Біблія українською мовою

Перша книга Параліпоменон

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 17
1: Коли Давид жив у домі сво­є­­му, то сказав Давид Нафану пророку: ось, я живу в домі кедровому, а ковчег завіту Господнього під наметом.
2: І сказав Нафан Давиду: все, що в тебе на серці, роби, тому що з тобою Бог.
3: Але в ту ж ніч було слово Боже до Нафана:
4: піди і скажи рабові Моєму Давиду: так говорить Господь: не ти побудуєш Мені дім для перебування,
5: бо Я не жив у домі з того дня, як вивів синів Ізраїля, і до цього дня, а ходивзі скинії у скинію і з житла в житло.
6: Де не ходив Я з усім Ізраїлем, чи сказав Я хоч слово кому-небудь із суддів ізраїльських, яким Я повелів пасти народ Мій: чому ви не побудуєте Мені дому кедрового?
7: І тепер так скажи рабові Моєму Давиду: так говорить Господь Саваоф: Я взяв тебе від отари овець, щоб ти був вождем народу Мого Ізраїля;
8: і був з тобою скрізь, куди б ти не ходив, і знищив усіх ворогів твоїх перед лицем твоїм, і зробив ім’я твоє, як ім’я великих на землі;
9: і Я влаштував місце для народу Мого Ізраїля, й укорінив його, і буде він спокійно жити на міс­ці своєму, і не буде більше потривожений, і нечестиві не стануть більше тіснити його, як раніше,
10: у ті дні, коли Я поставив суддів над народом Моїм Ізраїлем, і Я смирив усіх во­ро­гів твоїх, і сповіщаю тобі, що Господь спорудить тобі дім.
11: Коли виповняться дні твої, і ти відійдеш до бать­ків твоїх, тоді Я восставлю сíм’я твоє після тебе, яке буде із синів твоїх, і зміцню царство його.
12: Він побудує Мені дім, і утверджу престіл його повіки.
13: Я буду йому отцем, і він буде Мені сином,— і милости Моєї не відніму від нього, як Я відняв від того, який був раніше тебе.
14: Я поставлю його в домі Моєму й у царстві Моєму повіки, і престіл його буде міцним вічно.
15: Всі ці слова і все видіння точно переказав Нафан Давиду.
16: І прийшов цар Давид, і став перед лицем Господнім, і сказав: хто я, Господи Боже, і що таке дім мій, що Ти так підніс мене?
17: Але і цього ще мало здалося в очах Твоїх, Боже; Ти звіщаєш про дім раба Твого у майбутньому, і дивишся на мене, як на людину велику, Господи Боже!
18: Що ще може додати перед Тобою Давид для звеличення раба Твого? Ти знаєш раба Твого!
19: Господи! для раба Твого, за серцем Твоїм, Ти робиш усе це велике, щоб явити усяку велич.
20: Господи! Немає подібного до Тебе, і немає Бога, крім Тебе, в усьому, що чули ми своїми вухами.
21: І хто подібний до народу Твого Ізраїля, єдиного народу на землі, до якого приходив Бог, щобвикупити його Собі в народ, зробити Собі ім’я великим і страшним ділом— прогнанням народів від лиця народу Твого, який Ти визволив з Єгипту.
22: Ти зробив народ Твій Ізраїля Своїм власним народом навік, і Ти, Гос­поди, став Богом його.
23: Отже, тепер, о, Господи, слово, яке Ти сказав про раба Твого і про дім його, утвер­ди­ навік, і зроби, як Ти сказав.
24: І нехай перебуває і звеличується ім’я Твоє повіки, щоб говорили: Господь Саваоф, Бог Ізраїлів, є Бог над Ізраїлем, і дім раба Твого Давида нехай буде міцним перед лицем Твоїм.
25: Бо Ти, Боже мій, відкрив рабові Твоєму, що Ти спорудиш йому дім, тому раб Твій і насмілився молитися перед Тобою.
26: І нині, Господи, Ти Бог, і Ти сказав про раба Твого таке благо.
27: Почни ж благословляти дім раба Твого, щоб він був вічно перед лицем Твоїм. Бо якщо Ти, Гос­поди, благословиш, то буде він благословенний повік.