Біблія українською мовою

Перша книга Маккавеїв

наступний розділ →

Розділ 1
1: Після того, як Олександр, син Филипа, македонянин, який вийшов із землі Киттим, уразив Дарія, царя Перського і Мідійського, і став царем замість нього спершу над Елладою,—
2: він провів багато воєн і оволодів багатьма укріпленими міс­цями, й убивав царів землі.
3: І про­йшов до меж землі й узяв здобич від багатьох народів; і замовкла земля перед ним, і він піднісся, і загордувало серце його.
4: Він зібрав дуже сильне військо і панував над областями і народами і володарями, і во­ни зробилися його данниками.
5: Піс­ля того він зліг у постіль і, відчувши, що помирає,
6: покликав знат­них слуг своїх, які виховувалися з ним від юности, і розділив їм своє царство ще за життя свого.
7: Олександр царював дванадцять років і помер.
8: І володарювали слуги його кожен у своєму місці.
9: І піс­ля смерти його усі вони поклали на себе вінці, а після них і сини їхні протягом багатьох літ; і примножили зло на землі.
10: І вийшов від них корінь гріха— Антиох Єпифан, син царя Антиоха, який був заручником у Римі, і став царем у сто тридцять сьомому році царства Еллінського.
11: У ті дні вийшли з Ізраїля сини беззаконні і переконували багатьох, говорячи: підемо й укладемо союз з на­родами, які оточують нас, бо з тих пір, як ми відокремилися від них, спіткало нас багато бід.
12: І добрим здалося це слово в очах їхніх.
13: Дея­кі з народу виявили бажання і вирушили до царя; і він дав їм право виконувати установлення язичницькі.
14: Вони побудували в Єрусалимі училище за звичаєм язичницьким
15: і встановили у себе необрізання, і відступили від святого завіту, і з’єдналися з язичниками, і продалися, щоб чинити зло.
16: Коли Антиох побачив, що царство зміцнилося, взявся стати царем над Єгиптом, щоб царювати над двома царствами,
17: й увійшов він у Єги­пет із сильним ополченням, з колісницями, і слонами, і вершниками, і численними кораблями;
18: і вступив у битву із Птоломеєм, царем Єгипетським; і убоявся Птоломей від лиця його і кинувся навтіки, і багато упало поранених.
19: І оволоділи вони укріпленими містами у землі Єгипетській, і узяв він здобич із землі Єгипетської.
20: Після поразки Єгипту Антиох по­­вернувся у сто сорок третьому році і пішов проти Ізраїля, і вступив у Єрусалим із сильним ополченням;
21: увійшов у святилище з пихатістю і взяв золотий жертовник, світильник­ і всі сосуди його,
22: і трапезу предкладення, й узливальниці, і ча­ші, і кадильниці золоті, і завісу, і він­ці, і зо­­лоту прикрасу, що була ззовні храму, і все обібрав.
23: Узяв і срібло, і зо­­лото, і дорогоцінні сосуди, і взяв схо­вані скарби, які відшукав.
24: І, взявши все, вирушив у землю свою і вчинив убивства, і говорив з великою гордовитістю.
25: Тому був великий плач в Ізраїлі, в усіх місцях його.
26: Стогнали начальники і старійшини, знемагали діви і юнаки, і змінилася краса жіноча.
27: Усякий наречений віддавався плачу, і та, що сиділа у шлюбному чертозі, була у скорботі.
28: Затремтіла земля за тих, що жили на ній, і весь дім Якова зодягнувся у сором.
29: Після двох років послав цар на­чальника податей у міста Іуди, і він прийшов у Єрусалим з великим натовпом;
30: підступно говорив їм слова миру, і вони повірили йому; але він раптово напав на місто й уразив його великим ураженням, і погубив безліч народу ізраїльського;
31: взяв здобич з міста і спалив його вогнем, і зруйнував доми його і стіни його навколо;
32: і повели у полон дружин і дітей, і оволоділи худобою.
33: Обгородили місто Давидове великою і міцною стіною і міцними вежами, і зробилося воно для них фортецею.
34: І розташували там народ нечестивий, людей беззаконних, і вони укріпилися у ній;
35: запаслися зброєю і продовольством і, зібравши здобич єрусалимську, склали там, і зробилися великою сіттю.
36: І було це постійною засідкою для святилища і злим дияволом для Ізраїля.
37: Вони проливали невинну кров навколо свя­тилища й оскверняли святилище.
38: Жителі ж Єрусалима розбіглися через них, і він зробився житлом чужих і став чужим для свого роду, і діти його залишили його.
39: Святилище його запустіло, як пустеля, свята його повернулися на плач, суботи його— на ганьбу, честь його— на приниження.
40: Мірою слави його збільшилося нечестя його, і висота його обернулася на сум.
41: Цар Антиох написав усьому цар­ству своєму, щоб усі були одним народом,
42: і щоб кожен залишив свій закон. І погодилися всі народи за словом царя.
43: І багато хто з Ізра­ї­ля прийняв ідолослужіння його і приніс жертви ідолам, і осквернив суботу.
44: Цар послав через вісників грамоти в Єрусалим і в міста юдейські, щоб вони додержувалися узаконень, чужих для цієї землі,
45: і щоб не допускалися всепалення і жерт­во­при­ношення, й узливання у свя­ти­ли­­щі, щоб учинили наругу над суботами і святами,
46: і оскверняли святилище і святих,
47: щоб будували­ жертовники, храми і капища ідольські, і приносили у жертву свиняче м’ясо і худо­бу нечисту,
48: і залишали­ синів своїх необрізаними, й оскверняли душі їхні всякою нечистотою і мерзотою,
49: для того, щоб забули закон і змінили всі постанови.
50: А якщо хто не зробить за словом царя, нехай буде відданий на смерть.
51: Згід­но з цим писав він усьому царству своєму і поставив наглядачів над усім народом, і повелів містам юдейським приносити жертви у кожному­ місті.
52: І зібралися до них багато хто з народу, усі, хто залишив закон,— і вчинили зло у землі;
53: і змусили Ізраїля ховатися у всякому сховищі його.
54: У п’ятнадцятий день Хаслева, сто сорок п’ятого року, влаштували на жертовнику мерзоту запустіння, і в містах юдейських навколо побудували жертовники,
55: і перед дверима домів і на вулицях звершували куріння,
56: і книги закону, які знаходили, розривали і спалювали на вогні;
57: у кого знаходили книгу завіту, і хто дотримувався закону, того, за повелінням царя, віддавали на смерть.
58: Таке насильство чинили вони над ізраїльтянами, які приходили кожного місяця у міста.
59: І в двадцять п’ятий день місяця, приносячи жертви на жертовнику, який був над вівтарем,
60: вони, за даним повелінням, убивали жінок, які обрізували дітей своїх,
61: а немовлят вішали за шиї їхні, доми їхні грабували і тих, що звершували над ними обрізання, убивали.
62: Але багато (*людей) в Ізраїлі залишилися твердими й укріпилися, щоб не їсти нечистого,
63: і готові були померти, щоб не осквернитися їжею і не вчинити наруги над святим завітом,— і помирали.
64: І був дуже великий гнів над Ізраїлем.