Перше послання до Коринфян: 1 Кор. 2:9–3:8

1 Кор. 2:9–3:8 зач. 127

Глава 2

1І коли́ я прихо́див до вас, бра́ття, прихо́див провіща́ти вам сві́дчення Бо́же не пишномо́вним сло́вом або́ му́дрістю,

2бо я розсуди́в бу́ти се́ред вас не зна́ючим нічо́го, крім Іісу́са Христа́, і то розп’я́того,

3і був я у вас у не́мощі і в стра́сі, і у вели́кому тре́петі.

4І сло́во моє́ і про́повідь моя́ не в переко́нливих слова́х людсько́ї му́дрості, а в я́вленні ду́ха і си́ли,

5щоб ві́ра ва́ша утве́рджувалась не на му́дрості людські́й, а на си́лі Бо́жій.

зач. 1266Му́дрість же ми пропові́дуємо між доскона́лими, але́ му́дрість не ві́ку цього́ і не воло́дарів ві́ку цього́ скоромину́щих;

7а пропові́дуємо прему́дрість Бо́жу, тає́мну, прихо́вану, яку́ призна́чив Бог рані́ше вікі́в для сла́ви на́шої,

8яко́ї ніхто́ з князі́в ві́ку цього́ не пізна́в; бо якби́ пізна́ли, то не розп’я́ли б Го́спода сла́ви.

зач. 1279Але́, як напи́сано: Не ба́чило того́ о́ко і ву́хо не чу́ло, і на се́рце люди́ні не прихо́дило те, що Бог приготува́в тим, хто лю́бить Його́.

10Нам же Бог відкри́в це Ду́хом Свої́м; бо Дух все проника́є, і глиби́ни Бо́жі.

11Бо хто з люде́й зна́є, що є в люди́ні, крім ду́ха людсько́го, яки́й живе́ в ній? Так і Бо́жого ніхто́ не зна́є, крім Ду́ха Бо́жого.

12Ми ж прийняли́ не ду́ха сві́ту цього́, а Ду́ха від Бо́га, щоб зна́ти даро́ване нам від Бо́га,

13що і сповіща́ємо не від людсько́ї му́дрості ви́вченими слова́ми, а ви́вченими від Ду́ха Свято́го, духо́вне розми́слюючи з духо́вними.

14Душе́вна люди́на не прийма́є того́, що від Ду́ха Бо́жого, бо вона́ вважа́є це безу́мством; і не мо́же розумі́ти, тому́ що про це тре́ба суди́ти духо́вно.

15Духо́вний же су́дить про все, а про ньо́го ніхто́ не мо́же суди́ти.

16Бо хто пізна́в ро́зум Госпо́дній, щоб міг поясни́ти його́? А ми ма́ємо ро́зум Христо́вий.

Глава 3

1І я, бра́ття, не міг з ва́ми говори́ти як з духо́вними, але́ як з плотськи́ми, як з немовля́тами у Христі́.

2Я годува́в вас молоко́м, а не твердо́ю ї́жею, бо ви були́ ще не в си́лах, і за́раз ще не в си́лах,

3бо ви ще плотські́. Якщо́ між ва́ми за́здрощі, супере́чки і незго́ди, то хіба́ ви не плотські́? і чи не за людськи́м зви́чаєм живете́?

4Бо коли́ хтось гово́рить: я – Па́влів, а дру́гий: я – Аполло́сів, то хіба́ не плотські́ ви?

5Хто таки́й Па́вел? хто Аполло́с? Вони́ ті́льки служи́телі, че́рез яки́х ви уві́рували, і до то́го ж, як ко́жному дав Госпо́дь.

6Я насади́в, Аполло́с полива́в, а зрости́в Бог;

7а тому́ і хто наса́джує, і хто полива́є є ніщо́, а все Бог, Котри́й виро́щує.

8Хто ж наса́джує і полива́є є одне́; але́ ко́жний оде́ржить свою́ нагоро́ду за свій труд.

зач. 1289Бо ми співробі́тники у Бо́га, а ви Бо́жа ни́ва, Бо́жа будо́ва.

10Я, за да́ною мені́ від Бо́га благода́ттю, як му́дрий будівни́к, покла́в осно́ву, а і́нший буду́є на ній; але́ хай ко́жний пильну́є, як він буду́є.

11Бо ніхто́ не мо́же покла́сти і́ншої осно́ви, крім покла́деної, яка́ є Іісу́с Христо́с.

12Чи буду́є хто на цій осно́ві із зо́лота, срі́бла, дорогоці́нних ка́менів, де́рева, сі́на, соло́ми, –

13ді́ло ко́жного ви́явиться; бо день пока́же, тому́ що у вогні́ відкрива́ється, і вого́нь випробо́вує ді́ло ко́жного, яке́ воно́ є.

14У ко́го ді́ло, яке́ він будува́в, устої́ть, той оде́ржить нагоро́ду.

15А в ко́го ді́ло згори́ть, той зазна́є втра́ти; а втім сам спасе́ться, але́ так, ні́би з вогню́.

16Хіба́ ж не зна́єте, що ви храм Бо́жий, і Дух Бо́жий живе́ в вас?

17Якщо́ хто зруйну́є храм Бо́жий, того́ покара́є Бог: бо храм Бо́жий святи́й, а цей храм – ви.

зач. 12918Ніхто́ не обма́нюй само́го себе́. Якщо́ хто з вас ду́має бу́ти му́дрим у ві́ці цьо́му, той будь безу́мним, щоб бу́ти му́дрим.

19Бо му́дрість сві́ту цього́ є безу́мство пе́ред Бо́гом, як напи́сано: Він уло́влює му́дрих у лука́встві ї́хньому.

20І ще: Госпо́дь зна́є міркува́ння мудреці́в, що вони́ су́єтні.

21Ото́ж ніхто́ не хвали́сь людьми́, бо все ва́ше:

22чи Па́вел, чи Аполло́с, чи Ки́фа, чи світ, чи життя́, чи смерть, чи суча́сне, чи майбу́тнє, – все ва́ше;

23ви ж – Христо́ві, а Христо́с – Бо́жий.