Біблія українською мовою

Друге послання до Коринфян

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 7
1: Отже, улюблені, маючи такі обітниці, очистимо себе від усякої скверни плоті і духу, здійснюючи святиню в страсі Божому.
2: Вмістіть нас. Ми нікого не скривдили, нікому не пошкодили, ні від кого не шукали користі.
3: Не на осуд кажу; бо я перед цим сказав, що ви в серцях наших, так щоб разом і вмерти і жити.
4: Я багато надіюсь на вас, багато хвалюся вами; я повен утіхи, маю радість велику, при всій скорботі нашій.
5: Бо, коли прийшли ми до Македонії, тіло наше не мало ніякого спокою, бо ми пригнічені були звідусіль: назовні – напади, всередині – страхи.
6: Але Бог, Котрий втішає смиренних, утішив нас прибуттям Тита,
7: і не тільки прибуттям його, але й утіхою, якою він утішався за вас, розповідаючи нам про вашу старанність, про ваш плач, про вашу щирість до мене, то ж я ще більше зрадів.
8: Отже, якщо я засмутив вас посланням, не жалію, хоч і пожалів був, бо бачу, що послання те засмутило вас, але на деякий час.
9: Тепер я радію не тому, що ви засумували, але що ви засумували до покаяння; бо сумували заради Бога, так що ніскільки не зазнали від нас шкоди.
10: Бо печаль заради Бога породжує незмінне покаяння до спасіння, а печаль мирська викликає смерть.
11: Бо те саме, що ви засмутились заради Бога, глядіть, яку викликало у вас щирість, які перепрошування, яке обурення на винуватого, який страх, яке бажання, яку ревність, яке покарання! У всьому ви показали себе чистими у цій справі.
12: Отже, якщо я писав до вас, то не ради кривдника і не заради скривдженого, але щоб вам відкрилося піклування наше про вас перед Богом.
13: Тому ми втішились утіхою вашою, і ще більше зраділи радістю Тита, що ви всі заспокоїли дух його.
14: Отож я не лишився в соромі, якщо чим-небудь про вас похвалився перед ним, але як вам ми говорили всю істину, так і перед Титом похвала наша виявилася правдивою.
15: І серце його дуже прихильне до вас, при спомині про послушність усіх вас, як ви прийняли його зі страхом і трепетом.
16: Отож радію, що в усьому можу покластись на вас.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 11
1: О, коли б ви були хоч трохи поблажливі до моєї нерозумності! Але ви і поблажливі до мене.
2: Бо я турбуюся про вас ревністю Божою; тому що я заручив вас єдиному мужу, щоб представити Христу вас чистою дівою.
3: Але боюсь, щоб, як змій хитрістю своєю обманув Єву, так і ваші уми щоб не пошкодились, ухилившись від простоти у Христі.
4: Бо якби хто, прийшовши, почав проповідувати іншого Іісуса, Котрого ми не проповідували, чи коли б ви одержали іншого Духа, Котрого не одержали, чи інше благовістя, якого не приймали,– то ви були б дуже поблажливі до цього.
5: Але я думаю, що в мене нема ні в чому недостатку супроти вищих Апостолів:
6: хоч я і неук у слові, але не в пізнанні. Втім ми у всьому цілком відомі вам.
7: Чи згрішив я тим, що принижував себе, щоб піднести вас; бо безкорисливо проповідував вам Євангеліє Боже?
8: Від інших церков я одержував плату для служіння вам; і, перебуваючи у вас, хоч і терпів нестаток, нікому не докучав,
9: бо нестаток мій доповняли браття, що прийшли з Македонії; і у всьому я старався і постараюсь не бути для вас тягарем.
10: По істині Христовій, що в мені, скажу, що ця похвала не відбереться від мене в країнах Ахаії.
11: Чому ж я так роблю? Чи тому, що не люблю вас? Богові відомо! Але як роблю, так і робитиму,
12: щоб не дати приводу тим, хто шукає приводу, щоб вони, чим хваляться, в тому виявились такими ж, як і ми.
13: Бо такі лжеапостоли, лукаві робітники, які роблять вигляд Апостолів Христових.
14: І не дивно: адже сам сатана приймає вигляд Ангела світла,
15: а тому не велике діло, коли й слуги його приймають вигляд служителів правди; але кінець їх буде по ділах їхніх.
16: Ще скажу: хай не вважає хто-небудь мене нерозумним, а якщо не так, то прийміть мене, хоч як нерозумного, щоб і мені скільки-небудь похвалитися.
17: А що скажу, те скажу не в Господі, але ніби в безумстві при такій відвазі на похвалу.
18: Як багато хто хвалиться за плоттю, то і я буду хвалитися.
19: Бо ви, люди розумні, охоче терпите нерозумних:
20: ви терпите, коли хто вас поневолює, коли хто об'їдає, коли хто вас оббирає, коли хто звеличується, коли хто б'є вас в обличчя.
21: На сором скажу, що на це у нас не вистачало сил. А коли хто сміє хвалитися чим-небудь, то (кажу з нерозумності) смію і я.
22: Вони євреї? і я. Ізраїльтяни? і я. Сім'я Авраамове? і я.
23: Христові служителі? (в безумності говорю) – я більше. Я значно більше був у трудах, безмірно в ранах, більше у темницях і багаторазово при смерті.
24: Від іудеїв п'ять разів дано було мені по сорок ударів без одного;
25: три рази мене били палицями, один раз побивали камінням; три рази розбивався зі мною корабель, ніч і день пробув я в глибині морській;
26: багато разів був у подорожах, у небезпеках на річках, у небезпеках від розбійників, у небезпеках від єдиноплемінників, у небезпеках від язичників, у небезпеках у місті, у небезпеках в пустелі, у небезпеках на морі, у небезпеках між лжебратами,
27: в труді і у виснаженні, часто без сну, в голоді і спразі, часто в постах, на холоді і в наготі.
28: Крім сторонніх пригод, у мене щодня наплив людей, турбота про всі церкви.
29: Хто знемагає, з ким би і я не знемагав? Хто спокушається, за кого б я не палав?
30: Якщо треба мені хвалитися, то буду хвалитися неміччю моєю.
31: Бог і Отець Господа нашого Іісуса Христа, благословенний вовіки, знає, що я кажу правду.
32: У Дамаску обласний правитель царя Арети стеріг місто Дамаск, щоб схопити мене, і мене в кошику спустили з вікна по стіні, і я уник його рук.