Біблія українською мовою

Перша книга Царств

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 8
1: Коли ж постарів Самуїл, то поставив синів своїх суддями над Ізраїлем.
2: Ім’я старшому синові його Іоїль, а ім’я другому синові його Авия; вони були суддями у Вирсавії.
3: Але сини його не ходили путями його, а ухилилися в користь і брали подарунки, і судили неправдиво.
4: І зібралися усі старійшини Ізраїля, і прийшли до Самуїла в Раму,
5: і сказали йому: ось, ти постарів, а сини твої не ходять путями твоїми; отже, постав над нами царя, щоб він судив нас, як в інших народів.
6: І не сподобалося слово це Самуїлу, коли вони сказали: дай нам царя, щоб він судив нас. І молився Самуїл Господу.
7: І сказав Господь Самуїлу: послухай голосу народу в усьому, що вони говорять тобі; бо не тебе вони відкинули, але відкинули Мене, щоб Я не царював над ними;
8: як вони чинили з того дня, в який Я вивів їх з Єгипту, і до сьогодні, залишали Мене і служили іншим богам, так чинять вони з тобою;
9: отже, послухай голосу їх; тільки представ їм і оголоси їм права царя, який буде царювати над ними.
10: І переказав Самуїл усі слова Господа народу, який просив у нього царя,
11: і сказав: ось які будуть права царя, який буде царювати над вами: синів ваших він візь­ме і приставить їх до колісниць своїх і зробить вершниками своїми, і будуть вони бігати перед колісницями його;
12: і поставить їх у себе тисячоначальниками і п’ятдесятниками, і щоб вони обробляли поля його, і жали хліб його, і робили йому військову зброю і колісничне приладдя його;
13: і дочок ваших візьме, щоб вони робили масті, варили страву і пекли хліби;
14: і поля ваші і вино­градники й оливкові сади ваші кра­щі­ візьме, і віддасть слугам своїм;
15: і від посівів ваших і з виноградних садів ваших візьме десяту частину і віддасть євнухам своїм і слугам своїм;
16: і рабів ваших і рабинь ваших, і юнаків ваших кращих, і ослів ваших візьме й використає на свої справи;
17: від дрібної худоби ва­шої візьме десяту частину, і самі ви будете йому рабами;
18: і застогнете тоді від царя вашого, якого ви обрали собі; і не буде Господь відповідати вам тоді.
19: Але народ не погодив­ся послухатися голосу Самуїла, і сказав: ні, нехай цар буде над нами,
20: і ми будемо як інші народи: буде судити нас цар наш, і ходити пе­ред нами, і вести війни наші.
21: І ви­слухав Самуїл усі слова народу, і переказав їх голосно Господу.
22: І сказав Господь Самуїлу: послухай голосу їх і постав їм царя. І сказав Самуїл ізраїльтянам: підіть кожен у своє місто.­

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 9
1: Був чоловік із синів Веніаміна, ім’я його Кис, син Авиїла, си­на Церона, сина Бехорафа, сина Афія, сина якогось веніамитянина, чоловік поважний.
2: У нього був син, ім’я його Саул, молодий і красивий; і не було нікого з ізраїльтян красиві­шого за нього; він від плечей своїх був вищим за весь народ.
3: І пропали­ ослиці у Киса, батька Саулового, і сказав Кис Саулу, синові своєму: ві­зь­­ми із собою одного зі слуг і встань, піди, пошукай ослиць.
4: І пройшов він гору Єфремову і пройшов землю Шалиша, але не знайшли; і пройшли землю Шаалим, і там їх нема; і пройшов він землю Веніамінову, і не знайшов.
5: Коли вони прийшли у землю Цуф, Саул сказав слузі своєму, який був з ним: підемо назад, щоб батько мій, облишивши ослиць, не став хвилюватися за нас.
6: Але слуга сказав йому: ось у цьому місті є людина Божа, людина шанована; все, що він скаже, збувається; схо­ди­мо­ тепер туди; можливо, він укаже нам дорогу нашу, якою нам іти.
7: І ска­­зав Саул слузі своєму: ось ми піде­мо, а що ми принесемо тій людині? тому що хліба не стало в торбах наших, і подарунка нема, щоб піднести чоловіку Божому; що у нас?
8: І знову відповів слуга Саулу і сказав: ось у руці моїй чверть сикля срібла; я віддам чоловіку Божому, і він укаже нам дорогу нашу.
9: Раніше в Ізраїля, коли хто-небудь ішов запитувати Бога, говорили так: «підемо до провидця»; бо той, кого називають нині пророком, колись називався провидцем.
10: І сказав Саул слузі своєму: добре ти говориш; ходімо. І пішли в місто, де чоловік Божий.
11: Коли вони піднімалися на гору в місто, то зустріли дівчат, які вийшли черпати воду, і сказали їм: чи є тут провидець?
12: Ті відповіли їм і сказали: є; ось, він попереду тебе; тільки поспішай, бо він сьогодні прийшов у місто, тому що сьогодні у народу жертвоприношення на висоті;
13: коли прийдете в місто,­ застанете його, поки він ще не пішов на ту висоту, на обід; бо народ не поч­не їсти, доки він не прийде; тому що він благословить жертву, і після того стануть їсти звані; отже, йдіть, тепер ще застанете його.
14: І пі­шли вони в місто. Коли ж увійшли всередину міста, то ось і Самуїл виходить назустріч їм, щоб іти на висоту.
15: А Господь відкрив Самуїлу за день до приходу Саула і сказав:
16: завтра в цей час Я пришлю до тебе людину із землі Веніамінової, і ти помаж його на правителя народу Моєму— Ізраїлю, і він врятує народ Мій від руки филистим­лян; бо Я зглянувся на народ Мій, тому що волання його дійшло до Мене.
17: Ко­ли Самуїл побачив Саула, то Господь сказав йому: ось чоловік, про якого Я говорив тобі; він буде управляти народом Моїм.
18: І підійшов Саул до Самуїла біля воріт і спитав його: скажи мені, де дім провидця?
19: І від­повів Самуїл Саулу, і сказав: я провидець, іди за мною на висоту; і ви будете обідати зі мною сьогодні, і відпущу тебе вранці, і все, що в тебе на серці, скажу тобі;
20: а про ослиць, які у тебе пропали вже три дні, не турбуйся; вони зна­йшлися. І кому все жадане в Ізраїлі? Чи не тобі і всьому дому батька твого?
21: І відпо­вів Саул і сказав: чи не син я Веніаміна, одного з менших колін Ізраїлевих? І плем’я моє чи не найменше між усіма племенами коліна Веніаміна? До чого ж ти говориш мені це?
22: І взяв Самуїл Саула і слугу його, і ввів їх у кімнату, і дав їм перше місце між покликаними, яких було близько тридцяти чоловік.
23: І сказав Самуїл кухареві: подай ту частину, яку я дав тобі і про яку я сказав тобі: «відклади її у себе».
24: І взяв кухар плече і що було при ньому і поклав перед Саулом. І сказав [Самуїл]: ось це залишене, поклади перед собою і їж, бо до цього часу збережене це для тебе, коли я скликав народ. І обідав Саул із Самуїлом у той день.
25: І зійшли вони з висоти в місто, і Самуїл розмовляв із Саулом на покрівлі, [і постелили Саулу на покрівлі, і він спав].
26: Вранці встали вони так: коли зійшла зоря, Самуїл звернувся до Саула на покрівлі і сказав: встань, я проводжу тебе. І встав Саул, і вийшли обоє вони з дому, він і Самуїл.
27: Коли підходили вони до краю міста, Самуїл сказав Саулу: скажи слузі, щоб він пішов попереду нас,— і він пішов уперед;— а ти зупинися тепер, і я відкрию тобі, що сказав Бог.