвох позаду Ахава, бать­ка його, і як Господь прорік на нього таке пророцтво:
26: істинно, кров Навуфея і кров синів його бачив Я вчора, говорить Господь, і помщуся тобі на цьому полі. Отже, візь­ми, кинь його на полі, за словом Господнім.
27: Охозія, цар Юдейський, побачивши це, побіг по дорозі до дому, що в саду. І погнався за ним Іиуй, і сказав: і його бийте на колісниці. Це булона висоті Гур, що при Івлеамі. І побіг він у Мегиддон, і помер там.
28: І відвезли його раби його в Єрусалим, і поховали його в гробниці його, з батьками його, у місті Давидовому.
29: В одинадцятий рік Іорама, сина Ахавового, став царем Охозія в Юдеї.
30: І прибув Іиуй у Ізреель. Ієзавель же, одержавши звістку, нарум’янила обличчя своє і прикрасила голову­ свою, і дивилася у вікно.
31: Коли Іиуй ввійшов у ворота, вона сказала: чи мир Замврію, убивці володаря свого?
32: І підняв він лице своє до вікна­ і сказав: хто зі мною, хто? І ви­гля­­ну­­­ли­ до нього два, три євнухи.
33: І сказав він: викиньте її. І викинули її. І бриз­нула кров її на стіну і на коней, і розтоптали її.
34: І прийшов Іиуй, і їв, і пив, і сказав: знайдіть цю прокляту і поховайте її, оскільки­ царська дочка вона.
35: І пішли ховати її, і не знайшли від неї нічого,­ крім черепа, і ніг, і кісток рук.
36: І повернулися, і донесли йому. І сказав він: таке було слово Господа, яке Він прорік через раба Свого Іллю фес­ви­тянина, сказавши: на полі ізре­ельсь­кому з’їдять пси тіло Ієзавелі,
37: і буде труп Ієзавелі на ділянці ізреельській, як гній на полі, так що ніхто не скаже: це Ієзавель.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 10
1: У Ахава було сімдесят синів у Самарії. І написав Іиуй листа, і послав у Самарію до начальників Ізреельських, старійшин і вихователів дітей Ахавових, такого змісту:
2: коли прийде цей лист до вас, то, оскільки у вас і сини господаря вашого, у вас же і колісниці, і коні, й укріплене місто, і зброя,—
3: виберіть кращого і найдостойнішого із синів володаря свого, і посадіть на престіл батька його, і воюйте за дім володаря свого.
4: Вони злякалися надзвичайно і сказали: ось, два царі не устояли перед ним, як же нам устояти?
5: І послав начальник над домом царським, і градоначальник, і старійшини, і вихователі до Іиуя, сказати: ми раби твої, і що скажеш нам, те і зробимо; ми нікого не поставимо царем, що завгодно тобі, те і роби.
6: І написав він до них лист удруге такий: якщо ви мої і слову моєму підкорюєтеся, то візьміть голови синів володаря свого, і прийдіть до мене завтра в цей час у Ізреель. [Царських же синів було сімдесят чоловік; виховували їх найзнатніші в місті.]
7: Коли прийшов до них лист, вони взяли царських синів, і закололи їх— сімдесят чоловік, і поклали голови їхні у кошики,­ і послали до нього в Ізреель.
8: І прийшов посланий, і доніс йому, і сказав: принесли голови синів царських. І сказав він: розкладіть їх на дві купи біля входу у ворота, до ранку.
9: Зранку він вийшов, і став, і сказав усьому народу: ви невинні. Ось я повстав проти володаря мого й умертвив його, а їх усіх хто убив?
10: Знайте ж тепер, що не падає на землю жодне слово Господа, яке Він прорік про дім Ахава; Господь зробив те, що прорік через раба Свого Іллю.
11: І умертвив Іиуй усіх, хто залишився з дому Ахава в Ізреелі, й усіх вельмож його, і близь­ких його, і священиків його, так що не залишилося від нього жодного­ вцілілого.
12: І встав, і пішов, і прийшов у Самарію. Знаходячись на дорозі при Беф-Екеді пастушому,
13: зустрів Іиуй братів Охозії, царя Юдейського, і сказав: хто ви? Вони сказали: ми брати Охозії, йдемо довідатися про здоров’я синів царя і синів господині.
14: І сказав він: візьміть їх живих. І взяли їх живих, і закололи їх— сорок два чоловіка, біля колодя­зя Беф-Екеда, і не залишилося з них жодного.
15: І поїхав звідти, і зустрівся з Іонадавом, сином Рихавовим, який ішовназустріч йому, і вітав його, і сказав йому: чи налаштоване твоє серце так, як моє серце до твого серця? І сказав Іонадав: так. Якщо так, то дай руку твою. І подав він руку свою, і підняв він його до себе в колісницю,
16: і сказав: їдь зі мною, і дивися на мою ревність за Господа. І посадили його в колісницю.
17: Прибувши в Самарію, він убив усіх, хто залишався в Ахава в Самарії, так що зовсім знищив його, за словом Господа, яке Він прорік Іллі.
18: І зібрав Іиуй весь народ і сказав їм: Ахав мало служив Ваалу; Іиуй буде служити йому більше.
19: Отже, скличте до мене всіх пророків Ваала,­ всіх служителів його і всіх свяще­ників його, щоб ніхто не був відсутнім, тому що в мене буде велика жерт­ва Ваалу. А всякий, хто не з’я­виться, не залишиться живим. Іиуй робив цез хитрим наміром, щоб знищити служителів Ваала.
20: І сказав Іиуй: призначте святкове зібрання заради Ваала. І проголосили зібрання.
21: І послав Іиуй по всьому Ізраїлю, і прийшли всі служителі Ваала; не залишалося жодного чоловіка, хто не прийшов би; і ввійшли в дім Ваалів, і наповнився дім Ваалів від краю до краю.
22: І сказав він хранителеві одягу: принеси одяг для всіх служи­те­лів Ваала. І він приніс їм одяг.
23: І вві­йшов Іиуй з Іонадавом, сином Ри­ха­во­вим, у дім Ваалів, і сказав служителям Ваала: розвідайте і розгляньте, чи не знаходиться серед вас хто-небудь із служителів Господніх, тому що тут повинні знаходитися тільки одні служителі Ваала.
24: І приступили­ вони до звершення жертв і всепалень. А Іиуй поставив поза домомвісімдесят чоловік і сказав: душа того, в якого врятується хто-небудь з людей, яких я віддаю вам у руки, буде замість душі того, хто врятується.
25: Коли закінчено було всепалення, сказав Іиуй скороходам і началь­никам: підіть, бийте їх, щоб жоден не втік. І вразили їх вістрям меча і кинули їхскороходи і начальники, і пішли в місто, де було капище Ва­алове.
26: І винесли ідолів з капища Ваалового і спалили їх.
27: І розбили ідола Ваала, і зруйнували капище Ваалове; і зробили з нього місце нечистот, до цього дня.
28: І знищив Іиуй Ваала з землі Ізраїльської.
29: Втім, від гріхів Ієровоама, сина Наватового, який увів Ізраїля в гріх, від них не відступав Іиуй,— від золотих тельців, які у Вефилі і які в Дані.
30: І сказав Господь Іиую: за те, що ти охоче зробив, що було праведним в очах Моїх, виконав над домом Ахавовим усе, що було на серці в Мене, сини твої до четвертого роду будуть сидіти на престолі Ізраїлевім.
31: Але Іиуй не намагався ходити в законі Господа Бога Ізраїлевого, від усього серця. Він не відступав від гріхів Ієро­воама, який увів Ізраїля в гріх.
32: У ті дні почав Господь відрізати частини від ізраїльтян, і вражав їх Азаїл по всьому краю Ізраїлевому,
33: на схід від Йордану, всю землю Галаад, коліноГадове, Рувимове,­ Манассіїне, починаючивід Ароера, що при потоці Арноні, і Галаад і Васан.
34: Інше про Іиуя і про все, що він зробив, і про мужні подвиги його написано в літописі царів ізраїльсь­ких.
35: І спочив Іиуй з батьками своїми, і поховали його в Самарії. І став царем Іоахаз, син його, замість нього.
36: Часу ж царювання Іиуєвого над Ізраїлем, у Самарії, було двадцять вісім років.