Перше соборне послання Іоанна: 1 Ін. 3:11–20

1 Ін. 3:11–20 зач. 72

Глава 3

1Диві́ться, яку́ любо́в дав нам Оте́ць, щоб нам назива́тися і бу́ти ді́тьми Бо́жими. Світ тому́ не зна́є нас, що не пізна́в Його́.

2Улю́блені! ми тепе́р ді́ти Бо́жі, але́ ще не відкри́лося, що бу́демо. Зна́ємо ті́льки, що коли́ відкри́ється, бу́демо поді́бні до Ньо́го, тому́ що поба́чимо Його́, як Він є.

3І ко́жний, хто ма́є цю наді́ю на Ньо́го, очища́є себе́, бо Він чи́стий.

4Вся́кий, хто чи́нить гріх, чи́нить і беззако́ння; і гріх є беззако́ння.

5І ви зна́єте, що Він яви́вся для то́го, щоб взя́ти гріхи́ на́ші, і що в Ньо́му нема́ гріха́.

6Ко́жний, хто перебува́є в Ньо́му, не гріши́ть; вся́кий, хто гріши́ть, не ба́чив Його́ і не пізна́в Його́.

7Ді́ти! хай ніхто́ не вво́дить вас в ома́ну. Хто тво́рить пра́вду, той пра́ведний, поді́бно як Він пра́ведний.

8Хто чи́нить гріх, той від дия́вола, бо споча́тку дия́вол согріши́в. Для цьо́го-то і яви́вся Син Бо́жий, щоб зруйнува́ти діла́ дия́вола.

9Ко́жний, наро́джений від Бо́га, не чи́нить гріха́, тому́ що сі́м’я Його́ перебува́є в ньо́му, і він не мо́же гріши́ти, бо наро́джений від Бо́га.

зач. 7210Ді́ти Бо́жі і ді́ти дия́вола впізнаю́ться так: вся́кий, хто не тво́рить пра́вди, не є від Бо́га, як і той, хто не лю́бить бра́та свого́.

11Бо таке́ є благовіствува́ння, яке́ ви чу́ли від поча́тку, щоб ми люби́ли оди́н о́дного,

12не так, як Ка́їн, котри́й був від лука́вого і вбив бра́та свого́. А за що вбив його́? За те, що діла́ його́ були́ злі, а діла́ бра́та його́ пра́ведні.

13Не диву́йтеся, бра́ття мої́, якщо́ світ нена́видить вас.

14Ми зна́ємо, що ми перейшли́ зі сме́рті в життя́, бо лю́бимо браті́в; той, хто не лю́бить бра́та, перебува́є в сме́рті.

15Вся́кий, хто нена́видить бра́та свого́, є людиновби́вця; а ви зна́єте, що нія́кий людиновби́вця не ма́є життя́ ві́чного, в ньо́му перебува́ючого.

16Любо́в пізна́ли ми в то́му, що Він покла́в за нас ду́шу Свою́: і ми пови́нні кла́сти ду́ші свої́ за браті́в.

17А хто ма́є доста́тки на сві́ті, але́, коли́ ба́чить бра́та свого́ в потре́бі, зачиня́є від ньо́го се́рце своє́, – то як мо́же перебува́ти в тако́му любо́в Бо́жа?

18Ді́ти мої́! бу́демо люби́ти не сло́вом чи язико́м, а ді́лом і пра́вдою.

19І ось з чо́го розумі́ємо, що ми від і́стини, і заспоко́юємо пе́ред Ним серця́ на́ші;

20бо якщо́ се́рце на́ше засу́джує нас, то тим бі́льше Бог, бо Бог бі́льше се́рця на́шого, і зна́є все.

зач. 7321Улю́блені! якщо́ се́рце на́ше не засу́джує нас, то ми ма́ємо дерзнові́ння до Бо́га,

22і, чого́ попро́симо, оде́ржимо від Ньо́го, бо доде́ржуємося за́повідей Його́ і ро́бимо уго́дне пе́ред Ним.

23А за́повідь Його́ та, щоб ми ві́рували в ім’я́ Си́на Його́ Іісу́са Христа́ і люби́ли оди́н о́дного, як Він запові́в нам.

24І хто зберіга́є за́повіді Його́, той перебува́є в Ньо́му, і Він у то́му. А що Він перебува́є в нас, розумі́ємо по ду́ху, яки́й Він дав нам.