Біблія українською мовою

Перша книга Царств

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 18
1: Коли скінчив Давид розмову із Саулом, душа Іонафана приліпилася до душі його, і полюбив­ його Іонафан, як свою душу.
2: І взяв його Саул у той день і не дозволив йому повернутися в дім батька його.
3: Іонафан же уклав з Давидом союз, тому що полюбив його, як свою душу.
4: І зняв Іонафан верхній одяг свій, який був на ньому, і віддав його Давиду, також і інший одяг свій, і меч свій, і лук свій, і пояс свій.
5: І Давид діяв розсудливо скрізь, куди посилав його Саул, і зробив його Саул начальником над військовими людьми; і це сподобалося всьому народові і слугам Сауловим.
6: Коли вони йшли, повертаючись піс­ля­ перемоги Давида над филистимлянином, то жінки з усіх міст ізраїльських виходили назустріч Саулу царю зі співом і танцями, з урочистими тимпанами і з кимвалами.
7: І викликували жінки, які грали, говорячи: Саул переміг тисячі, а Давид— десятки тисяч!
8: І Саул сильно засмутився, і неприємно було йому це слово, і він сказав: Давиду дали десятки тисяч, а мені тисячі; йому бракує тільки царства.
9: І з того дня і потім підозріливо дивився Саул на Давида.
10: І було на другий день: напав злий дух від Бога на Саула, і він біснувався в домі своєму, а Давид­ грав рукою своєю на струнах, як і в інші дні; в руці у Саула був спис.
11: І кинув Саул спис, подумавши: приб’ю Давида до стіни; але Давид двічі ухилився від нього.
12: І став боятися Саул Давида, тому що Господь був з ним, а від Саула відступив.
13: І віддалив його Саул від себе і поставив його у себе тисячоначальником, і він виходив і входив перед народом.
14: І Давид у всіх ділах своїх чинив розсудливо, і Господь був з ним.
15: І Саул бачив, що він дуже розсудливий, і боявся його.
16: А весь Ізраїль і Іуда любили Давида, тому що він виходив і входив перед ними.
17: І сказав Саул Давиду: ось старша дочка моя, Мерова; я дам її тобі за дружину, тільки будь у мене хоробрим і веди війни Господні. Тому що Саул думав: нехай не моя рука буде на ньому, але рука филистимлян буде на ньому.
18: Але Давид сказав Саулу: хто я, і що життя моє і рід батька мого в Ізраїлі, щоб мені бути зятем царя?
19: А коли настав час віддати Мерову, дочку Саула, Давиду, то вона була видана заміж за Адриела з Мехоли.
20: Але Давида полюбила друга дочка Саула, Мелхола; і коли сповістили про це Саула, то це було приємно йому.
21: Саул думав: віддам її за нього, і вона буде йому сіткою, і рука филистимлян буде на ньому. І сказав Саул Давиду: через іншу ти поріднишся нині зі мною.
22: І наказав Саул слугам своїм: скажіть Давиду таємно: ось, цар благоволить до тебе, і всі слуги його люблять тебе; отже, будь зятем царя.
23: І передали слуги Саулові у вуха Давиду всі слова ці. І сказав Давид: хіба здається вам легко бути зятем царя? я— людина бідна і незначна.
24: І донесли Саулу слуги його і сказали: ось що говорить Давид.
25: І сказав Саул: так скажіть Давиду: цар не хоче віна, крім ста крає­обрізань филистимських, на помсту ворогам царя. Тому що Саул мав на думці погубити Давида руками филистимлян.
26: І переказали слуги його Давиду ці слова, і сподобалося Давиду стати зятем ца­ря.
27: Ще не минули призначені дні, як Давид встав і пішов сам і люди його з ним, і убив двісті чоловік филистимлян, і приніс Давид краєобрізання їх, і представив їх у повній кіль­кості ца­рю, щоб стати зятем ца­ря. І видав Саул за нього Мелхолу, доч­ку свою, заміж.
28: І побачив Саул і дізнався, що Господь з Давидом [і весь Ізраїль любить його,] і що Мелхола, доч­ка Саула, любила Давида.
29: І став Саул ще більше боятися Давида і зробився ворогом його на все життя.
30: І коли вожді филистимські вийшли на війну, Давид, від самого виходу їх, діяв розсудливіше за всіх слуг Саулових, і дуже прославилося ім’я його.