Біблія українською мовою

Четверта книга Царств

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 19
1: Коли почув цецар Єзекія, то роздер одяг свій і покрився веретищем, і пішов у дім Господній.
2: І послав Єлиакима, начальника палацу, і Севну писаря, і старших священиків, покритих веретищем, до Ісаї пророка, сина Амосового.
3: І вони сказали йому: так говорить Єзекія: день скорботи і покарання і посором­лення— день цей; тому що дійшли немовлята до отвору утроби материнської, а сили немає народити.
4: Може, почує Господь Бог твій усі слова Рабсака, якого послав цар Ассирійський, господар його, хулити Бога живого і ганьбити словами, які чув Господь Бог твій. Принеси ж молитву за тих, що залишилися, які перебувають ще живими.
5: І прийшли слуги царя Єзекії до Ісаї,
6: і сказав їм Ісая: так скажіть господарю вашому: так говорить Господь: не бійся слів, які ти чув, якими ганьбили Мене слуги царя Ассирійського.
7: Ось Я пошлю в нього дух, і він почує вістку, і повернеться в землю свою, і Я вражу його мечем на землі його.
8: І повернувся Рабсак, і знайшов царя Ассирійського, який воював проти Ливни, тому що він чув, що той відійшов від Лахиса.
9: І почув він про Тиргака, царя Ефіопського; йому сказали: ось, він вийшов воювати з тобою. І знову послав він послів до Єзекії сказати:
10: так скажіть Єзекії, царю Юдейському: нехай не обманює тебе Бог твій, на Якого ти уповаєш, думаючи: «не буде відданий Єрусалим до рук царя Ассирійського».
11: Адже ти чув, що зробили царі ассирійські з усіма землями, наклавши на них закляття,— і чи ти уцілієш?
12: Боги народів, яких розорили батьки мої, чи врятували їх? Чи врятувалиГозан, і Харан, і Рецеф, і синів Едена, що у Фалассарі?
13: Де цар Емафа, і цар Арпада, і цар міста Сепарваїма, Ени та Івви?
14: І взяв Єзекія лист із руки послів, і прочитав його, і пішов у дім Господ­ній, і розгорнув його Єзекія перед лицем Господнім,
15: і молився Єзекія перед лицем Господнім і говорив: Господи Боже Ізраїлів, що сидиш на херувимах! Ти один Бог усіх царств земних, Ти створив небо і землю.
16: Прихили, Господи, вухо Твоє і почуй [мене]; відкрий, Господи, очі Твої і подивись, і почуй слова Сеннахирима, який послав ганьбити [Тебе,] Бога живого!
17: Правда, о, Господи, царі ассирійські розорили народи і землі їхні,
18: і покидали богів їхніх у вогонь; але це не боги, а творіння рук людських, дерево і камінь; тому і знищили їх.
19: І нині, Господи Боже наш, спаси нас від руки його, і дізнаються всі царства землі, що Ти, Господи, Бог єдиний.
20: І послав Ісая, син Амосів, до Єзекії сказати: так говорить Господь Бог Ізраїлів: те, про що ти молився Мені проти Сеннахирима, царя Ассирійського, Я почув.
21: Ось слово, яке прорік Господь про нього: знех­тує тебе, насміється з тебе незаймана дочка Сиона; услід тобі похитає головою дочка Єрусалима.
22: Кого ти ганив і ганьбив? І на кого ти підніс голос і підняв так високо око своє? На Святого Ізраїлевого!
23: Через послів твоїх ти ганив Господа і сказав: «з безліччю колісниць моїх я зійшов на висоту гір, на ребра Ливану, і зрубав великі кедри його, добірні кипариси його, і прийшов на саме крайнє пристановище його, у гай саду його;
24: і відкопував я, і пив воду чужу, і висушу ступнями ніг моїх усі ріки єгипетські».
25: Хіба ти не чув, що Я здавна зробив це, у давні дні наперед накреслив це, а нині виконав тим, що ти спустошуєш укріплені міста, перетворюючина купи руїн?
26: І жителі їх зробилися малопотужні, тремтять і залишаються в соромі. Вони стали яктрава на полі і ніжна зелень, якпарості на покрівлях і обпалений хліб, раніше ніж виколосився.
27: Чи сядеш ти, чи вийдеш, чи ввійдеш, Я все знаю; знаюі зухвалість твою проти Мене.
28: За твою зухвалість проти Мене і за те, щогординя твоя дійшла до вух Моїх, Я вкладу кільце Моє в ніздрі твої і вудила Мої в рот твій, і поверну тебе назад тією ж дорогою, якою прийшов ти.
29: І ось тобі, [Єзекіє,] знамення: їжте в цей рік те, що виросло від упалого зерна, і в другий рік— самородне, а на третій рік сійте і жніть, і садіть вино­градні сади і їжте плоди їх.
30: І вціліле в домі Іудиному, що залишилося, пустить знову корінь внизу і принесе плід вгорі,
31: тому що з Єрусалима вийде залишок, і спасенне від гори Сиону. Ревність Господа Саваофа зробить це.
32: Тому так говорить Господь про царя Ассирійського: «не ввійде він у це місто, і не кине туди стріли, і не приступить до нього з щитом, і не насипле проти нього валу.
33: Тією ж дорогою, якою прийшов, повернеться, і в міс­то це не ввійде, говорить Господь.
34: Я буду охороняти місто це, щоб спасти його заради Себе і заради Да­вида, раба Мого».
35: І сталося в ту ніч: пішов ангел Гос­подній і вразив у стані Ассирій­­сь­­кому сто вісімдесят п’ять тисяч. І вста­ли зранку, і ось усі тіла мертві.­
36: І ви­­рушив, і пішов, і повернувся Сеннахирим, цар Ассирійський, і жив у Ниневії.
37: І коли він поклонявся в домі Нисроха, бога свого, то Адрамелех і Шарецер, сини його, убили його мечем, а самі втекли в землю Араратську. І став царем Асар­дан, син його, замість нього.