Біблія українською мовою

Перша книга Царств

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 22
1: І вийшов Давид звідти і втік у печеру Одолламську, і почули брати його і весь дім батька його і прийшли до нього туди.
2: І зібралися до нього всі пригноблені і всі боржники і всі засмучені душею, і зробився він начальником над ними; і було з ним близько чотирьохсот чоловік.
3: Звідти пішов Давид у Мас­сифу моавитську і сказав цареві Моавитському: нехай батько мій і мати моя побудуть у вас, доки я не дізнаюся, що зробить зі мною Бог.
4: І при­­­вів їх до царя Моавитського, і жили вони в нього весь час, доки Давид був у тій схованці.
5: Але пророк Гад сказав Давиду: не залишайся в цьому притулку, але виходь, іди в землю Іудину. І пішов Давид і прийшов у ліс Херет.
6: І почув Саул, що Давид­ з’явився і люди, які були з ним. Саул сидів тоді в Гиві під дубом на горі, зі списом у руці, і всі слуги його оточували його.
7: І сказав Саул слугам своїм, що оточували його: послухайте, сини Веніамінові, невже всім вам дасть син Ієссея поля і виноградники і всіх вас поставить тисячона­чальниками і сотниками,
8: що ви усі змовилися проти мене, і ніхто не відкрив мені, коли син мій вступив у дружбу із сином Ієссея, і ніхто з вас не пожалів про мене і не відкрив мені, що син мій підбурив проти мене раба мого чинити проти ме­не підступи, як це нині видно?
9: І відповів Доїк ідумеянин, який стояв зі слугами Сауловими, і сказав: я бачив, як син Ієссея приходив у Номву­ до Ахимелеха, сина Ахитува,
10: і той запитав про нього Господа, і дав йому споживу, і меч Голіафа филис­тимлянина віддав йому.
11: І послав цар покликати Ахимелеха, сина Ахитува, священика, і весь дім бать­ка його, священиків, які в Номві; і прийшли вони усі до царя.
12: І сказав Саул: послухай, сину Ахитува. І той відповів: ось я, господарю мій.
13: І сказав йому Саул: для чого ви зговорилися проти мене, ти і син Ієссея, що ти дав йому хліби і меч і запитав про нього Бога, щоб він повстав проти мене і чинив проти мене підступи, як це нині видно?
14: І відповів Ахимелех царю і сказав:­ хто з усіх рабів твоїх вірний як Давид? він і зять царя, і виконавець повелінь твоїх, і шанований у домі твоєму.
15: Чи тепер я став за­питувати­ про нього Бога? Ні, не звинувачуй у цьому, царю, раба твого і весь дім батька мого, тому що в усій цій справі не знає раб твій ні малого, ні великого.
16: І сказав цар: ти по­винен померти, Ахимелеху, ти і весь дім бать­ка твого.
17: І сказав цар охоронцям, які стояли при ньому: йдіть, умертвіть священиків Господ­ніх, бо і їхня рука з Давидом, і вони знали, що він утік, і не відкрили мені. Але слуги царя не хотіли підняти рук своїх на вбивство священиків Господніх.
18: І сказав цар Дої­ку: йди ти й умерт­ви священиків. І пішов Доїк ідумеянин, і напав на священиків, і умерт­вив у той день вісімдесят п’ять* чоловіків, які носили лляний ефод;
19: і Номву, місто священиків, уразив мечем; і чоловіків і жінок, і юнаків і дітей, і волів і ослів і овець уразив мечем.
20: Урятувався один тільки син Ахимелеха, сина Ахитуви, на ім’я Авиафар, і втік до Давида.
21: І розпо­вів Авиафар Давиду, що Саул умерт­вив священиків Господніх.
22: І сказав Давид Авиафару: я знав у той день, коли там був Доїк ідумеянин, що він неодмінно донесе Саулу; я винен у всіх душах дому батька твого;
23: залишся в мене, не бійся, тому що, хто буде шукати моєї душі, буде шукати і твоєї душі; ти будеш у мене під охороною.