Друге послання до Коринфян: 2 Кор. 11:1–6

2 Кор. 11:1–6 зач. 191

Глава 11

зач. 1911О, коли́ б ви були́ хоч тро́хи побла́жливі до моє́ї нерозу́мності! Але́ ви і побла́жливі до ме́не.

2Бо я турбу́юся про вас ре́вністю Бо́жою; тому́ що я заручи́в вас єди́ному му́жу, щоб предста́вити Христу́ вас чи́стою ді́вою.

3Але́ бою́сь, щоб, як змій хи́трістю своє́ю обману́в Є́ву, так і ва́ші уми́ щоб не пошко́дились, ухили́вшись від простоти́ у Христі́.

4Бо якби́ хто, прийшо́вши, поча́в пропові́дувати і́ншого Іісу́са, Котро́го ми не пропові́дували, чи коли́ б ви оде́ржали і́ншого Ду́ха, Котро́го не оде́ржали, чи і́нше благові́стя, яко́го не прийма́ли, – то ви були́ б ду́же побла́жливі до цьо́го.

зач. 1925Але́ я ду́маю, що в ме́не нема́ ні в чо́му недоста́тку супро́ти ви́щих Апо́столів:

6хоч я і не́ук у сло́ві, але́ не в пізна́нні. Втім ми у всьо́му цілко́м відо́мі вам.

7Чи згріши́в я тим, що прини́жував себе́, щоб піднести́ вас; бо безкори́сливо пропові́дував вам Єва́нгеліє Бо́же?

8Від і́нших Церко́в я оде́ржував пла́ту для служі́ння вам; і, перебува́ючи у вас, хоч і терпі́в неста́ток, ніко́му не докуча́в,

9бо неста́ток мій доповня́ли бра́ття, що прийшли́ з Македо́нії; і у всьо́му я стара́вся і постара́юсь не бу́ти для вас тягаре́м.

10По і́стині Христо́вій, що в мені́, скажу́, що ця похвала́ не відбере́ться від ме́не в краї́нах Аха́ії.

11Чому́ ж я так роблю́? Чи тому́, що не люблю́ вас? Бо́гові відо́мо! Але́ як роблю́, так і роби́тиму,

12щоб не да́ти при́воду тим, хто шука́є при́воду, щоб вони́, чим хва́ляться, в то́му ви́явились таки́ми ж, як і ми.

13Бо такі́ лжеапо́столи, лука́ві робітники́, які́ ро́блять ви́гляд Апо́столів Христо́вих.

14І не ди́вно: адже́ сам сатана́ прийма́є ви́гляд А́нгела сві́тла,

15а тому́ не вели́ке ді́ло, коли́ й слу́ги його́ прийма́ють ви́гляд служи́телів пра́вди; але́ кіне́ць їх бу́де по діла́х ї́хніх.

16Ще скажу́: хай не вважа́є хто- не́будь мене́ нерозу́мним, а якщо́ не так, то приймі́ть мене́, хоч як нерозу́много, щоб і мені́ скі́льки-не́будь похвали́тися.

17А що скажу́, те скажу́ не в Го́споді, але́ ні́би в безу́мстві при такі́й відва́зі на похвалу́.

18Як бага́то хто хва́литься за пло́ттю, то і я бу́ду хвали́тися.

19Бо ви, лю́ди розу́мні, охо́че те́рпите нерозу́мних:

20ви те́рпите, коли́ хто вас понево́лює, коли́ хто об’їда́є, коли́ хто вас оббира́є, коли́ хто звели́чується, коли́ хто б’є вас в обли́ччя.

зач. 19321На со́ром скажу́, що на це у нас не вистача́ло сил. А коли́ хто смі́є хвали́тися чим-не́будь, то (кажу́ з нерозу́мності) смі́ю і я.

22Вони́ євре́ї? і я. Ізраїльтя́ни? і я. Сі́м’я Авраа́мове? і я.

23Христо́ві служи́телі? (в безу́мності говорю́) – я бі́льше. Я зна́чно бі́льше був у труда́х, безмі́рно в ра́нах, бі́льше у темни́цях і багаторазо́во при́ смерті.

24Від іуде́їв п’ять разі́в да́но було́ мені́ по со́рок уда́рів без одно́го;

25три рази́ мене́ би́ли па́лицями, оди́н раз побива́ли камі́нням; три рази́ розбива́вся зі мно́ю корабе́ль, ніч і день пробу́в я в глибині́ морські́й;

26бага́то разі́в був у по́дорожах, у небезпе́ках на річка́х, у небезпе́ках від розбі́йників, у небезпе́ках від єдиноплемі́нників, у небезпе́ках від язи́чників, у небезпе́ках у мі́сті, у небезпе́ках в пусте́лі, у небезпе́ках на мо́рі, у небезпе́ках між лжебрата́ми,

27в труді́ і у ви́снаженні, ча́сто без сну, в го́лоді і спра́зі, ча́сто в поста́х, на хо́лоді і в наготі́.

28Крім сторо́нніх приго́д, у ме́не щодня́ напли́в люде́й, турбо́та про всі Церкви́.

29Хто знемага́є, з ким би і я не знемага́в? Хто спокуша́ється, за ко́го б я не пала́в?

30Якщо́ тре́ба мені́ хвали́тися, то бу́ду хвали́тися не́міччю моє́ю.

зач. 19431Бог і Оте́ць Го́спода на́шого Іісу́са Христа́, благослове́нний вові́ки, зна́є, що я кажу́ пра́вду.

32У Дама́ску обласни́й прави́тель царя́ Аре́ти стері́г мі́сто Дама́ск, щоб схопи́ти мене́, і мене́ в ко́шику спусти́ли з вікна́ по стіні́, і я уни́к його́ рук.