Біблія українською мовою

Перша книга Маккавеїв

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 3
1: І постав замість нього Іуда, на­з­ваний Маккавеєм, син його.
2: І до­­­помагали йому всі брати його і всі, які були прихильні до батька його, і вели війну Ізраїля з радістю.
3: Він поширив славу народу свого; він одягався у броню, як велетень, оперізувався військовою зброєю своєю і вів війну, захищаючи ополчення мечем;
4: він уподібнювався леву у ділах своїх і був як скимен, що рикає на здобич;
5: він переслідував беззаконних, відшукуючи їх, і тих, хто підбурює народ його, спалював.
6: І упокорилися беззаконні зі страху перед ним, і всі чинителі беззаконня засмутилися перед ним, і благоуспішним було спасіння рукою його.
7: Він засмутив багатьох царів, і звеселив Якова ділами своїми, і пам’ять його довіку у благословенні;
8: пройшов по містах Юдеї і знищив у ній нечестивих, і відвернув гнів від Ізраїля,
9: і зробився іменитим до останніх меж землі, і зібрав тих, що гинули.
10: Тоді Аполлоній зібрав язичників і з Самарії численне військо, щоб воювати проти Ізраїля.
11: Іуда дізнав­ся про це і вийшов йому назустріч, і уразив, і убив його; і багато впало уражених, а інші втекли.
12: І взяв Іуда здобич їх, і взяв меч Аполлонія і воював ним в усі дні.
13: І почув Сирон, воєначальник Сирії, що Іуда зібрав навколо себе людей і сонм вірних, що виступають з ним на війну,
14: і сказав: зроблю собі ім’я і прославлюсь у царстві, і буду битися з Іудою і з тими, які ра­зом з ним і які нехтують слово­ царське.
15: І вирішив він іти, і пішло з ним сильне полчище нечестивих до­помагати йому і зробити пом­сту на синах Ізраїля.
16: Коли вони наблизилися до узвишшя Вефорона, Іуда вийшов назустріч їм з небагатьма,
17: які, коли побачили військо, яке ішло назустріч їм, сказали Іуді: як можемо ми у такій малій кількості битися проти такої сильної безлічі? І ми ж зовсім ослабли, ще не ївши сьогодні.
18: Але Іуда сказав їм: легко­ і багатьом потрапити у руки небагатьох, і у Бога небесного немає­ різ­ниці, чи багатьма спасти, чи неба­гатьма;
19: бо не від кількости війська­ буває перемога на війні, але з неба приходить сила.
20: Вони йдуть проти нас у безлічі пихатости і нечестя, щоб знищити нас і дружин наших і дітей наших, щоб пограбувати нас;
21: а ми боремося за душі наші і закони наші.
22: Він Сам знищить їх перед лицем нашим; ви ж не страшіться їх.
23: Переставши говорити, він раптово кинувся на них, і ураже­ний був Сирон і військо його перед ним.
24: І вони переслідували його по спуску Вефорона до самої рівнини; і упало з них до восьмисот мужів, ін­­ші ж утекли у землю Филистимську.­
25: І напав страх перед Іудою і братами його і боязнь нападати на всіх навколишніх язичників.
26: Ді­йшло і до царя ім’я його, і всі народи розповідали про битви Іуди.
27: Коли ж почув ці слова цар Анти­ох, то запалав гнівом і, пославши, зібрав усі сили царства свого, дуже сильне ополчення;
28: і відкрив скарб­ницю свою і видав військам своїм річ­ну платню, і наказав їм бути гото­­ви­ми на всяку необхідність.
29: Але по­бачив, що виснажилося срібло у скарбницях, а податі країни мізерні через хвилювання і руйнування, які він учинив у землі тій, знищуючи закони, які існували від днів давніх.
30: І почав він побоюватися, що у нього не вистачить, хіба тільки на раз або два, на витрати і подарунки, які раніше роздавав щедрою рукою і перевершив у тім попередніх царів.
31: Сильно заклопотаний у душі своїй,­ він зважився йти у Персію і взяти по­даті з країн і зібрати побільше сріб­ла.
32: А діла царські від ріки Євфрату до меж Єгипту­ передав Лісію, чоловікові знаменитому, який походив з роду царського,­
33: також і виховання сина свого Антиоха, до його повернення;
34: і передав йому половину війська і слонів, давши йому наказ про все, чого хотів, і про жителів Юдеї та Єрусалима,
35: щоб він послав проти них військо розбити і знищити­ могутність Ізраїля і залишок Єрусалима, і знищити пам’ять їх з місця того,
36: і по­селити у всіх краях їхніх синів іноплемінних і роз­ділити за жеребом землю їхню.
37: Цар же взяв ін­шу­ половину війська і вирушив з Ан­­­тио­хії, престольного міс­та свого, у сто со­­рок сьомому році, і, перейшов­ши рі­­ку Євфрат, пройшов верхні країни.­
38: Лісій обрав Птоломея, сина До­ри­менового, і Ни­канора і Горгія, му­жів сильних із друзів царя,
39: і послав з ними сорок тисяч мужів і сім тисяч вершни­ків, щоб іти у землю Юдейську і ро­зорити її за словом ца­ря.
40: Во­ни вирушили з усім військом своїм і, прийшовши, розташувалися на рівнині біля Еммаума.
41: Куп­ці цієї країни почули ім’я їх і, узявши дуже багато срібла і золота і слуг, прийшли у стан купувати си­нів Ізраїля у раби; до них приєдналося і військо Сирії і землí іноплемінних.
42: Побачили Іуда і брати його, що примножилися біди, і війська розта­шувалися станом у межах їхніх; довідалися і про повеління царя, яке він наказав виконати над народом, щоб погубити і знищити його.
43: І говорили кожен ближньому своєму: під­німемо повалений народ наш і будемо битися за народ наш і за святиню.
44: І зібрався сонм, щоб бути готовими до війни і помолитися, і виблагати милости і жалю.
45: Єрусалим був безлюдний, як пустеля; не було ні того, хто входить у нього, ні того, хто виходить з нього, із природних жителів його; святилище було потоп­тане, і сини інородних були в укріпленні його; він став житлом язичників; і відняті були веселощі в Якова, і не чутно стало сопілки і цитри.
46: Отже, вони зібралися і пішли у Массифу, навпроти Єрусалима, бо місце молитви в ізраїльтян було колись у Массифі.
47: І постились у цей день, і поклали на себе верети­ща і попіл на голови свої, і роз­дерли одяг свій,
48: розкрили книгу закону з тих, які язичники розшуку­вали, щоб зро­бити на них зображення своїх ідолів,
49: і принесли священичі облачення і первородних і десятини; і скликали назореїв, які сповнили дні свої,
50: і голосно заволали до неба: що нам робити с ними і куди відвести їх?
51: Святилище Твоє потоптане й ос­к­вернене, і священики Твої у скорботі­ і приниженні.
52: І ось, зібралися проти нас язичники, щоб знищити нас. Ти знаєш, що замишляють вони проти нас.
53: Як можемо ми устояти перед лицем їх, якщо Ти не допоможеш нам?
54: І засурмили трубами і викликнули гучним голосом.
55: Після цього Іуда поставив вож­дів для народу— тисячоначальників, стоначальників, п’ятдесятиначальників і десятиначальників.
56: І сказали тим, які будували доми, заручилися з дружинами, насадили виноградники, і людям боязким, щоб кожен з них, за законом, повернувся у свій дім.
57: Тоді рушило ополчення і розта­шувалося станом на півдні від Ем­ма­ума.
58: І сказав Іуда: підпережіться­ і будьте мужні і готові на ранок бити­ся з цими язичниками, які зі­­б­ралися проти нас, щоб погубити нас і святиню нашу.
59: Бо краще­ нам померти у битві, ніж бачити біди нашого народу і святині.
60: А яка буде воля на небі, так нехай сотворить!