Друге послання до Коринфян: 2 Кор. 9:12–10:7

2 Кор. 9:12–10:7 зач. 189

Глава 9

1Для ме́не втім за́йва річ писа́ти вам про допомо́гу святи́м,

2бо я зна́ю щи́рість ва́шу і хвалю́ся ва́ми пе́ред македо́нцями, що Аха́ія пригото́вана ще з мину́лого ро́ку, і ре́вність ва́ша заохо́тила багатьо́х.

3А браті́в посла́в я для то́го, щоб похвала́ моя́ про вас не ви́явилася ма́рною в цьо́му ви́падку, але́ щоб ви, як я говори́в, були́ пригото́вані,

4і щоб, коли́ при́йдуть зі мно́ю македо́няни і зна́йдуть вас негото́вими, не лиши́лися ми в со́ромі, – не кажу́ «ви», – похвали́вшись з тако́ю впе́вненістю.

5Тому́ вважа́в я за потрі́бне впроси́ти браті́в, щоб вони́ пішли́ напере́д до вас і заздалегі́дь потурбува́лись, щоб спові́щене вже благослові́ння ва́ше було́ гото́ве як благослові́ння, а не як побо́р.

зач. 1886При цьо́му скажу́: хто сі́є ску́по, той ску́по і пожне́, а хто сі́є ще́дро, той ще́дро і пожне́.

7Ко́жен вділя́й з ла́ски се́рця, не з гіркото́ю се́рця і не з при́мусом, бо хто дає́ добрози́чливо, того́ лю́бить Бог.

8Бог же ма́є си́лу збагати́ти вас уся́кою благода́ттю, щоб ви, завжди́ і у всьо́му ма́ючи вся́кий доста́ток, були́ бага́ті на вся́ке до́бре ді́ло.

9Як напи́сано: розтра́тив, розда́в убо́гим; пра́вда його́ перебува́є пові́к.

10Той же, Хто дає́ насі́ння сіяче́ві і хліб в ї́жу, пода́сть ще́дрість посі́яному ва́ми і примно́жить плоди́ пра́вди ва́шої,

11так щоб ви були́ бага́ті всім на вся́ку ще́дрість, яка́ че́рез нас виклика́є подя́ку Бо́гові.

зач. 18912Бо ді́ло служі́ння цього́ не ті́льки допо́внює вбо́гість святи́х, але́ й виклика́є в багатьо́х вели́кі подя́ки Бо́гові;

13бо, спостеріга́ючи до́свід цього́ служі́ння, вони́ прославля́ють Бо́га за покі́рність спові́дуваному ва́ми Єва́нгелію Христо́вому і за щи́ре спілкува́ння з ни́ми та з усіма́,

14мо́лячись за вас з прихи́льності до вас, за ду́же ще́дру у вас благода́ть Бо́жу.

15Дя́ка Бо́гові за невимо́вний дар Його́!

Глава 10

1Я ж, Па́вел, котри́й особи́сто між ва́ми скро́мний, а зао́чно про́ти вас сміли́вий, переко́ную вас ла́гідністю й побла́жливістю Христо́вою.

2Прошу́, щоб мені́, коли́ прийду́, не вдава́тися до тіє́ї рішу́чої сміли́вості, яку́ ду́маю вжи́ти про́ти де́яких, що ду́мають про нас, ні́би ми ді́ємо за пло́ттю.

3Бо ми, бу́дучи в пло́ті, не по пло́ті вою́ємо.

4Збро́я на́шого воюва́ння не плотська́, але́ си́льна Бо́гом на зруйнува́ння тверди́нь: не́ю руйну́ємо за́думи

5і вся́ке звели́чування, що повстає́ про́ти пізна́ння Бо́га, і беремо́ в поло́н уся́кий по́мисел на по́слух Христу́,

6і гото́ві покара́ти всіля́кий непо́слух, коли́ ваш по́слух ви́повниться.

зач. 1907Чи на осо́бу ви ди́витесь? Хто впе́внений в собі́, що він Христо́вий, той сам по собі́ суди́, що, як він Христо́вий, так і ми Христо́ві.

8Бо коли́ б я і бі́льше став хвали́тися на́шою вла́дою, що Госпо́дь дав нам на будува́ння, а не на руйнува́ння ва́ше, то не був би у со́ромі.

9Втім, хай не здає́ться, що я заля́кую вас ті́льки посла́ннями.

10Так як де́хто гово́рить: у посла́ннях він суво́рий і си́льний, а в особи́стій прису́тності слабки́й, і мо́ва його́ незначна́, –

11таки́й хай зна́є, що які́ ми на слова́х у посла́ннях зао́чно, такі́ са́мі і на ді́лі особи́сто.

12Бо ми не смі́ємо рівня́ти або́ прирі́внювати себе́ до тих, котрі́ самі́ себе́ виставля́ють: вони́ мі́ряють себе́ сами́ми собо́ю та порі́внюють себе́ з собо́ю нерозу́мно.

13А ми не бу́демо хвали́тись безмі́рно, а в мі́ру уді́лу, що призна́чив нам Бог, в таку́ мі́ру, щоб досягти́ і до вас.

14Бо ми не напру́жуємо себе́ як ті, що не досягли́ до вас, тому́ що ми досягли́ і до вас благові́стям Христо́вим.

15Ми не без мі́ри хва́лимось, не чужи́ми труда́ми, але́ наді́ємось, що ра́зом із зроста́нням ві́ри ва́шої, ми збі́льшимо у вас уді́л наш,

16так щоб і да́льше вас пропові́дувати Єва́нгеліє, а не хвали́тися гото́вим у чужо́му наді́лі.

17Хто ж хва́литься, хай хва́литься в Го́споді.

18Бо не той досто́йний, хто сам себе́ хва́лить, але́ кого́ хва́лить Госпо́дь.