Біблія українською мовою

Перша книга Маккавеїв

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 15
1: І надіслав Антиох, син царя Ди­­митрія, листи з островів мор­сь­­ких до Симона, великого священика і правителя народу юдейського, і до всього народу.
2: Вони були такого змісту: «Цар Антиох Симону,­ первосвященику і правителю народу, і народу юдейському— радуватися.
3: Оскільки люди зловредні оволоділи царством батьків наших, то я хочу повернути царство, щоб відновити його, як воно було ра­ніше. Я набрав численне військо і приготував військові кораблі;
4: і хочу про­йти по області, щоб покарати тих, які спустошили область нашу і розо­рили багато міст у царстві.
5: Залишаю тепер за тобою всі данини, які уступали тобі царі, що були раніше за мене, й інші дари, які вони ус­ту­пали­ тобі;
6: дозволяю тобі карбувати­ свою монету у країні твоїй.
7: Єрусалим і свя­тилище нехай будуть вільні; і всю зброю, яку ти заготував,­ і фортеці, по­­будовані тобою, якими ти володієш, нехай залишаються у тебе.
8: І всякий борг царський і майбутні царські борги відтепер і назавжди нехай будуть відпущені тобі.
9: Коли ж ми оволодіємо царством нашим, тоді вшануємо тебе і народ твій і храм великою честю, щоб слава ваша стала відома по всій землі».­
10: У сто сімдесят четвертому році вступив Антиох у землю батьків своїх, і зібралися до нього всі війська, так що тих, які залишилися з Трифоном, було небагато.
11: І пересліду­вав його цар Антиох, і він утік у До­ру, яка біля моря;
12: бо він побачив, що звалилися на нього біди і залишили його війська.
13: І прийшов Ан­тиох до Дори і з ним сто двадцять тисяч воїнів і вісім тисяч кінноти
14: й оточив місто, а кораблі підійшли з моря, і тіснив він місто із суші і моря, і не давав нікому ні вийти, ні ввійти.
15: Тоді прийшов з Рима Нуминій і ті, що супроводжували його, з листами до царів і країн, в яких було написане таке:
16: «Левкій, консул Римський, царю Птоломею— радуватися.
17: Прийшли до нас юдейські пос­ли, друзі наші і союзники, послані від первосвященика Симона і народу юдейського, відновити давню дружбу і союз,
18: і принесли золотий щит у тисячу мин.
19: Отже, ми захотіли написати царям і країнам, щоб во­ни не чинили їм зла, і не воювали проти них і міст їхніх і країни їхньої, і не допомагали тим, хто воює проти них.
20: Ми розсудили прийняти від них щит.
21: Отже, якщо які зловредні люди втекли до вас із краї­ни­ їхньої, видайте їх перво­свя­ще­нику­ Симону, щоб він покарав їх за за­ко­ном їхнім».
22: Те саме написав він царю Димитрію й Атталу, Аріа­ра­­фі й Арсаку,
23: і в усі області, і Сампса­мі­ і спартанцям, і в Делос, і в Минд, і в Сикіон, і в Карію, і в Са­­мос, і в Пам­філію, і в Ликію, і в Галикарнасс, і в Родос, і у Фасиліду,­ і в Кос, і в Сиду, і в Арад, і в Гортину, і в Книду, і в Кіпр, і в Киринію.
24: Список з цих листів написали Симону первосвященику.
25: Цар же Антиох обложив Дору вдруге, нападаючи на неї з усіх боків і будуючи машини, і закрив Трифона так, що неможливо було йому ні ввійти, ні вийти.
26: І послав до ньо­го Симон дві тисячі обраних мужів на допомогу йому, і срібло і золото, і достатньо запасів;
27: але він не захотів прийняти це і відкинув усе, в чому раніше домовився з ним, і відчужився від нього.
28: І послав до нього Афиновія, одного з друзів своїх, щоб переговорити з ним і сказати: «Ви володієте Іоппією і Газарою і фортецею Єрусалимською— містами царства мого;
29: ви спустошили межі їх і зробили велике ураження на землі, й оволоділи багатьма місцями у царстві моєму.
30: Отже, віддайте тепер міста, які ви взяли, і данину з тих місць, якими ви володієте поза межами юдейськими.
31: Якщо ж не так, то дайте за них п’ятсот талантів срібла, і за спустошення, яке вчинили, і за данину з міст інші п’ятсот талантів; а якщо не дасте, то ми прийдемо і будемо воювати з вами».
32: І прийшов Афиновій, друг царя, у Єрусалим, і коли побачив славу Симона і скарбницю з золотим і срібним начинням і навколишню красу, то здивувався й оголосив йому слова царя.
33: Симон сказав йому у відповідь: ми ні чужої землі не брали, ні володарювали над чужим, але володіємоспадщиною батьків наших, яку вороги наші одного разу неправедно привласнили собі.
34: Ми ж, вибравши час, знову повернули собі спадщину батьків наших.
35: Що стосується Іоп­пії та Газари, яких ти вимагаєш, то вони самі заподіяли багато зла народу у країні нашій; за них ми дамо сто талантів. На це Афиновій нічого не відповів;
36: але, з досадою повернувшись до царя, розповів йому ці слова і про славу Симона, і про все, що бачив, і цар сильно розгнівався.
37: Трифон же, сівши на корабель, утік в Орфосіаду.
38: Тоді цар, зробивши воєначальником примор­ської країни Кендевея, доручив йому піші і кінні війська
39: і наказав йому йти війною проти Юдеї, наказав йому також побудувати Кедрон і ук­ріпити ворота, і як воювати з народом; сам же цар погнався за Трифоном.
40: І при­йшов Кендевей в Іам­­нію, і почав викликати на битву народ і вдиратися в Юдею і брати народ у полон і вбивати;
41: і побудував Кедрон, і розташував там кінноту і військо, щоб вони, виходячи звідти, об­ходили дороги Юдеї, як наказав йому цар.