Біблія українською мовою

Перша книга Маккавеїв

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 4
1: І взяв Горгій п’ять тисяч мужів і тисячу добірних вершників, і рушило ополчення вночі,
2: щоб напасти на ополчення юдеїв і урази­ти їх раптово, а ті, що жили у фортеці, служили йому провідниками.
3: І почув Іуда і виступив сам і хороб­рі мужи, щоб уразити військо царя в Еммаумі,
4: доки сили ворожі були ще на відстані від стану.
5: І прийшов Горгій у стан Іуди вночі, і нікого не знайшов, і шукав їх по горах, бо говорив: вони біжать від нас.
6: Але удосвіта Іуда з’явився на рівнині з трьома тисячами мужів, та вони не мали ні щитів, ні мечів, як того бажали.
7: Коли побачили вони міцне й озброєне ополчення язичників і кінноту, яка оточувала його, навчених для війни,
8: Іуда сказав мужам, що були з ним: не бійтеся кількости їх і не страшіться нападу їх.
9: Згадайте, як спасені були батьки наші у Червоному морі, коли фараон переслідував їх з військом.
10: І нині заволаємо до неба; можливо, Він змилосердиться над нами, згадавши завіт з батьками нашими, і знищить нині це ополчення перед лицем нашим;
11: і всі язичники пізнають, що є Визволитель і Спаситель Ізраїля.
12: Іноплемінники, звівши очі свої, по­бачили, що йдуть проти них,
13: і вийшли зі стану на битву, а ті, що були з Іудою, засурмили,
14: і зійшлися, і розбиті були язичники, і побігли на рівнину,
15: а всі інші впали від меча; і переслідували їх до Газера і до рів­нин Ідумеї, Азота й Іамнії, і впало з них до трьох тисяч мужів.
16: І повер­нувся Іуда і військо його від переслідування їх
17: і сказав народу: не кидайтеся на здобич, бо війна ще чекає на нас;
18: Горгій і військо його на горі поблизу від нас; станьте тепер проти ворогів наших і бийтеся з ними, а після сміливо візьмете здобич.
19: Коли ще говорив це Іуда, показався якийсь натовп, який виступав з гори.
20: І побачив він, що їх змусили втікати, і палять табір; бо дим, який піднімався, показував, що́ відбулося.
21: Коли вони побачили це, дуже злякалися; побачивши ж і військо Іуди на рівнині, готове до битви,­
22: всі побігли у землю іноплемінників.
23: Тоді Іуда повернув на здобич стану, і захопив багато золота і сріб­ла, гіацинтових і багряних одеж, і велике багатство.
24: І, повертаючись, оспівували і благословляли Господа небесного, бо Він благий і повіки милість Його.
25: І було у той день велике спасіння Ізраїлю.
26: Уцілілі ж іноплемінники прийшли до Лісія і сповістили про все, що трапилося.
27: Він, почувши, засумував і засмутився, що не те трапилося­ з Ізраїлем, чого він хотів, і не те ви­йшло, що́ повелів йому цар.
28: І на наступний рік Лісій зібрав шістдесят тисяч­ добірних мужів і п’ять тисяч вершників, щоб перемогти їх.
29: І прийшли вони в Ідумею і розташувалися станом у Вефсурах; а Іуда зустрів їх з десятьма тисячами мужів.
30: Побачивши сильне ополчення, він молився і говорив: благословенний Ти, Спасителю Ізраїля, що скрушив напад сильного рукою раба Твого Давида і віддав поЛк. іноплемінників у руки Іонафана, сина Саулового, і зброєносця його.
31: Віддай військо це у руки народу Твого— Ізраїля, і нехай будуть вони посором­лені у силі і кінноті їх;
32: наведи на них страх і знищи зухвалість сили їх; нехай будуть вони приголомшені поразкою своєю;
33: подолай їх мечем тих, що люблять Тебе, і нехай прославлять Тебе у піснях усі, хто знає ім’я Твоє.
34: І билися вони, й упало з війська Лісія до п’яти тисяч мужів, упали перед ними.
35: Лісій, побачивши втечу війська свого і хоробрість воїнів Іуди, і що вони готові або жити, або померти відваж­но, вирушив до Анти­охії, набрав чужоземців і, збільшивши попереднє військо, думав зно­ву йти в Юдею.
36: Іуда ж і брати його сказали: ось, во­роги наші знищені, зійдімо, щоб очистити й оновити святилище.
37: І зіб­ралося все ополчення і зійшли на гору Сион.
38: І побачили, що святилище спустошене, жертовник осквернений, ворота спалені, і в притворах, як у лісі або на якій-небудь го­рі, повиростали рослини, і сховища зруйновані,
39: і роздерли вони одяг свій, плакали гірким плачем і сипали попіл на свої голови,
40: і падали лицем на землю і сурмили вістовими трубами, і волали до неба.
41: Тоді відрядив Іуда мужів воювати­ проти тих, що знаходились у фор­теці, доки він очистить святилище.
42: І об­рав священиків безвадних, рев­нителів закону.
43: Вони очистили свя­­тилище й осквернені камені винесли­ у нечисте місце.
44: Потім вони розмір­ковували над оскверненим жер­­­­тов­ником всепалення, як учинити з ним.
45: І прийшла їм добра думка зруйнувати його, щоб він коли-небудь не послужив їм на ганьбу, оскіль­ки язич­ники осквернили його; і зруйнували вони жертовник,
46: і камені склали на горі храму у пристойному­ місці, поки прийде пророк і дасть від­повідь про них.
47: Узяли камені цілі, за законом, і побудували новий жертовник, як і раніше;
48: потім побудували святині і внутрішні частини храму й освятили притвори;
49: влаш­тували нове священне начиння і вне­сли у храм свічник і вівтар всепалень і фіміам і трапезу;
50: і закурили на вівтарі фіміам і запалили світиль­ники на свічнику, й освітили храм;
51: і поклали на трапезу хлі­би, і розвісили завіси, і закінчили всі діла, які почали.
52: У двадцять п’ятий день дев’ятого місяця— це місяць Хаслев— сто сорок восьмого року, встали дуже рано
53: і принесли жертву за законом­ на новозбудованому жертовнику всепалень.
54: У той час, у той самий день, в який язичники осквернили жертовник, оновлений він з піснями, з цитрами, гуслями і кимвалами.­
55: І весь народ падав на лице своє, і молилися і возносили подяки до не­ба Благопоспішнику своєму.
56: Так звершували відновлення жертовника вісім днів з веселощами, принося­чи всепалення і підносячи жертву спасіння і хвали.
57: І прикрасили передню сторону храму золотими вінцями і щитами і відновили ворота і сховища, і зробили для них двері.
58: І була дуже велика радість у на­роді, і відвернули ганьбу язичників.
59: І встановили Іуда і брати його і все зібрання Ізраїля, щоб дні відновлення жертовника святкувалися з веселощами і радістю у свій час, щороку вісім днів, від двадцятого дня місяця Хаслева.
60: У той же час оббудували гору Сион навколо високими стінами і міцними вежами, щоб язичники, прийшовши коли-небудь, не потоптали їх, як зробили це раніше.
61: І розташував там Іуда військо стерегти гору, і зміцнили для охорони її Вефсуру, щоб народ мав укріплення проти Ідумеї.