Перше послання до Коринфян: 1 Кор. 10:1–4

1 Кор. 10:1–4

Глава 10

1Не хо́чу, бра́ття, щоб ви не зна́ли, що отці́ на́ші всі були́ під хма́рою і всі пройшли́ крізь мо́ре;

2і всі хрести́лися в Мойсе́я в хма́рі і в мо́рі;

3і всі спожива́ли ту са́му духо́вну ї́жу;

4і всі пили́ те са́ме духо́вне пиття́, бо пили́ із духо́вного гряду́щого ка́меня; ка́мінь же був Христо́с.

зач. 1445Та не про багатьо́х з них благоволи́в Бог, тому́ вони́ заги́нули в пусти́ні.

6А це були́ о́брази для нас, щоб ми не були́ похотли́ві до зло́го, як були́ похотли́ві вони́.

7Не бу́дьте та́кож ідолопокло́нниками, як де́які з них, про яки́х напи́сано: лю́ди сі́ли ї́сти й пи́ти, і вста́ли, щоб гра́ти.

8Не ста́немо чини́ти блу́ду, як де́які з них блудоді́яли, і заги́нуло їх одного́ дня два́дцять три ти́сячі.

9Не бу́демо спокуша́ти Христа́, як де́які з них спокуша́ли, і заги́нули від змій.

10Не наріка́йте, як де́які з них наріка́ли, і заги́нули від губи́теля.

11Усе́ це ста́лося з ни́ми як о́браз, а напи́сано для повча́ння нам, які́ досягли́ оста́нніх вікі́в.

зач. 14512Тому́, хто ду́має, що він стої́ть, хай береже́ться, щоб не впа́сти.

13Вас спітка́ла споку́са не і́нша, ті́льки людська́; і ві́рний Бог, Котри́й не попу́стить вам, щоб ви були́ споку́шені над си́лу, але́ в час споку́шування дасть і поле́гшення, щоб ви могли́ перенести́.

14О́тже, улю́блені мої́, уника́йте ідолослужі́ння.

15Я кажу́ вам як розу́мним: самі́ розсуді́ть те, про що говорю́.

16Ча́ша благослові́ння, яку́ ми благословля́ємо, чи не є приєдна́ння Кро́ві Христо́вої? Хліб, яки́й ми перело́млюємо, чи не є приєдна́ння Ті́ла Христо́вого?

17Оди́н хліб, і нас бага́то одне́ ті́ло; бо всі причаща́ємось від одно́го хлі́ба.

18Погля́ньте на Ізра́їля по пло́ті: ті, що їдя́ть же́ртви, чи не уча́сники жерто́вника?

19Що ж я кажу́? Чи те, що і́дол є щось, або́ же́ртва і́дольська що- не́будь зна́чить?

20Ні, але́ що язи́чники, прино́сячи же́ртви, прино́сять бі́сам, а не Бо́гові. А я не хо́чу, щоб ви єдна́лися з бі́сами.

21Не мо́жете пи́ти ча́шу Госпо́дню і ча́шу бісі́вську; не мо́жете бу́ти уча́сниками тра́пези Госпо́дньої і тра́пези бісі́вської.

22Чи посмі́ємо ми гніви́ти Го́спода? Хіба́ ми сильні́ші за Ньо́го?

зач. 14623Усе мені́ дозво́лено, та не все на ко́ристь; усе́ мені́ дозво́лено, та не все повча́є.

24Хай ніхто́ не шука́є для се́бе, але́ ко́жний для бли́жнього.

25Усе́, що продає́ться на торгу́, ї́жте, не вага́ючись, для спо́кою со́вісті;

26бо Госпо́дня земля́ і те, що напо́внює її́.

27Якщо́ хтось з неві́рних запро́сить вас, і ви захо́чете піти́, то все, що даду́ть вам, ї́жте без найме́ншого вага́ння, для спо́кою со́вісті.

зач. 14728Але́ якщо́ хтось ска́же вам: це ідоложерто́вне, – то не ї́жте зара́ди того́, хто сказа́в вам і зара́ди со́вісті. Бо Госпо́дня земля́ і те, що напо́внює її́.

29А со́вість ма́ю на ува́зі не свою́, а і́ншого; бо для чо́го мої́й свобо́ді бу́ти суди́мою чужо́ю со́вістю?

30Якщо́ я з вдя́чністю вжива́ю ї́жу, то наві́що мене́ зневажа́ти за те, за що я дя́кую?

31О́тже, чи ви їсте́, чи п’єте́, чи щось і́нше ро́бите, все робі́ть на сла́ву Бо́жу.

32Не подава́йте споку́си ні іуде́ям, ні е́ллінам, ні Це́ркві Бо́жій,

33тому́ що і я догоджа́ю всім у всьо́му, шука́ючи не своє́ї ко́ристі, а ко́ристі багатьо́х, щоб вони́ спасли́ся.