Перше послання до Коринфян: 1 Кор. 4:9–16

1 Кор. 4:9–16 зач. 131

Глава 4

зач. 1301Ото́ж ко́жен пови́нен розумі́ти нас як служи́телів Христо́вих і домобудівни́чих та́їн Бо́жих.

2Від будівни́чих же вимага́ється, щоб ко́жний був ві́рним.

3Для ме́не не важли́во, як су́дите про ме́не ви або́ як су́дять і́нші лю́ди; я і сам не суджу́ про се́бе.

4Бо хоч я і нічо́го не зна́ю за собо́ю, але́ тим не виправдо́вуюсь; суддя́ ж мені́ Госпо́дь.

5Тому́ не суді́ть нія́к передча́сно, аж до́ки не при́йде Госпо́дь, Котри́й осві́тить тає́мне у те́мряві і ви́явить серде́чні на́міри; і тоді́ ко́жному бу́де похвала́ від Бо́га.

6Це, бра́ття, я прикла́в до се́бе і Аполло́са зара́ди вас, щоб ви навчи́лись від нас не мудрува́ти зверх то́го, що напи́сано, та не велича́лися оди́н пе́ред о́дним.

7Бо хто тебе́ відрізня́є? Що ти ма́єш, чого́ б не оде́ржав? А якщо́ оде́ржав, чого́ хва́лишся, ні́би не оде́ржав?

8Ви вже переси́тились, ви вже збагати́лись, ви почали́ царюва́ти без нас; о, якби́ ви спра́вді царюва́ли, щоб і нам з ва́ми царюва́ти!

зач. 1319Бо я ду́маю, що нам, посла́нникам оста́ннім, Бог суди́в бу́ти ні́би засу́дженими на смерть, бо ми ста́ли позо́рищем сві́тові, А́нгелам і лю́дям.

10Ми безу́мні Христа́ ра́ди, а ви му́дрі у Христі́; ми не́мічні, а ви міцні́; ви у сла́ві, а ми в безче́сті.

11На́віть дони́ні те́рпимо го́лод і спра́гу, і наготу́ і побо́ї, і поневіря́ємось,

12і тру́димось, працю́ючи свої́ми рука́ми. Лихосло́влять нас, ми благословля́ємо; го́нять нас, ми те́рпимо;

13ганьбля́ть нас, ми мо́лимось; ми як сміття́ для сві́ту, як по́рох, що усі́ то́пчуть дони́ні.

14Це пишу́ не для то́го, щоб вас посоро́мити, а наставля́ю на ро́зум вас, як діте́й мої́х улю́блених,

15бо хоч у вас ти́сячі наста́вників у Христі́, та не бага́то отці́в; я роди́в вас у Христі́ Іісу́сі благові́стям.

16Тому́ блага́ю вас: поді́бні мені́ бу́дьте, як я Христу́.

зач. 13217Для цьо́го я посла́в до вас Тимофі́я, мого́ улю́бленого і ві́рного в Го́споді си́на, яки́й нагада́є вам про шляхи́ мої́ у Христі́, як я навча́ю скрізь, у вся́кій Це́ркві.

18Бо че́рез те, що я не йду до вас, де́які у вас загорди́лися;

19але́ я ско́ро до вас прийду́, якщо́ уго́дно бу́де Го́споду, і переві́рю не слова́ тих, що загорди́лися, а си́лу,

20бо Ца́рство Бо́же не в сло́ві, а в си́лі.

21Чого́ ви хо́чете? з жезло́м прийти́ до вас, чи з любо́в’ю і ду́хом ла́гідності?