Біблія українською мовою

Друге послання до Коринфян

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 6
1: Ми ж, як співробітники, благаємо вас, щоб благодать Божу ви прийняли не марно.
2: Бо сказано: у сприятливий час Я почув тебе і в день спасіння допоміг тобі. Ось тепер час сприятливий, ось тепер день спасіння.
3: Ми нікому ні в чому не чинимо перешкоди, щоб не було обмовлене служіння,
4: але у всьому показуємо себе як служителі Божі, у великому терпінні, в бідах і нестатках, у тісних обставинах,
5: під ударами, в темницях, у вигнаннях, в трудах, у бдіннях, в постах,
6: у чистоті, в розсудливості, у великодушності, в благості, в Дусі Святому, в нелицемірній любові,
7: в слові істини, у силі Божій зі зброєю правди в правій і в лівій руці,
8: в честі і безчесті, при доганах і похвалах: нас називають обманщиками, але ми вірні;
9: ми невідомі, але нас впізнають; нас вважають померлими, але ось ми живі; нас карають, але ми не вмираємо;
10: нас засмучують, а ми завжди радіємо; ми бідні, але багатьох збагачуємо; ми нічого не маємо, але всім володіємо.
11: Уста наші відкриті до вас, корінфяни, серце наше розширене.
12: Вам не тісно в нас, але в серцях ваших тісно.
13: На рівну відплату,– кажу, як дітям,– будьте розширені і ви.
14: Не схиляйтесь під чуже ярмо з невірними, бо яке спілкування праведності з беззаконням? Що спільного в світла з темрявою?
15: Яка згода між Христом і Веліаром? Або яка співучасть вірного з невірним?
16: Яка сумісність храму Божого з ідолами? Бо ви храм Бога живого, як сказав Бог: оселюся в них і буду ходити в них, і буду їхнім Богом, і вони будуть Моїм народом.
17: І тому вийдіть з середовища їхнього і відділіться, говорить Господь, і не доторкайтесь до нечистого; і Я прийму вас.
18: І буду вам Отцем, і ви будете Моїми синами і дочками, говорить Господь Вседержитель.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 3
1: Невже нам знову знайомитися з вами? Невже потрібні для нас, як для деяких, схвальні послання до вас або від вас?
2: Ви – наше послання, написане у серцях наших, яке пізнають і читають усі люди;
3: ви показуєте собою, що ви – послання Христове, через служіння наше, написане не чорнилом, а Духом Бога живого, не на кам'яних скрижалях, а на плотяних скрижалях серця.
4: Таку впевненість ми маємо в Бозі через Христа.
5: Не тому, щоб ми самі здатні були помислити щось від себе, ніби від себе, але здібність наша від Бога.
6: Він дав нам здібність бути служителями Нового Завіту, не букви, а духу, тому що буква вбиває, а дух животворить.
7: Якщо ж служіння смертоносним буквам, написане на каменях, було таке славне, що сини Ізраїлеві не могли дивитись на обличчя Мойсеєве з причини минущої слави обличчя його,–
8: то чи не значно славнішим має бути служіння духа?
9: Бо коли служіння осудження – славне, то тим більше багате славою служіння оправдання.
10: Те прославлене навіть не є славним з цього боку, з причини переважаючої слави наступного.
11: Бо, якщо минаюче славне, тим славніше перебуваюче.
12: Маючи таку надію, ми діємо з великим дерзновінням,
13: а не так, як Мойсей, котрий клав покривало на обличчя своє, щоб сини Ізраїлеві не дивилися на кінець минаючого.
14: Та розум їхній засліпився: бо те ж саме покривало донині лишається незнятим при читанні Старого Завіту, бо воно знімається Христом.
15: Донині, коли вони читають Мойсея, покривало лежить на серці їхньому,
16: але коли навертаються до Господа, тоді це покривало знімається.
17: Господь є Дух; а де Дух Господній, там свобода.
18: А ми всі відкритим обличчям, як у дзеркалі, дивлячись на славу Господню, преображаємось у той же образ від слави до слави, як від Господнього Духа.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 4
1: Тому, маючи з милості Божої таке служіння, ми не сумуємо,
2: але, відкинувши приховані соромні вчинки, не вдаючись до хитрості та не перекручуючи слова Божого, а відкриваючи істину, доручаємо себе совісті кожної людини перед Богом.
3: Якщо ж і закрите благовіствування наше, то закрите для тих, що гинуть.
4: Для невіруючих, у яких бог віку цього засліпив розум, щоб для них не засяяло світло благовістя про славу Христа, Котрий є образ Бога невидимого.
5: Бо ми не себе проповідуємо, а Христа Іісуса, Господа, а ми – раби ваші для Іісуса,
6: тому що Бог, Котрий звелів, щоб з темряви засяяло світло, осяяв наші серця, щоб просвітити нас пізнанням слави Божої в особі Іісуса Христа.
7: Але скарб цей ми носимо в глиняних сосудах, щоб велич сили приписувалась Богові, а не нам.
8: Нас звідусіль тиснуть, але ми не стиснені; ми в безвихідних обставинах, але не втрачаємо надії;
9: нас гонять, але ми не покинуті; пригноблені, але не гинемо.
10: Завжди носимо в тілі мертвість Господа Іісуса, щоб і життя Іісусове відкрилося в тілі нашому.
11: Бо ми живі безустанно віддаємося на смерть заради Іісуса, щоб і життя Іісусове відкрилося у смертній плоті нашій,
12: то ж смерть діє в нас, а життя у вас.
13: Але, маючи той же дух віри, як написано: я вірував і тому говорив, і ми віруємо, тому й говоримо,
14: знаючи, що Той, Хто воскресив Господа Іісуса, воскресить через Іісуса і нас і поставить перед Собою з вами.
15: Бо все для вас, щоб щедрість благодаті в багатьох викликала ще більшу вдячність на славу Божу.
16: Тому ми не сумуємо; але якщо зовнішній наш чоловік і тліє, то внутрішній з дня на день оновлюється.
17: Бо короткочасне легке страждання наше викликає безмежну вічну славу,
18: коли ми дивимось не на видиме, а на невидиме: бо видиме тимчасове, а невидиме вічне.