Перше послання до Коринфян: 1 Кор. 1:18–2:2

1 Кор. 1:18–2:2 зач. 125

Глава 1

зач. 1221Па́вел, во́лею Бо́жою покли́каний Апо́стол Іісу́са Христа́, і Сосфе́н брат,

2Це́ркві Бо́жій у Кори́нфі, освя́ченим у Христі́ Іісу́сі, покли́каним святи́м, з усіма́, хто призива́є ім’я Го́спода на́шого Іісу́са Христа́, у вся́кому мі́сці, у них і у нас:

зач. 1233Благода́ть вам і мир від Бо́га Отця́ на́шого і Го́спода Іісу́са Христа́.

4Завжди́ дя́кую Бо́гові моє́му за вас зара́ди благода́ті Бо́жої, даро́ваної вам у Христі́ Іісу́сі,

5бо в Ньо́му ви збагати́лися всім, уся́ким сло́вом і вся́ким пізна́нням, –

6тому́ що сві́дчення Христо́ве утверди́лося у вас, –

7так що ви не ма́єте недоста́тку ні в я́кому дарува́нні, чека́ючи я́влення Го́спода на́шого Іісу́са Христа́,

8Котри́й і утверди́ть вас до кінця́, щоб бу́ти вам непови́нними в день Го́спода на́шого Іісу́са Христа́.

9Ві́рний Бог, Котри́м покли́кані ви до єдна́ння з Си́ном Його́ Іісу́сом Христо́м, Го́сподом на́шим.

зач. 12410Блага́ю вас, бра́ття, ім’я́м Го́спода на́шого Іісу́са Христа́, щоб усі́ ви говори́ли одне́ і не було́ між ва́ми розді́лень, а щоб ви з’є́днані були́ в одно́му ду́сі та в одни́х думка́х.

11Бо від дома́шніх Хло́їних ста́ло мені́ відо́мо про вас, бра́ття мої́, що між ва́ми є супере́чки.

12Я розумі́ю те, що у вас гово́рять: я – Па́влів; я – Аполло́сів; я – Ки́фін; а я – Христо́вий.

13Хіба́ ж розділи́вся Христо́с? хіба́ Па́вел розп’я́вся за вас? чи в ім’я́ Па́влове ви хрести́лися?

14Дя́кую Бо́гові, що я ніко́го з вас не хрести́в, крім Крі́спа та Га́ія,

15щоб не сказа́в хто, що я хрести́в у моє́ ім’я́.

16Хрести́в же і Стефа́нів дім; а чи хрести́в ще кого́, не зна́ю.

17Бо Христо́с посла́в мене́ не хрести́ти, а благовісти́ти, і не в прему́дрості сло́ва, щоб не скасува́ти хреста́ Христо́вого.

зач. 12518Бо сло́во про хрест для тих, хто ги́не, безу́мство є, а для нас, хто спаса́ємось, – си́ла Бо́жа.

19Бо напи́сано: погублю́ му́дрість мудреці́в, і ро́зум розу́мних відки́ну.

20Де мудре́ць? де кни́жник? де допи́тливий ві́ку цього́? Чи не оберну́в Бог му́дрість сві́ту цього́ на безу́мство?

21Бо коли́ світ своє́ю му́дрістю не пізна́в Бо́га в прему́дрості Бо́жій, то благоуго́дно було́ Бо́гові безу́мством про́повіді спасти́ ві́руючих.

22Бо й іуде́ї вимага́ють чуде́с, і е́лліни шука́ють му́дрості;

23а ми пропові́дуємо Христа́ розп’я́того, для іуде́їв споку́са, а для е́ллінів безу́мство,

24для сами́х же покли́каних, іуде́їв і е́ллінів, – Христа́, Бо́жу си́лу і Бо́жу прему́дрість;

25бо нему́дре Бо́же мудрі́ше люде́й, і не́мічне Бо́же сильні́ше люде́й.

26Погля́ньте, бра́ття, хто ви, покли́кані: небага́то се́ред вас му́дрих за пло́ттю, небага́то си́льних, небага́то благоро́дних;

27але́ Бог ви́брав нему́дре сві́ту, щоб посоро́мити му́дрих, і не́мічне сві́ту ви́брав Бог, щоб посоро́мити си́льне;

28і незна́тне сві́ту і прини́жене, і нічо́го не значу́ще ви́брав Бог, щоб скасува́ти значу́ще, –

29для то́го, щоб нія́ка плоть не хвали́лася пе́ред Бо́гом.

30Від Ньо́го і ви в Христі́ Іісу́сі, Котри́й став для нас прему́дрістю від Бо́га, пра́ведністю і освя́ченням та ви́купленням,

31щоб було́, як напи́сано: хто хва́литься, хай хва́литься Го́сподом.

Глава 2

1І коли́ я прихо́див до вас, бра́ття, прихо́див провіща́ти вам сві́дчення Бо́же не пишномо́вним сло́вом або́ му́дрістю,

2бо я розсуди́в бу́ти се́ред вас не зна́ючим нічо́го, крім Іісу́са Христа́, і то розп’я́того,

3і був я у вас у не́мощі і в стра́сі, і у вели́кому тре́петі.

4І сло́во моє́ і про́повідь моя́ не в переко́нливих слова́х людсько́ї му́дрості, а в я́вленні ду́ха і си́ли,

5щоб ві́ра ва́ша утве́рджувалась не на му́дрості людські́й, а на си́лі Бо́жій.

зач. 1266Му́дрість же ми пропові́дуємо між доскона́лими, але́ му́дрість не ві́ку цього́ і не воло́дарів ві́ку цього́ скоромину́щих;

7а пропові́дуємо прему́дрість Бо́жу, тає́мну, прихо́вану, яку́ призна́чив Бог рані́ше вікі́в для сла́ви на́шої,

8яко́ї ніхто́ з князі́в ві́ку цього́ не пізна́в; бо якби́ пізна́ли, то не розп’я́ли б Го́спода сла́ви.

зач. 1279Але́, як напи́сано: Не ба́чило того́ о́ко і ву́хо не чу́ло, і на се́рце люди́ні не прихо́дило те, що Бог приготува́в тим, хто лю́бить Його́.

10Нам же Бог відкри́в це Ду́хом Свої́м; бо Дух все проника́є, і глиби́ни Бо́жі.

11Бо хто з люде́й зна́є, що є в люди́ні, крім ду́ха людсько́го, яки́й живе́ в ній? Так і Бо́жого ніхто́ не зна́є, крім Ду́ха Бо́жого.

12Ми ж прийняли́ не ду́ха сві́ту цього́, а Ду́ха від Бо́га, щоб зна́ти даро́ване нам від Бо́га,

13що і сповіща́ємо не від людсько́ї му́дрості ви́вченими слова́ми, а ви́вченими від Ду́ха Свято́го, духо́вне розми́слюючи з духо́вними.

14Душе́вна люди́на не прийма́є того́, що від Ду́ха Бо́жого, бо вона́ вважа́є це безу́мством; і не мо́же розумі́ти, тому́ що про це тре́ба суди́ти духо́вно.

15Духо́вний же су́дить про все, а про ньо́го ніхто́ не мо́же суди́ти.

16Бо хто пізна́в ро́зум Госпо́дній, щоб міг поясни́ти його́? А ми ма́ємо ро́зум Христо́вий.