Перше послання до Коринфян: 1 Кор. 2:6–9

1 Кор. 2:6–9 зач. 126

Глава 2

1І коли́ я прихо́див до вас, бра́ття, прихо́див провіща́ти вам сві́дчення Бо́же не пишномо́вним сло́вом або́ му́дрістю,

2бо я розсуди́в бу́ти се́ред вас не зна́ючим нічо́го, крім Іісу́са Христа́, і то розп’я́того,

3і був я у вас у не́мощі і в стра́сі, і у вели́кому тре́петі.

4І сло́во моє́ і про́повідь моя́ не в переко́нливих слова́х людсько́ї му́дрості, а в я́вленні ду́ха і си́ли,

5щоб ві́ра ва́ша утве́рджувалась не на му́дрості людські́й, а на си́лі Бо́жій.

зач. 1266Му́дрість же ми пропові́дуємо між доскона́лими, але́ му́дрість не ві́ку цього́ і не воло́дарів ві́ку цього́ скоромину́щих;

7а пропові́дуємо прему́дрість Бо́жу, тає́мну, прихо́вану, яку́ призна́чив Бог рані́ше вікі́в для сла́ви на́шої,

8яко́ї ніхто́ з князі́в ві́ку цього́ не пізна́в; бо якби́ пізна́ли, то не розп’я́ли б Го́спода сла́ви.

зач. 1279Але́, як напи́сано: Не ба́чило того́ о́ко і ву́хо не чу́ло, і на се́рце люди́ні не прихо́дило те, що Бог приготува́в тим, хто лю́бить Його́.

10Нам же Бог відкри́в це Ду́хом Свої́м; бо Дух все проника́є, і глиби́ни Бо́жі.

11Бо хто з люде́й зна́є, що є в люди́ні, крім ду́ха людсько́го, яки́й живе́ в ній? Так і Бо́жого ніхто́ не зна́є, крім Ду́ха Бо́жого.

12Ми ж прийняли́ не ду́ха сві́ту цього́, а Ду́ха від Бо́га, щоб зна́ти даро́ване нам від Бо́га,

13що і сповіща́ємо не від людсько́ї му́дрості ви́вченими слова́ми, а ви́вченими від Ду́ха Свято́го, духо́вне розми́слюючи з духо́вними.

14Душе́вна люди́на не прийма́є того́, що від Ду́ха Бо́жого, бо вона́ вважа́є це безу́мством; і не мо́же розумі́ти, тому́ що про це тре́ба суди́ти духо́вно.

15Духо́вний же су́дить про все, а про ньо́го ніхто́ не мо́же суди́ти.

16Бо хто пізна́в ро́зум Госпо́дній, щоб міг поясни́ти його́? А ми ма́ємо ро́зум Христо́вий.