Біблія українською мовою

Перша книга Маккавеїв

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 12
1: Іонафан, бачачи, що час спри­­­­­ятливий для нього, обрав мужів і послав у Рим встановити і відновити дружбу з римлянами,
2: і до спартанців і в інші місця послав листи про те саме.
3: І прийшли вони у Рим, і ввійшли у раду, і сказали: «Іонафан первосвященик і народ юдейський послали нас, щоб відновити дружбу з вами і союз, як і раніше».
4: І там дали їм листи до місцевих начальників, щоб провели їх у землю Юдейську з миром.
5: Ось спи­сок листа, який писав Іонафан спар­танцям:
6: «первосвященик Іонафан і народні старійшини і священики й інший народ юдейський братам спар­танцям— радуватися.
7: Ще раніше від Дарія [Арея], який царю­вав у вас, прислані були до первосвященика Онії листи, що ви— брати­ наші, як свідчить список.
8: І при­й­няв Онія посланого мужа з честю, і одержав листи, в яких ясно говорилося про союз і дружбу.
9: Ми ж, хоч і не маємо потреби у них, маючи втіхою священні книги, які у руках наших,
10: але вирішили послати до вас для відновлення братерства і дружби, щоб не відчужуватися від вас, тому що багато минуло часу піс­ля того, як ви посилали до нас.
11: Ми постійно повсякчас, як у свята,­ так і в інші встановлені дні, згадуємо про вас при жертвоприношеннях наших і молит­вах, як слід і пристойно згадувати братів.
12: Ми радіємо за вашу славу;
13: нас же оточують багато бід і часті війни, бо воювали проти нас навко­лишні царі.
14: Але ми не хотіли турбу­вати вас та інших­ союзників і друзів­ наших у цих війнах,
15: бо ми маємо допомогу небесну, яка допомагає нам; ми позбулися­ ворогів наших, і вороги наші втихомирені.
16: Тепер ми обрали Нумінія, сина Ан­тио­хо­вого, й Антипатра, сина Іасонового, і послали їх до римлян відновити дружбу з ними і колишній союз.
17: До­ручили їм іти і до вас, вітати вас і вручити вам листи від нас про понов­лення і з вами нашого братерства.
18: І ви добре зробите, відповівши нам на них».
19: Ось і список листів, які надіслав Дарій [Арей]:
20: «Цар Спартанський Онії первосвященикові— радуватися.
21: Знайдено у писанні про спартанців і юдеїв, що вони— брати і від роду Авраамового.
22: Тепер, ко­ли ми довідалися про це, ви добре зробите, написавши нам про добробут ваш.
23: Ми ж повідомляємо вам: худоба ваша і майно ваше— на­ші, а що у нас є, те ваше. І ми по­веліли оголосити вам про те».
24: І почув Іонафан, що повер­­ну­ли­ся­­ воєначальники Димитрія з біль­шим військом, ніж колись, щоб вою­вати проти нього,
25: і вийшов з Єрусалима, і зустрів їх у країні Амафитській, і не дав їм часу ввійти у країну його.
26: І послав у стан їхній спостерігачів,­ які, повернувшись, оголосили йому, що вони готуються напасти на них у цю ніч.
27: Тому, коли зайшло сонце,­ Іонафан наказав своїм пильнувати, бути в озброєнні і готуватися до бит­ви всю ніч, і поставив навколо стану­ передових сторожів.
28: І почули вороги, що Іонафан зі своїми приготувався до битви, і злякалися, і затрем­тіли серцем своїм, і, запаливши вог­ні у стані своєму, пішли.
29: Іонафан же і ті, що були з ним, не знали про те до ранку, бо бачили розпалені вогні.­
30: І погнався Іонафан за ними, але не наздогнав їх, тому що вони перейшли ріку Елевферу.
31: Тоді Іонафан обернувся на арабів, називаних заве­деями, уразив їх і взяв здобич їхню.
32: Потім, повернувши, прийшов у Дамаск і пройшов по всій тій країні.
33: І Симон вийшов, і пройшов до Аскалона і найближчих фортець, і повернувся в Іоппію, й оволодів нею,
34: бо він почув, що [іоппіяни] хочуть здати фортецю військам Димитрія,— і поставив там сторо́жу, щоб охороняти її.
35: І повернувся Іонафан, і скликав старійшин народу, і радився з ними, щоб побудувати фортеці в Юдеї,
36: підвищити стіни Єрусалима і спорудити високу стіну між фор­тецею і містом, щоб відокремити її від міста, так щоб вона була окремо, і не було б у ній ні купівлі, ні продажу.
37: Коли зібралися об­лаш­тувати місто і дійшли до стіни біля потоку зі східного боку, то по­бу­дува­ли так звану Хафенафу.
38: А Симон побудував Адиду в Сефилі, і зміцнив ворота і запори.
39: Тим часом Трифон домагався стати царем Азії і покласти на себе вінець і підняти руку на царя Антиоха,
40: але побоювався, як би не перешкодив йому Іонафан і не почав проти нього війну; тому шукав випадку, щоб узяти Іонафана й убити, і, піднявшись, пішов у Вефсан.
41: І вийшов Іонафан назустріч йому з сорока тисячами обраних мужів, готових до битви, і прийшов у Вефсан.
42: Коли Трифон побачив, що Іонафан іде з численним військом, то побоявся підняти на нього руки.
43: І прийняв його з честю, і представив його всім друзям своїм, дав йому подарунки, наказав військам своїм коритися йому, як собі самому.
44: Потім сказав Іонафану: для чого ти ут­руднюєш весь цей народ, коли не че­кає на нас війна?
45: Отже, відпусти їх тепер у доми їхні, а для себе обери­ небагатьох мужів, які були б з тобою,­ і підемо зі мною у Птолемаїду, і я передам її тобі й інші фортеці й реш­ту військ і всіх, що завідують зборами, і потім повернуся; бо для цього я і перебуваю тут.
46: І повірив йому Іонафан, і зробив так, як він сказав,­ і відпустив війська, і вони вирушили у землю Юдейську;
47: із собою ж залишив три тисячі мужів, з яких дві тисячі залишив у Галилеї, тисяча ж вирушила з ним.
48: Але як тільки увійшов Іонафан у Птолемаїду, птолемаїдяни замкнули ворота, і схопили його, і всіх, хто увійшов з ним, убили мечем.
49: Тоді Трифон послав військо і кінноту в Галилею і на велику рівнину, щоб знищити всіх, що були з Іонафаном.
50: Але вони, почувши, що Іонафан схоплений і загинув, і ті, що були з ним, підбадьорили один одного, і вийшли­ густим строєм, готові битися.
51: І по­бачили ті, що переслідували, що йдеться про життя, і повернулися назад.
52: А вони всі благополучно прийшли у землю Юдейську й оплакували Іонафана і тих, що були з ним, і були у великому страху, і весь Ізраїль плакав гірким плачем.
53: Тоді всі навколишні народи шукали, як знищити їх, бо говорили: тепер немає у них начальника і поборника; отже, будемо тепер воювати проти них і знищимо із середовища людей пам’ять їх.