Біблія українською мовою

Перша книга Царств

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 30
1: На третій день після того, як Давид і люди його пішли в Секелаг, амаликитяни напали з півдня на Секелаг і взяли Секелаг і спалили його вогнем,
2: а жінок [і всіх], що були в ньому, від малого до великого, не умертвили, але повели в полон, і пішли своїм шляхом.
3: І прийшов Давид і люди його до міста, і ось, воно спалене вогнем, а дружини їхні і сини їхні і дочки їхні узяті в полон.
4: І підняв Давид і народ, що був з ним, крик, і плакали, доки не стало в них сили плакати.
5: Взяті були в полон і обидві дружини Давида: Ахиноама ізреелитянка й Авигея, колишня дружина Навала, кармилитянка.
6: Давид сильно був збентежений, тому що народ хотів побити його камінням; бо весь народ душею уболівав, кожен за синів своїх і дочок своїх.
7: Але Давид укріпився надією на Господа Бога свого,­ і сказав Давид Авиафару священикові, синові Ахимелеховому: принеси мені ефод. І приніс Авиафар ефод до Давида.
8: І запитав Давид Господа, говорячи: чи переслідувати мені це полчище, і чи наздожену їх? І сказано йому: переслідуй, наздоженеш і віднімеш.
9: І пішов Давид сам і шістсот чоловік, які були з ним; і прийшли до потоку Восор і втомлені зупинилися там.
10: І переслідував Давид сам і чотириста чоловік; двіс­ті ж чоловік зупинилися, тому що були не в силах перейти потік Восорський.
11: І знайшли єгиптянина в полі, і привели його до Давида, і да­ли йому хліба, і він їв, і напоїли його водою;
12: і дали йому частину зв’язки смокв і дві зв’язки ізюму, і він їв і зміцнився, бо він не їв хліба і не пив води три дні і три ночі.
13: І сказав йому Давид: чий ти і звідки ти? І сказав він: я— отрок єгиптянина, раб одного амаликитянина, і кинув мене господар мій, тому що вже три дні, як я занедужав;
14: ми вдиралися в полуденну частину Керети і в область Іудину й у полуденну частину Халева, а Секелаг спалили вог­нем.
15: І сказав йому Давид: чи дове­деш мене до цього полчища? І сказав він: поклянися мені Богом, що ти не умертвиш мене і не віддаси мене в руки господаря мого, і я доведу тебе до цього полчища.
16: [Давид поклявся йому,] і він повів його; і ось, амаликитяни, розсипавшись по всій тій країні, їдять і п’ють і святкують з причини великої здобичі, яку вони взяли в землі Филистимській і в землі Юдейській.
17: [І напав на них] і вражав їх Давид від сутінків до вечора другого дня, і ніхто з них не врятувався, крім чотирьохсот юнаків, які сіли на верблюдів і втекли.
18: І відібрав Давид усе, що взяли амаликитяни, і обох дружин своїх відібрав Давид.
19: І не пропало в них нічого, ні малого, ні великого, ні з синів, ні з дочок, ні зі здобичі, ні з усього, що амаликитяни взяли у них; все повернув Давид,
20: і взяв Давид всю дрібну і велику худобу, і гнали її перед своєю худобою і говорили: це— здобич Давида.
21: І прийшов Давид до тих двохсот людей, які не були в силах іти за ним, і яких він залишив біля потоку Восор, і вийшли вони назустріч Давиду і назустріч людям, які були з ним. І підійшов Давид до цих людей і вітав їх.
22: Тоді злі і негідні люди, які ходили з Давидом, стали говорити: за те, що вони не ходили з нами, не дамо їм зі здобичі, яку ми відняли; нехай кожен візьме тільки свою дружину і дітей і йде.
23: Але Давид сказав: не робіть так, брати мої, після того, як Господь дав нам це і зберіг нас і віддав у руки наші полчище, що приходило проти нас.
24: І хто послухає вас у цій справі? [Вони не гірші за нас.] Яка частина тим, що ходили на війну, така частина повинна бути й тим, що залишилися при обозі: на всіх слід розділити.
25: Так було з цього часу і після; і поставив він це в закон і в правило для Ізраїля до цього дня.
26: І прийшов Давид у Секелаг і послав зі здобичі до старійшин Іуди­них, друзям своїм, говорячи: «ось вам подарунок зі здобичі, взятої у ворогів Господніх»,—
27: тим, що у Вефилі, і в Рамофі південному, і в Іаттирі, [і в Гефорі,]
28: і в Ароері, [і в Аммаді,] і в Шифмофі, і в Естемоа, [і в Гефі,]
29: [у Кинані, у Сафені, у Фимафі,] і в Рахалі, і в містах ієрахмеельських, і в містах кеней­сь­ких,
30: і в Хормі, і в Хорашані, і в Ата­ху,
31: і в Хевроні, й у всіх місцях, де ходив Давид сам і люди його.