Перше послання до Коринфян: 1 Кор. 10:28–11:7

1 Кор. 10:28–11:7 зач. 147

Глава 10

1Не хо́чу, бра́ття, щоб ви не зна́ли, що отці́ на́ші всі були́ під хма́рою і всі пройшли́ крізь мо́ре;

2і всі хрести́лися в Мойсе́я в хма́рі і в мо́рі;

3і всі спожива́ли ту са́му духо́вну ї́жу;

4і всі пили́ те са́ме духо́вне пиття́, бо пили́ із духо́вного гряду́щого ка́меня; ка́мінь же був Христо́с.

зач. 1445Та не про багатьо́х з них благоволи́в Бог, тому́ вони́ заги́нули в пусти́ні.

6А це були́ о́брази для нас, щоб ми не були́ похотли́ві до зло́го, як були́ похотли́ві вони́.

7Не бу́дьте та́кож ідолопокло́нниками, як де́які з них, про яки́х напи́сано: лю́ди сі́ли ї́сти й пи́ти, і вста́ли, щоб гра́ти.

8Не ста́немо чини́ти блу́ду, як де́які з них блудоді́яли, і заги́нуло їх одного́ дня два́дцять три ти́сячі.

9Не бу́демо спокуша́ти Христа́, як де́які з них спокуша́ли, і заги́нули від змій.

10Не наріка́йте, як де́які з них наріка́ли, і заги́нули від губи́теля.

11Усе́ це ста́лося з ни́ми як о́браз, а напи́сано для повча́ння нам, які́ досягли́ оста́нніх вікі́в.

зач. 14512Тому́, хто ду́має, що він стої́ть, хай береже́ться, щоб не впа́сти.

13Вас спітка́ла споку́са не і́нша, ті́льки людська́; і ві́рний Бог, Котри́й не попу́стить вам, щоб ви були́ споку́шені над си́лу, але́ в час споку́шування дасть і поле́гшення, щоб ви могли́ перенести́.

14О́тже, улю́блені мої́, уника́йте ідолослужі́ння.

15Я кажу́ вам як розу́мним: самі́ розсуді́ть те, про що говорю́.

16Ча́ша благослові́ння, яку́ ми благословля́ємо, чи не є приєдна́ння Кро́ві Христо́вої? Хліб, яки́й ми перело́млюємо, чи не є приєдна́ння Ті́ла Христо́вого?

17Оди́н хліб, і нас бага́то одне́ ті́ло; бо всі причаща́ємось від одно́го хлі́ба.

18Погля́ньте на Ізра́їля по пло́ті: ті, що їдя́ть же́ртви, чи не уча́сники жерто́вника?

19Що ж я кажу́? Чи те, що і́дол є щось, або́ же́ртва і́дольська що- не́будь зна́чить?

20Ні, але́ що язи́чники, прино́сячи же́ртви, прино́сять бі́сам, а не Бо́гові. А я не хо́чу, щоб ви єдна́лися з бі́сами.

21Не мо́жете пи́ти ча́шу Госпо́дню і ча́шу бісі́вську; не мо́жете бу́ти уча́сниками тра́пези Госпо́дньої і тра́пези бісі́вської.

22Чи посмі́ємо ми гніви́ти Го́спода? Хіба́ ми сильні́ші за Ньо́го?

зач. 14623Усе мені́ дозво́лено, та не все на ко́ристь; усе́ мені́ дозво́лено, та не все повча́є.

24Хай ніхто́ не шука́є для се́бе, але́ ко́жний для бли́жнього.

25Усе́, що продає́ться на торгу́, ї́жте, не вага́ючись, для спо́кою со́вісті;

26бо Госпо́дня земля́ і те, що напо́внює її́.

27Якщо́ хтось з неві́рних запро́сить вас, і ви захо́чете піти́, то все, що даду́ть вам, ї́жте без найме́ншого вага́ння, для спо́кою со́вісті.

зач. 14728Але́ якщо́ хтось ска́же вам: це ідоложерто́вне, – то не ї́жте зара́ди того́, хто сказа́в вам і зара́ди со́вісті. Бо Госпо́дня земля́ і те, що напо́внює її́.

29А со́вість ма́ю на ува́зі не свою́, а і́ншого; бо для чо́го мої́й свобо́ді бу́ти суди́мою чужо́ю со́вістю?

30Якщо́ я з вдя́чністю вжива́ю ї́жу, то наві́що мене́ зневажа́ти за те, за що я дя́кую?

31О́тже, чи ви їсте́, чи п’єте́, чи щось і́нше ро́бите, все робі́ть на сла́ву Бо́жу.

32Не подава́йте споку́си ні іуде́ям, ні е́ллінам, ні Це́ркві Бо́жій,

33тому́ що і я догоджа́ю всім у всьо́му, шука́ючи не своє́ї ко́ристі, а ко́ристі багатьо́х, щоб вони́ спасли́ся.

Глава 11

1Бу́дьте послідо́вниками мені́, як я Христу́.

2Хвалю́ вас, бра́ття, що все моє́ пам’ята́єте і дотри́муєте передання́ так, як я переда́в вам.

3Хо́чу тако́ж, щоб ви зна́ли, що вся́кому чолові́кові глава́ Христо́с; глава́ жі́нці – чолові́к, а глава́ Христу́ – Бог.

4Ко́жний чолові́к, яки́й мо́литься або́ пророку́є з покри́тою голово́ю, осоро́млює свою́ го́лову.

5І ко́жна жі́нка, яка́ мо́литься або́ пророку́є з непокри́тою голово́ю, осоро́млює свою́ го́лову, бо це те са́ме, якби́ вона́ була́ остри́жена.

6Бо якщо́ жі́нка не хо́че покрива́тися, то хай і стриже́ться; а якщо́ жі́нці со́ромно бу́ти остри́женій чи оббри́тій, хай покрива́ється.

7Ото́ж чолові́к не пови́нен покрива́ти го́лову, бо він є о́браз і сла́ва Бо́жа; а жі́нка є сла́ва чолові́ка.

зач. 1488Бо не чолові́к від жі́нки, а жі́нка від чолові́ка;

9і не чолові́к ство́рений для жі́нки, а жі́нка для чолові́ка.

10Тому́ жі́нка і пови́нна ма́ти на голові́ свої́й знак вла́ди над не́ю, зара́ди А́нгелів.

11А втім ні чолові́к без жі́нки, ні жі́нка без чолові́ка, в Го́споді.

12Бо як жі́нка від чолові́ка, так і чолові́к че́рез жі́нку; все ж – від Бо́га.

13Розсуді́ть самі́: чи ли́чить жі́нці моли́тися Бо́гові з непокри́тою голово́ю?

14Чи не сама́ приро́да вчить вас, що коли́ чолові́к рости́ть воло́сся, то це для ньо́го безче́стя,

15але́ коли́ жі́нка рости́ть воло́сся, це для не́ї честь, бо воло́сся да́не їй за́мість покрива́ла?

16Коли́ б хтось захоті́в спереча́тися, то ми не ма́ємо тако́го зви́чаю, ні Церкви́ Бо́жі.

17Але́, пропону́ючи це, не хвалю́ вас, що збира́єтесь ви не на кра́ще, а на гі́рше.

18Бо, по-пе́рше, чу́ю, що коли́ ви схо́дитесь до це́ркви, між ва́ми бува́ють розді́лення, чо́му частко́во і ві́рю.

19Бо пови́нна бу́ти між ва́ми і розбі́жність думо́к, щоб ви́явились се́ред вас вмі́лі.

20Да́лі, ви збира́єтесь ра́зом не так, як для спожива́ння вече́рі Госпо́дньої;

21бо ко́жний спіши́ть рані́ше від і́нших ї́сти свою́ ї́жу, так що оди́н лиша́ється голо́дний, а і́нший упива́ється.

22Хіба́ у вас нема́ домі́в для то́го, щоб ї́сти й пи́ти? Чи зневажа́єте Це́ркву Бо́жу і прини́жуєте бі́дних? Що сказа́ти вам? чи похвали́ти вас за це? Не похвалю́.

зач. 14923Бо я від Го́спода прийня́в те, що і вам переда́в, що Госпо́дь Іісу́с в ту ніч, коли́ був зра́джений, взяв хліб,

24і, возда́вши хвалу́, переломи́в і сказа́в: приймі́ть, ї́жте, це є Ті́ло Моє́, яке́ за вас лама́ється; це творі́ть на спо́мин про Ме́не.

25Та́кож і ча́шу пі́сля вече́рі, і промо́вив: ця ча́ша є нови́й заві́т у Мої́й Кро́ві; це творі́ть, коли́ ті́льки бу́дете пи́ти, на спо́мин про Ме́не.

26Бо ко́жного ра́зу, коли́ ви їсте́ хліб цей і п’єте́ ча́шу цю, смерть Госпо́дню сповіща́єте, до́ки Він при́йде.

27Тому́-то, хто ї́стиме хліб цей або́ пи́тиме ча́шу Госпо́дню недосто́йно, ви́нний бу́де про́ти Ті́ла і Кро́ві Госпо́дньої.

28Хай же випробо́вує себе́ люди́на, і так хай їсть від хлі́ба цього́ і п’є від ча́ші ціє́ї.

29Бо хто їсть і п’є недосто́йно, той їсть і п’є на осу́дження собі́, не ду́маючи про Ті́ло Госпо́днє.

30Че́рез це бага́то з вас не́мічних і неду́жих і чима́ло вмира́є.

зач. 15031Бо коли́ б ми суди́ли самі́ себе́, то не були́ б суди́мі.

32Бу́дучи ж суди́мі, кара́ємось від Го́спода, щоб не бу́ти засу́дженими зі сві́том.

33Тому́, бра́ття мої́, коли́ схо́дитесь на вече́рю, чека́йте оди́н о́дного.

34А коли́ хто голо́дний, то хай їсть вдо́ма, щоб ви збира́лися не на осу́дження. І́нше ж влашту́ю, коли́ прийду́.