Біблія українською мовою

Перша книга Маккавеїв

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 8
1: Іуда почув про славу римлян, що вони могутні і сильні і прихильно приймають усіх, хто звертається до них, і хто б не приходив до них, з усіма укладали вони дружбу.
2: А що вони могутні і сильні,— розповідали йому про війни їхні, про мужні подвиги, які вони показали над галатами, як вони підкорили їх і зробили данниками;
3: також про те, що зробили вони у країні Іспанській, щоб оволодіти срібними і золо­тими рудниками, які знаходяться там,
4: і своєю розсудливістю і твердістю оволоділи всім краєм, хоч той край дуже далеко відлежав від них, також і про царів, які виступали проти­ них від кінців землі, і вони знищили їх і уразили великою поразкою, а інші платять їм щорічно данину;
5: вони також розбили на війні і підкорили собі Филипа і Персея, царя Китійського, й інших, що повстали проти них,
6: і Антиоха, великого ца­ря Азії, який вийшов проти них на війну зі ста двадцятьма слонами, і з кіннотою, і колісницями, і дуже чис­ленним військом і був розбитий ни­ми;
7: вони взяли його живого і змусили платити їм велику данину,— як його, так і наступних після нього царів,— дати заручників­ і допустити розділ,
8: а країну Індійську і Мідію, і Лідію й інші з кращих областей його, узявши від нього, віддали цареві Євменію;
9: і про те, як елліни намірилися прийти і знищити їх,
10: але цей намір зробився їм відомим, і вони послали проти них одного воєначальника і воювали проти них,— і багато з них упало уражених, і взяли у полон дружин їхніх і дітей їхніх і пограбували їх, і оволоділи їхньою землею, і зруйнували фортеці їхні, і поневолили їх до цього дня;
11: й інші царства й ост­рови, які будь-коли повставали про­ти них, вони руйнували і поневолювали.
12: А з друзями своїми і з тими, що довіряли їм, вони зберігали друж­бу; й оволоділи царствами ближніми і дальніми, і всі, які чули ім’я їхнє, боялися їх.
13: Якщо захочуть ко­му допомогти і кого поставлять царем, ті царюють, і кого хочуть, зміню­ють, і вони дуже піднеслися;
14: але, попри все те, ніхто з них не покладав на себе вінця і не одягався у порфиру, щоб величатися нею.
15: Вони склали у себе раду, і постійно щодня триста двадцять чоловік радяться в усьому, що стосується на­роду і благоустрою його;
16: і кожного року одній людині довіряють вони начальство над собою і володарювання над усією землею їхньою, і всі слухають одного, і не буває ні заздрости, ні ревнощів між ними.
17: Тоді обрав Іуда Евполема, сина Іоанового, сина Аккосового, й Іасона, сина Єлеазарового, і послав їх у Рим, щоб укласти з ними дружбу і союз,
18: і щоб вони зняли з них ярмо, бо вони бачать, що Еллінське царство хоче поневолити Ізраїля.
19: Отже, вони вирушили у Рим, хоч шлях був дуже довгий, і ввійшли у зібрання ради і, приступивши, сказали:
20: Іуда Маккавей і брати його і весь народ юдейський послали нас до вас, щоб укласти з вами союз і мир, і щоб ви вписали нас у число соратників і друзів ваших.
21: І угодне було це слово перед ними.
22: І ось список того послання, яке написали вони у відповідь на мідних дошках і послали в Єрусалим, щоб воно служило для них там пам’ятником миру і союзу:
23: «благо нехай буде римлянам і народу юдейському на морі й на суші на віки, і меч і ворог нехай будуть далеко від них!
24: Якщо ж настане війна раніше у римлян або у всіх союзників їхніх у всьому володінні їхньому,
25: то народ юдейський повинен зробити їм усім серцем допомогу у війні, як вимагатиме того час;
26: і тим, що воюють, вони не будуть ні давати, ні постачати ні хліба, ні зброї, ні грошей, ні кораблів, бо так угодно римлянам; вони повинні виконувати обов’язок свій, нічого не одержуючи.
27: Точно так само, якщо раніше трапиться війна у народу юдейського, римляни від душі будуть допомагати їм у війні, як вимагатиме того час,
28: і тим, що допомагають у війні, не будуть давати ні хліба, ні зброї, ні грошей, ні кораблів: так угодно Риму; вони повинні виконувати свої обов’язки— і без обма­ну».
29: На таких умовах уклали рим­ляни союз з народом юдейським.
30: Якщо ж після цих умов ті й другі захочуть що-небудь додати або змен­шити, нехай зроблять це за їх за­гальним бажанням, і те, що вони додадуть або зменшать, буде мати силу.
31: А про те зло, яке робить юдеямцар Димитрій, ми написали йому так: «для чого ти наклав тяжке твоє ярмо на друзів наших і союзників— юдеїв?
32: Якщо вони ще звернуться до нас зі скаргою на тебе, то ми виявимо до них справедливість і будемо воювати проти тебе на морі і на суші».