Біблія українською мовою

Перша книга Царств

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 23
1: І сповістили Давида, говоря­чи: ось, филистимляни напали на Кеїль і грабують токи.
2: І запитав Давид Господа, говорячи: чи йти мені, і чи подолаю я цих филистимлян? І відповів Господь Давиду: йди, ти подолаєш филистимлян і врятуєш Кеїль.
3: Але ті, що були з Давидом сказали йому: ось, ми боїмося тут в Юдеї, як же нам іти в Кеїль проти ополчень филистимських? [ми потрапимо в полон до филистимлян.]
4: Тоді знову запитав Давид Господа, і відповів йому Господь і сказав: встань і йди в Кеїль, тому що Я віддав филистимлян у руки твої.
5: І пішов Давид з людьми своїми в Кеїль, і воював з филис­тимлянами, і забрав худобу їхню, і наніс їм велику поразку, і врятував Давид жителів Кеїля.
6: Коли Авиафар, син Ахимелеха, прибіг до Давида [і пішов з ним] у Кеїль, то приніс із собою й ефод.
7: І донесли Саулу, що Давид прийшов у Кеїль, і Саул сказав: Бог віддав його в руки мої, бо він замкнув себе, ввійшовши в місто з воротами і запорами.
8: І скликав Саул весь народ на війну, щоб іти до Кеїля, обложити Давида і лю­дей його.
9: Коли дізнався Давид, що Саул задумав проти нього зле, сказав священикові Авиафару: принеси ефод [Господній].
10: І сказав Давид: Господи Боже Ізраїлів! раб Твій почув, що Саул хоче прийти в Кеїль, зруйнувати місто заради мене.
11: Чи віддадуть мене жителі Кеїля в руки його? І чи прийде сюди Саул, як чув раб Твій? Господи Боже Ізраїлів! відкрий рабові Твоєму. І сказав Гос­подь: прийде.
12: І сказав Давид: чи видадуть жителі Кеїля мене і людей моїх у руки Саула? І сказав Гос­подь: видадуть.
13: Тоді піднявся Давид і люди його, близько шестисот чоловік, і вийшли з Кеїля і ходили, де могли. Саулу ж було донесено, що Давид утік з Кеїля, і тоді він відмінив похід.
14: Давид же перебував у пустелі в неприступних місцях і потім на горі в пустелі Зиф. Саул шукав його кожного дня; але Бог не віддав Давида в руки його.
15: І бачив Давид, що Саул вийшов шукати душу його; Давид же був у пустелі Зиф у лісі.
16: І встав Іонафан, син Саула, і прийшов до Давида в ліс, і зміцнив його упованням на Бога,
17: і сказав йому: не бійся, бо не знайде тебе рука батька мого Саула, і ти будеш царювати над Ізраїлем, а я буду другим після тебе; і Саул, бать­ко мій, знає це.
18: І уклали вони між собою завіт перед лицем Господа; і Давид залишився в лісі, а Іонафан пішов у дім свій.
19: І прийшли зифеї до Саула в Гиву, говорячи: ось, Давид ховається в нас у неприступних місцях, у лісі, на пагорбі Гахила, що праворуч від Ієсимона;
20: от­же, за бажанням душі твоєї, царю, йди; а наша справа буде видати його в руки царя.
21: І сказав їм Саул: благословенні ви в Господа за те, що пожаліли про мене;
22: йдіть, упевніться ще, розвідайте і виглядіть місце його, де буде нога його, і хто бачив його там, бо мені говорять, що він дуже хитрий;
23: і виглядіть, і розвідайте про всі схованки, в яких він ховається, і поверніться до мене з вірною звісткою, і я піду з вами; і якщо він у цій землі, я буду шукати його у всіх тисячах Іудиних.
24: І встали вони і пішли в Зиф раніше Саула. Давид же і люди його були в пустелі Маон, на рівнині, праворуч від Ієсимона.
25: І пішов Саул з людь­ми своїми шукати його. Але Давида сповістили про це, і він перейшов до скелі і залишався в пустелі Маон. І почув Саул, і погнався за Давидом у пустелю Маон.
26: І йшов Саул з одного боку гори, а Давид з людьми своїми був на іншому боці гори. І ко­ли Давид поспішав утекти від Саула, а Саул з людьми своїми йшов в обхід Давида і людей його, щоб захопити їх;
27: тоді прийшов до Саула вісник, говорячи: поспішай і приходь, бо филистимляни напали на землю.
28: І повернувся Саул від переслідування Давида і пішов на­зуст­річ филистимлянам; тому і назвали це місце: Села-Гаммахлекоф*.