Біблія українською мовою

Друге послання до Коринфян

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 9
1: Для мене втім зайва річ писати вам про допомогу святим,
2: бо я знаю щирість вашу і хвалюся вами перед македонцями, що Ахаія приготована ще з минулого року, і ревність ваша заохотила багатьох.
3: А братів послав я для того, щоб похвала моя про вас не виявилася марною в цьому випадку, але щоб ви, як я говорив, були приготовані,
4: і щоб, коли прийдуть зі мною македоняни і знайдуть вас неготовими, не лишилися ми в соромі,– не кажу «ви»,– похвалившись з такою впевненістю.
5: Тому вважав я за потрібне впросити братів, щоб вони пішли наперед до вас і заздалегідь потурбувались, щоб сповіщене вже благословіння ваше було готове як благословіння, а не як побор.
6: При цьому скажу: хто сіє скупо, той скупо і пожне, а хто сіє щедро, той щедро і пожне.
7: Кожен вділяй з ласки серця, не з гіркотою серця і не з примусом, бо хто дає доброзичливо, того любить Бог.
8: Бог же має силу збагатити вас усякою благодаттю, щоб ви, завжди і у всьому маючи всякий достаток, були багаті на всяке добре діло.
9: Як написано: розтратив, роздав убогим; правда його перебуває повік.
10: Той же, Хто дає насіння сіячеві і хліб в їжу, подасть щедрість посіяному вами і примножить плоди правди вашої,
11: так щоб ви були багаті всім на всяку щедрість, яка через нас викликає подяку Богові.
12: Бо діло служіння цього не тільки доповнює вбогість святих, але й викликає в багатьох великі подяки Богові;
13: бо, спостерігаючи досвід цього служіння, вони прославляють Бога за покірність сповідуваному вами Євангелію Христовому і за щире спілкування з ними та з усіма,
14: молячись за вас з прихильності до вас, за дуже щедру у вас благодать Божу.
15: Дяка Богові за невимовний дар Його!

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 10
1: Я ж, Павел, котрий особисто між вами скромний, а заочно проти вас сміливий, переконую вас лагідністю й поблажливістю Христовою.
2: Прошу, щоб мені, коли прийду, не вдаватися до тієї рішучої сміливості, яку думаю вжити проти деяких, що думають про нас, ніби ми діємо за плоттю.
3: Бо ми, будучи в плоті, не по плоті воюємо.
4: Зброя нашого воювання не плотська, але сильна Богом на зруйнування твердинь: нею руйнуємо задуми
5: і всяке звеличування, що повстає проти пізнання Бога, і беремо в полон усякий помисел на послух Христу,
6: і готові покарати всілякий непослух, коли ваш послух виповниться.
7: Чи на особу ви дивитесь? Хто впевнений в собі, що він Христовий, той сам по собі суди, що, як він Христовий, так і ми Христові.
8: Бо коли б я і більше став хвалитися нашою владою, що Господь дав нам на будування, а не на руйнування ваше, то не був би у соромі.
9: Втім, хай не здається, що я залякую вас тільки посланнями.
10: Так як дехто говорить: у посланнях він суворий і сильний, а в особистій присутності слабкий, і мова його незначна,–
11: такий хай знає, що які ми на словах у посланнях заочно, такі самі і на ділі особисто.
12: Бо ми не сміємо рівняти або прирівнювати себе до тих, котрі самі себе виставляють: вони міряють себе самими собою та порівнюють себе з собою нерозумно.
13: А ми не будемо хвалитись безмірно, а в міру уділу, що призначив нам Бог, в таку міру, щоб досягти і до вас.
14: Бо ми не напружуємо себе як ті, що не досягли до вас, тому що ми досягли і до вас благовістям Христовим.
15: Ми не без міри хвалимось, не чужими трудами, але надіємось, що разом із зростанням віри вашої, ми збільшимо у вас уділ наш,
16: так щоб і дальше вас проповідувати Євангеліє, а не хвалитися готовим у чужому наділі.
17: Хто ж хвалиться, хай хвалиться в Господі (Ієр. 9,24).
18: Бо не той достойний, хто сам себе хвалить, але кого хвалить Господь.