Біблія українською мовою

Третя книга Царств

← попередній розділ

Розділ 22
1: Прожили три роки, і не було війни між Сирією й Ізраїлем.
2: На третій рік Іосафат, цар Юдейський, пішов до царя Ізраїльського.
3: І сказав цар Ізраїльський слугам своїм: чи знаєте, що Рамоф галаадський наш? А ми так довго мовчимо, і не беремо його з руки царя Сирійського.
4: І сказав він Іосафату: чи підеш ти зі мною на війну проти Рамофа галаадського? І сказав Іоса­фат царю Ізраїльському: як ти, так і я; як твій народ, так і мій народ; як твої коні, так і мої коні.
5: І сказав Іосафат царю Ізраїльському: запитай сьогодні, що скаже Господь.
6: І зібрав цар Ізраїльський пророків, близько чотирьохсот чоловік, і сказав їм: чи йти мені війною на Рамоф галаадський, чи ні? Вони сказали: йди, Господь віддасть йогов руки царя.
7: І сказав Іосафат: чи не­має­ тут ще пророка Господнього, щоб нам запитати через нього Господа?
8: І сказав цар Ізраїльський Іо­са­фату: є ще один чоловік, через яко­го можна запитати Господа, але я не люблю його, тому що він не про­рокує про мене доброго, а тільки лихе,— це Михей, син Іємвлая. І сказав Іо­­са­фат: не говори, царю, так.
9: І покликав цар Ізраїльський одного євнуха і сказав: сходи скоріше за Ми­хеєм, сином Іємвлая.
10: Цар Ізраїльський і Іосафат, цар Юдейський, сиділи кожен на сідалищі своєму, одягнені у царськийодяг, на пло­щі біля воріт Самарії, і всі пророки пророкували перед ними.
11: І зробив собі Седекія, син Хенаани, заліз­ні роги, і сказав: так говорить Господь: цими забодаєш сиріян до знищення їх.
12: І всі пророки пророкували те саме, говорячи: йди на Рамоф галаадський, буде успіх, Господь віддасть йогов руку царя.
13: Посланий, який пішов покликати Михея, говорив йому: ось, слова пророків одноголос­но передвіщаютьцареві добре; нехай би і твоє слово було згідне зі словом кожного з них; проречи і ти добре.
14: І сказав Михей: живий Гос­подь! я проречу те, що скаже мені Господь.
15: І прийшов він до царя. Цар сказав йому: Михею! чи йти нам війною на Рамоф галаадський, чи ні? І сказав той йому: йди, буде успіх, Господь віддасть йогов руку царя.
16: І сказав йому цар: ще і ще заклинаю тебе, щоб ти не говорив мені нічого, крім істини в ім’я Господа.
17: І сказав він: я бачу всіх ізраїльтян, розсіяних по горах, як овець, у яких немає пастиря. І сказав Господь: немає в них начальника, нехай повертаються з миром кожен у свій дім.
18: І сказав цар Ізраїльський Іосафату: чи не говорив я тобі, що він не пророкує про мене доброго, а тільки лихе?
19: І сказав [Михей]: [не так; не я, а] вислухай слово Господнє: я бачив Господа, що сидить на престолі Своєму, і все воїнство небесне стояло при Ньому, праворуч і ліворуч від Нього;
20: і сказав Господь: хто схилив би Ахава, щоб він пішов і загинув у Рамофі галаадському? І один говорив так, інший говорив інакше;
21: і виступив один дух, став перед лицем Господа і сказав: я схилю його. І сказав йому Господь: чим?
22: Він сказав: я вийду і зроблюся духом неправдивим у вус­тах усіх пророків його. Господьсказав: ти схилиш його і виконаєш це; піди і зроби так.
23: І ось, тепер попус­тив Господь духа неправдивого у вуста всіх цих пророків твоїх; але Гос­подь прорік про тебе недобре.
24: І підійшов Седекія, син Хенаани, і, вдаривши Михея по щоці, сказав: як, невже від мене відійшов Дух Гос­подній, щоб говорити в тобі?
25: І сказав Михей: ось, ти побачиш цев той день, коли будеш бігати з однієї кім­нати в іншу, щоб сховатися,
26: і сказав цар Ізраїльський: візьміть Михея і відведіть його до Амона градона­чаль­ника і до Іоаса, сина царя,
27: і ска­жіть: так говорить цар: посадіть цього у в’язницю і годуйте його скудно хлібом і скудно водою, доки я не повернусь у мирі.
28: І сказав Михей: якщо повернешся у мирі, то не Господь говорив через мене. І сказав: слухай, весь народе!
29: І пішов цар Ізраїльський та Іоса­фат, цар Юдейський, до Рамофа га­ла­­адського.
30: І сказав цар Ізраїльський Іосафату: я переодягнусь і вступлю в битву, а ти вдягни твій царськийодяг. І переодягся цар Ізраїльський і вступив у битву.
31: Сирійський цар повелів начальникам колісниць, яких у нього було трид­цять два, сказавши: не боріться ні з ма­лим, ні з великим, а тільки з одним царем Ізраїльським.
32: Начальники колісниць, побачивши Іосафата, подумали: «мабуть, це цар Із­раїль­ський», і повернули на нього, щоб битися з ним. І закричав Іосафат.
33: Начальники колісниць, бачачи, що це не Ізраїльський цар, повернули від нього.
34: А один чоловік випадково натяг­нув лук і поранив царя Ізраїльського крізь шви лат. І сказав він своєму візникові: поверни назад і вивези мене з війська, бо я поранений.
35: Але битва у той день посилилася, і цар стояв на колісниці проти сиріян, і ввечері помер, і кров з рани лилася в колісницю.
36: І проголошено було по всьому стану при заходженні сонця: кожен іди у своє місто, кожен у свою землю!
37: І помер цар, і привезли його у Самарію, і поховали царя у Самарії.
38: І обмили колісницю на ставу самарійському, і пси лизали кров його, і обмивали блудниці, за словом Господа, яке Він прорік.
39: Інші діла Ахава, усе, що він робив, і дім зі слонової кістки, який він побудував, і всі міста, які він будував, описані у літописі царів із­раїльських.
40: І спочив Ахав з бать­ка­ми своїми, і став царем Охозія, син його, замість нього.
41: Іосафат, син Аси, став царем Юдеї в четвертий рік Ахава, царя Ізраїльського.
42: Тридцяти п’яти років був Іосафат, коли став царем, і двадцять п’ять років царював у Єрусалимі. Ім’я матері його Азува, дочка Салаїля.
43: Він ходив у всьому шляхом батька свого Аси, не сходив­ з нього, роблячи угодне перед очима­ Господніми. Тільки висоти не бу­ли знищені; народ ще приносив жертви і куріння на висотах.
44: Іосафат уклав мир з царем Ізраїльським.
45: Інші діла Іосафата і подвиги йо­го, які він звершив, і як він воював, описані у літописі царів юдейських.
46: І залишки блудників, які залишилися у дні батька його Аси, він знищив із землі.
47: В Ідумеї тоді не було царя; бувнамісник царський.
48: [Цар] Іосафат зробив кораблі на морі, щоб ходити в Офир за золотом; але вони не дійшли, бо розбилися в Еціон-Гавері.
49: Тоді сказав­ Охозія, син Ахава, Іосафату: нехай мої слуги підуть з твоїми слугами на кораблях. Але Іосафат не погодився.
50: І спочив Іосафат з батьками своїми і був похований з батьками своїми у місті Давида, батька свого. І став царем Іорам, син його, замість нього.
51: Охозія, син Ахава, став царем над Ізраїлем у Самарії, у сімнадцятий рік Іосафата, царя Юдейського, і царював над Ізраїлем [у Самарії] два роки,
52: і робив неугодне перед очима Господа, і ходив шляхом бать­ка свого і шляхом матері своєї і шля­хом Ієровоама, сина Наватового, який увів Ізраїля у гріх:
53: він служив Ва­алу і поклонявся йому і прогнівив Господа Бога Ізраїлевого всім тим, що робив батько його.