Біблія українською мовою

Перша книга Параліпоменон

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 13
1: І радився Давид з тисячона­чальниками, сотниками і з усіма вождями,
2: і сказав [Давид] усьому зібранню ізраїльтян: якщо угодно вам, і якщо на те буде воля Господа Бога нашого, пошлемо всюди до інших братів наших, по всій землі Ізраїльській, і разом з ними до священиків і левитів, у міста і селища їхні, щоб вони зібралися до нас;
3: і перенесемо до себе ковчег Бога нашого, тому що у дні Саула ми не зверталися до нього.
4: І сказало все зібрання: «нехай буде так», тому що ця справа всьому народові здавалася справедливою.
5: Так зі­б­рав Давид усіх ізраїльтян, від Шихора єгипетського до входу в Емаф, щоб перенести ковчег Божий з Кири­аф-Іарима.
6: І пішов Давид і весь Ізраїль у Кириаф-Іарим, що в Юдеї, щоб перенести звідти ковчег Бога, Гос­­пода, Який сидить на херувимах, на якому називається ім’я Його.
7: І по­везли ковчег Божий на новій колісниці з дому Авинадава; й Оза й Ахия вели колісницю.
8: Давид же і всі ізраїльтяни грали перед Богом з усієї сили, зі співом, на цитрах і псалтирях, і тимпанах, і кимвалах і трубах.
9: Коли дійшли до току Хидона, Оза простяг руку свою, щоб притримати ковчег, тому що воли нахилили його.
10: Але Господь розгнівався на Озу, й уразив його за те, що він простяг руку свою до ковчега; і він помер одразу перед лицем Божим.
11: І засмутився Давид, що Господь уразив Озу. І назвав те місце поразкою Ози; так називається воно і до цього дня.
12: І злякався Давид Бога в день той, і сказав: як я внесу до себе ковчег Божий?
13: І не повіз Давид ковчег до себе, у місто Давидове, а повернув його до дому Аведдара гефянина.
14: І залишався ковчег Божий у Аведдара, у домі його, три місяці, і благословив Господь дім Аведдара й усе, що в нього.