Біблія українською мовою

Третя книга Царств

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 8
1: Тоді скликав Соломон старійшин Ізраїлевих і всіх начальників колін, глав поколінь синів Ізраїлевих, до царя Соломона в Єрусалим, щоб пе­ренести ковчег завіту Господнього з міста Давидового, тобто Сиона.­
2: І зіб­ралися до царя Соломона на свято всі ізраїльтяни в місяці Афанимі, який є сьомий місяць.
3: І прийшли усі старійшини Ізраїлеві; і підняли священики ковчег,
4: і понесли ковчег Господній і скинію зібрання і всі священні речі, що були в скинії; і несли їх священики і левити.
5: А цар Соломон і з ним уся громада Ізраїлева, яка зібралася до нього, йшли перед ковчегом, приносячи жертви з дрібної і великої худоби, яких неможливо порахувати і визначити, через велику кіль­­кість їх.
6: І внесли священики ковчег завіту Господнього на місце його, у давир храму, у Святе Святих, під кри­ла херувимів.
7: Бо херувими простягали крила над місцем ковчега, і покривали херувими зверху ковчег і жердини його.
8: І висунулися жердини так, що головки жердини видні були зі святилища перед давиром, але не виходили назовні; вони там і до цього дня.
9: В ковчезі нічого не було, крім двох кам’яних скрижалей, які поклав туди Мойсей на Хориві, коли Господь уклав завіт із синами Ізраїлевими, після виходу їх із землі Єгипетської.
10: Коли священики вийшли зі святилища, хмара наповнила дім Господній;
11: і не мог­ли священики стояти на служінні, через хмару, бо слава Господня наповнила храм Господній.
12: Тоді сказав Соломон: Господь сказав, що Він благоволить жити в імлі;
13: я побудував храм на оселю Твою, місце, щоб перебувати Тобі повіки.
14: І повернувся цар лицем своїм, і благословив усе зібрання ізраїльтян; все зібрання ізраїльтян стояло,—
15: і сказав: благословенний Господь Бог Ізраїлів, Який сказав Своїми вустами Давиду, батькові моєму, і нині виконав рукою Своєю! Він говорив:
16: «з того дня, як Я вивів народ Мій Ізраїля з Єгипту, Я не обрав міста в жодному з колін Ізраїлевих, щоб побудований був дім, у якому перебувало б ім’я Моє; [але обрав Єрусалим для перебування в ньому імені Мого] й обрав Давида, щоб бути йому над народом Моїм Ізраїлем».
17: У Давида, батька мого, було на серці побудувати храм імені Господа Бога Ізраїлевого;
18: але Господь сказав Давиду, батькові моєму: «у те­бе є на серці побудувати храм імені Моєму; добре, що це в тебе лежить на серці;
19: однак не ти побудуєш храм, а син твій, який вийшов із стегон твоїх, він побудує храм імені Моєму».
20: І виконав Господь слово Своє, яке промовив. Я вступив на місце батька мого Давида і сів на престолі Ізраїлевім, як сказав Господь, і побудував храм імені Господа Бога Ізраїлевого;
21: і приготував там місце для ковчега, в якому завіт Господа, укладений Ним з батьками нашими, коли Він вивів їх із землі Єгипетської.
22: І став Соломон перед жертовником Господнім перед усім зібранням ізраїльтян, і підняв руки свої до неба,
23: і сказав: Господи Боже Ізраїлів! немає подібного до Тебе Бога на небесах вгорі і на землі внизу; Ти зберігаєш завіт і милість до рабів Твоїх, які ходять перед Тобою всім серцем своїм.
24: Ти виконав рабу Твоєму Давиду, батькові моєму, те, що говорив йому; що промовив Ти вустами Твоїми, те в цей день звершив рукою Твоєю.
25: І нині, Господи Боже Ізраїлів, виконай рабу Твоєму Давиду, батькові моєму, те, що говорив Ти йому, сказавши: «не припиниться у тебе перед лицем Моїм той, хто сидить на престолі Ізраїлевім, якщо тільки сини твої будуть триматися путі своєї, ходячи переді Мною так, як ти ходив переді Мною».
26: І нині, Боже Ізраїлів, нехай буде вірне слово Твоє, яке Ти промовив рабу Твоєму Давиду, батькові моєму!
27: Воістину, чи Богові жити на землі? Небо і небо небес не вміщають Тебе, тим менше цей храм, який я побудував [імені Твоєму];
28: але зглянься на молитву раба Твого і на прохання його, Господи Боже мій; почуй благання і молитву, якою раб Твій благає Тебе нині.
29: Нехай будуть очі Твої відкриті на храм цей день і ніч, на це місце, про яке Ти сказав: «Моє ім’я буде там»; почуй мо­литву, якою буде молитися раб Твій на місці цім.
30: Почуй моління раба Твого і народу Твого Ізраїля, коли вони будуть молитися на місці цьому; почуй на місці перебування Твого, на небесах, почуй і помилуй.
31: Коли хто згрішить проти ближнього свого, і вимагатиме від нього клят­ви, щоб він поклявся, і для клятви прийдуть до жертовника Твого у храм цей,
32: тоді Ти почуй з неба і вчини суд над рабами Твоїми, звинувать винного, поклавши вчинок його на голову його, і виправдай правого, воздавши йому за правдою його.
33: Коли народ Твій Ізраїль буде вражений ворогом за те, що згрішив перед Тобою, і коли вони звернуться до Тебе, і сповíдають ім’я Твоє, і будуть просити і благати Тебе в цьому храмі,
34: тоді Ти почуй з неба і прости гріх народу Твого Ізраїля, і поверни їх у землю, яку Ти дав бать­кам їхнім.
35: Коли закриється небо і не буде дощу за те, що вони згрішили перед Тобою, і коли помоляться на місці цьому і сповідають ім’я Твоє і навернуться від гріха свого, бо Ти смирив їх,
36: тоді почуй з неба і прос­ти гріх рабів Твоїх і народу Твого Ізраїля, указавши їм добру путь, по якій іти, і пошли дощ на землю Твою, яку Ти дав народу Твоєму в спадщину.
37: Чи буде на землі голод, чи буде моровиця, чи буде палючий вітер, іржа, сарана, черва, чи ворог буде тіснити його на землі його, чи будеяка біда, яка хвороба,—
38: всяку­ молитву, всяке прохання, яке буде від якої-небудь людини у всьому на­роді Твоєму Ізраїлі, коли вони відчують біду в серці своєму і простягнуть руки свої до храму цього,
39: Ти почуй з неба, з місця оселі Твоєї, і помилуй; сотвори і воздай кожному за путями його, бо Ти знаєш серце його, тому що Ти один знаєш серця всіх синів людських:
40: щоб вони боялися Тебе в усі дні, доки живуть на землі, яку Ти дав батькам нашим.
41: Якщо й іноплемінник, що не від Твого народу Ізраїля, прийде з землі далекої заради імені Твого,—
42: бо і вони почують про Твоє ім’я велике і про Твою руку кріпку і про Твою силу простерту,— і прийде він і помолиться біля храму цього,
43: почуй з неба, з місця оселі Твоєї, і зроби все, про що буде взивати до Тебе іноплемінник, щоб усі народи землі знали ім’я Твоє, щоб боялися Тебе, як народ Твій Ізраїль, щоб знали, що ім’ям Твоїм називається храм цей, який я побудував.
44: Коли ви­йде народ Твій на війну проти ворога свого дорогою, якою Ти пошлеш його, і буде молитися Господу, обернувшись до міста, яке Ти обрав, і до храму, який я побудував імені Твоєму,
45: тоді почуй з неба молитву їхню і прохання їхнє і зроби, що потрібно для них.
46: Коли вони згрішать перед Тобою,— бо немає людини, яка не грішила б,— і Ти прогніваєшся на них і віддаси їх ворогам, і ті, що полонили їх, відведуть їх у ворожу землю, далеку або близь­ку;
47: і коли вони в землі, в якій будуть знаходитися в полоні, вві­йдуть у себе і звернуться і будуть мо­­литися Тобі в землі тих, хто полонив їх, промовляючи: «ми згрішили, вчинили беззаконня, ми винні»;
48: і коли звер­нуться до Тебе всім серцем своїм і всією душею своєю в землі ворогів, які полонили їх, і будуть молитися Тобі, звернувшись до землі своєї, яку Ти дав батькам їхнім, до міста, яке Ти обрав, і до храму, який я побудував імені Твоєму,
49: тоді почуй з неба, з місця оселі Твоєї, молитву і прохання їхні і вчини, що потрібно для них;
50: і прости народу Твоєму, в чому він згрішив перед Тобою, і всі провини його, які він зробив перед Тобою, і пробуди спів­страждання до них у тих, хто полонив їх, щоб вони були милостиві до них:
51: бо вони Твій народ і Твій наділ, який Ти вивів з Єгипту, із заліз­ної печі.
52: Нехай будуть [вуха Твої і] очі Твої відкриті на молитву раба Тво­го і на молитву народу Твого Ізраїля, щоб чути їх завжди, коли вони будуть закликати Тебе,
53: бо Ти відокремив їх Собі в наділ з усіх народів землі, як Ти вирік через Мойсея, раба Твого, коли вивів батьків наших з Єгип­ту, Владико Господи!
54: Коли Соломон промовив усі ці моління і прохання до Господа, тоді встав з колін від жертовника Господ­нього, руки жйого були підняті до неба.
55: І стоячи благословив усе зі­брання ізраїльтян, гучним голосом промовляючи:
56: благословенний Гос­подь [Бог], Який дав спокій народу Своєму Ізраїлю, як говорив! не залишилося невиконаним жодне сло­во з усіх благих слів Його, які Він вирік через раба Свого Мойсея;
57: нехай буде з нами Господь Бог наш, як був Він з батьками нашими, нехай не залишить нас, нехай не покине нас,
58: схиляючи до Себе серця наші, щоб ми ходили всіма путями Його і дотримувалися заповідей Його й уставів Його і законів Його, які Він заповів батькам нашим;
59: і нехай будуть слова ці, якими я молився [нині] перед Господом, близькі до Господа Бога нашого день і ніч, щоб Він робив, що потрібно для раба Свого, і що потрібно для народу Свого Ізраїля, з дня у день,
60: щоб усі народи пізнали, що Господь є Бог і немає, крім Нього;
61: нехай буде сер­це ваше цілком віддане Господу Богу нашому, щоб ходити за уставами Його і дотримуватися заповідей Його, як нині.
62: І цар і всі ізраїльтяни з ним при­несли жертву Господу.
63: І приніс­ Соломон у мирну жертву, яку приніс він Господу, двадцять дві ти­сячі великої худоби і сто двадцять­ тисяч­ дрібної худоби. Так освятили храм Господу цар і всі сини Ізраїлеві.
64: У той же день освятив цар середню частину двору, що перед храмом Господнім, зробивши там всепалення і хлібне приношення і вознісшижир мирних жертв, тому що мідний жертовник, який перед Господом, був малий для розміщення всепалення і хлібного приношення і жиру мирних жертв.
65: І зробив Соломон у цей час свято, і весь Ізраїль з ним,— велике зібрання, яке зійшлосявід входу в Емаф до ріки Єгипетської перед Господом Богом нашим; [і їли, і пили, і молилися перед Господом Богом нашим біля побудованого храму]— сім днів і ще сім днів, чотирнадцять днів.
66: У восьмий день Соломон відпустив народ. І благословили царя і пішли в намети свої, радіючи і веселячись у серці за все добро, яке зробив Господь рабові Своєму Давиду і народові Своєму Ізраїлю.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 9
1: Після того, як Соломон скінчив будівництво храму Господнього і дому царського й усе, що Соломон бажав зробити,
2: явився Со­ломону Господь удруге, як явився йому в Гаваоні.
3: І сказав йому Господь: Я почув молитву твою і прохання твоє, про що ти просив Мене; [зробив усе за молитвою твоєю]. Я ос­­вятив цей храм, який ти побудував, щоб перебувати імені Моєму там повік; і будуть очі Мої і серце Моє там в усі дні.
4: І якщо ти будеш ходити перед лицем Моїм, як ходив батько твій Давид, у чистоті серця й у правоті, виконуючи все, що Я заповів тобі, і якщо будеш зберігати устави Мої і закони Мої,
5: то Я поставлю царський престіл твій над Ізраїлем повік, як Я сказав батькові твоєму Давиду, говорячи: «не припиниться в тебе той, хто сидить на престолі Ізраїлевім».
6: Якщо ж ви і сини ваші відступите від Мене і не будете дотримуватися заповідей Мо­їх і уставів Моїх, які Я дав вам, і підете і станете служити іншим богам і поклонятися їм,
7: то Я знищу Ізраїля з лиця землі, яку Я дав йому, і храм, який Я освятив імені Моєму, відкину від лиця Мого, і буде Ізраїль притчею і посміховиськом у всіх народів.
8: І про храм цей високий усякий, хто проходитиме мимо нього, вжахнеться і свисне, і скаже: «за що Господь зробив так із цією землею і з цим храмом?»
9: І скажуть: «за те, що вони залишили Господа Бога свого, Який вивів батьків їхніх із землі Єгипетської, і прийняли інших богів, і поклонялися їм і служили їм,— за це навів на них Господь усю цю біду».
10: Після закінчення двадцяти років, за які Соломон побудував два будинки,— дім Господній і дім царський,—
11: на що Хирам, цар Тирський, постачав Соломону дерева кедрові і дерева кипарисові і золото, за його бажанням,— цар Соломон дав Хираму двадцять міст у землі Галилейській.
12: І вийшов Хирам з Тира подивитися міста, які дав йому Соломон, і вони не сподобалися йому.
13: І сказав він: що це за міста, які ти, брате мій, дав мені? І назвав їх землею Кавул, як називаються вонидо сьогодні.
14: І послав Хирам царю сто двадцять талантів золота.
15: Ось розпорядження про податки, які наклав цар Соломон, щоб побудувати храм Господній і дім свій, і Милло, і стіну єрусалимську, Гацор, і Мегиддо, і Газер.
16: Фараон, цар Єгипетський, прийшов і взяв Газер, і спалив його вог­нем, і хананеїв, які жили в місті, повбивав, і віддав його в посаг дочці­ своїй, дружині Соломоновій.
17: І побудував Соломон Газер і нижній Бе­форон,
18: і Ваалаф і Фадмор у пустелі,
19: і всі міста для запасів, які були у Соломона, і міста для колісниць, і міста для кінноти і все те, що Соломон хотів побудувати в Єрусалимі і на Ливані й у всій землі свого володіння.
20: Весь народ, який залишився від аморреїв, хеттеїв, фе­резеїв, [хананеїв,] евеїв, ієвусеїв і [гер­гесеїв], які були не із синів Ізраїлевих,
21: дітей їхніх, що залишилися після них на землі, яких сини Ізраїлеві не могли знищити, Соломон зробив оброчними робітниками до цього дня.
22: Синів же Ізраїлевих Соломон не робив робітниками, але вони були його воїнами, його слу­га­ми,­ його вельможами, його воє­­на­чальниками і вождями його ко­ліс­ниць і його вершників.
23: Ось голов­ні­ приставники над роботами Соломоновими: тих, що управляли народом, який виконував роботи, було п’ятсот п’ятдесят.
24: Дочка фараонова пе­рейшла з міста Давидового у свій дім, який побудував для неї Соломон; потім побудував він Милло.
25: І приносив Соломон три рази на рік всепалення і мирні жерт­ви на жертовнику, який він побудував Господу, і куріння на ньому звершував перед Господом. І закінчив він будівництводому.
26: Цар Соломон також зробив корабель в Ецион-Гавері, що при Елафі, на березі Червоного моря, в землі Ідумейській.
27: І послав Хирам на кораблі своїх підданих корабельників, які знають море, з підданими Соломоновими;
28: і вирушили вони в Офир, і взяли звідти золота чотириста двадцять талантів, і привезли цареві Соломону.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 10
1: Цариця Савська, почувши про славу Соломона в ім’я Гос­пода, прийшла випробувати його загадками.
2: І прийшла вона в Єрусалим з дуже великим багатством: верблюди нав’ючені булипахощами і великою кількістю золота і коштовного каміння; і прийшла до Соломона і розмовляла з ним про все, що було у неї на серці.
3: І пояснив їй Соломон усі слова її, і не було нічого невідомого царю, чого він не пояснив би їй.
4: І побачила цариця Савська всю мудрість Соломона і дім, який він побудував,
5: і їжу за столом його, і житло рабів його, і стрункість слуг його, і одяг їхній, і виночерпіїв його, і всепалення його, які він приносив у храмі Господньому. І не могла вона більше утриматися
6: і сказала цареві: правда те, що я чула в землі своїй про діла твої і про мудрість твою;
7: але я не вірила словам, доки не прийшла, і не побачила очима моїми: і ось, мені й половини не сказано; мудрости і багатства в тебе більше, ніж як я чула.
8: Блаженні люди твої і блаженні ці слуги твої, які завжди стоять перед тобою і чують мудрість твою!
9: Нехай буде благословенний Господь Бог твій, Який благоволив посадити те­бе на престіл Ізраїлів! Гос­подь, з віч­ної любови Своєї до Ізраїля, поставив тебе царем, чинити суд і правду.
10: І по­­дарувала вона царю сто двадцять талантів золота і велику кіль­кість пахощів і коштовне каміння; ніколи ще не приходило такої великої кількості пахощів, як подарувала цариця Савська царю Соломону.
11: І корабель Хирамів, який привозив золото з Офира, привіз з Офира велику кількість червоного дерева і коштовних каменів.
12: І зробив цар з цього червоного дерева поручні для храму Господнього і для дому царського, і гуслі і псалтирі для співців; ніколи не приходило стільки червоного дерева і не бачено було до цього дня.
13: І цар Соломон дав цариці Савській усе, чого вона бажала і чого просила, зверх того, що подарував їй цар Соломон своїми ру­ками. І ви­рушила вона назад у свою землю, во­на й усі слуги її.
14: Вага золота, що надходило Соломону щороку, була шістсот шістдесят шість талантів золотих,
15: зверх того, що отримувалосявід рознощиків товару і від торгівлі купців, і від усіх царів аравійських і від обласних начальників.
16: І зробив цар Соломон двісті великих щитів з кованого золота, по шістсот сиклівпішло на кожен щит;
17: і триста менших щитів з кованого золота, по три міни золота пішло на кожен щит; і поставив їх цар у домі з ливанського дерева.
18: І зробив цар великий престіл зі слонової кості й обклав його чистим золотом;
19: до престолу було шість сходинок; верх позаду престолу був круглий, і були з обох боків у місцях сидіння підлокітники, і два леви стояли біля підлокітників;
20: і ще дванадцять левів стояли там на шести сходинках з обох боків. Подібного до цього не було в жодному царстві.
21: І весь посуд для пиття у царя Соломона бувзолотий, і весь посуд в домі з ливанського дерева був з чистого золота; зі срібла нічого не було, тому що срібло в дні Соломона вважалося нічим;
22: бо у царя був на морі фарсиський корабель з кораблем Хирамовим; один раз на три роки приходив фарсиський корабель, який привозив золото і срібло, і слонову кістку, і мавп, і павичів.
23: Цар Соломон перевершував усіх царів землі багатством і мудрістю.
24: І всі [царі] на землі хотіли бачити Соломона, щоб послухати муд­рість його, яку Бог вклав у серце його.
25: І вони підносили йому, кожен від себе, в дар: сосуди срібні і сосуди золоті, і одяг, і зброю, і пахощі, коней і мулів, щороку.
26: І набрав Соломон колісниць і вершників; у нього було тисяча чотириста колісниць* і дванадцять тисяч вершників; і розмістив він їх по колісничних містах і при царі в Єрусалимі. [І панував він над усіма морями від ріки до землі Филистимської і до меж Єгип­ту.]
27: І зробив цар срібло в Єрусалимі рівноцінним із простими каменями, а кедри, через їх безліч, зро­бив рівноцінними із сикоморами, що рос­тутьна низинних місцях.
28: Ко­ней же царю Соломону приводили з Єгип­ту і з Куви; царські купці купу­вали їх з Куви за гроші.
29: Колісницю з Єгипту одержували і доставля­ли за шістсот сиклівсрібла, а коня за сто п’ятдесят. У такий же спосіб вони руками своїми доставляли все цецарям хеттейським і царям арамейським.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 11
1: І полюбив цар Соломон багато чужоземних жінок, крім дочки фараонової, моавитянок, аммонитянок, ідумеянок, сидонянок, хеттеянок,
2: з тих народів, про які Господь сказав синам Ізраїлевим: «не входьте до них, і вони нехай не входять до вас, щоб вони не схилили серця вашого до своїх богів»; до них приліпився Соломон любов’ю.
3: І було в нього сімсот дружин і триста наложниць; і розбестили дружини його серце його.
4: В часи старости Соломона дружини його схилили серце його до інших богів, і серце його не було цілком віддане Господу Богу своєму, як серце Давида, батька його.
5: І став Соломон служити Астарті, бо­жеству сидонському, і Милхому, мер­зоті аммонитській.
6: І робив Соломон неугодне перед очима Господа і не цілком ішов за Господом, як Давид, батько його.
7: Тоді побудував Соломон капище Хамосу, мерзоті моавитській, на горі, що перед Єрусалимом, і Молохові, мерзоті аммонитській.
8: Так зробив він для всіх своїх чужоземних дружин, які кадили і приносили жертви своїм богам.
9: І розгнівався Господь на Соломона за те, що він відхилив серце своє від Господа Бога Ізраїлевого, Який двічі являвся йому,
10: і заповів йому, щоб він не тримався інших богів; але він не виконав того, що заповів йому Господь [Бог].
11: І сказав Господь Соломону: за те, що так у тебе робиться, і ти не зберіг завіту Мого й уставів Моїх, які Я заповів тобі, Я відторгну від тебе царство і віддам його рабові твоєму;
12: але в дні твої Я не зроблю цього заради Давида, батька твого; від руки сина твого відніму його;
13: і не все царство відніму; одне коліно дам синові твоєму заради Давида, раба Мого, і заради Єрусалима, який Я обрав.
14: І підняв Господь супротивника на Соломона, Адера ідумеянина, з царського Ідумейського роду.
15: Коли Давид був у Ідумеї, і воєначальник Іоав прийшов для поховання убитих і побив усю чоловічу стать в Ідумеї,—
16: бо шість місяців прожили там Іоав і всі ізраїльтяни, доки не знищили всю чоловічу стать в Ідумеї,—
17: тоді цей Адер утік у Єгипет і з ним кілька ідумеян, що служили при бать­­кові його; Адер був тодімалою дитиною.
18: Вирушивши з Мадиама, вони прийшли у Фаран і взяли з со­бою людей з Фарана і прийшли в Єгипет до фараона, царя Єгипетського. [Адер увійшов до фараона, і] він дав йому дім, і призначив йому утримання, і дав йому землю.
19: Адер здобув у фараона велику милість, так що він дав йому за дружину сестру своєї дружини, сестру цариці Тахпенеси.
20: І народила йому сестра­ Тахпенеси сина Генувата. Тахпенеса виховувала його в домі фараоновім; і жив Генуват у домі фараона разом із синами фараоновими.
21: Коли Адер почув, що Давид спочив з батьками своїми і що воєначальник Іоав помер, то сказав фараонові: відпусти мене, я піду у свою землю.
22: І сказав йому фараон: хіба ти маєш потребу в чомусь у мене, що хочеш іти у свою землю? Він відповів: ні, але відпусти мене. [І повернувся Адер у землю свою.]
23: І підняв Бог проти Соломона ще супротивника, Разона, сина Елиади, який утік від господаря свого Адраазара, царя Сувського,
24: і, зібравши біля себе людей, зробився начальником зграї, після того, як Давид розбив Адраазара; і пішли вони в Дамаск, і оселилися там, і володарювали в Дамаску.
25: І був він супротивником Ізраїлю в усі дні Соломона. Крім зла, заподіяногоАдером, він завжди шкодив Ізраїлю і став царем Сирії.
26: І Ієровоам, син Наватів, єфремлянин з Цареди,— ім’я матері його вдови: Церуа,— раб Соломонів, підняв руку на царя.
27: І ось обставина, за якої він підняв руку на царя: Соломон будував Милло, лагодив пошкодження в місті Давида, батька свого.
28: Ієровоам був чоловіком мужнім. Соломон, помітивши, що цей молодий чоловік вміє робити справу, поставив його наглядачем над оброчними з дому Йосифового.
29: У той час трапилося Ієровоаму вийти з Єрусалима; і зустрів його на дорозі пророк Ахия силомлянин, і на ньому був новий одяг. На полі їх було тільки двоє.
30: І взяв Ахия новий одяг, який був на ньому, і роздер його на дванадцять час­тин,
31: і сказав Ієровоаму: візьми собі десять частин, тому що так говорить Господь Бог Ізраїлів: ось, Я відторгаю царство з руки Соломонової і даю тобі десять колін,
32: а одне коліно* залишиться за ним заради ра­ба Мого Давида і заради міста Єрусалима, яке Я обрав з усіх колін Ізраїлевих.
33: Це за те, що вони зали­шили Мене і стали поклонятися­ Астарті, божеству сидонському, і Ха­мосу, богу моавитському, і Милхому, богу аммонитському, і не пішли путями Моїми, щоб робити угодне перед очима Моїми і дотримуватисяуставів Моїх і заповідей Моїх, подібно до Давида, батька його.
34: Я не беру всього царства з руки його, але Я залишаю його владикою на всі дні життя його заради Давида, раба Мого, якого Я обрав, який дотримувався заповідей Моїх і уставів Моїх;
35: але візьму царство з руки сина його і дам тобі з нього десять колін;
36: а си­­нові його дам одне коліно, щоб залишався світильник Давида, раба Мого, в усі дні перед лицем Моїм, у місті Єрусалимі, яке Я обрав Собі для перебування там імені Мого.
37: Тебе Я обираю, і ти будеш володарювати над усім, чого побажає душа твоя, і будеш царем над Ізраїлем;
38: і якщо будеш дотримуватися всього, що Я заповідаю тобі, і будеш ходити путями Моїми і робити угодне перед очима Моїми, дотримуючись уставів Моїх і заповідей Моїх, як робив раб Мій Давид, то Я буду з тобою й зроблю твій дім міцним, як Я зробив Давиду, і віддам тобі Ізраїля;
39: і смирю Я рід Давидів­ за це, але не на всі дні.
40: Соломон же хотів умертвити Ієровоама; але Ієровоам встав і втік у Єгипет до Сусакима, царя Єгипетського, і жив у Єгипті до смерті Соломонової.
41: Інші події Соломонові й усе, що він робив, і мудрість його описані в книзі діл Соломонових.
42: Царював Соломон в Єрусалимі над усім Ізраїлем сорок років.
43: І спочив Соломон з батьками своїми і похований був у місті Давида, батька свого, і став царем замість нього син його Ровоам.