Перше соборне послання Іоанна: 1 Ін. 2:18–3:10

1 Ін. 2:18–3:10 зач. 71

Глава 2

1Ді́ти мої́! це пишу́ вам, щоб ви не согріша́ли; а якщо́ б хто согріши́в, то ми ма́ємо хода́тая пе́ред Отце́м, Іісу́са Христа́, пра́ведника.

2Він є умилости́влення за гріхи́ на́ші, і не ті́льки за на́ші, але́ і за гріхи́ усьо́го сві́ту.

3А що ми пізна́ли Його́, дізнаємо́ся з то́го, що доде́ржуємось Його́ за́повідей.

4Хто гово́рить: я пізна́в Його́, але́ за́повідей Його́ не вико́нує, той лжець і нема́ в ньо́му пра́вди;

5а хто доде́ржує сло́во Його́, в то́му і́стинно любо́в Бо́жа здійсни́лася; з цьо́го пізнаємо́, що ми в Ньо́му.

6Хто гово́рить, що перебува́є в Ньо́му, той пови́нен роби́ти так, як Він роби́в.

зач. 707Улю́блені! пишу́ вам не нову́ за́повідь, а за́повідь да́вню, яку́ ви ма́ли від поча́тку. Да́вня за́повідь – це сло́во, яке́ ви чу́ли від поча́тку.

8Але́ прито́му і нову́ за́повідь пишу́ вам, що є спра́вді і в Ньо́му, і у вас, тому́ що те́мрява мина́є і правди́ве сві́тло вже сві́тить.

9Хто гово́рить, що він у сві́тлі, а нена́видить бра́та свого́, той ще в те́мряві.

10Хто лю́бить бра́та свого́, той перебува́є у сві́тлі, і нема́ в ньо́му споку́си.

11А хто нена́видить бра́та свого́, той перебува́є в те́мряві, і в те́мряві хо́дить, і не зна́є, куди́ йде, бо те́мрява засліпи́ла йому́ о́чі.

12Пишу́ вам, ді́ти, бо про́щені вам гріхи́ зара́ди і́мені Його́.

13Пишу́ вам, отці́, бо ви пізна́ли Су́щого від поча́тку. Пишу́ вам, юнаки́, бо ви перемогли́ лука́вого. Пишу́ вам, о́троки, бо ви пізна́ли Отця́.

14Я написа́в вам, отці́, бо ви пізна́ли Безнача́льного. Я написа́в вам, юнаки́, бо ви си́льні, і сло́во Бо́же перебува́є у вас, і ви перемогли́ лука́вого.

15Не любі́ть сві́ту, ні того́, що в сві́ті: хто лю́бить світ, у то́му нема́ любо́ві О́тчої.

16Бо все, що в сві́ті: по́хоть пло́ті, по́хоть оче́й і го́рдість жите́йська, не від Отця́, а від сві́ту цього́.

17І світ мина́є, і по́хоть його́, а той, хто вико́нує во́лю Бо́жу, перебува́є пові́к.

зач. 7118Ді́ти! оста́нній час. І як ви чу́ли, що при́йде анти́христ, і тепе́р з’яви́лося бага́то анти́христів, то ми і пізнаємо́ з то́го, що оста́нній час.

19Вони́ ви́йшли від нас, але́ не були́ на́ші: бо якби́ вони́ були́ на́ші, то залиши́лися б з на́ми; але́ вони́ ви́йшли і че́рез те ви́явилось, що не всі на́ші.

20Втім, ви ма́єте пома́зання від Свято́го і зна́єте все.

21Я написа́в вам не тому́, що ви не зна́єте і́стини, але́ тому́, що ви зна́єте її́, рі́вно як і те, що вся́ка непра́вда не від і́стини.

22Хто лжець, як не той, хто відкида́є, що Іісу́с є Христо́с? Це анти́христ, що відріка́ється Отця́ і Си́на.

23Ко́жен, хто відріка́ється Си́на, не ма́є і Отця́; а хто визнає́ Си́на, ма́є і Отця́.

24О́тже, що ви чу́ли від поча́тку, те хай і перебува́є у вас; якщо́ перебува́тиме у вас те, що ви чу́ли від поча́тку, то і ви перебува́тимете в Си́ні і в Отці́.

25Обі́тниця ж, яку́ Він дав нам, є життя́ ві́чне.

26Це я написа́в вам про тих, що вво́дять вас в ома́ну.

27А втім, пома́зання, яке́ ви оде́ржали від Ньо́го, у вас перебува́є, і ви не ма́єте потре́би, щоб хто вчив вас; а що са́ме це пома́зання вчить вас усьо́му, і воно́ і́стинне і правди́ве, то, чого́ воно́ навчи́ло вас, в то́му перебува́йте.

28О́тже, ді́ти, перебува́йте в Ньо́му, щоб, коли́ Він я́виться, ма́ти нам дерзнові́ння і не посоро́митись пе́ред Ним у час Його́ прише́стя.

29Коли́ ви зна́єте, що Він пра́ведник, зна́йте і те, що ко́жен, хто тво́рить пра́вду, народи́вся від Ньо́го.

Глава 3

1Диві́ться, яку́ любо́в дав нам Оте́ць, щоб нам назива́тися і бу́ти ді́тьми Бо́жими. Світ тому́ не зна́є нас, що не пізна́в Його́.

2Улю́блені! ми тепе́р ді́ти Бо́жі, але́ ще не відкри́лося, що бу́демо. Зна́ємо ті́льки, що коли́ відкри́ється, бу́демо поді́бні до Ньо́го, тому́ що поба́чимо Його́, як Він є.

3І ко́жний, хто ма́є цю наді́ю на Ньо́го, очища́є себе́, бо Він чи́стий.

4Вся́кий, хто чи́нить гріх, чи́нить і беззако́ння; і гріх є беззако́ння.

5І ви зна́єте, що Він яви́вся для то́го, щоб взя́ти гріхи́ на́ші, і що в Ньо́му нема́ гріха́.

6Ко́жний, хто перебува́є в Ньо́му, не гріши́ть; вся́кий, хто гріши́ть, не ба́чив Його́ і не пізна́в Його́.

7Ді́ти! хай ніхто́ не вво́дить вас в ома́ну. Хто тво́рить пра́вду, той пра́ведний, поді́бно як Він пра́ведний.

8Хто чи́нить гріх, той від дия́вола, бо споча́тку дия́вол согріши́в. Для цьо́го-то і яви́вся Син Бо́жий, щоб зруйнува́ти діла́ дия́вола.

9Ко́жний, наро́джений від Бо́га, не чи́нить гріха́, тому́ що сі́м’я Його́ перебува́є в ньо́му, і він не мо́же гріши́ти, бо наро́джений від Бо́га.

зач. 7210Ді́ти Бо́жі і ді́ти дия́вола впізнаю́ться так: вся́кий, хто не тво́рить пра́вди, не є від Бо́га, як і той, хто не лю́бить бра́та свого́.

11Бо таке́ є благовіствува́ння, яке́ ви чу́ли від поча́тку, щоб ми люби́ли оди́н о́дного,

12не так, як Ка́їн, котри́й був від лука́вого і вбив бра́та свого́. А за що вбив його́? За те, що діла́ його́ були́ злі, а діла́ бра́та його́ пра́ведні.

13Не диву́йтеся, бра́ття мої́, якщо́ світ нена́видить вас.

14Ми зна́ємо, що ми перейшли́ зі сме́рті в життя́, бо лю́бимо браті́в; той, хто не лю́бить бра́та, перебува́є в сме́рті.

15Вся́кий, хто нена́видить бра́та свого́, є людиновби́вця; а ви зна́єте, що нія́кий людиновби́вця не ма́є життя́ ві́чного, в ньо́му перебува́ючого.

16Любо́в пізна́ли ми в то́му, що Він покла́в за нас ду́шу Свою́: і ми пови́нні кла́сти ду́ші свої́ за браті́в.

17А хто ма́є доста́тки на сві́ті, але́, коли́ ба́чить бра́та свого́ в потре́бі, зачиня́є від ньо́го се́рце своє́, – то як мо́же перебува́ти в тако́му любо́в Бо́жа?

18Ді́ти мої́! бу́демо люби́ти не сло́вом чи язико́м, а ді́лом і пра́вдою.

19І ось з чо́го розумі́ємо, що ми від і́стини, і заспоко́юємо пе́ред Ним серця́ на́ші;

20бо якщо́ се́рце на́ше засу́джує нас, то тим бі́льше Бог, бо Бог бі́льше се́рця на́шого, і зна́є все.

зач. 7321Улю́блені! якщо́ се́рце на́ше не засу́джує нас, то ми ма́ємо дерзнові́ння до Бо́га,

22і, чого́ попро́симо, оде́ржимо від Ньо́го, бо доде́ржуємося за́повідей Його́ і ро́бимо уго́дне пе́ред Ним.

23А за́повідь Його́ та, щоб ми ві́рували в ім’я́ Си́на Його́ Іісу́са Христа́ і люби́ли оди́н о́дного, як Він запові́в нам.

24І хто зберіга́є за́повіді Його́, той перебува́є в Ньо́му, і Він у то́му. А що Він перебува́є в нас, розумі́ємо по ду́ху, яки́й Він дав нам.