Налаштування читання
Текст
Мова
Другий текст поруч
Вигляд
Тло
Шрифт
Вірші
Відстань між рядками
Друге послання до Коринфян: 2 Кор. 11:31–12:9
Глава 11
зач. 1911О, коли́ б ви були́ хоч тро́хи побла́жливі до моє́ї нерозу́мності! Але́ ви і побла́жливі до ме́не.
2Бо я турбу́юся про вас ре́вністю Бо́жою; тому́ що я заручи́в вас єди́ному му́жу, щоб предста́вити Христу́ вас чи́стою ді́вою.
3Але́ бою́сь, щоб, як змій хи́трістю своє́ю обману́в Є́ву, так і ва́ші уми́ щоб не пошко́дились, ухили́вшись від простоти́ у Христі́.
4Бо якби́ хто, прийшо́вши, поча́в пропові́дувати і́ншого Іісу́са, Котро́го ми не пропові́дували, чи коли́ б ви оде́ржали і́ншого Ду́ха, Котро́го не оде́ржали, чи і́нше благові́стя, яко́го не прийма́ли, – то ви були́ б ду́же побла́жливі до цьо́го.
зач. 1925Але́ я ду́маю, що в ме́не нема́ ні в чо́му недоста́тку супро́ти ви́щих Апо́столів:
6хоч я і не́ук у сло́ві, але́ не в пізна́нні. Втім ми у всьо́му цілко́м відо́мі вам.
7Чи згріши́в я тим, що прини́жував себе́, щоб піднести́ вас; бо безкори́сливо пропові́дував вам Єва́нгеліє Бо́же?
8Від і́нших Церко́в я оде́ржував пла́ту для служі́ння вам; і, перебува́ючи у вас, хоч і терпі́в неста́ток, ніко́му не докуча́в,
9бо неста́ток мій доповня́ли бра́ття, що прийшли́ з Македо́нії; і у всьо́му я стара́вся і постара́юсь не бу́ти для вас тягаре́м.
10По і́стині Христо́вій, що в мені́, скажу́, що ця похвала́ не відбере́ться від ме́не в краї́нах Аха́ії.
11Чому́ ж я так роблю́? Чи тому́, що не люблю́ вас? Бо́гові відо́мо! Але́ як роблю́, так і роби́тиму,
12щоб не да́ти при́воду тим, хто шука́є при́воду, щоб вони́, чим хва́ляться, в то́му ви́явились таки́ми ж, як і ми.
13Бо такі́ лжеапо́столи, лука́ві робітники́, які́ ро́блять ви́гляд Апо́столів Христо́вих.
14І не ди́вно: адже́ сам сатана́ прийма́є ви́гляд А́нгела сві́тла,
15а тому́ не вели́ке ді́ло, коли́ й слу́ги його́ прийма́ють ви́гляд служи́телів пра́вди; але́ кіне́ць їх бу́де по діла́х ї́хніх.
16Ще скажу́: хай не вважа́є хто- не́будь мене́ нерозу́мним, а якщо́ не так, то приймі́ть мене́, хоч як нерозу́много, щоб і мені́ скі́льки-не́будь похвали́тися.
17А що скажу́, те скажу́ не в Го́споді, але́ ні́би в безу́мстві при такі́й відва́зі на похвалу́.
18Як бага́то хто хва́литься за пло́ттю, то і я бу́ду хвали́тися.
19Бо ви, лю́ди розу́мні, охо́че те́рпите нерозу́мних:
20ви те́рпите, коли́ хто вас понево́лює, коли́ хто об’їда́є, коли́ хто вас оббира́є, коли́ хто звели́чується, коли́ хто б’є вас в обли́ччя.
зач. 19321На со́ром скажу́, що на це у нас не вистача́ло сил. А коли́ хто смі́є хвали́тися чим-не́будь, то (кажу́ з нерозу́мності) смі́ю і я.
22Вони́ євре́ї? і я. Ізраїльтя́ни? і я. Сі́м’я Авраа́мове? і я.
23Христо́ві служи́телі? (в безу́мності говорю́) – я бі́льше. Я зна́чно бі́льше був у труда́х, безмі́рно в ра́нах, бі́льше у темни́цях і багаторазо́во при́ смерті.
24Від іуде́їв п’ять разі́в да́но було́ мені́ по со́рок уда́рів без одно́го;
25три рази́ мене́ би́ли па́лицями, оди́н раз побива́ли камі́нням; три рази́ розбива́вся зі мно́ю корабе́ль, ніч і день пробу́в я в глибині́ морські́й;
26бага́то разі́в був у по́дорожах, у небезпе́ках на річка́х, у небезпе́ках від розбі́йників, у небезпе́ках від єдиноплемі́нників, у небезпе́ках від язи́чників, у небезпе́ках у мі́сті, у небезпе́ках в пусте́лі, у небезпе́ках на мо́рі, у небезпе́ках між лжебрата́ми,
27в труді́ і у ви́снаженні, ча́сто без сну, в го́лоді і спра́зі, ча́сто в поста́х, на хо́лоді і в наготі́.
28Крім сторо́нніх приго́д, у ме́не щодня́ напли́в люде́й, турбо́та про всі Церкви́.
29Хто знемага́є, з ким би і я не знемага́в? Хто спокуша́ється, за ко́го б я не пала́в?
30Якщо́ тре́ба мені́ хвали́тися, то бу́ду хвали́тися не́міччю моє́ю.
зач. 19431Бог і Оте́ць Го́спода на́шого Іісу́са Христа́, благослове́нний вові́ки, зна́є, що я кажу́ пра́вду.
32У Дама́ску обласни́й прави́тель царя́ Аре́ти стері́г мі́сто Дама́ск, щоб схопи́ти мене́, і мене́ в ко́шику спусти́ли з вікна́ по стіні́, і я уни́к його́ рук.
Глава 12
1Не кори́сно хвали́тися мені́, бо я прийду́ до виді́нь і одкрове́нь Госпо́дніх.
2Зна́ю чолові́ка у Христі́, яки́й чотирна́дцять ро́ків тому́ (чи в ті́лі – не зна́ю, чи без ті́ла – не зна́ю: Бог ві́дає) узя́тий був до тре́тього не́ба.
3І зна́ю про тако́го чолові́ка (ті́льки не зна́ю – в ті́лі, чи без ті́ла: Бог ві́дає),
4що він був взя́тий в рай і чув невимо́вні слова́, яки́х люди́ні не мо́жна переказа́ти.
5Таки́м чолові́ком мо́жу хвали́тись; собо́ю ж не похвалю́ся, хіба́ ті́льки не́мочами мої́ми.
6А коли́ я захо́чу хвали́тися, не бу́ду безу́мний, бо скажу́ і́стину; але́ я утри́муюсь, щоб ніхто́ не поду́мав про ме́не бі́льше, ніж скі́льки в мені́ ба́чить або́ чу́є від ме́не.
7А щоб я не звели́чувався надзвича́йністю одкрове́нь, да́но мені́ жа́ло у плоть, а́нгел сатани́, пригні́чувати мене́, щоб я не велича́вся.
8Три́чі блага́в я Го́спода про те, щоб удали́в його́ від ме́не.
9Але́ Госпо́дь сказа́в мені́: до́сить для те́бе благода́ті Моє́ї, бо си́ла Моя́ верши́ться в не́мочі. І тому́ я зна́чно охо́чіше бу́ду хвали́тися не́мочами свої́ми, щоб перебува́ла в мені́ си́ла Христо́ва.
зач. 19510Тому́ я себе́ почува́ю до́бре в не́мочах, в кри́вдах, у неста́тках, в гоні́ннях, в у́тисках за Христа́, бо, коли́ я не́мічний, тоді́ си́льний.
11Я дійшо́в до безу́мства, хва́лячись; ви мене́ до цьо́го приму́сили. Вам би слід було́ хвали́ти мене́, бо в ме́не ні в чо́му нема́ недоста́тку супро́ти ви́щих Апо́столів, хоч я і ніщо́.
12Озна́ки Апо́стола ви́явилися пе́ред ва́ми вся́ким терпі́нням, знаме́ннями, чудеса́ми і си́лами.
13Бо чого́ не вистача́є у вас пе́ред і́ншими Церква́ми, хіба́ ті́льки того́, що сам я не був вам тягаре́м? Прості́ть мені́ таку́ прови́ну.
14Ось тре́тій раз я гото́вий йти до вас, і не бу́ду обтя́жувати вас, бо шука́ю не ва́шого, а вас. Не ді́ти пови́нні збира́ти майно́ для батькі́в, а батьки́ для діте́й.
15Я охо́че бу́ду витрача́ти своє́ і висна́жувати себе́ за ду́ші ва́ші, не зважа́ючи на те, що, надзвича́йно лю́блячи вас, я ме́нше люби́мий ва́ми.
16Припу́стимо, що сам я не обтя́жував вас, але́, бу́дучи хи́трим, лука́вством брав з вас.
17Але́ чи користува́вся я чим від вас че́рез кого́-не́будь з тих, кого́ посила́в до вас?
18Я упроси́в Ти́та і посла́в з ним одного́ з браті́в: чи скористува́вся Тит чим від вас? Чи не в одно́му ду́сі ми ді́яли? Чи не одно́ю доро́гою ходи́ли?
19Чи не ду́маєте ще, що ми ті́льки виправдо́вуємося пе́ред ва́ми? Ми гово́римо пе́ред Бо́гом, у Христі́, і все це, улю́блені, для ва́шого повча́ння.
зач. 19620Бо я бою́сь, щоб мені́, прийшо́вши до вас, не знайти́ вас таки́ми, яки́ми не бажа́ю, тако́ж щоб і вам не знайти́ мене́ таки́м, яки́м не бажа́єте: щоб не знайти́ у вас ро́збрату, за́здрості, гні́ву, сва́рок, на́клепів, я́бед, го́рдості, безла́ддя,
21щоб знов, коли́ прийду́, не прини́зив мене́ у вас Бог мій, і що́би не опла́кувати мені́ багатьо́х, що согріши́ли рані́ше і не пока́ялись у нечистоті́, блуді́ та непотрі́бстві, яке́ чини́ли.