Перше послання до Коринфян: 1 Кор. 6:20–7:12

1 Кор. 6:20–7:12 зач. 136

Глава 6

1Як смі́є хто з вас, ма́ючи спра́ву з і́ншим, суди́тися у нечести́вих, а не у святи́х?

2Хіба́ не зна́єте, що святі́ суди́тимуть світ? Якщо́ ж світ бу́де суди́мий ва́ми, то невже́ недосто́йні ви суди́ти малова́жні спра́ви?

3Хіба́ не зна́єте, що ми бу́демо суди́ти а́нгелів, чи не тим бі́льше спра́ви жите́йські?

4А ви, коли́ су́дитесь у жите́йських спра́вах, поставля́єте свої́ми су́ддями таки́х, які́ в Це́ркві нічо́го не зна́чать.

5На со́ром вам кажу́: невже́ нема́ се́ред вас ні одно́го розу́много, яки́й міг би розсуди́ти спра́ви між брата́ми свої́ми?

6Але́ брат з бра́том су́диться, та ще й пе́ред неві́рними.

7І те вже зо́всім прини́зливо для вас, що ви су́дитесь між собо́ю. Чи не кра́ще б вам залиша́тися скри́вдженими? чи не кра́ще б вам терпі́ти неста́тки?

8Але́ ви самі́ кри́вдите і відніма́єте, та ще й у браті́в.

9Чи не зна́єте, що непра́ведні Ца́рства Бо́жого не успадку́ють? Не обма́нюйтесь: ні блудники́, ні ідолослужи́телі, ні перелю́бники, ні малакі́ї, ні мужоло́жники,

10ні зло́дії, ні лихварі́, ні п’яни́ці, ні лихосло́вці, ні крадії́ – Ца́рства Бо́жого не успадку́ють.

11І таки́ми були́ де́які з вас; але́ обми́лися, але́ освяти́лися, але ви́правдалися і́менем Го́спода на́шого Іісу́са Христа́ і Ду́хом Бо́га на́шого.

зач. 13512Усе́ мені́ дозво́лено, та не все кори́сне; все мені́ дозво́лено, та ніщо́ не пови́нно володі́ти мно́ю.

13Ї́жа для че́рева, і че́рево для ї́жі; але́ Бог зни́щить і те і дру́ге. Ті́ло ж не для блу́ду, а для Го́спода, і Госпо́дь для ті́ла.

14Бог воскреси́в Го́спода, воскреси́ть і нас си́лою Своє́ю.

15Хіба́ не зна́єте, що тіла́ ва́ші є чле́ни Христо́ві? Ото́ж чи візьму́ чле́ни Христо́ві, щоб зроби́ти їх чле́нами блудни́ці? Зо́всім ні!

16Чи не зна́єте, що той, хто з’є́днується з блудни́цею, стає́ одни́м ті́лом з не́ю? бо ска́зано: дво́є бу́дуть одна́ плоть.

17А хто з’є́днується з Го́сподом, той є оди́н дух з Го́сподом.

18Уника́йте блудодія́ння; вся́кий гріх, що його́ чи́нить люди́на, є по́за ті́лом, а блудни́к про́ти вла́сного ті́ла гріши́ть.

19Хіба́ не зна́єте, що тіла́ ва́ші є храм Свято́го Ду́ха, Котри́й живе́ у вас і Яко́го ви ма́єте від Бо́га, і ви не свої́?

зач. 13620Бо ви ку́плені дорого́ю ціно́ю. Тому́ прославля́йте Бо́га і в тіла́х ва́ших і в ду́шах ва́ших, які́ є Бо́жі.

Глава 7

1А про що ви писа́ли мені́, то до́бре чолові́кові не торка́тися жі́нки.

2Але́, щоб уни́кнути блудодія́ння, ко́жний хай ма́є свою́ жі́нку, і ко́жна жі́нка хай ма́є свого́ чолові́ка.

3Хай чолові́к віддає́ свої́й жі́нці нале́жну любо́в; так са́мо і жі́нка своє́му чолові́кові.

4Жі́нка не володі́є свої́м ті́лом, а чолові́к; та́кож і чолові́к не володі́є свої́м ті́лом, а жі́нка.

5Не ухиля́йтеся оди́н від о́дного, хіба́ за зго́дою, до часу́, щоб перебува́ти в пості́ та моли́тві, і зно́ву бу́дьте ра́зом, щоб не спокуша́в вас сатана́ нестри́манням ва́шим.

6А втім це кажу́ вам як пора́ду, а не як повелі́ння.

7Бо бажа́ю, щоб усі́ лю́ди були́, як і я; але́ ко́жен ма́є від Бо́га своє́ дарува́ння, оди́н так, і́нший – іна́кше.

8Безшлю́бним та вдо́вам кажу́: до́бре їм залиша́тися, як я.

9Але́ якщо́ не мо́жуть стри́муватися, хай одру́жуються: бо кра́ще одружи́тися, ніж розпа́люватися.

10А одру́женим заповіда́ю не я, а Госпо́дь: жі́нці з чолові́ком не розлуча́тися, –

11якщо́ ж розлу́читься, то хай бу́де безшлю́бна, або́ поми́риться з чолові́ком свої́м, – і чолові́кові не залиша́ти своє́ї жі́нки.

зач. 13712І́ншим же кажу́ я, а не Госпо́дь: Коли́ яки́й брат ма́є жі́нку неві́руючу, і вона́ згі́дна жи́ти з ним, то він не пови́нен залиша́ти її́;

13і жі́нка, яка́ ма́є чолові́ка неві́руючого, і він згі́дний жи́ти з не́ю, не пови́нна залиша́ти його́.

14Бо неві́руючий чолові́к освя́чується жі́нкою ві́руючою, і неві́руюча жі́нка освя́чується ві́руючим чолові́ком. Іна́кше ді́ти ва́ші були́ б нечи́стими, а тепе́р святі́.

15Якщо́ ж неві́руючий хо́че розлучи́тися, хай розлуча́ється; брат чи сестра́ в таки́х ви́падках не зв’я́зані; до ми́ру покли́кав нас Госпо́дь.

16Зві́дки ти зна́єш, жі́нко, чи не спасе́ш чолові́ка? Або́ ти, чолові́че, зві́дки зна́єш, чи не спасе́ш жі́нки?

17Ті́льки ко́жен роби́ так, як ви́значив йому́ Бог; і ко́жен, як покли́кав Госпо́дь. Так я нака́зую по всіх Церква́х.

18Чи покли́каний хто обрі́заним, не хова́йся; чи покли́каний хто необрі́заним, не обрі́зуйся.

19Обрі́зання ніщо́ і необрі́зання ніщо́, а все у викона́нні за́повідей Бо́жих.

20Ко́жний залиша́йся в то́му званні́, в яко́му був покли́каний.

21Чи рабо́м ти був покли́каний, не турбу́йся, але́ якщо́ і мо́жеш ста́ти ві́льним, то скориста́йся кра́щим.

22Бо раб, покли́каний в Го́споді, є ві́льний у Го́споді; так са́мо і покли́каний ві́льним є рабо́м Христо́вим.

23Ви ку́плені дорого́ю ціно́ю: не става́йте ж раба́ми люде́й.

зач. 13824У яко́му ста́ні хто був покли́каний, бра́ття, в то́му ко́жен і залиша́йся пе́ред Бо́гом.

25Що́до діво́цтва я не ма́ю повелі́ння Госпо́днього, а даю́ пора́ду як той, хто оде́ржав від Го́спода ми́лість бу́ти ві́рним Йому́;

26о́тже, по тепе́рішній потре́бі вважа́ю за кра́ще, що до́бре люди́ні залиша́тися так.

27Чи з’є́днаний ти з жі́нкою? не шука́й розлу́чення. Чи залиши́вся без жі́нки? не шука́й жі́нки.

28А втім, якщо́ і оже́нишся, не согріши́ш; і якщо́ ді́вчина ви́йде за́між, не согріши́ть. Але́ такі́ ма́тимуть скорбо́ти по пло́ті; а мені́ вас жаль.

29Я кажу́ вам, бра́ття: час уже́ коро́ткий; о́тже, ті, що ма́ють жіно́к, хай бу́дуть так, як ті, що не ма́ють;

30і хто пла́че, як ті, що не пла́чуть; і хто раді́є, як ті, хто не раді́є; і хто купу́є, як ті, хто не купу́є;

31і хто користу́ється сві́том цим, як ті, що не користу́ються; бо мина́є о́браз сві́ту цього́.

32А я хо́чу, щоб ви були́ без турбо́т. Нежона́тий турбу́ється про Госпо́днє, як угоди́ти Го́споду;

33а жона́тий турбу́ється про мирське́, як догоди́ти жі́нці. Різни́ця є між заму́жньою і діви́цею:

34незаму́жня турбу́ється про Госпо́днє, як угоди́ти Го́споду, щоб бу́ти свято́ю і ті́лом і ду́хом; а заму́жня піклу́ється про мирське́, як догоди́ти чолові́кові.

зач. 13935Кажу́ це вам на ва́шу ж ко́ристь, не з тим, щоб наки́нути на вас пу́та, а щоб ви благопристо́йно і безуста́нно служи́ли Го́споду без розва́г.

36Якщо́ ж хто вважа́є непристо́йним для своє́ї ді́вчини, щоб вона́, дося́гши зрі́лого ві́ку, залиша́лась тако́ю, той хай ро́бить, як хо́че: не согріши́ть; хай такі́ вихо́дять за́між.

37А хто непохи́тно тверди́й у се́рці свої́м і не бу́дучи сти́снений потре́бою, а ма́є вла́ду над своє́ю во́лею і розсуди́в у се́рці свої́м зберіга́ти свою́ ді́ву, той до́бре ро́бить.

38Тому́ той, хто видає́ за́між свою́ ді́вчину, до́бре ро́бить; а той, хто не видає́, ро́бить кра́ще.

39Жі́нка зв’я́зана зако́ном, до́ки живи́й її́ чолові́к; якщо́ ж помре́ її́ чолові́к, вона́ ві́льна ви́йти за́між за ко́го хо́че, ті́льки в Го́споді.

40Але́ вона́ блаже́нніша є, коли́ зали́шиться так, за моє́ю пора́дою; а ду́маю, і я ма́ю Ду́ха Бо́жого.