Біблія українською мовою

Друга книга Ездри

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 8
1: Після цих подій, у царювання­ Артаксеркса, царя Перського, прийшов Ездра, син Азарії, Зехрія, Хелкія, Салима,
2: Саддука, Ахитова, Амарія, Озії, Мемерофа, Зарея, Сауя, Вокка, Ависая, Финеєса, Єлеазара, Аарона первосвященика.
3: Цей Ездра прийшов з Вавилона, як вчений, що знається на законі Мойсеєвому, даному Господом Богом Ізраїлевим,
4: і зробив йому цар честь, бо він здобув у нього благовоління до всіх своїх прохань.
5: І прийшли з ним у Єрусалим деякі з синів Ізраїля, зі священиків і левитів, священноспівців і воротарів і служителів при храмі,
6: на сьомому році царювання Артаксеркса, у п’ятий місяць того ж сьомого року царювання; бо вони, вийшовши з Вавилона в новомісяччя першого місяця, прийшли у Єрусалим, за даним їм Господом благосприянням на шляху, у новомісяць п’ятий.
7: Ездра ж докладав великі турботи, щоб нічого не опустити з закону Господнього і заповідей, щоб навчити весь Ізраїль постанов і судів.
8: Прийшло і письмове повеління, дане від царя Артаксеркса Ездрі священику і читцю закону Господнього, таке:
9: Цар Артаксеркс Ездрі священику і читцю закону Господнього радуватися.
10: Розсудивши чоловіколюбно, я повелів, щоб ті, що бажають, з народу юдейського і зі священиків і левитів, які знаходяться в нашому царстві, добровільно йшли разом з тобою у Єрусалим.
11: Отже, хто тільки бажає, нехай зберуться і йдуть, як розсудилося мені і моїм семи найближчим радникам;
12: нехай побачать, що робиться в Юдеї та Єрусалимі згідно з законом Господнім,
13: і віднесуть у Єрусалим дари Господу Ізраїля, які обіцяв я і мої наближені, і всяке золото і срібло, яке знайдеться в країні Вавилонській, для Господа в Єрусалим, разом з дарами від народу на храм Господа Бога їхнього, що знаходиться в Єрусалимі;
14: золото ж і срібло— на волів, баранів і агнців та інше, що до цього відноситься,
15: щоб возносити жертви Господу на жертовнику Господа Бога їхнього у Єрусалимі.
16: І все, чого б не захотів ти з братами твоїми зробити на це золото і срібло, роби з волі Бога твого.
17: І священні сосуди Господні, дані тобі для вживання в храмі Бога твого у Єрусалимі, постав перед Господом, Богом твоїм.
18: І інше, що буде потрібно тобі для потреб храму Бога твого, давай з царської скарбниці.
19: І ось я, цар Артаксеркс, повелів хранителям скарбниць Сирії і Фінікії, щоб вони всі, чого потребує Ездра священик і читець закону Всевишнього Бога, справно давали йому, навіть до ста талантів срібла,
20: також пшениці до ста ко́рів і вина до ста мір.
21: І все інше за законом Божим ретельно нехай приноситься Всевишньому Богу, щоб не було гніву на царство царя і синів його.
22: І ще говорю вам, щоб на всіх священиках і левитах, і священноспівцях і воротарях, і служителях храму і на писарях цього храму не було ніякої данини або іншого податку, і щоб ніхто не мав влади накладати будь-що на них.
23: А ти, Ездро, за мудрістю Божою, постав начальників і суддів, щоб вони судили по всій Сирії і Фінікії всіх, хто знає закон Бога твого, а тих, хто не знає, нав­чай:
24: і всі ті, які будуть переступати закон Бога твого, або царський, нехай будуть обов’язково покарані, чи смерти, чи тілесним покаранням, грошовою пенею або вигнанням.
25: Тоді сказав учений Ездра: бла­го­словенний єдиний Господь Бог бать­ків моїх, що поклав на серце ца­рю прославити дім Його у Єрусалимі
26: і вшанував мене перед царем і рад­никами і всіма наближеними і вель­можами його.
27: І я підбадьорив­ся допомогою Господа Бога мого, і зі­б­рав мужів ізраїльських, щоб вони йшли зі мною.
28: І ось начальники за племенами їхніми і за старійшинством, які вийшли зі мною з Вавилона в царювання царя Артаксеркса:
29: із синів Финеєса— Гирсон; із синів Іфамара— Гамалиїл; із синів Давида— Латтус, син Сехенія;
30: із синів Форо­са— Захарія, і з ним записалися сто п’ятдесят людей;
31: із синів Фа­аф­моава— Елиаонія, син Зарея, і з ним двісті людей;
32: із синів Зафоя— Сехенія, син Ієзила, і з ним триста лю­дей; із синів Адина— Овиф, син Іона­фа, і з ним двісті п’ятдесят людей;
33: із синів Ілама— Ієсія, син Гофолія, і з ним сімдесят людей;
34: із синів Сафатії— Зараія, син Михаїла, і з ним сімдесят людей;
35: із синів Іоава— Авадія, син Ієзила, і з ним двісті дванадцять людей;
36: із синів Ванія— Асалимоф, син Іосафія, і з ним сто шістдесят людей;
37: із синів Вавія— Захарія, син Вивая, і з ним двадцять вісім людей;
38: із синів Ас­тафа— Іоан, син Акатана, і з ним сто десять людей;
39: із синів Адоникама— останні, і ось імена їхні: Елифала, син Ієуїла, і Самей, і з ними сімдесят людей;
40: із синів Вагоя— Уфий, син Істалкура, і з ним сімдесят людей.
41: І я зібрав їх біля ріки, яка називається Феран, і ми пробули там три дні, і я оглянув їх.
42: І не знайшовши там нікогозі священиків і левитів,
43: я послав до Єлеазара й Ідуїла, і Маасмана, й Алнафана, і Мамея, і Самея, й Іоривона, Нафана,­ Еннатана, Захарії і Мосоллама, які є начальниками і вченими,
44: і сказав їм, щоб вони пішли до Доддея, який начальствує в місцевості Касиф’є,
45: наказавши їм сказати Доддею і братам його і тим, що знаходяться в тій місцевості Касиф’є, щоб вони прислали нам священиків для дому Господа Бога нашого.
46: І вони привели до нас могутньою рукою Господа Бога нашого мужів-знавців із синів Мооли, сина Левія, сина Ізраїлевого, Асевивея і синів його і братів його, яких було вісімнадцять чоловік;
47: і Асевію й Аннуя й Осея брата із синів Ханунея, і синів їхніх двадцять чоловік;
48: і зі служителів храму, яких дав Давид і начальники на служіння­ левитам, двісті двад­цять служителів, з поіменним списком усіх.
49: І оголосив я там піст перед Господом Бо­гом нашим,
50: щоб виблагати у Бога благополучний шлях нам і супутникам нашим і дітям нашим і худобі,
51: бо я посоромився просити у царя піших і кінних і провідників для безпеки від супротивників наших;
52: тому що ми сказали цареві, що сила Господа нашого буде з тими, хто має Його в усякому доброму починанні.
53: Отже, ми знову помолилися Господу Богу нашому про все це й одержали від Нього велику милість.
54: І відокремив я з родоначальників і священиків дванадцять чоловік, Есеревію і Самію, і з ними братів їхніх десять чоловік.
55: І зважив при них срібло і золото і священні сосуди дому Господа нашого, які дав у дарунок цар і радники його, і вельможі і всі ізраїльтяни.
56: І, зваживши, передав їм срібла шістсот п’ятдесят талантів і сосудів срібних сто талантів, і золота сто талантів, сосудів золотих двадцять і сосудів мід­них з відмінної міді, що блищать, як золото, дванадцять.
57: І сказав їм: і ви святі Господу, і сосуди ці святі, так само, як і золото і срібло, дане за обітницею Господу, Богу батьків наших.
58: Пильнуйте і бережіть їх, доки не здасте старшим священикам і левитам і родоначальникам ізраїльським у Єрусалимі, у сосудосховище дому Бога нашого.
59: І священики і левити, прийнявши срібло і золото і сосуди для Єрусалима, внес­ли їх у храм Господа.
60: І, піднявшись від ріки Феран у дванадцятий день першого місяця, ми йшли у Єрусалим під могутньою рукою Господа над нами, і Він визволяв нас від початку путі від усякого ворога, і ми прийшли у Єрусалим.
61: І тут, після трьох днів, у день четвертий зважене срібло і золото було передане в дім Господа нашого Мармофі, синові Урії, священику.
62: І був з ним Єлеазар, син Финеєса; також були з ним Іосавдос, син Ісуса, і Моеф, син Саванна, левити; і здали все за кількістю і вагою; і вся вага їх записана в той же час.
63: Тоді ті, що прийшли з полону, принесли жертви Богу Ізраїля, дванадцять волів за всіх ізраїльтян, дев’яносто шість баранів, сімдесят два агнці, дванадцять козлів за спасіння: все це— у жертву Господу,—
64: і передали царські повеління царським правителям і начальникам Келе-Сирії і Фінікії, і вони вшанували народ і храм Господа.
65: І коли це було закінчено, приступили до мене начальники і сказали:
66: не відокремився народ ізраїльський і начальники і священики і левити від іноплемінних народів землі і від нечистот їх, від народів хананейських, і хеттейських, і ферезейських, і євусейських, і моавитських, і єгипетських, і ідумейських;
67: бо вступили у шлюб з дочками їх, як самі, так і сини їхні, і змішалося сíм’я святе з іноплемінними народа­ми землі, і проводирі їхні і вельможі зробилися учасниками цього беззаконня із самого початку.
68: Як тільки почув я про це, роздер на собі одяг і священне облачення, і рвав волосся на голові і бороді, і сидів за­клопотаний і сумний.
69: І коли я жалкував про це беззаконня, зібралися до мене всі, хто був натхненний­ словом Господа Бога Ізраїлевого, і я сидів сумний до вечірньої жертви.
70: Тоді, вставши від посту мого, у розідраному одязі й розідраномусвященному облаченні упав на коліна і, простягнувши руки до Господа, я сказав:
71: Господи! я соромлюсь і знічуюся перед лицем Твоїм,
72: бо гріхи наші піднялися вище голів наших, і безумство наше піднялося до неба;
73: ще від часів батьків наших і до цього дня ми знаходимося у великому гріху;
74: і за гріхи наші і батьків наших ми з братами нашими­ і царями нашими і священиками нашими були віддані царям іноземним під меч, у полон і на розграбування з осоромленням до цього дня.
75: Але тепер була зроблена нам така велика милість від Тебе, Господи Боже, що Ти залишив наш корінь і ім’я на місці святині Твоєї,
76: що відкрив нам світильник у домі Господа, Бога нашого, дав нам споживу під час поневолення нашого! І, коли ми знаходилися в поневоленні, не були залишені Господом, Богом нашим;
77: але Він схилив до нас благовоління царів перських, щоб вони дали нам споживу
78: і прославили храм Господа нашого, і щоб відбудований був спустошений Сион, і нам дано було утвердження в Юдеї та Єрусалимі.
79: І нині що́ скажемо ми, Господи, маючи все це? Ми переступили повеління Твої, які Ти дав рукою рабів Твоїх, пророків, говоря­чи:
80: земля, в яку ви входите, щоб успадкувати її, осквернена сквернами іноплемінних землі, і вони напов­нили її нечистотами своїми.
81: І тепер не віддавайте дочок ваших заміж за синів їхніх, і їхніх дочок не беріть за синів ваших,
82: і не шукайте миру з ними в усі часи, щоб укріпитися вам і споживати блага цієї землі і залишити її у спадщину дітям вашим повіки.
83: І все, що стається з нами, буває за злі діла наші і за великі гріхи наші. Ти, Господи, полег­шив гріхи наші
84: і дав нам такий корінь; але ми знову повернулися до порушення закону Твого через змішання з нечистотами народів землі.
85: Чи не прогнівався Ти на нас так, щоб погубити нас і не залишити ні кореня, ні сімені, ні імені нашого?
86: Ти істинний, Господи, Боже Ізраїлів! бо ми залишилися коренем до цього дня.
87: Але ось нині перед Тобою ми в беззаконнях наших; і в них не належало б стояти перед Тобою.
88: І коли Ездра молився і сповідувався і плакав, простягнувшись на землі перед храмом, зібралося до нього з Єрусалима дуже багато народу: чоловіки, жінки і діти; і був великий плач у народі.
89: І, вигукнувши, Ієхонія, син Іоїля, із синів Ізраїля, сказав: Ездро! ми згрішили перед Господом, ми взяли іноплемінних дружин з народів землі; і ось тепер тут весь Ізраїль:
90: нехай буде звершена нами клятва перед Господом у тому, щоб відкинути всіх іноплемінних дружин наших з дітьми їхніми, як розсудилося тобі і всім, які підкорюються закону Господа.
91: Вставши, зроби це! бо це твоя справа, і ми з тобою в силі будемо зробити її.
92: І, вставши, Ездра закляв старших священиків і левитів усього Ізраїля вчинити так, і вони поклялися.