Друге послання до Коринфян: 2 Кор. 12:10–19

2 Кор. 12:10–19 зач. 195

Глава 12

1Не кори́сно хвали́тися мені́, бо я прийду́ до виді́нь і одкрове́нь Госпо́дніх.

2Зна́ю чолові́ка у Христі́, яки́й чотирна́дцять ро́ків тому́ (чи в ті́лі – не зна́ю, чи без ті́ла – не зна́ю: Бог ві́дає) узя́тий був до тре́тього не́ба.

3І зна́ю про тако́го чолові́ка (ті́льки не зна́ю – в ті́лі, чи без ті́ла: Бог ві́дає),

4що він був взя́тий в рай і чув невимо́вні слова́, яки́х люди́ні не мо́жна переказа́ти.

5Таки́м чолові́ком мо́жу хвали́тись; собо́ю ж не похвалю́ся, хіба́ ті́льки не́мочами мої́ми.

6А коли́ я захо́чу хвали́тися, не бу́ду безу́мний, бо скажу́ і́стину; але́ я утри́муюсь, щоб ніхто́ не поду́мав про ме́не бі́льше, ніж скі́льки в мені́ ба́чить або́ чу́є від ме́не.

7А щоб я не звели́чувався надзвича́йністю одкрове́нь, да́но мені́ жа́ло у плоть, а́нгел сатани́, пригні́чувати мене́, щоб я не велича́вся.

8Три́чі блага́в я Го́спода про те, щоб удали́в його́ від ме́не.

9Але́ Госпо́дь сказа́в мені́: до́сить для те́бе благода́ті Моє́ї, бо си́ла Моя́ верши́ться в не́мочі. І тому́ я зна́чно охо́чіше бу́ду хвали́тися не́мочами свої́ми, щоб перебува́ла в мені́ си́ла Христо́ва.

зач. 19510Тому́ я себе́ почува́ю до́бре в не́мочах, в кри́вдах, у неста́тках, в гоні́ннях, в у́тисках за Христа́, бо, коли́ я не́мічний, тоді́ си́льний.

11Я дійшо́в до безу́мства, хва́лячись; ви мене́ до цьо́го приму́сили. Вам би слід було́ хвали́ти мене́, бо в ме́не ні в чо́му нема́ недоста́тку супро́ти ви́щих Апо́столів, хоч я і ніщо́.

12Озна́ки Апо́стола ви́явилися пе́ред ва́ми вся́ким терпі́нням, знаме́ннями, чудеса́ми і си́лами.

13Бо чого́ не вистача́є у вас пе́ред і́ншими Церква́ми, хіба́ ті́льки того́, що сам я не був вам тягаре́м? Прості́ть мені́ таку́ прови́ну.

14Ось тре́тій раз я гото́вий йти до вас, і не бу́ду обтя́жувати вас, бо шука́ю не ва́шого, а вас. Не ді́ти пови́нні збира́ти майно́ для батькі́в, а батьки́ для діте́й.

15Я охо́че бу́ду витрача́ти своє́ і висна́жувати себе́ за ду́ші ва́ші, не зважа́ючи на те, що, надзвича́йно лю́блячи вас, я ме́нше люби́мий ва́ми.

16Припу́стимо, що сам я не обтя́жував вас, але́, бу́дучи хи́трим, лука́вством брав з вас.

17Але́ чи користува́вся я чим від вас че́рез кого́-не́будь з тих, кого́ посила́в до вас?

18Я упроси́в Ти́та і посла́в з ним одного́ з браті́в: чи скористува́вся Тит чим від вас? Чи не в одно́му ду́сі ми ді́яли? Чи не одно́ю доро́гою ходи́ли?

19Чи не ду́маєте ще, що ми ті́льки виправдо́вуємося пе́ред ва́ми? Ми гово́римо пе́ред Бо́гом, у Христі́, і все це, улю́блені, для ва́шого повча́ння.

зач. 19620Бо я бою́сь, щоб мені́, прийшо́вши до вас, не знайти́ вас таки́ми, яки́ми не бажа́ю, тако́ж щоб і вам не знайти́ мене́ таки́м, яки́м не бажа́єте: щоб не знайти́ у вас ро́збрату, за́здрості, гні́ву, сва́рок, на́клепів, я́бед, го́рдості, безла́ддя,

21щоб знов, коли́ прийду́, не прини́зив мене́ у вас Бог мій, і що́би не опла́кувати мені́ багатьо́х, що согріши́ли рані́ше і не пока́ялись у нечистоті́, блуді́ та непотрі́бстві, яке́ чини́ли.