Біблія українською мовою

Друга книга Параліпоменон

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 26
1: І взяв весь народ юдейський Озію, якому булошістнадцять років, і поставили його царем на міс­це батька його Амасії.
2: Він оббу­дував Елаф і повернув його Юдеї, після того як спочив цар з батьками­ своїми.
3: Шістнадцяти років бувОзія, ко­ли став царем, і п’ятдесят два роки царював у Єрусалимі; ім’я матері його Ієхолія з Єрусалима.
4: І робив він угодне в очах Господніх точно так, як робив Амасія, батько його;
5: і звертався він до Бога у дні Захарії, який навчав страху Божого; і в ті дні, коли він звертався до Господа, сприяв йому Бог.
6: І він вийшов і воював з филистимлянами, і зруй­нував стіни Гефа і стіни Іавнеї і стіни­ Азота; і побудував міста в областіАзотській і у филистимлян.
7: І допомагав йому Бог проти филистимлян і проти аравитян, що живуть у Гур-Ваалі, і протимеунитян;
8: і давали аммонитяни данину Озії, і дійшло ім’я його до меж Єгипту, тому що він був дуже сильний.
9: І побудував Озія вежі в Єрусалимі над воротами наріжними і над воротами долини і на розі, і зміцнив їх.
10: І побудував ве­­­жі в пустелі, і зробив багато водойм,­ тому що мав багато худоби, і на низині і на рівнині, і хліборобів і садів­ників у горах і на Кармилі, бо він любив землеробство.
11: Було в Озії і військо, яке виходило на війну заго­нами, за рахунком у списку їх, складеним рукою Ієіела писаря і Маасеї наглядача, під проводом Хананії, одногоз головних сановників царських.
12: Уся кількість глав поколінь, з хоробрих воїнів, буладві тисячі шістсот,
13: і під їхньою рукою військової сили— триста сім тисяч п’ятсот, які вступали у битву з військовою мужністю, на допомогу ца­рю проти ворога.
14: І заготував для них Озія, для усього війська, щити і списи, і шоломи і лати, і луки і каміння­ для пращі.
15: І зробив він в Єрусалимі майстерно придумані машини, щоб вони знаходилися на вежах і на кутах для пускання стріл і великого каміння. І пронеслося ім’я його далеко, тому що він дивно огородив себе і зробився сильним.
16: Але коли він зробився сильним, загордилося серце його на загибель його, і він зробився злочинцем перед Господом Богом своїм, тому що ввійшов у храм Господній, щоб запалити фіміамна вівтарі кадильно­му.
17: І пішов за ним Азарія священик, і з ним вісімдесят священиків Господніх, людей відмінних,
18: і стали проти Озії царя і сказали йому: не тобі, Озіє, кадити Господеві; це справасвящеників, синів Ааронових, посвячених для кадіння; вийди зі святилища, бо ти вчинив беззаконно, і не [буде] тобі це за честь у Господа Бога.
19: І розгнівався Озія,— а в руці в нього була кадильниця для кадіння; і коли він розгнівався на священиків, проказа з’явилася на чолі його, перед лицем священиків, у домі Господньому, біля вівтаря ка­дильного.
20: І глянув на нього Азарія­ первосвященик і всі священики; і ось у нього проказа на чолі його. І примушували його вийти звідти, та й сам він поспішав відійти, тому що вразив його Господь.
21: І був цар Озія прокаженим до дня смерти своєї, і жив в окремому домі і відлучений був від дому Господнього. А Іоафам, син його, був начальником над домом царським і управляв народом землі.
22: Інші діяння Озії, перші й останні, описав Ісая, син Амоса, пророк.
23: І спочив Озія з батьками своїми, і поховали його з батьками його на полі царських гробниць, тому що го­ворили: він прокажений. І став царем Іоафам, син його, замість нього.­

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 8-13
1: Після закінчення двадцяти ро­­ків, у які Соломон будував дім Господній і свій дім,
2: Соломон відбудував і міста, які дав Соломону Хирам, і оселив у них синів Ізраїлевих.
3: І пішов Соломон на Емаф-Сува і взяв його.
4: І побудував він Фадмор у пустелі, і всі міста для запасів, які заснував у Емафі.
5: Він оббудував Вефорон верхній і Вефорон нижній, міста укріплені, зі стінами, воротами і запорами,
6: і Ваалаф і всі міста для запасів, які були у Соломона, і всі міста для колісниць, і міста для кінноти, і все, що хотів Соломон побудувати в Єрусалимі і на Ливані й у всій землі володіння свого.
7: Весь народ, який залишився від хеттеїв, і аморреїв, і ферезеїв, і евеїв­ і ієвусеїв, які були не із синів Ізра­ї­ле­вих,—
8: дітей їхніх, що залишили­ся­­­­ після них на землі, яких не зни­щи­ли сини Ізраїлеві,— зробив Соломон оброчними до цього дня.
9: Синів же Ізраїлевих не робив Соломон робітниками у справах своїх, але вони були воїнами, і начальниками охоронців його, і вождями колісниць його і вершників його.
10: І було головних приставників у царя Соломона, які керували народом, двісті п’ятдесят.
11: А дочку фараонову перевів Соломон з міста Давидового в дім, який побудував для неї, тому що, говорив він, не повинна жити жінка у мене в домі Давида, царя Ізраїлевого, бо святий він, тому що ввійшов у нього ковчег Господній.
12: Тоді став приносити Соломон все­палення Господу на жертовнику Гос­подньому, який він спорудив перед притвором,
13: щоб за уставом кож­ного дня приносити всепалення, за заповіддю Мойсея, у суботи, і в ново­місяччя, й у свята тричі на рік: у свя­то опрісноків, і у свято седмиць, у свя­­то кущів.
14: І встановив він, за роз­порядженням Давида, батька свого, черги священиків за службою їх і левитів за сторо́жами їх, щоб вони славословили і служили при священиках за уставом кожного дня, і воротарів за чергами їхніми, до кожних воріт, тому що такий був заповіт Давида, чоловіка Божого.
15: І не відступали від повелінь царя про священиків і левитів ні в чому, ні стосовно скарбів.
16: Так влаштована була вся справа Соломонова від дня заснування дому Господнього до остаточного закінчення його— дому Господнього.
17: Тоді пішов Соломон в Еціон-Гавер і в Елаф, що на березі моря, у землі Ідумейській.
18: І надіслав йому Хирам через слуг своїх кораблі і рабів, які знають море, і вирушили вони зі слугами Соломоновими в Офир, і здобули звідти чотириста п’ятдесят талантів золота, і привезли цареві Соломону.