Біблія українською мовою

Перша книга Маккавеїв

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 13
1: Почув Симон, що Трифон зі­б­рав велике військо, щоб іти у землю Юдейську і розорити її.
2: І бачачи, що народ у страху і тремтінні, зійшов у Єрусалим і зібрав народ.
3: І, підбадьорюючи їх, говорив їм: самі ви знаєте, скільки я і брати мої і дім батька мого зробили заради цих законів і святині, знаєте війни і гноб­лення, які ми витерпіли.
4: Тому і загинули всі брати мої за Ізраїля, і залишився я один.
5: І нині нехай не буде того, щоб я став щадити життя моє в усі часи гноблення, бо я не кращий за братів моїх.
6: Але буду мститися за народ мій і за святилище, і за дружин і за дітей наших, бо об’єдналися всі народи, щоб знищити нас через неприязнь.
7: І запалився дух народу, як тільки почув він та­кі слова;
8: і відповіли гучним голо­сом, і сказали: ти— наш вождь замість Іуди та Іонафана, брата твого.
9: Веди нашу війну, і що ти скажеш нам, ми все зробимо.
10: Тоді зібрав він усіх мужів ратних, і поспішив закінчити стіни Єрусалима, і з усіх боків зміцнив його.
11: Потім послав Іонафана, сина Авессаломового, і з ним достатню кількість війська в Іоппію, і він вигнав тих, що були у ній, і залишився там.
12: Тим часом Трифон піднявся з Птолемаїди з численним військом, щоб увійти у землю Юдейську; з ним був й Іонафан під вартою.
13: Симон же розташував стан при Адиді навпроти рівнини.
14: Коли Трифон довідався, що Симон заступив місце Іонафана, брата свого, і має намір вступити у битву з ним, то послав до нього послів сказати:
15: за срібло, яке брат твій Іонафан заборгував царській скарбниці за потребами, які він мав, ми затримали його.
16: Отже, надішли тепер сто талантів срібла і у заручники двох синів його, щоб він, бувши відпущеним, не відійшов від нас,— і ми відпустимо його.
17: Симон розумів, що вони говорять з ним підступно, але послав срібло і дітей, щоб не викликати великої ненависти народу,
18: який сказав би: через те, що я не послав йому срібла і дітей, Іонафанзагинув.
19: Отже, послав дітей і сто талантів; але Трифон­ обманув і не відпустив Іонафана.
20: Після цього Трифон пішов, щоб увійти в країну і розорити її, і пішов манівцем на Адару. Але Симон і військо його йшли слідом за ним усюди, куди він йшов.
21: Ті ж, що були у фортеці, послали до Трифона послів, щоб спонукати його прийти до них через пустелю і надіслати­ їм продовольчі припаси.
22: І приготував Трифон усю свою кінноту, щоб іти у ту ж ніч, але був дуже великий сніг, і він не пішов через сніг, а, піднявшись, вирушив у Галаад.
23: Коли ж наблизився до Васками, умертвив Іонафана, і він похований там.
24: І повернувся Трифон і пішов у зем­лю свою.
25: Тоді Симон послав і взяв кістки Іонафана, брата свого, і похо­вав їх у Модині, місті батьків своїх.
26: І оплакував його весь Ізраїль гірким плачем, і сумували за ним ба­гато днів.
27: І спорудив Симон будівлю над гробом батька свого і братів своїх і звів її високою, для благо­видости, з тесаного каменю з передньої і задньої сторони,
28: і поставив на ній сім пірамід, одну навпроти іншої, батькові і матері і чотирьом братам;
29: зробив на них майстерні прикраси, поставивши навколо високі стовпи, а на стовпах повне оз­б­роєння— на вічну пам’ять, і поряд зі зброєю— вирізьблені кораблі, так що вони видимі були всім, хто плаває по морю.
30: Цей надгробний пам’ятник, який зробив він у Модині, стоїть до цього дня.
31: Трифон же з підступництвом вирушив у путь з юним царем Антиохом і убив його,
32: і став царем замість нього, і поклав на себе вінець Азії, і зробив велике ураження на землі.
33: А Симон будував фортеці в Юдеї, зміцнюючи їх високими вежами і великими стінами, воротами і запорами, і складав у фортецях продовольчі запаси.
34: Потім об­рав Симон мужів і послав до царя Димитрія просити, щоб він зробив полегшення країні, бо всі діяння Трифона були грабіжницькі.
35: І послав йому цар Димитрій відповідь на ці слова і написав такий лист:
36: «Цар Димитрій Симону, первосвященикові і другові царів, і старійшинам і народу юдейському— радуватися.
37: Золотий вінець і пальмову­ гілку, послану вами, ми одержали і го­тові укласти з вами повний мир і на­писати тим, що завідують зборами, щоб відпустити вам данину.
38: І все, що ми ухвалили про вас, нехай буде незмінно, і фортеці, які ви побудували, нехай належать вам.
39: Прощаємо вам також ненавмисні провини ваші до цього дня і вінцевий збір, який платити ви зобов’язані, і якщо інше щось стягувалося у Єрусалимі, більш не буде стягуватися.
40: І якщо знайдуться з вас здат­ні бути вписаними у число тих, що знаходяться при нас, нехай записуються, і нехай буде між нами мир».
41: У сто сімдесятому році знято ярмо язичників з Ізраїля;
42: і народ Ізраїльський у листуванні й договорах почав писати: «першого року при Симоні, великому первосвященику, вожді і правителеві юдеїв».
43: У цей час Симон зробив напад на Газу, оточив її військом, збудував об­логові машини і присунув їх до міста, розбив одну вежу й оволодів нею.
44: А ті, що були на машині, вскочили у місто, і сталося в місті велике сум’яття.
45: І зійшли громадяни з дру­жинами і дітьми на стіну, роздер­ши одяг свій, і голосно волали, благаючи Симона дати їм помилування,
46: і говорили: вчини з нами не за злими справами нашими, але з милости твоєї.
47: І змилосердився над ними Симон, і не воював з ними, а тільки вигнав їх з міста, й очистив­ доми, в яких знаходилися ідоли, і так увійшов у місто зі славослів’ями і благословеннями.
48: І викинув з нього все нечисте, й оселив там мужів, які дотримуються закону, й укріпив його, і влаштував у ньому для себе житло.
49: Тим же, що були у Єрусалимській фортеці, не дозволяли ні виходити, ні вступати у країну, ні купувати, ні продавати, і вони терпіли сильний голод, і багато хто з них загинув від голоду.
50: Тоді воз­звали вони до Симона про мир, і він дав їм його, але вигнав їх звідти й очистив фортецю від оскверніння,
51: і ввійшов у неї у двадцять третій день другого місяця сто сімдесят першого року зі славослів’ями, паль­мовим віттям, з гуслями, кимвалами і цитрами, із псалмами і піснями, бо знищено великого ворога Ізраїля.
52: І встановив кожного року проводити цей день з веселощами, й укріпив гору храму, яка знаходиться поблизу фортеці, й оселився там сам і ті, що були з ним.
53: І побачив Симон, що син його Іоан змужнів, і поставив його начальником над усіма військами, й оселився у Газарі.