Біблія українською мовою

Друге послання до Коринфян

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 10
1: Я ж, Павел, котрий особисто між вами скромний, а заочно проти вас сміливий, переконую вас лагідністю й поблажливістю Христовою.
2: Прошу, щоб мені, коли прийду, не вдаватися до тієї рішучої сміливості, яку думаю вжити проти деяких, що думають про нас, ніби ми діємо за плоттю.
3: Бо ми, будучи в плоті, не по плоті воюємо.
4: Зброя нашого воювання не плотська, але сильна Богом на зруйнування твердинь: нею руйнуємо задуми
5: і всяке звеличування, що повстає проти пізнання Бога, і беремо в полон усякий помисел на послух Христу,
6: і готові покарати всілякий непослух, коли ваш послух виповниться.
7: Чи на особу ви дивитесь? Хто впевнений в собі, що він Христовий, той сам по собі суди, що, як він Христовий, так і ми Христові.
8: Бо коли б я і більше став хвалитися нашою владою, що Господь дав нам на будування, а не на руйнування ваше, то не був би у соромі.
9: Втім, хай не здається, що я залякую вас тільки посланнями.
10: Так як дехто говорить: у посланнях він суворий і сильний, а в особистій присутності слабкий, і мова його незначна,–
11: такий хай знає, що які ми на словах у посланнях заочно, такі самі і на ділі особисто.
12: Бо ми не сміємо рівняти або прирівнювати себе до тих, котрі самі себе виставляють: вони міряють себе самими собою та порівнюють себе з собою нерозумно.
13: А ми не будемо хвалитись безмірно, а в міру уділу, що призначив нам Бог, в таку міру, щоб досягти і до вас.
14: Бо ми не напружуємо себе як ті, що не досягли до вас, тому що ми досягли і до вас благовістям Христовим.
15: Ми не без міри хвалимось, не чужими трудами, але надіємось, що разом із зростанням віри вашої, ми збільшимо у вас уділ наш,
16: так щоб і дальше вас проповідувати Євангеліє, а не хвалитися готовим у чужому наділі.
17: Хто ж хвалиться, хай хвалиться в Господі (Ієр. 9,24).
18: Бо не той достойний, хто сам себе хвалить, але кого хвалить Господь.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 4
1: Тому, маючи з милості Божої таке служіння, ми не сумуємо,
2: але, відкинувши приховані соромні вчинки, не вдаючись до хитрості та не перекручуючи слова Божого, а відкриваючи істину, доручаємо себе совісті кожної людини перед Богом.
3: Якщо ж і закрите благовіствування наше, то закрите для тих, що гинуть.
4: Для невіруючих, у яких бог віку цього засліпив розум, щоб для них не засяяло світло благовістя про славу Христа, Котрий є образ Бога невидимого.
5: Бо ми не себе проповідуємо, а Христа Іісуса, Господа, а ми – раби ваші для Іісуса,
6: тому що Бог, Котрий звелів, щоб з темряви засяяло світло, осяяв наші серця, щоб просвітити нас пізнанням слави Божої в особі Іісуса Христа.
7: Але скарб цей ми носимо в глиняних сосудах, щоб велич сили приписувалась Богові, а не нам.
8: Нас звідусіль тиснуть, але ми не стиснені; ми в безвихідних обставинах, але не втрачаємо надії;
9: нас гонять, але ми не покинуті; пригноблені, але не гинемо.
10: Завжди носимо в тілі мертвість Господа Іісуса, щоб і життя Іісусове відкрилося в тілі нашому.
11: Бо ми живі безустанно віддаємося на смерть заради Іісуса, щоб і життя Іісусове відкрилося у смертній плоті нашій,
12: то ж смерть діє в нас, а життя у вас.
13: Але, маючи той же дух віри, як написано: я вірував і тому говорив, і ми віруємо, тому й говоримо,
14: знаючи, що Той, Хто воскресив Господа Іісуса, воскресить через Іісуса і нас і поставить перед Собою з вами.
15: Бо все для вас, щоб щедрість благодаті в багатьох викликала ще більшу вдячність на славу Божу.
16: Тому ми не сумуємо; але якщо зовнішній наш чоловік і тліє, то внутрішній з дня на день оновлюється.
17: Бо короткочасне легке страждання наше викликає безмежну вічну славу,
18: коли ми дивимось не на видиме, а на невидиме: бо видиме тимчасове, а невидиме вічне.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 5
1: Бо знаємо, що коли земний наш дім, ця хатина, розвалиться, ми маємо від Бога житло на небесах, дім нерукотворний, вічний.
2: Від того ми і зітхаємо, бажаючи вдягнутися в небесне наше житло;
3: аби тільки нам і вдягненим не опинитися нагими.
4: Бо ми, знаходячись у цій хатині, зітхаємо під тягарем, бо не хочемо роздягнутися, але вдягнутися, щоб смертне поглинуте було життям.
5: На це саме і створив нас Бог і дав нам запоруку Духа.
6: Отож ми завжди маємо добрий настрій: і, як знаємо, що, поки живемо в тілі, ми відсторонені від Господа,–
7: бо ми ходимо вірою, а не баченням,–
8: то ми в доброму настрої і бажаємо краще вийти з тіла і оселитися у Господа.
9: І тому ревно стараємось, чи входячи, чи виходячи, бути Йому угодними;
10: бо всім нам належить стати перед судилище Христове, щоб кожному одержати відповідно до того, що він робив, живучи в тілі, добре чи погане.
11: Отже, знаючи страх Господній, ми наставляємо людей, а Богові ми відкриті; надіюсь, що відкриті і вашим совістям.
12: Не знову представляємо себе вам, але даємо вам привід хвалитись нами, щоб ви мали що сказати тим, котрі хваляться обличчям, а не серцем.
13: Якщо ми втрачаємо самовладання, то для Бога; коли ж скромні, то для вас.
14: Бо любов Христова обіймає нас, міркуючих так: якщо один помер за всіх, то всі померли.
15: А Христос помер за всіх, щоб живущі вже не для себе жили, але для померлого за них і воскреслого.
16: Тому віднині ми нікого не знаємо по плоті; а якщо ж і знали Христа по плоті, то тепер уже не знаємо.
17: Отже, хто в Христі, той нове творіння; давнє минуло, тепер усе нове.
18: Усе ж від Бога, Котрий Іісусом Христом примирив нас з Собою і дав нам служіння примирення,
19: бо в Христі Бог примирив з Собою світ, не ставлячи в провину людям злочинів їхніх, і дав нам слово примирення.
20: Отож ми – посланники від імені Христового і мовби Сам Бог умовляє через нас; від імені Христового просимо: примиріться з Богом.
21: Бо Того, Хто не знав гріха, Він зробив для нас жертвою за гріх, щоб ми в Ньому стали праведними перед Богом.