Біблія українською мовою

Старий Завіт – переклад Івана Огієнка
    Новий Завіт – переклад Волинської єпархії Української Православної Церкви

Перша книга Параліпоменон

наступний розділ →
Розділ 1
1: Адам, Сиф, Єнос,
2: Каїнан, Ма­­лелеїл, Іаред,
3: Єнох, Мафусал, Ламех,
4: Ной, Сим, Хам і Яфет.
5: Сини Яфета: Гомер, Магог, Мадай, Іаван, [Єлиса,] Фувал, Мешех і Фирас.
6: Сини Гомера: Аскеназ, Рифат і Фогарма.
7: Сини Іавана: Єлиса, Фарсис, Киттим і Доданим.
8: Сини Хама: Хуш, Мицраїм, Фут і Ханаан.
9: Сини Хуша: Сева, Хавила, Савта, Раама і Савтеха. Сини Раами: Шева і Дедан.
10: Хуш породив такожНимрода: цей став сильним на землі.
11: Мицраїм породив: Лудима, Ана­ми­ма, Легавима, Нафтухима,
12: Патрусима, Каслухима, від якого пішли фи­листимляни, і Кафторима.
13: Ха­наан породив Сидона, первістка­ свого,­ Хета,
14: Ієвусея, Аморрея, Гер­гесея,
15: Евея, Аркея, Синея,
16: Арвадея, Цемарея і Хамафея.
17: Сини Сима: Елам, Ассур, Арфак­сад, Луд і Арам. [Сини Арама:] Уц, Хул, Гефер і Мешех.
18: Арфаксад [по­родив Каїнана, Каїнан же] породив Салу, Сала ж породив Евера.
19: У Евера народилися два сини: ім’я одному Фалек, тому що у дні його розділилася земля; ім’я братові його Іоктан.
20: Іоктан породив Алмодада, Шалефа, Хацармавета, Ієраха,
21: Гадорама, Узала, Диклу,
22: Евала, Авимаїла, Шеву,
23: Офира, Хавилу та Іовава. Усі ці сини Іоктана.
24: [Сини ж] Симові: Арфаксад, [Каїнан,] Сала,
25: Евер, Фалек, Рагав,
26: Серух, Нахор, Фарра,
27: Аврам, він же Авраам.
28: Сини Авраама: Ісаак та Ізмаїл.­
29: Ось родовід їх: первісток Ізмаїлів Наваїоф, за нимКедар, Адбеел, Ми­в­­­сам,
30: Мишма, Дума, Масса, Хадад, Фема,
31: Ієтур, Нафиш і Кедма. Це сини Ізмаїлові.
32: Сини Хеттури, наложниці Авраамової: вона народила Зимрана, Іокшана, Медана, Мадиана, Ішбака і Шуаха. Сини Іокшана: Шева і Дедан. [Сини Деданові: Рагуїл,­ Навдеїл, Ассуриїм, Ас­тусиїм і Асомин.]
33: Сини Мадиана: Ефа, Ефер, Ханох, Авида й Елдага. Всі ці сини Хеттури.
34: І породив Авраам Ісаака. Сини Ісаака: Ісав та Ізраїль.
35: Сини Ісава: Елифаз, Рагуїл, Ієус, Ієглом і Корей.
36: Сини Елифаза: Феман, Омар, Цефо, Гафам, Кеназ; [Фим­на ж, наложниця Елифазова, народила йому] Амалика.
37: Сини Рагуїла: Нахаф, Зерах, Шамма і Миза.
38: Сини Сеїра: Лотан, Шовал, Цивеон, Ана, Дишон, Ецер і Дишан.
39: Сини Лотана: Хори і Гемам; а сест­ра у Лотана: Фимна.
40: Сини Шовала: Алеан, Манахаф, Евал, Шефо й Онам. Сини Цивеона: Аїа й Ана.
41: Діти Ани: Дишон [і Оливема, дочка Ани]. Сини Дишона: Хемдан, Ешбан, Іфран і Херан.
42: Сини Ецера: Билган, Зааван і Акан. Сини Дишана: Уц і Аран.
43: Ці є царі, які царювали в землі Едома, раніше ніж став цар над си­нами Ізраїлевими: Бела, син Веора, й ім’я місту його— Дингава;
44: і помер Бела, і став царем після нього Іовав, син Зераха, з Восори.
45: І помер Іовав, і став царем після нього Хушам, із землі феманитян.
46: І помер Хушам, і став царем після нього Гадад, син Бедадів, який уразив мадианитян на полі Моава; ім’я міс­ту його: Авив.
47: І помер Гадад, і став царем після нього Самла, з Масреки.­
48: І вмер Самла, і став царем після нього Саул з Реховофа, щобіля річки.
49: І помер Саул, і став царем піс­ля нього Баал-Ханан, син Ахбора.
50: І помер Баал-Ханан, і став царем після нього Гадар; ім’я місту його Пау; ім’я дружини його Мегетавеель, дочка Матреда, дочка Мезагава.­
51: І помер Гадар. І були старійшини у Едома: старійшина Фимна, старійшина Алва, старійшина Ієтеф,
52: старійшина Оливема, старійшина Ела, старійшина Пинон,
53: старійшина Кеназ, старійшина Феман, старій­шина Мивцар,
54: старійшина Маг­диїл, старійшина Ірам. Ось старійшини ідумейські.
← попередній розділнаступний розділ →
Розділ 2
1: Ось сини Ізраїля: Рувим, Си­меон,­ Левій, Іуда, Іссахар, Завулон,
2: Дан, Йосиф, Веніамін, Неф­фалим, Гад і Асир.
3: Сини Іуди: Ір, Онан і Силом,— троє народилися в нього від дочки Шуєвої, хананеянки. І був Ір, первіс­ток Іудин, не благоугодний в очах Господа, і Він умертвив його.
4: І Фамар, невістка його, народила йому Фареса і Зару. Усіх синів у Іуди було п’ятеро.
5: Сини Фареса: Есром і Хамул.
6: Сини Зари: Зимри, Ефан, Еман, Халкол і Дара; усіх їх п’ятеро.
7: Сини Харми: Ахар, який навів біду на Ізраїля, порушивши закляття.
8: Син Ефана: Азарія.
9: Сини Есрома, які народилися в нього: Ієрах­меїл, Арам і Хелувай.
10: Арам же породив Аминадава; Аминадав породив Наассона, князя синів Іудиних;
11: Наассон породив Салмона, Салмон породив Вооза;
12: Вооз породив Овида, Овид породив Ієссея;
13: Ієссей породив первіст­ка свого Елиава, другого— Аминадава, третього— Самму,
14: четвертого— Нафанаїла, п’ятого— Раддая,
15: шос­того— Оцема, сьомого— Давида.
16: Сестри їх: Саруія й Авигея. Сини Саруії: Авесса, Іоав і Азаїл, троє.
17: Авигея народила Амессу; батько ж Амесси— Ієфер, ізмаїльтянин.
18: Халев, син Есрома, породив від Азуви, дружини своєї, і від Ієриофи, і ось сини його: Ієшер, Шовав і Ардон.
19: І померла Азува; і взяв собі Халев [дружину] Ефрафу, і вона народила йому Хура.
20: Хур породив Урія, Урій породив Веселиїла.
21: Потім Есром увійшов до дочки Махира, батька Галаадового, і взяв її, будучи шістдесяти років, і вона народила йому Сегува.
22: Сегув породив Іаїра, і було в нього двадцять три міста в землі Галаадській.
23: Але гессуряни і сиріяни взяли в них селища Іаїра, Кенаф і залежні від нього міста,— шістдесят міст. Усі ці міста синів Махира, батька Галаадового.
24: Після смерти Есрома в Халев-Ефрафі дружина Есромова, Авия, на­родила йому Ашхура, батька Фекої.
25: Сини Ієрахмеїла, первістка Есромового, були: первісток Рам, за нимВуна, Орен, Оцем і Ахия.
26: Була в Ієрахмеїла й інша дружина, ім’я її Афара; вона мати Онама.
27: Сини Рама, первістка Ієрахмеїлового, були: Маац, Іамин і Екер.
28: Сини Онама були: Шаммай та Іада. Сини Шаммая: Надав і Авишур.
29: Ім’я дружини Авишурової Авихаїль, і вона народила йому Ахбана і Молида.
30: Сини Надава: Селед та Афаїм. І помер Селед бездітним.
31: Син Афаїма: Іший. Син Ішия: Шешан. Син Шешана: Ахлай.
32: Сини Іади, брата Шаммаєвого: Ієфер та Іонафан. Ієфер помер бездітним.
33: Сини Іонафана: Пелеф і Заза. Це сини Ієрахмеїла.
34: У Шешана не було синів, а тільки дочки. У Шешана бувраб, єгиптянин, ім’я його Іарха;
35: Шешан віддав дочку свою Іархові [рабові своєму] за дружину: і вона народила йому Аттая.
36: Аттай породив Нафана, Нафан породив Завада;
37: Завад породив Ефлала, Ефлал породив Овида;
38: Овид породив Ієуя, Ієуй породив Азарію;
39: Азарія породив Хелеца, Хелец породив Елеасу;
40: Елеаса породив Сисмая, Сисмай породив Саллума;
41: Саллум породив Ієкамію, Ієкамія породив Елишаму.
42: Сини Халева, брата Ієрахмеїлового: Меша, первісток його,— він батько Зифа; і сини Мареши, батька Хеврона.
43: Сини Хеврона: Корей і Таппуах, і Рекем і Шема.
44: Шема породив Рахама, батька Іоркеамового, а Рекем породив Шаммая.
45: Син Шаммая Маон, а Маон— бать­ко Беф-Цура.
46: І Ефа, наложниця Халевова, народила Харана, Моцу і Газеза. І Харан породив Газеза.
47: Сини Ієгдая: Регем, Іофам, Гешан, Пелет, Ефа і Шааф.
48: Наложниця Халевова, Мааха, народила Шевера і Фирхану;
49: вона ж народила Ша­афа, батька Мадманни, Шеву, бать­ка Мах­бени і батька Гивеї. Доч­ка ж Халева— Ахса.
50: Ось сини Халева: син Хур, пер­вісток Ефрафи; Шовал, батько Кириаф-Іарима;
51: Салма, батько Виф­леєма; Хареф, батько Бефгадера.
52: У Шовала, батька Кириаф-Іарима,­ бу­ли сини: Гароє, Хаци, Галменюхот.
53: Племена Кириаф-Іарима: іфрияни, футияни, шумафани і мид­раї­тяни. Від цих пішли цоряни й еш­таоляни.
54: Сини Салми: вифлеємляни і нетофафяни, вінець дому Іоавового і по­ловина менухотян— цоряни,
55: і племена соферійців, які жили в Іабеці, тирейці, шимейці, сухайці: це кинеяни, які пішли від Хамафа, бать­ка Бетрехава.
← попередній розділнаступний розділ →
Розділ 3
1: Сини Давида, які народилися в нього в Хевроні, були: первісток Амнон, від Ахиноами ізреели­тян­ки; другий— Далуїя, від Авигеї карми­литянки;
2: третій— Авессалом, син Маахи, дочки Фалмая, царя Гессурсь­кого; четвертий— Адонія, син Аггифи;
3: п’ятий— Сафатія, від Авитали; шостий— Іфреам, від Аглаї, дружини його, –
4: шість, які народилися у нього в Хевроні; царював же він там сім років і шість місяців; а тридцять три роки царював у Єрусалимі.
5: А ці народилися в нього в Єрусалимі: Шима, Шовав, Нафан і Соломон, четверо від Вирсавії, дочки Аммиїлової;
6: Івхар, Елишама, Елифелет,
7: Ногаг, Нефег, Іафія,
8: Елишама, Елиада й Елифелет— дев’ятеро.
9: Осьусі сини Давида, крім синів від наложниць. Сестра їхня Фамар.
10: Син Соломона Ровоам; його син Авия, його син Аса, його син Іосафат,
11: його син Іорам, його син Охозія, його син Іоас,
12: його син Амасія, його син Азарія, його син Іофам,
13: його син Ахаз, його син Єзекія, його син Манассія,
14: його син Амон, його син Іосія.
15: Сини Іосії: первісток Іоахаз, другий Іоаким, третій Седекія, четвертий Селлум.
16: Сини Іоакима: Ієхо­нія, син його; Седекія, син його.
17: Сини Ієхонії: Асир, Салафиїл, син його;
18: Малкирам, Федаія, Шенацар, Ієзекія, Гошама і Савадія.
19: І си­ни Федаії: Зоровавель і Шимей. Сини ж Зоровавеля: Мешуллам і Ха­нанія, і Шеломиф, сестра їхня,
20: і ще п’ять: Хашува, Огел, Берехія, Хасадія й Іушав-Хесед.
21: І сини Ха­нанії: Фелатія та Ісая; його син Рефаія, його син Арнан, його син Овадія, його син Шеханія.
22: Син Шеханії: Шемаія; сини Шемаії: Хаттуш, Ігеал, Бариах, Неарія і Шафат, шестеро.
23: Сини Неарії: Елиоенай, Єзекія й Азрикам, троє.
24: Сини Елиоеная: Годав’ягу, Елеашив, Фелаія, Аккув, Іоханан, Делаія й Анані, семеро.
← попередній розділнаступний розділ →
Розділ 4
1: Сини Іуди: Фарес, Есром, Харми, Хур і Шовал.
2: Реаія, син Шовала, породив Іахафа; Іахаф породив Ахума і Лагада: від них племена цорян.
3: І ці сини Етама: Ізреель, Ішма та Ідбаш, і сестра їхня, на ім’я Гацлелпоні,
4: Пенуел, батько Гедора, і Езер, батько Хуша. Ось сини Хура, первістка Ефрафи, батька Вифлеєма.
5: В Ахшура, батька Фекої, були дві дружини: Хела і Наара.
6: І народила йому Наара Ахузама, Хефера, Фимні й Ахашфарі; це сини Наари.
7: Сини Хели: Цереф, Цохар і Ефнан.
8: Коц породив: Анува і Цовева і племена Ахархела, сина Гарумового.­
9: Іавис був знаменитішим за своїх­ братів. Мати дала йому ім’я Іавис, сказавши: я народила його з болістю.
10: І воззвав Іавис до Бога Ізраїлевого ісказав: о, якби Ти благословив мене Твоїм благословенням, розширив наділи мої, і рука Твоя була зі мною, охороняючи меневід зла, щоб я не бідував!.. Бог послав йому, чого він просив.
11: Хелув же, брат Шухи, породив Махира; він є батьком Ештона.
12: Еш­тон породив Беф-Рафу, Пасеаха і Техинну, батька міста Нааса [брата Селома Кенезиїнового й Ахазового]; це жителі Рехи.
13: Сини Кеназа: Гофониїл і Сераія. Син Гофониїла: Хафаф.
14: Меонофай породив Офру, а Сераія породив Іоава, родоначальника долини теслярів, тому що вони були теслі.
15: Сини Халева, сина Ієфонниїного: Ір, Ила і Наам. Син Или: Кеназ.
16: Сини Ієгаллелела: Зиф, Зифа, Фи­рія й Асареел.
17: Сини Езри: Ієфер, Меред, Ефер та Іалон; Ієфер же породив Мерома, Шаммая та Ішбаха, батька Ешфемої.
18: І дружина його Іудия народила Ієреда, батька Гедора, і Хевера, батька Сохо, й Ієкуфиїла, батька Занаоха. Це сини Биф’ї, дочки фараонової, яку взяв Меред.
19: Сини дружини його Годії, сестри Нахама, батька Кеїли: Гарми­ й Ешфемоа— маахатянин.
20: Сини Симеона: Амнон, Ринна, Бенханан і Филон. Сини Ішия: Зохеф і Бензохеф.
21: Сини Силома, сина Іудиного: Ір, батько Лехи, і Лаеда, батько Мареші, і родини тих, що виробляли висон, з дому Ашбеї,
22: й Іоким, і жителі Хозеви, й Іоаш і Сараф, які мали володіння в Моаві, й Іашувилехем; але це події давні.
23: Вони булигончарі, і жили біля садів і на городах; у царя для робіт його жили вони там.
24: Сини Симеона: Немуїл, Іамин, Іарив, Зерах і Саул.
25: Шаллум син його; його син Мивсам; його син Мишма.
26: Сини Мишми: Хаммуїл, син його; його син Закур; його син Шимей.
27: У Шимея булошістнад­цять синів і шість дочок; у братів же його синів булонебагато, і все плем’я їх не таке було численне, як плем’я синів Іуди.
28: Вони жили у Вирсавії, Моладі, Хацаршуалі,
29: у Билзі, в Ецемі, у Фоладі,
30: у Вефуїлі, у Хормі, в Цик­лагу,
31: у Беф-Маркавофі, у Хацарсусимі, у Беф-Биреї й у Шааримі. Ось міста їхні до царювання Давида,­
32: із селами їх: Етам, Аїн, Риммон, Фокен і Ашан,— п’ять міст.
33: І всі селища їхні, що знаходилися навколо цих міст до Ваала; ось місця проживання їхнього і родоводу їхнього.
34: Мешовав, Іамлех та Іосія, син Амас­сії,
35: Іоїл та Ієгу, син Іошиви, сина Сераії, сина Асиїлового,
36: Елиоенай, Якова, Ішохаія, Асаія, Адиїл, Ішимиїл і Ванея,
37: і Зиза, син Шифія, син Аллона, син Ієдаії, син Шимрія, син Шемаії.
38: Ці пойменовані буликнязями племен своїх, і дім батьків їхніх розділився і розмножився.
39: Вони доходили до Герари і до східного боку долини, щоб знайти пасовища для стад своїх;
40: і знайшли пасовища плідні і добрі і землю обширну, спокійну і безпечну, тому що до них жило там тількинебагато хамитян.
41: І прийшли ці, за іменами записані, у дні Єзекії, царя Юдейського, і перебили кочівників і осілих, які там знаходилися, і знищили їх назавжди й оселилися на місці їх, тому що там були пасовища для стад їхніх.
42: Із них же, із синів Симеонових, пішли до гори Сеїр п’ятсот чоловік: Фелатія, Неарія, Рефаія й Узиїл, сини Ішия, булина чолі їх;
43: і побили залишок амаликитян, які вціліли там, і живуть там до цього дня.
← попередній розділнаступний розділ →
Розділ 5
1: Сини Рувима, первістка Ізраїлевого,— він первісток; але, ко­ли осквернив він постіль батька свого, первородство його віддане синам Йосифа, сина Ізраїлевого, з тим однак же, щоб не писатися їм первород­ними;
2: тому що Іуда був найсильнішим із братів своїх, і вождь від нього, але першість перенесенана Йосифа.
3: Сини Рувима, первістка Ізраїлевого: Ханох, Фаллу, Хецрон і Харми.
4: Сини Іоїля: Шемая, син його; його син Гог, його син Шимей,
5: його син Миха, його син Реаія, його син Ваал,
6: його син Беера, якого відвів у полон Феглафелласар, цар Ассирійський. Він бувкнязем рувимлян.
7: І брати його, за племенами їх, за родовідним списком їх, були: голов­ний Ієїель, потім Захарія,
8: і Бела, син Азаза, сина Шеми, сина Іоїля. Він жив в Ароері до Нево і Ваал-Меона;
9: а на сход він жив до входу в пустелю, що йде від ріки Євфрату, тому що стада їх були численні в землі Галаадській.
10: У дні Саула вони вели війну з агарянами, які впали від рук їх, а вони стали жити в наметах і по всьому східному боці Галаада.
11: Сини Гада жили навпроти них у землі Васанській до Салхи:
12: у Васані Іоїль був головний, Шафан другий, потім Іаанай і Шафат.
13: Бра­тів їхніх з родинами їхніми було сім: Михаїл, Мешуллам, Шева, Іорай, Іаакан, Зия та Евер.
14: Ось сини Авихаїла, сина Хурія, сина Іароаха, сина Галаада, сина Михаїла, сина Ієшишая, сина Іахдо, сина Буза.
15: Ахи, син Авдиїла, сина Гунієвого, бувглавою свого роду.
16: Вони жили в Галааді, у Васані й у залежних від нього містах і у всіх околицях Сарона, до виходу їх.
17: Усі вони перераховані у дні Іоафама, царя Юдейського, й у дні Ієровоама, царя Ізраїльського.
18: У нащадків Рувима і Гада і половини племені Манассіїного було людей войовничих, чоловіків, які носять щит і меч, які стріляють з лука і навчені до битви, сорок чотири тисячі сімсот шістдесят, які виходять на війну.
19: І воювали вони з агарянами, Ієтуром, Нафишем і На­давом.
20: І надана була їм допомога проти них, і віддані були в руки їхні агаряни й усе, що в них було, тому що вони під час битви воззвали до Бога, і Він почув їх, за те, що вони уповали на Нього.
21: І взяли вони стада їхні: верблюдів п’ятдесят тисяч, із дрібної худоби двісті п’ятдесят тисяч, ослів дві тисячі, і сто тисяч душ людей,
22: тому що багато впало убитими, оскільки від Бога була битва ця. І жили вони на місці їхньому до переселення.
23: Нащадки половини коліна Манассіїного жили в тій землі, від Васана до Ваал-Ермона і Сенира і до гори Ермона; і їх було багато.
24: І ось глави поколінь їх: Ефер, Іш’ї, Елиїл, Азриїл, Єремія, Годавія й Іагдиїл, мужі могутні, мужі вельможні, глави родів своїх.
25: Але коли вони згрішили проти Бога батьків своїх і стали блудно ходити услід богам народів тієї землі, яких вигнав Бог від лиця їх,
26: тоді Бог Ізраїлів збудив дух Фула, царя Ассирійського, і дух Феглафелласара, царя Ассирійського, і він виселив рувимлян і гадитян і половину коліна Манассіїного, і відвів їх у Халах, і Хавор, і Ару, і на ріку Гозан,— де вонидо цього дня.
← попередній розділнаступний розділ →
Розділ 6
1: Сини Левія: Гирсон, Каафран і Мерарі.
2: Сини Каафа: Амрам, Іцгар, Хеврон та Узиїл.
3: Діти Амрама: Аарон, Мойсей і Маріам. Сини Аарона: Надав, Авиуд, Єлеазар і Іфа­мар.
4: Єлеазар породив Финеєса, Фи­неєс породив Авишуя;
5: Авишуй породив Буккія, Буккій породив Озію;
6: Озія породив Зерахію, Зерахія породив Мераїофа;
7: Мераїоф породив Амарію, Амарія породив Ахитува;
8: Ахитув породив Садока, Садок породив Ахимааса;
9: Ахимаас породив Азарію, Азарія породив Іоанана;
10: Іоанан породив Азарію,— це той, який був священиком у храмі, побу­дованому Соломоном в Єрусалимі.
11: І породив Азарія Амарію, Амарія породив Ахитува;
12: Ахитув породив Садока, Садок породив Селлума;
13: Селлум породив Хелкію, Хелкія породив Азарію;
14: Азарія породив Сераію, Сераія породив Іоседека.
15: Іоседек пішов у полон, коли Господь переселив юдеїв і єрусалимлян рукою Навуходоносора.
16: Отже, сини Левія: Гирсон, Кааф і Мерарі.
17: Ось імена синів Гирсонових: Ливні і Шимей.
18: Сини Каафа: Амрам, Іцгар, Хеврон та Узиїл.
19: Сини Мерарі: Махли і Муши. Ось нащадки Левія за родами їх.
20: У Гир­сона: Ливні, син його; Іахав, син його; Зимма, син його;
21: Іоах, син його; Іддо, син його; Зерах, син його; Ієаф­рай, син його.
22: Сини Каафа: Аминадав, син його; Корей, син його; Асир, син його;
23: Елкана, син його; Евиасаф, син його; Асир, син його;
24: Тахаф, син його; Уриїл, син його; Узія, син його; Саул, син його.
25: Сини Елкани: Амасай і Ахимоф.
26: Елкана, син його; Цофай, син його; Нахаф, син його;
27: Елиаф, син його; Ієрохам, син його, Елкана, син його; [Самуїл, син його].
28: Сини Самуїла: первісток Іоїль, другий Авия.
29: Сини Мерарі: Махли; Ливні, син його; Шимей, син його; Уза, син його;
30: Шима, син його; Хаггія, син його; Асаія, син його.
31: Ось ті, яких Давид поставив начальниками над спів­цями в домі Господньому, з часу поставлення в ньому ковчега.
32: Вони служили співцями перед скинією зібрання, доки Соломон не побудував дому Господнього в Єрусалимі. І вони ставали на службу свою за уставом своїм.
33: Ось ті, які ставали із синами своїми: із синів Каафових— Еман співець, син Іоїля, син Самуїла,
34: син Елкани, син Ієрохама, син Елиїла, син Тоаха,
35: син Цуфа, син Елкани, син Махафа, син Амасая,
36: син Елкани, син Іоїля, син Азарії, син Цефанії,
37: син Тахафа, син Асира, син Авиасафа, син Корея,
38: син Іцгара, син Каафа, син Левія, син Ізраїля;
39: і брат його Асаф, який стояв праворуч від нього,— Асаф, син Берехії, син Шими,
40: син Михаїла, син Ваасеї, син Малхиї,
41: син Ефнія, син Зераха, син Адаії,
42: син Ефана, син Зимми, син Шимія,
43: син Іахафа, син Гирсона, син Левія.
44: А із синів Мерарі, братів їхніх,— на лівому боці: Ефан, син Кишія, син Авдія, син Маллуха,
45: син Хашавії, син Амасії, син Хелкії,
46: син Амція, син Ванія, син Шемера,
47: син Махлія, син Мушія, син Мерарі, син Левія.
48: Брати їхні левити визначені­ на всякі служби при домі Божому;
49: Аарон же і сини його спалювали на жертовнику всепалення і на жертовнику кадильному, і звершували всяке священнодійство у Святому Святих і для очищення Ізраїля в усьому, як заповів раб Божий Мойсей.
50: Ось сини Аарона: Єлеазар, син його; Финеєс, син його; Авиуд, син його;
51: Буккій, син його; Уззій, син його; Зерахія, син його;
52: Мераїоф, син його; Амарія, син його; Ахитув, син його;
53: Садок, син його; Ахимаас, син його.
54: І ось оселі їхні за селищами їхніми у наділах їхніх: синам Аарона з племені Каафового, оскільки жереб випав їм,
55: дали Хеврон, у землі Іудиній, і передмістя його навколо нього;
56: поля ж цього міста і села його віддали Халеву, синові Ієфонніїному.
57: Синам Аарона дали також міста притулків: Хеврон і Ливну з їх передмістями, Іаттир та Ештемоа і передмістя його,
58: і Хилен і передмістя його, Давир і передмістя його,
59: і Ашан і передмістя його, Вефсамис і передмістя його,
60: а від коліна Веніамінового— Геву і передмістя її, і Аллемеф і перед­містя його, і Анафоф і передмістя його: усіх міст їхніх у племенах їхніх тринадцять міст.
61: Решті синів Каафа, із родин цього коліна, даноза жеребом десять міст із наділу половини коліна Манассіїного.
62: Синам Гирсона за племенами їхніми, від коліна Іссахарового, і від коліна Асирового, і від коліна Неффалимового, і від коліна Манассіїного у Васані, данотринадцять міст.
63: Синам Мерарі за племенами їхніми, від коліна Рувимового, і від коліна Гадового, і від коліна Завулонового, даноза жеребом дванадцять міст.
64: Так дали сини Ізраїлеві левитам міста і передмістя їх.
65: Дали вони за жеребом від коліна синів Іудиних, і від коліна синів Симеоно­вих, і від коліна синів Веніамінових ті міста, які вони назвали на імення.­
66: Деяким же племенам синів Ка­афових дали міста від коліна Єфремового.
67: І дали їм міста притулків: Сихем і передмістя його на горі Єфремовій, і Гезер і передмістя його,
68: Іокмеам і передмістя його, і Беф-Орон і передмістя його,
69: й Аїалон і передмістя його, і Гаф-Риммон і передмістя його;
70: від половини коліна Манассіїного— Анер і передмістя його, Білеам і передмістя його. Це поколінню решти синів Каафових.
71: Синам Гирсона від племені половини коліна Манассіїного далиГолан у Васані і передмістя його, й Аштароф і передмістя його.
72: Від коліна Іссахарового— Кедес і передмістя його, Давраф і передмістя його,
73: і Рамоф і передмістя його, й Анем і передмістя його;
74: від коліна Асирового— Машал і передмістя його, й Авдон і передмістя його,
75: і Ху­ком і передмістя його, і Рехов і передмістя його;
76: від коліна Неффалимового— Кедес у Галилеї і передмістя його, і Хаммон і передмістя його, і Кириафаїм і передмістя його.
77: А іншим синам Мерариним— від коліна Завулонового Риммон і передмістя його, Фавор і передмістя його.
78: По той бік Йордану, нав­проти Єрихона, на схід від Йордану,­ від коліна Рувимового далиВосор у пустелі і передмістя його, й Іаацу і передмістя її,
79: і Кедемоф і передмістя його, і Мефааф і передмістя його;
80: від коліна Гадового— Рамоф у Галааді і передмістя його, і Маханаїм і передмістя його,
81: й Еле­вон і передмістя його, і Іазер та передміс­тя його.
← попередній розділнаступний розділ →
Розділ 7
1: Сини Іссахара: Фола, Фуа, Іашув і Шимрон, четверо.
2: Сини Фоли: Уззій, Рефаія, Ієриїл, Іахмай, Івсам і Самуїл, глави в поколіннях Фоли, люди войовничі у своїх поколіннях; число їх у дні Давида було двадцять дві тисячі і шістсот.
3: Син Уззія: Ізрахія; а сини Ізрахії: Михаїл, Овадіа, Іоїль та Ішшія, п’ятеро. Усі вони глави.
4: У них, за родами їхніми, за поколіннями їхніми, було готового до битви війська тридцять шість тисяч; тому що в них було багато дружин і синів.
5: Братів же їхніх, у всіх поколіннях Іссахарових, людей войовничих, було вісімдесят сім тисяч, яких внесли до родовідних записів.
6: У Веніаміна: Бела, Бехер та Ієди­аїл, троє.
7: Сини Бели: Ецбон, Уззій, Уззиїл, Ієримоф і Іри, п’ятеро, глави поколінь, люди войовничі. У ро­­довідних списках записано їх двад­цять дві тисячі тридцять чотири.
8: Си­­ни Бехера: Земира, Іоаш, Єлиєзер, Елиоенай, Омри, Іремоф, Авия, Анафоф і Алемеф: усі ці сини Бехера.
9: В родовідних списках записано їх за родами їхніми, за главами поколінь, людей войовничих— двад­цять тисяч і двісті.
10: Син Ієдиаїла: Билган. Сини Билгана: Ієус, Веніамін, Егуд, Хенаана, Зефан, Фарсис і Ахишахар.
11: Усі ці сини Ієдиаїла були главами поколінь, люди войов­ничі; сімнадцять тисяч і двісті було тих, що ходили на війну.
12: І Шупим і Ху­пим, сини Іра; Хушим, син Ахера;
13: сини Неффалима: Іахцеїл, Гуні, Ієцер і Шиллем, діти Валли.
14: Сини Манассії: Асриїл, якого народила наложниця його арамеянка; вона ж народила Махира, батька Галаадового.
15: Махир взяв за дружи­ну сестру Хупима і Шупима,— ім’я сестри їхньої Мааха; ім’я другому Салпаад. У Салпаада були тількидочки.
16: Мааха, дружина Махирова, народила сина і нарекла йому ім’я Кереш, а ім’я братові його Шереш. Сини його: Улам і Рекем.
17: Син Улама: Бедан. Ось сини Галаада, сина Махира, сина Манассіїного.
18: Сестра­ його Молехеф народила Ішгода, Авиєзера і Махлу.
19: Сини Шемиди були: Ахиан, Шехем, Ликхи й Аниам.
20: Сини Єфрема: Шутелах, і Беред, син його, і Фахаф, син його, й Елеада, син його, і Фахаф, син його,
21: і Завад, син його, і Шутелах, син його, й Езер і Елеад. І убили їх жителі Гефа, уродженці тієї землі, за те, що вони пішли захопити стада їхні.
22: І плакав за ними Єфрем, бать­ко їхній, багато днів, і приходили брати його утішати його.
23: Потім він увійшов до дружини своєї, і вона зачала і народила сина, і він нарік йому ім’я: Берія, тому що біда осягла­ дім його.
24: І дочка в нього булаШе­ера. Вона побудувала Беф-Орон ниж­ній і верхній і Уззен-Шееру.
25: І Рефай, син його, і Решеф, і Фелах, син його, і Фахан, син його,
26: Лаедан, син його, Аммиуд, син його, Елишама, син його,
27: Нон, син його, Ісус, син його.
28: Володіння їхні і місця проживання їхні були: Вефиль і залежні від нього міста; на схід На­аран, на захід Гезер і залежні від нього міста; Сихем і залежні від нього­ міста до Гази і залежних від неї міст.
29: А з боку синів Манассіїних: Беф-Сан і залежні від нього міста, Фа­анах і залежні від нього міста, Мегиддо і залежні від нього міста, Дор і залежні від нього міста. В них жили сини Йосифа, сина Ізраїлевого.
30: Сини Асира: Імна, Ішва, Ішви і Берія, і сестра їхня Серах.
31: Сини Берії: Хевер і Малхиїл. Він батько Бирзаїфа.
32: Хевер породив Іафлета, Шомера і Хофама, і Шую, сестру­ їхню.
33: Сини Іафлета: Пасах, Бимгал і Ашваф. Ось сини Іафлета.
34: Си­ни Шемера: Ахи, Рохга, Іхубба й Арам.
35: Сини Гелема, брата його: Цофах, Імна, Шелеш і Амал.
36: Сини Цофаха: Суах, Харнефер, Шуал, Бері, Імра,
37: Бецер, Год, Шамма, Шилша, Іфран і Беера.
38: Сини Ієфера: Ієфун­ні, Фиспа й Ара.
39: Сини Улли: Арах, Ханниїл і Риція.
40: Всі ці сини Асира,­ глави поколінь, люди добірні, вой­о­в­­ничі, головні начальники. Записано­ у них у родовідних списках у війсь­ку, для війни, за рахунком двадцять шість тисяч чоловік.
← попередній розділнаступний розділ →
Розділ 8
1: Веніамін породив Белу, первістка свого, другого Ашбела, третього Ахрая,
2: четвертого Ноху і п’ятого Рафу.
3: Сини Бели були: Аддар, Гера, Авиуд,
4: Авишуа, Нааман, Ахоах,
5: Гера, Шефуфан і Хурам.
6: І ось сини Егуда, що були главами родів, які жили в Геві і переселені у Манахаф:
7: Нааман, Ахия і Гера, який переселив їх; він породив Уззу й Ахихуда.
8: Шегараїм породив дітей у землі Моавитській після того, як відпустив від себеХушиму і Баару, дружин своїх.
9: І породив він від Ходеші, дружини своєї, Іовава, Цивію, Мешу, Малхама,
10: Ієуца, Шахию і Мирму: ось сини його, глави поколінь.
11: Від Хушими породив він Авитува й Елпаала.
12: Сини Елпаала: Евер, Мишам і Шемер, який побудував Оно і Лод і залежні від нього­ міста, –
13: і Берія і Шема. Вони були главами поколінь жителів Аїалона. Вони вигнали жителів Гефа.
14: Ахио, Шашак, Іремоф,
15: Зевадія, Арад, Едер,
16: Михаїл, Ішфа та Іоха— сини Берії.
17: Зевадія, Мешуллам, Хизкій, Хевер,
18: Ішмерай, Ізлія та Іовав— сини Елпаала.
19: Іаким, Зихрій, Зав­дій,
20: Елиєнай, Цилфай, Елиїл,
21: Адаія, Бераія і Шимраф— сини Шимея.
22: Ішпан, Евер, Елиїл,
23: Авдон, Зихрій, Ханан,
24: Хананія, Елам, Антофія,
25: Іфдія і Фенуїл— сини Шашака.
26: Шамшерай, Шехарія, Афалія,
27: Іаарешія, Елія і Зихрій, сини Ієрохама.
28: Це глави поколінь, у родах своїх головні. Вони жили в Єрусалимі.
29: В Гаваоні жили: [Ієїл,] батько гаваонитян,— ім’я дружини його Мааха, –
30: і син його, первісток Ав­дон, за нимЦур, Кис, Ваал, Надав, [Нер,]
31: Гедор, Ахио, Зехер і Миклоф.­
32: Миклоф породив Шимея. І вони жили поруч з братами своїми в Єру­са­лимі, разом із братами своїми.
33: Нер породив Киса; Кис породив Саула; Саул породив Іонафана, Мелхисуя, Авинадава й Ешбаала.
34: Син Іонафана Мериббаал; Мериббаал породив Миху.
35: Сини Михи: Пифон, Ме­лег, Фаарея й Ахаз.
36: Ахаз породив Іоїадду; Іоїадда породив Алемефа, Азмавефа і Замврія; Замврій породив Моцу;
37: Моца породив Бинею. Рефаія, син його; Елеаса, син його; Ацел, син його.
38: В Ацела шість синів, і ось імена їхні: Азрикам, Бох­ру, Ісмаїл, Шеарія, Овадія і Ханан; усі вони сини Ацела.
39: Сини Ешека,­ брата його: Улам, первісток його, другий Ієуш, третій Елифелет.
40: Си­ни Улама були люди войовничі, які стріляли з лука, мали багато синів і онуків: сто п’ятдесят. Усі вони від синів Веніаміна.
← попередній розділнаступний розділ →
Розділ 9
1: Так були перераховані за родами своїми всі ізраїльтяни, і ось вони записані в книзі царів ізраїльських. Юдеї ж за беззаконня свої переселені у Вавилон.
2: Перші жителі, які жилиу володіннях своїх, по містах ізраїльських, були ізраїльтяни, священики, левити і нефинеї.
3: В Єрусалимі жили деякі із синів Іудиних і із синів Веніамінових, і із синів Єфремових і Манассіїних:
4: Уфай, син Аммиуда, син Омри, син Імрія, син Ванія,— із синів Фареса, сина Іудиного;
5: із синів Шилона— Асаія первісток і сини його;
6: із синів Зари— Ієуїл і брати їхні,— шістсот дев’яносто;
7: з синів Веніамінових Саллу, син Мешуллама, син Годавії, син Гассенуї;
8: та Івнія, син Ієрохама, і Ела, син Уззія, сина Михриєвого, і Мешуллам, син Шефатії, сина Регуїла, сина Івнії,
9: і брати їхні, за родами їхніми: дев’ятсот п’ятдесят шість,— усі ці мужі були глави родів у поколіннях своїх.
10: А зі священиків: Ієдаія, Іоїарив, Іахин,
11: й Азарія, син Хелкії, син Мешуллама, син Садока, син Мераїофа, син Ахитува, який начальствує у домі Божому;
12: і Адаія, син Ієрохама, син Пашхура, син Малхії; і Маасай, син Адиела, син Іахзера, син Мешуллама, син Мешиллемифа, син Іммера;
13: і брати їхні, глави родів своїх: тисяча сімсот шістдесят,— люди відмінні у справі служіння в домі Божому.
14: А з левитів: Шемаія, син Хашува, син Азрикама, син Хашавії,— із синів Мерариних;
15: і Вакбакар, Хереш, Галал, і Матфанія, син Михи, син Зихрія, син Асафа;
16: й Овадія, син Шемаії, син Галала, син Ідифуна, і Берехія, син Аси, син Елкани, що жив у селищах нетофафських.
17: А воротарі: Шаллум, Аккуб, Тал­­мон і Ахиман, і брати їхні; Шаллум бувголовним.
18: І донині ці воротарі­ біля воріт царських, на схід, утриму­ють варту синів Левіїних.
19: Шаллум, син Коре, син Евиасафа, син Ко­рея, і брати його з роду його, кореяни, у справі служіння свого, були зі сторожею біля порогів скинії, а батьки їхні охороняли вхід у стан Господній.
20: Финеєс, син Єлеазарів, був раніше начальником над ними, і Гос­подь був з ним.
21: Захарія, син Меше­лемії, бувворотарем біля дверей скинії зібрання.
22: Усіх їх, обраних у воротарі до порогів, було двісті дванадцять. Вони внесені в список за селищами своїми. Їх поставив Давид і Самуїл прозорливець за вір­ність їх.
23: І вони і сини їхні були на варті біля воріт дому Господнього, при домі скинії.
24: На чотирьох боках знаходилися воротарі: на схід­но­му, західному, північному і пів­денно­му.
25: Брати ж їхні жили в селищах своїх, приходячи до них час від часу на сім днів.
26: Ці чотири начальники воротарів, левити, були в довірі; вони ж були приставлені до осель і до скарбів дому Божого.
27: Навколо дому Божого вони і ніч проводили, тому що на них лежалаохорона, і вони повин­ні були щоранку відмикати двері.
28: Одніз них були приставлені до службових сосудів, так що за рахун­ком приймали їх і за рахунком видавали.
29: Іншимз них було доручено інше начиння й усі священні потреби: борошно краще, і вино, і єлей, і ладан, і пахощі.
30: А із синів священичих деякіготували миро з речовин запашних.
31: Маттафії з левитів,— він первісток Селлума кореянина,— довірено було те, що готується на сковородах.
32: Деякиміз братів їхніх, із синів Каафових, було доручено заготівлюхлібів предкладення, щоб приносити їхщосуботи.
33: Співці ж, головні в поколіннях левитських, у кімнатах храму були вільні від занять, тому що день і ніч вони зобов’язані були займатисямистецтвом своїм.
34: Це глави поколінь левитських, у родах своїх головні. Вони жили в Єрусалимі.
35: У Гаваоні жили: батько гаваонитян Ієїл,— ім’я дружини його Ма­аха,
36: і син його первісток Авдон, за нимЦур, Кис, Ваал, Нер, Надав,
37: Гедор, Ахио, Захарія і Миклоф.
38: Миклоф породив Шимеама. І вони жили поряд з братами своїми в Єрусалимі разом з братами своїми.
39: Нер породив Киса, Кис породив Саула, Саул породив Іонафана, Мелхисуя, Авинадава й Ешбаала.
40: Син Іонафана Мериббаал; Мериббаал породив Миху.
41: Сини Михи: Пифон, Мелех, Фарей [і Ахаз].
42: Ахаз породив Іаеру; Іаера породив Алемефа, Азмавефа і Замв­рія; Замврій породив Моцу;
43: Моца породив Бинею: Рефаія, син його; Елеаса, син його; Ацел, син його.
44: У Ацела шість синів, і ось імена їхні: Азрикам, Бохру, Ісмаїл, Шеарія, Овадія і Ханан. Це сини Ацела.
← попередній розділнаступний розділ →
Розділ 10
1: Филистимляни воювали з Із­­раїлем, і побігли ізраїльтяни від филистимлян, і падали уражені на горі Гелвуї.
2: І погналися филистимляни за Саулом і синами його, й убили филистимляни Іонафана й Авинадава і Мелхисуя, синів Саулових.
3: Битва проти Саула посилилася, і стрільці кинулися на нього, так що він зранений був стрільцями.
4: І сказав Саул зброєносцеві своєму: вийми меч твій і заколи мене ним, щоб не прийшли ці необрізані і не наглумилися з мене. Але зброєносець не наважився, тому що дуже злякався. Тоді Саул узяв меч і упав на нього.
5: Зброєносець його, побачивши, що Саул помер, і сам упав на меч і помер.
6: І вмер Саул, і три сини його, і весь дім його разом з ним помер.
7: Коли побачили ізраїль­тяни, які були в долині, що усі біжать і що Саул і сини його померли,­ то залишили міста свої і розбіг­лися; а филистимляни прийшли й оселилися в них.
8: На другий день прийшли филистимляни оббирати вбитих, і знайшли Саула і синів йо­го, які впали на горі Гелвуйській,
9: і роз­дягли його, і зняли з нього голову його і зброю його, і послали по зем­лі Филистимській, щоб сповістити про цеперед ідолами їхніми і перед народом.
10: І поклали зброю його в ка­пищі богів своїх, і голову його встро­мили в домі Дагона.
11: І по­чув весь Іавис галаадський усе, що зро­били филистимляни із Саулом.
12: І під­­нялися всі люди сильні, взяли тіло Саулове і тіла синів його, і принесли їх в Іавис, і поховали кістки їхні під дубом в Іависі, і постилися сім днів.
13: Так помер Саул за своє беззаконня, яке він учинив перед Господом, за те, що не дотримався слова Господнього і звернувся до чарівниці з запитанням,
14: а не звертався до Господа. За теВін і умертвив його, і передав царство Давиду, синові Ієссеєвому.
← попередній розділнаступний розділ →
Розділ 11
1: І зібралися всі ізраїльтяни до Давида в Хеврон і сказали: ось, ми кость твоя і плоть твоя;
2: і вчора, і третього дня, коли ще Саул був царем, ти виводив і вводив Ізраїля, і Господь Бог твій сказав тобі: «ти будеш пасти народ Мій, Ізраїля, і ти будеш вождем народу Мого, Ізраїля».
3: І прийшли усі старійшини Ізраїлеві до царя в Хеврон, і уклав з ними Давид завіт у Хевроні перед лицем Господнім; і вони помазали Давида на царя над Ізраїлем, за словом Господнім, через Самуїла.
4: І пішов Давид і весь Ізраїль до Єрусалима, тобто до Ієвуса. А там були ієвусеї, жителі тієї землі.
5: І сказали жителі Ієвуса Давиду: не вві­йдеш сюди. Але Давид узяв фортецю­ Сион; це місто Давидове.
6: І ска­зав Давид: хто раніше за усіх вразить ієвусеїв, той буде главою і воєна­чальником. І зійшов раніше за всіх Іоав, син Саруї, і став главою.
7: Давид жив у тій фортеці, тому і назива­ли її містом Давидовим.
8: І він оббудував місто навкруги, починаючивід Милло, всю околицю, а Іоав відновив інші частиниміста.
9: І процвітав Давид, і піднімався більше і біль­ше, і Господь Саваоф бувз ним.
10: Ось головні із сильних у Давида, які спільно подвизалися з ним у царстві його, разом з усім Ізраїлем, щоб поставити його царем, за словом Господнім, над Ізраїлем,
11: і ось число хоробрих, які були у Давида: Ієсваал, син Ахамані, головний з тридцяти. Він підняв спис свій на триста чоловік і вразив їх за один раз.
12: Після нього Єлеазар, син Додо ахохиянина, з трьох хоробрих:
13: він був з Давидом у Фасдамимі, куди фи­листимляни зібралися на війну. Там частина поля була засіяна ячменем, і народ побіг від филистимлян;
14: але вони стали серед поля, зберегли його й уразили филистимлян. І дарував Господь спасіння велике!
15: Троє цих головних з тридцяти вождів зійшли на скелю до Давида, у печеру Одоллам, коли стан филистимлян був розташований у долині рефаїмів.
16: Давид тоді був в укріпленому міс­ці, а охоронне військо филистимлян було тоді у Вифлеємі.
17: І дуже захотілося питиДа­виду, і він сказав: хто напоїть мене водою з колодязя вифлеємського, що біля воріт?
18: Тоді ці троє пробилися­ крізь стан филистимський і почерпнули води з колодязя вифлеємського, що біля воріт, і взяли, і принесли Давиду. Але Давид не захотів пити її і вилив її у славу Господа,
19: і сказав: збережи мене Господь, щоб я зробив це! Чи стану я пити кров мужів цих, які покладали душі свої! Бо з небезпекою для власного життя вони принесли воду. І не захотів пити її. Ось що зробили троє цих хоробрих.
20: І Авесса, брат Іоава, був голов­ним із трьох: він убив списом своїм триста чоловік, і був у славі у тих трьох.
21: Із трьох він був найзнатнішим і був начальником; але з тими трьома не рівнявся.
22: Ванея, син Іодая, мужа хороброго, великий за ділами, з Кавцеїла: він вразив двох Ариїлів моавитських; він же зійшов і убив лева у рові, в сніжний час;
23: він же убив єгиптянина, людину на зріст у п’ять ліктів: у руці єгиптянина був спис, як навій у ткачів, а він підійшов до нього з палкою і, вирвавши спис з руки єгиптянина, убив його його ж списом:
24: ось що зробив Ванея, син Іодая. І він був у славі у тих трьох хоробрих;
25: він був знатнішим тридцяти, але з трьома не рівнявся, і Давид поставив його найближчим виконавцем своїх наказів.
26: А головні з воїнів: Асаїл, брат Іоава; Елханан, син Додо, з Вифлеєма;
27: Шамма гародитянин; Херец пелонитянин;
28: Іра, син Ікеша, фекоїтянин; Евиезер анафофянин;
29: Сив­хай хушатянин; Ілай ахохиянин;
30: Магарай нетофафянин; Хелед, син Ваани, нетофафянин;
31: Іттай, син Рибая, з Гиви Веніамінової; Ванея пирафонянин;
32: Хурай з Наголе-Гааша; Авиел з Арави;
33: Азмавеф бахарумиянин; Елияхба шаалбонянин.
34: Сини Гашема гизонитянина: Іонафан, син Шаге, гараритянин;
35: Ахиам, син Сахара, гараритянин; Елифал, син Ури;
36: Хефер з Ма­хе­ри;­ Ахия пелонитянин;
37: Хецрой кар­милитянин; Наарай, син Езбая;
38: Іоїль, брат Нафана; Мивхар, син Гагрія;
39: Целек аммонитянин; Наха­рай берофянин, зброєносець Іоава, сина Саруї;
40: Іра іфриянин; Гареб іфриянин;
41: Урія хеттеянин; Завад, син Ахлая;
42: Адина, син Шизи, рувимлянин, глава рувимлян, і в нього булотридцять;
43: Ханан, син Маахи; Іосафат мифниянин;
44: Уззія аштерофянин; Шама та Іеїел, сини Хофама ароерянина;
45: Ієдиаел, син Шимрія, та Іоха, брат його, фициянин;
46: Елиел з Махавима, та Ієривай і Іошавія, сини Елнаама, й Іфма моавитянин;
47: Елиел, Овед та Іасиел з Мецоваї.
← попередній розділнаступний розділ →
Розділ 12
1: І ці також прийшли до Давида в Секелаг, коли він ще ховався від Саула, сина Кисового, і були серед хоробрих, які допома­гали в битві.
2: Озброєні луком, вони правою і лівою рукою кидаликамені, і стрілялистрілами з лука,— з братів Саула, від Веніаміна;
3: го­лов­ний Ахиєзер, за ним Іоас, сини Шемаї, з Гиви; Ієзиел і Фелет, сини Азмавефа; Бераха та Ієгу з Анафофа;
4: Ішмаія гаваонитянин, хоробрий з тридцяти і начальникнад тридцятьма; Єремія, Іахазиїл, Іоханан та Іозавад з Гедери.
5: Елузай, Ієримоф, Веалія, Шемарія, Сафатія харифиянин;
6: Елкана, Ішшияху, Азариїл, Іоезер та Іошавам, кореяни;
7: й Іоела і Зевадія, сини Ієрохама, з Гедора.
8: І з гадитян перейшли до Давида в укріплення, у пустелю, люди мужні, войовничі, озброєні щитом і списом; лиця левові— обличчя їхні, і вони швидкі, як сарни в горах.
9: Головний Езер, другий Овадія, третій Елиав,
10: четвертий Мишманна, п’ятий Єремія,
11: шостий Афай, сьомий Елиел,
12: восьмий Іоханан, дев’ятий Елзавад,
13: десятий Єремія, одинадцятий Махбанай.
14: Вони із синів Гадових булиглавами у війську: мен­ший над сотнею, і більший над тисячею.
15: Вони і перейшли Йордан у перший місяць, коли він виступає з берегів своїх, і розігнали всіх, хто жив у долинах на схід і захід.
16: Прийшли також і з синів Веніамінових та Іудиних в укріплення до Давида.
17: Давид вийшов назустріч їм і сказав їм: якщо з миром прийшли ви до мене, щоб допомагати мені, то нехай буде в мене з вами одне серце; а якщо для того, щоб підступно зрадити мене ворогам моїм, тоді як немає пороку на руках моїх, то нехай бачить Бог батьків наших і розсудить.
18: І охопив дух Амасая, главу тридцяти, і сказав він: мир тобі, Давиде, і з тобою, сину Ієссеїв; мир тобі, і мир помічникам твоїм; тому що допомагає тобі Бог твій. Тоді прийняв їх Давид і поставив їх на чолі війська.
19: І з коліна Манассіїного перейшли деякідо Давида, коли він ішов з филистимлянами на війну проти Саула, але не допомагав їм, тому що проводирі филистимські, порадившись, відіслали його, говорячи: на нашу голову він перейде до господаря свого Саула.
20: Коли він повертався в Секелаг, тоді перейшли до нього з манассіян: Аднах, Іозавад, Ієдиаел, Михаїл, Іозавад, Елигу і Цилльфай, тисячоначальники у ма­нассіян.
21: І вони допомагали Давиду проти полчищ, бо все це були люди хоробрі і були начальниками у війську.
22: Так з кожним днем приходили до Давида на допомогу до того, що його ополчення стало великим, як ополчення Боже.
23: Ось число головних у війську, що прийшли до Давида у Хеврон, щоб передати йому царство Саулове, за словом Господнім:
24: синів Іудиних, які носять щит і спис, було шість тисяч вісімсот готових до війни;
25: із синів Симеонових, людей хоробрих, у війську було сім тисяч сто;
26: із синів Левіїних чотири тисячі шістсот;
27: й Іоддай, князь від племеніАарона,­ і з ним три тисячі сімсот;
28: і Садок, мужній юнак, і рід його, двад­цять два начальники;
29: із синів Веніамінових, братів Саулових, три тисячі,— але ще багато хто з них тримався дому Саулового;
30: із синів Єфремових двад­цять тисяч вісімсот людей мужніх, людей вельможних у родах своїх;
31: з половини коліна Манассіїного вісімнадцять тисяч, які викликані поіменно, щоб піти поставити царем Давида;
32: із синів Іссахарових прийшлилюди ро­зумні, які знали, що́ коли належа­ло робити Ізраїлю,— їх було двісті головних, і всі брати їхні три­малися­ слова їх;
33: з колінаЗавулонового готових до битви, озброєних усякою військовою зброєю, п’ятдесят тисяч, у строю, одностайних;
34: з колінаНеффалимового тисяча вождів і з ними тридцять сім тисяч із щитами і списами;
35: з колінаДанового готових до війни двадцять вісім тисяч шістсот;
36: від Асира воїнів, готових до битви, сорок тисяч;
37: з-за Йордану, від коліна Рувимового, Гадового і половини коліна Манассіїного, сто двадцять тисяч, з усякою військовою зброєю.
38: Усі ці воїни, у строю, від щирого серця прийшли у Хеврон поставити Давида царем над усім Ізраїлем. Та й усі інші ізраїльтяни були одностайні, щоб поставити царем Давида.
39: І пробули там у Давида три дні, їли і пили, тому що брати їхні всеприготували для них;
40: та й близькі до них, навіть до колінаІссахарового, Завулонового і Неффалимового, привозили всю поживу на ослах, і верблюдах, і мулах, і волах: борошно, смокви, й ізюм, і вино, і єлей, і великої і дрібної худоби безліч, оскільки радість була для Ізраїля.
← попередній розділнаступний розділ →
Розділ 13
1: І радився Давид з тисячона­чальниками, сотниками і з усіма вождями,
2: і сказав [Давид] усьому зібранню ізраїльтян: якщо угодно вам, і якщо на те буде воля Господа Бога нашого, пошлемо всюди до інших братів наших, по всій землі Ізраїльській, і разом з ними до священиків і левитів, у міста і селища їхні, щоб вони зібралися до нас;
3: і перенесемо до себе ковчег Бога нашого, тому що у дні Саула ми не зверталися до нього.
4: І сказало все зібрання: «нехай буде так», тому що ця справа всьому народові здавалася справедливою.
5: Так зі­б­рав Давид усіх ізраїльтян, від Шихора єгипетського до входу в Емаф, щоб перенести ковчег Божий з Кири­аф-Іарима.
6: І пішов Давид і весь Ізраїль у Кириаф-Іарим, що в Юдеї, щоб перенести звідти ковчег Бога, Гос­­пода, Який сидить на херувимах, на якому називається ім’я Його.
7: І по­везли ковчег Божий на новій колісниці з дому Авинадава; й Оза й Ахия вели колісницю.
8: Давид же і всі ізраїльтяни грали перед Богом з усієї сили, зі співом, на цитрах і псалтирях, і тимпанах, і кимвалах і трубах.
9: Коли дійшли до току Хидона, Оза простяг руку свою, щоб притримати ковчег, тому що воли нахилили його.
10: Але Господь розгнівався на Озу, й уразив його за те, що він простяг руку свою до ковчега; і він помер одразу перед лицем Божим.
11: І засмутився Давид, що Господь уразив Озу. І назвав те місце поразкою Ози; так називається воно і до цього дня.
12: І злякався Давид Бога в день той, і сказав: як я внесу до себе ковчег Божий?
13: І не повіз Давид ковчег до себе, у місто Давидове, а повернув його до дому Аведдара гефянина.
14: І залишався ковчег Божий у Аведдара, у домі його, три місяці, і благословив Господь дім Аведдара й усе, що в нього.
← попередній розділнаступний розділ →
Розділ 14
1: І послав Хирам, цар Тирсь­кий, до Давида послів, і кедрові дерева, і мулярів, і теслярів, щоб побудувати йому дім.
2: Коли довідався Давид, що утвердив його Господь царем над Ізраїлем, що піднесено високо царство його, заради народу його Ізраїля,
3: тоді взяв Давид ще дружин в Єрусалимі, і породив Давид ще синів і дочок.
4: І ось імена народжених у нього в Єрусалимі: Самус, Совав, Нафан, Соломон,
5: Евеар, Елисуа, Елфалет,
6: Ногах, Нафек, Іафіа,
7: й Елисама, Вееліада й Елифалеф.
8: І почули филистимляни, що помазано Давида на царя над усім Ізраїлем, і піднялися усі филистимляни шукати Давида. І почув Давид про цеі пішов проти них.
9: І филистимляни прийшли і розташувалися в долині рефаїмів.
10: І запитав Давид Бога, говорячи: чи йти мені проти филистимлян, і чи віддаси їх у руки мої? І сказав йому Господь: іди, і Я віддам їх у руки твої.
11: І пішли вони у Ваал-Перацим, і вразив їх там Давид; і сказав Давид: зломив Бог ворогів моїх рукою моєю, як про­рив води. Тому і дали ім’я місцю тому: Ваал-Перацим.
12: І залишили там филистимлянибогів своїх, і по­велів Давид, і спалені вони вогнем.
13: І прийшлизнову филистимляни і розташувалися по долині.
14: І ще запитав Давид Бога, і сказав йому Бог: не ходи прямона них, ухилися від них і йди до них з боку шовковичних дерев;
15: і коли почуєш шум, ніби кроків на вершинах шов­ковичних дерев, тоді вступи в битву,­ бо вийшов Бог перед тобою, щоб уразити стан филистимлян.
16: І зробив Давид, як повелів йому Бог; і вра­зили стан филистимський, від Гаваона до Газера.
17: І пронеслося ім’я Давидове по всіх землях, і Гос­подь зробив його страшним для всіх народів.
← попередній розділнаступний розділ →
Розділ 15
1: І побудував він собі доми в місті Давидовому, і приготував місце для ковчега Божого, і спорудив для нього скинію.
2: Тоді сказав Давид: ніхтоне повинен носити ков­чега Божого, крім левитів, тому що їх обрав Господь на те, щоб носити ковчег Божий і служити Йому повіки.
3: І зібрав Давид усіх ізраїльтян в Єрусалим, щоб внести ковчег Господній на місце його, яке він для нього приготував.
4: І скликав Давид синів Ааронових і левитів:
5: із синів Каафових, Уриїла начальника і братів його— сто двадцять чоловік;
6: із синів Мерариних, Асаію начальника і братів його— двісті двадцять чоловік;
7: із синів Гирсонових Іоїля начальника і братів його— сто трид­цять чоловік;
8: із синів Елисафанових, Шемаію начальника і братів його— двісті;
9: із синів Хевронових, Елиєла начальника і братів його— вісімдесят;
10: із синів Уззиїлових, Аминадава начальника і братів його— сто дванадцять.
11: І прикликав Давид священиків: Садока й Авиафара, і левитів: Уриїла, Асаію, Іоїля, Шемаію, Елиєла й Аминадава,
12: і сказав їм: ви, начальники родів левитських, освятіться самі і брати ваші, і принесіть ковчег Господа Бога Ізраїлевого на місце, якея приготував для нього;
13: бо як раніше не ви це робили, то Господь Бог наш уразив нас за те, що ми не шукали Його, як належало.
14: І освятилися священики і левити для того, щоб нести ковчег Гос­пода, Бога Ізраїлевого.
15: І понесли сини левитів ковчег Божий, як заповів Мойсей за словом Господа, на плечах, на жердинах.
16: І наказав Давид начальникам левитів поставити братів своїх співців з музичними інструментами, з псалтирями і цитрами і кимвалами, щоб вони голосно сповіщали голос радування.
17: І поставили левити Емана, сина Іоїлевого, і з братів його, Асафа, си­на­­ Верехиїного, а із синів Мерари­них,­­­ братів їхніх, Ефана, сина Кушаії;
18: і з ними братів їхніх другорядних: Захарію, Бена, Іаазиїла, Шемирамофа, Ієхиїла, Уннія, Елиава, Ванею, Ма­асея, Маттафію, Елифлеуя, Мик­нея й Овед-Едома та Ієїела, воротарів.
19: Еман, Асаф і Ефан грали голос­но на мідних кимвалах,
20: а Захарія, Азиїл, Шемирамоф, Ієхиїл, Унній, Елиав, Маасей і Ванея— на псалтирях, тонким голосом.
21: Маттафія ж, Елифлеуй, Микней, Овед-Едом, Ієїел і Азазія— на цитрах, щоб робити початок.
22: А Хенанія, начальник левитів, був учитель співу, тому що був вправним у ньому.­
23: Верехія й Елкана були придверниками біля ковчега.
24: Шеванія, Іосафат, Нафанаїл, Амасай, Захарія, Ванея та Елиєзер, священики, сурмили трубами перед ковчегом Божим. Овед-Едом та Ієхія булипридверниками біля ковчега.
25: Так Давид і старійшини Ізраїлеві і тисячоначальники пішли перенести ковчег завіту Господнього з дому Овед-Едомового з радістю.
26: І коли Бог допоміг левитам, які несли ковчег завіту Господнього, тоді закололи в жертву сім тельців і сім баранів.
27: Давид був одягнений у висонний одяг, а такожі всі левити, які несли ковчег, і співці, і Хенанія начальник музикантів і співаків. На Давиді ж був щелляний ефод.
28: Так весь Ізраїль вносив ков­чег завіту Господнього з вигуками, під звуки рога і труб і кимвалів, граючи на псалтирях і цитрах.
29: Коли ковчег завіту Господнього­ входив у місто Давидове, Мелхола, дочка Саулова, дивилася у вікно і, побачивши царя Давида, який скакає і веселиться, принизила його в серці своєму.
← попередній розділнаступний розділ →
Розділ 16
1: І принесли ковчег Божий, і по­ставили його посеред скинії, яку спорудив для нього Давид, і піднесли Богу всепалення і мирні жертви.­
2: Коли Давид закінчив всепалення і приношення мирних жертв, то благословив народ ім’ям Господа З і роз­дав усім ізраїльтянам, і чоловікам і жінкам, по одній хлібині і по шматку м’яса і по кухлю вина,
3: и роздал всем Израильтянам, и мужчинам и женщинам, по одному хлебу и по куску мяса и по кружке вина.
4: і поставив на службу перед ковчегом Господнім деякихз левитів, щоб вони славословили, дякували і звеличували Господа Бога Ізраїлевого:
5: Асафа головним, другим по ньому Захарію, Ієїела, Шемирамофа, Ієхиїла, Маттафію, Елиава, і Ванею, Овед-Едома та Ієїела з псалтирями і цитрами, і Асафа для гри на кимвалах,
6: а Ванею та Озиїла, священиків, щобпостійно сурмилиперед ковчегом завіту Божого.
7: У цей день Давид уперше дав псалом для славослів’я Господу через Асафа, і братів його:
8: славте Господа, проголошуйте ім’я Його; спо­віщайте в народах діла Його;
9: співай­те Йому, бряжчіть Йому; оповідайте про всі чудеса Його;
10: хваліться ім’ям Його святим; нехай веселиться серце тих, хто шукає Господа;
11: шукайте Господа і сили Його, шукайте безперестанно лиця Його;
12: поминайте чудеса, які Він сотворив, знамення Його і суди вуст Його,
13: ви, сíм’я Ізраїлеве, раби Його, сини Якова, обрані Його!
14: Він Господь Бог наш; суди Його по всій землі.
15: Пам’ятайте вічно завіт Його, слово, яке Він заповів у тисячу родів,
16: те, що запо­відав Аврааму, і в чому клявся Ісааку,
17: і що поставив Якову в закон і Ізраїлю в завіт вічний,
18: говорячи: «тобі дам Я землю Ханаанську, у спадкоємний наділ вам».
19: Вони були тоді нечисленні і незначні, і прибульці в ній,
20: і переходили від народу до народу і з одного царства до іншого народу;
21: але Він нікому не дозволив кривдити їх, і викривав за них царів:
22: «Не доторкайтеся до помазаних Моїх, і пророкам Моїм не робіть зла».
23: Співайте Гос­поду, вся земле, благовістіть з дня у день спасіння Його.
24: Сповіщайте язичникам славу Його, усім народам чудеса Його,
25: бо великий Господь і славний, страшніший за всіх богів.
26: Тому що всі боги народів ніщо, а Господь небеса сотворив.
27: Слава і велич перед лицем Його, могутність і радість на місці [святому] Його.
28: Воздайте Господу, племена народів, воздайте Господу славу і честь,
29: воздайте Господу славу імені Його. Візьміть дар, ідіть перед лице Його, поклоніться Господу у величі святині Його.
30: Тремти перед Ним, уся земле, бо Він заснував вселенну, вона не похитнеться.
31: Нехай веселяться небеса, нехай торжествує зем­ля, і нехай скажуть у народах: Гос­подь царює!
32: Нехай плеще море і все, що наповнює його, нехай радіє поле й усе, що на ньому.
33: Нехай радіють разом усі дерева дібровні перед лицем Господа, бо Він іде судити землю.
34: Прославляйте Господа, бо повіки милість Його,
35: і скажіть: спаси нас, Боже, Спасителю наш! Збери нас і визволи нас від народів, щоб ми славили святе ім’я Твоє і щоб хвалилися славою Твоєю!­
36: Благословенний Господь Бог Ізраї­лів, від віку і до віку! І сказав увесь народ: амінь! алилуя!
37: Давид залишив там, перед ковчегом завіту Господнього, Асафа і братів його, щоб вони служили перед ковчегом постійно, щодня,
38: й Овед-Едома і братів його, шістдесят вісім чоловік; Овед-Едома, сина Ідифунового, і Хосу— воротарями,
39: а Садока священика і братів його священиків перед оселею Господньою, яка на висоті в Гаваоні,
40: для возношення всепалень Господу на жер­товнику всепалення постійно, вран­ці­ і ввечері, і для усього, що написано в законі Господа, який Він заповів Ізраїлю;
41: і з ними Емана та Ідифуна й інших обраних, які призначені поіменно, щоб славити Господа, бо навіки милість Його.
42: При них Еман та Ідифун прославляли Бога, граючи на трубах, кимвалах і різних музичних інструментах; синів же Ідифуна поставивпри вратах.
43: І пішов увесь народ, кожен у свій дім; повернувся і Давид, щоб благословити дім свій.
← попередній розділнаступний розділ →
Розділ 17
1: Коли Давид жив у домі сво­є­­му, то сказав Давид Нафану пророку: ось, я живу в домі кедровому, а ковчег завіту Господнього під наметом.
2: І сказав Нафан Давиду: все, що в тебе на серці, роби, тому що з тобою Бог.
3: Але в ту ж ніч було слово Боже до Нафана:
4: піди і скажи рабові Моєму Давиду: так говорить Господь: не ти побудуєш Мені дім для перебування,
5: бо Я не жив у домі з того дня, як вивів синів Ізраїля, і до цього дня, а ходивзі скинії у скинію і з житла в житло.
6: Де не ходив Я з усім Ізраїлем, чи сказав Я хоч слово кому-небудь із суддів ізраїльських, яким Я повелів пасти народ Мій: чому ви не побудуєте Мені дому кедрового?
7: І тепер так скажи рабові Моєму Давиду: так говорить Господь Саваоф: Я взяв тебе від отари овець, щоб ти був вождем народу Мого Ізраїля;
8: і був з тобою скрізь, куди б ти не ходив, і знищив усіх ворогів твоїх перед лицем твоїм, і зробив ім’я твоє, як ім’я великих на землі;
9: і Я влаштував місце для народу Мого Ізраїля, й укорінив його, і буде він спокійно жити на міс­ці своєму, і не буде більше потривожений, і нечестиві не стануть більше тіснити його, як раніше,
10: у ті дні, коли Я поставив суддів над народом Моїм Ізраїлем, і Я смирив усіх во­ро­гів твоїх, і сповіщаю тобі, що Господь спорудить тобі дім.
11: Коли виповняться дні твої, і ти відійдеш до бать­ків твоїх, тоді Я восставлю сíм’я твоє після тебе, яке буде із синів твоїх, і зміцню царство його.
12: Він побудує Мені дім, і утверджу престіл його повіки.
13: Я буду йому отцем, і він буде Мені сином,— і милости Моєї не відніму від нього, як Я відняв від того, який був раніше тебе.
14: Я поставлю його в домі Моєму й у царстві Моєму повіки, і престіл його буде міцним вічно.
15: Всі ці слова і все видіння точно переказав Нафан Давиду.
16: І прийшов цар Давид, і став перед лицем Господнім, і сказав: хто я, Господи Боже, і що таке дім мій, що Ти так підніс мене?
17: Але і цього ще мало здалося в очах Твоїх, Боже; Ти звіщаєш про дім раба Твого у майбутньому, і дивишся на мене, як на людину велику, Господи Боже!
18: Що ще може додати перед Тобою Давид для звеличення раба Твого? Ти знаєш раба Твого!
19: Господи! для раба Твого, за серцем Твоїм, Ти робиш усе це велике, щоб явити усяку велич.
20: Господи! Немає подібного до Тебе, і немає Бога, крім Тебе, в усьому, що чули ми своїми вухами.
21: І хто подібний до народу Твого Ізраїля, єдиного народу на землі, до якого приходив Бог, щобвикупити його Собі в народ, зробити Собі ім’я великим і страшним ділом— прогнанням народів від лиця народу Твого, який Ти визволив з Єгипту.
22: Ти зробив народ Твій Ізраїля Своїм власним народом навік, і Ти, Гос­поди, став Богом його.
23: Отже, тепер, о, Господи, слово, яке Ти сказав про раба Твого і про дім його, утвер­ди­ навік, і зроби, як Ти сказав.
24: І нехай перебуває і звеличується ім’я Твоє повіки, щоб говорили: Господь Саваоф, Бог Ізраїлів, є Бог над Ізраїлем, і дім раба Твого Давида нехай буде міцним перед лицем Твоїм.
25: Бо Ти, Боже мій, відкрив рабові Твоєму, що Ти спорудиш йому дім, тому раб Твій і насмілився молитися перед Тобою.
26: І нині, Господи, Ти Бог, і Ти сказав про раба Твого таке благо.
27: Почни ж благословляти дім раба Твого, щоб він був вічно перед лицем Твоїм. Бо якщо Ти, Гос­поди, благословиш, то буде він благословенний повік.
← попередній розділнаступний розділ →
Розділ 18
1: Після цього Давид уразив фи­­­листимлян і смирив їх, і взяв Геф і залежні від нього міста з рук филистимлян.
2: Він уразив також моавитян,— і стали моавитя­ни рабами Давида, приносячи йому данину.
3: І вразив Давид Адраазара, царя Сувського, в Емафі, коли той ішов утвердити владу свою при ріці Євфраті.
4: І взяв Давид у нього тисячу колісниць, сім тисяч вершників і двадцять тисяч піших, і зруйнував Давид усі колісниці, залишивши з них тількисто.
5: Сиріяни дамаські прийшли було на допомогу Адраазару, царю Сувському, але Давид уразив двадцять дві тисячі сиріян.
6: І поставив Давид охоронне військов Сирії дамаській, і стали сиріяни рабами Давида, приносячи йому данину. І допомагав Господь Давиду скрізь, куди б він не ходив.
7: І взяв Давид золоті щити, що були в рабів Адраазара, і приніс їх в Єрусалим.
8: А з Тивхави і Куна, міст Адраазарових, узяв Давид дуже багато міді. З неї Соломон зробив мідне море і стовпи, і мідні посудини.
9: І почув Фой, цар Імафа, що Давид уразив усе військо Адраазара, царя Сувського.
10: І послав Іорама, сина свого, до царя Давида, вітати його і дякувати йому за те, що він воював з Адраазаром і вразив його, тому що Фой був у стані війни з Адраазаром,— і з нимусякі посудини золоті, сріб­ні та мідні.
11: І присвятив їх цар Давид Господу разом зі сріблом і золотом, яке він узяв від усіх народів: від ідумеян, моавитян, аммонитян, филистимлян і від амаликитян.
12: І Авесса, син Саруї, вразив ідумеян на долині Соляній вісімнадцять тисяч;
13: і поставив у Ідумеї охоронне військо, і стали всі ідумеяни рабами Давида. Господь допомагав Давиду скрізь, куди б він не ходив.
14: І царював Давид над усім Ізраїлем, і творив суд і правду всьому народові своєму.
15: Іоав, син Саруї, бувначальником війська, Іосафат, син Ахилуда, діловодом,
16: Садок, син Ахитува, й Авимелех, син Авиафара, священиками, а Суса писарем,
17: Ванея, син Іодая, над хелефеями і фелефеями, а сини Давидові— першими при царі.
← попередній розділнаступний розділ →
Розділ 19
1: Після цього помер Наас, цар Аммонитський, і став царем син його замість нього.
2: І сказав Давид: зроблю я милість Аннону, синові Наасовому, за благодіяння, які батько його зробив мені. І послав Давид послів утішити його щодо бать­ка його; і прийшли слуги Давидові в землю Аммонитську, до Аннона, щоб утішити його.
3: Але князі аммонитські сказали Аннону: невже ти думаєш, що Давид з поваги до батька твого послав до тебе утішителів? Чи не для того прийшли слуги його до тебе, щоб розвідати і виглядіти землю і розорити її?
4: І взяв Аннон слуг Давидових і поголив їх, і обрізав одяг їхній наполовину до стегон і відпустив їх.
5: І пішли вони. І донесено було Давиду про людей цих, і він послав їм назустріч, бо вони були дуже знечещені; і сказав цар: залиш­теся в Єрихоні, поки відростуть бороди ва­ші, і тоді повернетеся.
6: Коли аммонитяни побачили, що вони стали ненависними Давиду, тоді послав Аннон і аммонитяни тисячу талантів срібла, щоб найняти собі колісниці і вершників із Сирії месопотамської і з Сирії Мааха і з Суви.
7: І найняли собі тридцять дві тисячі колісниць і царя Мааха з народом його, які прийшли і розта­шувалися станом перед Медевою. І аммонитяни зібралися з міст своїх і виступили на війну.
8: Коли почув про це Давид, то послав Іоава з усім військом хоробрих.
9: І виступили аммонитяни і ви­шикувалися до битви біля воріт міс­та, а царі, які прийшли, окремо в полі.
10: Іоав, бачачи, що чекає на нього битва попереду і ззаду, обрав воїнів з усіх добірних в Ізраїлі і вишикував їхпроти сиріян.
11: А іншу частину народу доручив Авессі, братові своєму, щоб вони вишикувалися проти аммонитян.
12: І сказав він: якщо сиріяни будуть долати мене, то ти допоможеш мені, а якщо аммонитяни будуть долати тебе, то я допоможу тобі.
13: Будь мужній, і будемо твердо стояти за народ наш і за міста Бога нашого,— і Господь нехай­ зробить, що Йому вгодно.
14: І вступили Іоав і люди, які були в нього, на битву з сиріянами, і вони побігли від нього.
15: Аммонитяни ж, побачивши, що сиріяни біжать, і самі побігли від Авесси, брата його, і пішли в місто. І прийшов Іоав у Єрусалим.
16: Сиріяни, бачачи, що вони вражені ізраїльтянами, відправили послів і вивели сиріян, які були по той бік ріки, і Совак, воєначальник Адраазарів, був проводирем їхнім.
17: Коли донесли про це Давиду, він зібрав усіх ізраїльтян, перейшов Йор­дан і, прийшовши до них, вишикувався проти них; і вступив Давид у битву з сиріянами, і вони воювали з ним.
18: І сиріяни побігли від ізраїль­тян, і знищив Давид у сиріян сім тисяч колісниць і сорок тисяч піших, і Совака воєначальника умертвив.
19: Коли побачили слуги Адраазара, що вони вражені ізраїльтянами, уклали з Давидом мир і підкорилися йому. І більше не хотіли сиріяни допомагати аммонитянам.
← попередній розділнаступний розділ →
Розділ 20
1: Через рік, у той час, коли ца­рі виходять на війну, вивів Іоав військо і став розоряти землю аммонитян, і прийшов і обложив Равву. Давид же залишався в Єрусалимі. Іоав, завоювавши Равву, зруйнував її.
2: І взяв Давид вінець царя їхнього­ з голови його, і в ньому виявилося­ ваги талант золота, і дорогоцінні камені були на ньому; і був він покладений на голову Давида. І дуже багато здобичі виніс з міста.
3: А народ, який був у ньому, вивів і умерт­в­­ляв їх пилами, залізними молотами­ і сокирами. Так зробив Давид з усіма містами аммонитян, і повер­нувся Давид і весь народ в Єрусалим.
4: Після того почалася війна з филистимлянами в Газері. Тоді Совохай хушатянин уразив Сафа, одного з нащадків рефаїмів. І вони смирилися.
5: І знову була війна з филистимлянами. Тоді Елханам, син Іаїра, вразив Лахмия, брата Голіафового, гефянина, у якого древко списа було, як навій у ткачів.
6: Була ще битва у Гефі. Там був один великий на зріст чоловік, у якого було по шість пальців, всьогодвадцять чотири. І він також був з нащадків рефаїмів.
7: Він ганьбив Ізраїля, але Іонафан, син Шими, брата Давидового, вразив його.
8: Це були народжені від рефаїмів у Гефі, і впали від руки Давида і від руки слуг його.
← попередній розділнаступний розділ →
Розділ 21
1: І повстав сатана на Ізраїля,­ і підбурив Давида зробити пе­релік ізраїльтян.
2: І сказав Давид Іоаву і начальникам у народі: підіть­ порахуйте ізраїльтян, від Вирсавії до Дана, і представте мені, щоб я знав число їх.
3: І сказав Іоав: нехай примножить Господь народ Свій у сто разів проти того, скільки є його. Чи не всі вони, господарю мій царю, раби господаря мого? Для чого ж вимагає цього господар мій? Щоб було поставлено це в провину Ізраїлю?
4: Але царське слово перемогло Іоава; і пішов Іоав, і обійшов увесь Ізраїль, і прийшов у Єрусалим.
5: І по­дав Іоав Давиду список народного перепису, і було всіх ізраїльтян тисяча тисяч, і сто тисяч чоловіків, які оголюють меч, і юдеїв— чотириста сімдесят тисяч, які оголюють меч.
6: А левитів і веніаминян він не порахував між ними, тому що царське слово було противним Іоаву.
7: І не угодною була в очах Божих справа ця, і Він уразив Ізраїля.
8: І ска­зав Давид Богу: дуже згрішив я, зробивши це. І нині прости провину раба Твого, бо я зробив дуже нерозважливо.
9: І говорив Господь Гадові, прозорливцю Давидовому, і сказав:
10: піди і скажи Давиду: так говорить Господь: три покаранняЯ пропоную тобі, обери собі одне з них,— і Я пошлю його на тебе.
11: І прийшов Гад до Давида і сказав йому: так говорить Господь: обирай собі:
12: або три роки— голод, або три місяці будеш ти переслідуваний ворогами твоїми і меч ворогів твоїх буде досягати тебе; або три дні— меч Господній і моровиця на землі й ангел Господній, який знищує в усіх краях Ізраїля. Отже, розглянь, що мені відповісти Тому, Хто Послав мене зі словом.
13: І сказав Давид Га­дові: тяжко мені дуже, але нехай краще впаду в руки Господа, бо дуже велике милосердя Його, тільки б не впасти мені в руки людські.
14: І послав Господь моровицю на Ізраїля, і померло ізраїльтян сімдесят тисяч чоловік.
15: І послав Бог ангела в Єру­салим, щоб знищувати його. І коли він почав знищувати, побачив Господь і пожалів про цю біду, і сказав ангелу-знищувачу: досить! тепер опусти руку твою. Ангел же Господній стояв тодінад током Орни ієвусеянина.
16: І підняв Давид очі свої, і по­бачив ангела Господнього, який стоїть між землею і небом, з оголеним у руці його мечем, простягнутим на Єрусалим; і впав Давид і ста­рій­шини, покриті веретищем, на обличчя свої.
17: І сказав Давид Богу: чи не я повелів порахувати народ? я згрішив, я зробив зло, а ці вівці що зробили? Господи, Боже мій! не­хай буде рука Твоя на мені і на домі батька мого, а не на народі Твоєму, щоб погубити його.
18: І ангел Господ­ній сказав Гадові, щоб той сказав Да­виду: нехай Давид прийде і поставить жер­товник Господу на току Орни ієвусеянина.
19: І пішов Давид, за словом Гада, яке він говорив ім’ям Господнім.
20: Орна повернувся, побачив ангела, і чотири сини його з ним сховалися. Орна молотив тоді пшеницю.
21: І прийшов Давид до Орни. Орна, глянувши і побачивши Давида, вийшов з току і поклонився Давиду лицем до землі.
22: І сказав Давид Орні: віддай мені місце під током, я побудую на ньому жертовник Господу; за справж­ню ціну віддай мені його, щоб припинилося знищення народу.
23: І сказав Орна Давиду: візьми собі; нехай робить господар мій цар що йому вгодно; ось я віддаю і волів на всепалення, і молотильні знаряддя на дрова, і пшеницю на приношення; усе це віддаю задарма.
24: І сказав цар Давид Орні: ні, я хочу купити в тебе за дійсну ціну, бо не стану я приносити твоєї власности Господу, і не буду приносити у всепалення взятогозадарма.
25: І дав Давид Орні за це місце шістсот сиклів золота.
26: І спорудив там Давид жертовник Господу і підніс всепалення і мирні жертви; і призвав Господа, і Він почув його, пославшивогонь з неба на жертовник всепалення.
27: І сказав Господь ангелові: поверни меч твій у піхви його.
28: У цей час Давид, бачачи, що Господь почув його на току Орни ієву­сеянина, приніс там жертву.
29: Скинія ж Господня, яку зробив Мойсей у пустелі, і жертовник всепалення знаходилисяв той час на висоті в Гаваоні.
30: Й не міг Давид піти туди, щоб шукати Бога, тому що був наляканий мечем ангела Господнього.
← попередній розділнаступний розділ →
Розділ 22
1: І сказав Давид: ось дім Господа Бога й ось жертовник для всепалення Ізраїля.
2: І наказав Давид зібрати прибульців, які знаходилися в землі Ізраїльській, і поставив каменотесів, щоб обтесувати камені для побудови дому Божого.
3: І багато заліза для цвяхів до дверей воріт і для зв’язок заготував Да­вид, і багато міді без ваги,
4: і кедрових дерев без ліку, тому що сидоняни і тиряни доставили Давиду багато кедрових дерев.
5: І сказав Давид: Соломон, син мій, молодий і слабосилий, а дім, який слід побудувати для Господа, повинен бути дуже величним, на славу і прикрасу перед усіма землями: отже, я буду заготовляти для нього. І заготував Давид до смерти своєї багато.
6: І прикликав Соломона, сина свого, і заповів йому побудувати дім Господу Богу Ізраїлевому.
7: І сказав Давид Соломону: сину мій! у мене було на серці побудувати дім в ім’я Господа, Бога мого,
8: але було до мене слово Господнє, і сказано: «ти пролив багато крови і вів великі війни; ти не повинен будувати дому імені Моєму, тому що пролив багато крови на землю перед лицем Моїм.
9: Ось, у тебе народиться син: він буде чоловіком мирним; Я дам йому спокій від усіх ворогів його навкруги: тому ім’я йому буде Соломон. І мир і спокій дам Ізраїлю у дні його.
10: Він побудує дім імені Моєму, і він буде Мені сином, а Я йому отцем, і утверджу престіл царства його над Ізраїлем повік».
11: І ни­ні, сину мій! нехай буде Господь з тобою, щоб ти мав благий успіх і побудував дім Господу Богу твоєму, як Він говорив про тебе.
12: Нехай дасть тобі Господь сенс і розум, і поставить тебе над Ізраїлем; і дотримуйся закону Господа Бога твого.
13: Тоді ти будеш мати благий успіх, якщо будеш намагатися виконувати­ устави і закони, які заповів Господь Мойсеєві для Ізраїля. Будь твердим і мужнім, не бійся і не сумуй.
14: І ось, я за убогости моєї приготував для дому Господнього сто тисяч талантів золота і тисячу тисяч талантів срібла, а міді і залізу немає ваги, тому що їх безліч; і дерева і камені я також заготував, а ти ще додай до цього.
15: У тебе багато робітників і каменотесів, різьбярів і теслярів, і всяких здібних до всякої справи;
16: зо­лоту, сріблу і міді та залізу немає ліку: почни і роби; Господь буде з тобою.
17: І заповів Давид усім князям Із­раїлевим допомагати Соломону, синові його:
18: чи не з вами Господь Бог наш, Який дав вам спокій з усіх боків? тому що Він віддав у руки мої жителів землі, і підкорилася земля перед Господом і перед народом Його.
19: Отже, налаштуйте серце ваше і душу вашу на те, щоб шукати Господа Бога вашого. Встаньте і побудуйте святилище Господу Богу, щоб перенести ковчег завіту Господнього і священні сосуди у Божий дім, що споруджується імені Господньому.
← попередній розділнаступний розділ →
Розділ 23
1: Давид, постарівши і наситив­шись життям, поставив царем над Ізраїлем сина свого Соломона.
2: І зіб­рав усіх князів ізраїльських і священиків і левитів,
3: і перелі­чені були левити, від тридцяти років і вище, і було число їх, рахуючи поголовно, тридцять вісім тисяч чоловік.
4: З них призначенідля справи в домі Господньому двадцять чотири тисячі, писарів же і суддів шість тисяч,
5: і чотири тисячі воротарів, і чотири тисячі, які прославляють Господа на музичних інструментах, які він зробив для прославляння.
6: І розділив їх Давид на черги за си­нами Левія— Гирсоном, Каафою і Мерарі.
7: Із гирсонян— Лаедан і Шимей.
8: Сини Лаедана: перший Ієхи­їл, Зефам та Іоїль, троє.
9: Сини Шимея: Шеломиф, Хазиїл і Гаран, троє. Вони глави поколінь Лаеданових.
10: Ще сини Шимея: Іахаф, Зиза, Ієуш і Берія. Це сини Шимея, четверо.
11: Іахаф був головним, Зиза другим; Ієуш і Берія мали дітей мало, і тому вони були в одному рахунку з домом батька.
12: Сини Каафа: Амрам, Іцгар, Хеврон і Озиїл, четверо.
13: Сини Амрама: Аарон і Мойсей. Аарон відділений був на присвяту до Святого Святих, він і сини його, навіки, щоб звершувати куріння перед лицем Господа, щоб служити Йому і благословляти ім’ям Його повіки.
14: А Мойсей, чоловік Божий, ісини його приєднані до коліна Левіїного.
15: Сини Мойсея: Гирсон і Єлиєзер.
16: Сини Гирсона: перший був Шевуїл.
17: Сини Єлиєзера були: перший Рехавія. І не було в Єлиєзера інших синів; у Рехавії ж було дуже багато синів.
18: Сини Іцгара: пер­ший Шеломиф.
19: Сини Хеврона: перший Ієрія і другий Амарія, третій Іахазиїл і четвертий Ієкамам.
20: Сини Озиїла: перший Миха і другий Ішшия.
21: Сини Мерарині: Махлі і Муші. Сини Махлі: Єлеазар і Кис.
22: І помер Єлеазар, і не було в нього синів, а тільки дочки; і взяли їх за себе сини Киса, брати їхні.
23: Сини Муші: Махлі, Едер та Іремоф— троє.
24: Ось сини Левіїні, за домами батьків їхніх, глави родин, за поіменним численням їх поголовно, які відправляли діла служіння в домі Господньому, від двадцяти років і ви­ще.
25: Бо Давид сказав: Господь, Бог Ізраїлів, дав спокій народу Своєму­ й оселив його в Єрусалимі навіки,
26: і левитам не треба носити скинію і всякі речі її для служіння в ній.
27: Тому, за останніми повеліннями Давида, пораховані левити від двадцяти років і вище,
28: щоб вони були при синах Ааронових, для служіння дому Господньому, у дворі й у прибудовах, для дотримання чистоти усього святилища і для виконан­ня всякої служби при домі Божому,
29: для спостереження за хлібами пред­кладення і пшеничним борошном для хлібного приношення, і пріс­ними коржами, за печеним, сма­женим і за всякою мірою і вагою,
30: і щоб ставали щоранку складати по­дяку і славословити Господа,­ також і ввечері,
31: і при усіх всепален­нях, що возносяться Господу в субо­ти, у ново­місяччя й у свята за числом, як написано про них,— постійно перед лицем Господа,
32: і щоб охороняли скинію одкровення і свя­тилище і синів Ааронових, братів сво­їх, при службах дому Господньому.
← попередній розділнаступний розділ →
Розділ 24
1: І ось розподіл синів Аароно­вих: сини Аарона: Надав, Авиуд, Єлеазар та Іфамар.
2: Надав і Авиуд померли раніше батька свого, синів же не було в них, і тому священствували Єлеазар та Іфамар.
3: І розподілив їх Давид— Садока із синів Єлеазара, й Ахимелеха із синів Іфамара, за чергою на службу їх.
4: І сталося, що між синами Єлеазара глав поколінь більше, ніж між синами Іфамара. І він розподілив їх так: із синів Єлеазара шістнадцять глав родин, а із синів Іфамара вісім.
5: Розподіляв же їх за жеребами, тому що головними у святилищі­ і головними перед Богом були з синів­ Єлеазара і з синів Іфамара,
6: і запи­сував їх Шемаія, син Нафанаїла, пи­сар з левитів, перед лицем царя і князів і перед священиком Садоком і Ахимелехом, сином Авиафара, і перед главами родин священичих і левитських: брали при киданні жеребаодну родину з роду Єлеазарового, потім брали з роду Іфамарового.
7: І випав перший жереб Ієгоїариву, другий Ієдаії,
8: третій Хариму, четвертий Сеориму,
9: п’ятий Малхію, шостий Миямину,
10: сьомий Гаккоцу, восьмий Авиї,
11: дев’ятий Ієшую, десятий Шеханії,
12: одинадцятий Ели­ашиву, дванадцятий Іакиму,
13: три­надцятий Хушаю, чотирнадцятий Ієшеваву,
14: п’ятнадцятий Вилзі, шіст­­надцятий Імеру,
15: сімнадцятий Хезиру, вісімнадцятий Гапицецу,
16: дев’ятнадцятий Петахії, двадцятий Єзекиїлю,
17: двадцять перший Іахину, двадцять другий Гамулу,
18: двадцять третій Делаії, двадцять четвертий Маазії.
19: Ось порядок їх при служінні їх, як їмприходити в дім Господній, за уставом їхнім через Аарона, батька їхнього, як заповів йому Господь Бог Ізраїлів.
20: У інших синів Левія— розподіл: із синів Амрама: Шуваїл; із синів Шуваїла: Ієдія;
21: від Рехавії: із синів Рехавії Ішшія був перший;
22: від Іцгара: Шеломоф; із синів Ше­ломофа: Іахав;
23: із синів Хеврона: перший Ієрія, другий Амарія, третій Іахазиїл, четвертий Ієкамам.
24: Ізсинів Озиїла: Миха; із синів Михи: Шамир.
25: Брат Михи Ішшія; із синів Ішшії: Захарія.
26: Сини Мерарі: Махлі і Муші; зсинів Іаазії: Бено.
27: Ізсинів Мерарі в Іаазії: Бено і Шогам, і Заккур та Іврі.
28: У Мах­лія— Єлеазар; у нього синів не було.
29: У Киса: ізсинів Киса: Ієрахмиїл;
30: сини Муші: Махлі, Едер та Ієримоф. Ось сини левитів за поколіннями їх.
31: Кидали і вони жереб, на­рівні з братами своїми, синами Ааро­новими, перед лицем царя Давида і Садока й Ахимелеха, і глав родин священичих і левитських: глава родини нарівні з меншим братом своїм.­
← попередній розділнаступний розділ →
Розділ 25
1: І відокремив Давид і начальники війська на службу синів Асафа, Емана та Ідифуна, щоб вони провіщали на цитрах, псалтирях і кимвалах; і були відраховані вони на справу служіння свого:
2: із синів Асафа: Заккур, Йосиф, Ієфанія й Ашарела сини Асафа, під керівництвом Асафа, який грав за настановою царя.
3: Від Ідифуна сини Ідифуна: Гедалія, Цері, Ісая, Семей, Хашавія і Маттафія, шестеро, під керівництвом батька свого Ідифуна, який грав на цитрі у славу і хвалу Господа.
4: Від Емана сини Емана: Буккія, Матфанія, Озиїл, Шевуїл та Ієримоф, Хананія, Ханані, Елиафа, Гиддалті, Ромамті-Езер, Іошбекаша, Маллофі, Гофир і Махазіоф.
5: Усі ці сини Емана, прозорливця царського, за словами Божими, щоб піднімати славу його. І дав Бог Еману чотирнадцять синів і трьох дочок.
6: Усі вони під керівництвом батька свого співали в домі Господньому з кимвалами, псалтирями і цитрами при служінні в домі Божому, за вказівкою царя, або Асафа, Ідифуна й Емана.
7: І було число їх із братами їхніми, навчених співати перед Господом, усіх, що знають цю справу, двісті вісімдесят вісім.
8: І кинули вони жереб про чергу служіння, малий нарівні з більшим, вчителі нарівніз учнями.
9: І випав перший жереб Асару для Йосифа; другий Гедалії з братами його і сина­ми його; їх було дванадцять;
10: третій­ Заккуру із синами його і братами його; їх— дванадцять;
11: четвертий Іцрію із синами його і братами його; їх— дванадцять;
12: п’ятий Нефанії із синами його і братами його; їх— дванадцять;
13: шостий Буккії із сина­ми його і братами його; їх— дванад­цять;
14: сьомий Ієсареле із синами його і братами його; їх— дванадцять;
15: восьмий Ісаї із синами його і братами його; їх— дванадцять;
16: дев’ятий Матфанії із синами його і брата­ми його; їх— дванадцять;
17: десятий Шимею із синами його і братами його; їх— дванадцять;
18: одинадцятий Азариїлу із синами його і братами його; їх— дванадцять;
19: дванадцятий Хашавії із синами його і братами його; їх— дванадцять;
20: тринадцятий Шуваїлу із синами його і братами його; їх— дванадцять;
21: чотирнадцятий Маттафії із синами його і братами його; їх— дванад­цять;
22: п’ятнадцятий Ієримофу із синами його і братами його; їх— дванадцять;
23: шістнадцятий Хананії із синами його і братами його; їх— дванадцять;
24: сімнадцятий Іошбе­каші із синами його і братами його; їх— дванадцять;
25: вісімнадцятий Ханані із синами його і братами його; їх— дванадцять;
26: дев’ятнад­цятий Маллофію із синами його і братами його; їх— дванадцять;
27: два­д­цятий Еліафе із синами його і братами його; їх— дванадцять;
28: двад­цять перший Гофиру із синами його і братами його; їх— дванадцять;
29: двад­цять другий Гиддалтію із синами його і братами його; їх— дванадцять;
30: двадцять третій Махазіофу із синами його і братами його; їх— дванадцять;
31: двадцять четвертий Ромамті-Езеру із синами його і братами його; їх— дванадцять.
← попередній розділнаступний розділ →
Розділ 26
1: Ось розподіл воротарів: з кореян: Мешелемія, син Корея, із синів Асафових.
2: Сини Мешелемії: первісток Захарія, другий Ієдиа­їл, третій Зевадія четвертий Іафниїл,
3: п’ятий Елам, шостий Ієгоханан, сьомий Елиєгоенай.
4: Сини Овед-Едома: первісток Шемаія, другий Ієгозавад, третій Іоах, четвертий Сахар, п’ятий Нафанаїл,
5: шостий Аммиїл, сьомий Іссахар, восьмий Пеульфай, тому що Бог благословив його.
6: У си­на його Шемаії народилися також сини, начальники у своєму роді, тому що вони були люди сильні.
7: Сини Шемаії: Офні, Рефаїл, Овед і Елзавад, брати його, люди сильні, Елія, Семахія [і Ієваком].
8: Усі вони із синів Овед-Едома; вони і сини їхні, і брати їхні були люди старанні і до служби здібні: їх було в Овед-Едома шістдесят два.
9: У Мешелемії синів і братів, людей здібних, буловісімнадцять.
10: У Хоси, із синів Мерариних, сини: Шимрі головний,— хоча він не був первістком, але батько його поставив його головним;
11: другий Хелкія, третій Тевалія, четвертий Захарія; усіх синів і братів у Хо­си було тринадцять.
12: Ось розпо­діл воротарів за главами родин, здіб­­них до служби разом із братами їхні­ми, для служіння в домі Господ­ньому.
13: І кинули вони жереби, як малий, так і великий, за своїми родинами, на кожні ворота.
14: І випав жереб на схід Шелемії; і Захарії, синові його, розумному радникові, кинули жереб, і випав йому жереб на північ;
15: Овед-Едому на південь, а синам його при коморах.
16: Шупи­му і Хосе на захід, біля воріт Шаллехет, де до­рога піднімається і де сторожа навпроти сторожі.
17: На схід по шість левитів, на північ по чотири, на південь по чотири, а при коморах по два.
18: На захід біля притвору на до­розі по чотири, а біля самого притвору по два.
19: Ось розподіл ворота­рів із синів Кореєвих і синів Мерариних.
20: Левити ж, брати їхні, дивилися­за скарбами дому Божого і за скарб­ницями посвячених речей.
21: Сини Лаедана, сина Герсонового— від Лаедана, гла́ви родин від Лаедана герсонського: Ієхиїл.
22: Сини Ієхиїла: Зефам та Іоїль, брат його, дивилисяза скарбами дому Господнього,
23: разом з нащадками Амрама, Іцгара, Хеврона, Озиїла.
24: Шевуїл, син Гирсона, сина Мойсеєвого, бувголовним наглядачем за скарбницями.
25: У брата його Єлиєзера син Рехавія, у нього син Ісая, у нього син Іорам, у нього син Зихрій, у нього син Шеломиф.
26: Шеломиф і брати­ його дивилисяза всіма скарбницями посвячених речей, які посвятив цар Давид і гла́ви родин і тисячоначальники, стоначальники і проводирі війська.
27: Із завоювань і зі здоби­чі вони присвячували на підтримку дому Господнього.
28: І все, що посвятив Самуїл пророк, і Саул, син Киса, й Авенир, син Нира, й Іоав, син Саруї, усе посвячене булона руках у Шеломифа і братів його.
29: Із племені Іцгарового: Хенанія і сини його призначеніна зовнішнє служіння в ізраїльтян, писарями і суддями.
30: Із племені Хевронового: Хашавія і брати його, люди мужні, тисяча сімсот, мали нагляд над Ізраїлем по цей бік Йордану на захід, у всяких справах служінняГосподнього й у службі царській.
31: У племені Хевронового Ієрія бувглавою хевронян, у їхніх родах, у поколіннях. У сороковий рік царювання Давида вони перелічені, і знайдені між ними люди мужні в Іазері галаадському.
32: І брати його, люди здібні, дві тисячі сімсот, були глави родин.­ Їх поставив цар Давид над коліном Рувимовим і Гадовим і половиною коліна Манассіїного, в усіх справах Божих і справах царя.
← попередній розділнаступний розділ →
Розділ 27
1: Ось сини Ізраїлеві за числом їх, глави родин, тисячоначальники і стоначальники й управителі, які за відділеннями служили цареві в усіх справах, приходячи і відходячи кожного місяця, в усі місяці року. У кожному відділенні було їх по двадцять чотири тисячі.
2: Над пер­шим відділенням, у першому місяці,­ начальствувавІашовам, син Завдиїла; у його відділенні було двадцять чотири тисячі; З він бувіз синів Фа­реса, головний над усіма воєначаль­никами у перший місяць.
3: он был из сынов Фареса, главный над всеми военачальниками в первый месяц.
4: Над відділенням другого місяця був Додай ахохиянин; у відділенні його був і князь Миклоф, і в його відділенні було двадцять чотири тисячі.
5: Третій головний воєначальник, для тре­ть­ого місяця, Ванея, син Іодая, свя­щеника, і в його відділенні було двадцять чотири тисячі:
6: цей Ванея— одиніз тридцяти хоробрих і начальникнад ними, і в його відділенні знаходивсяАммизавад, син його.
7: Четвертий, для четвертого місяця, був Асаїл, брат Іоава, і після нього Завадія, син його, і в його відділенні двадцять чотири тисячі.
8: П’ятий, для п’ятого місяця, князь Шамгуф ізрахитянин, і в його відділенні двадцять чотири тисячі.
9: Шос­тий, для шостого місяця, Іра, син Іккеша, фекоянин, і в його відділенні двадцять чотири тисячі.
10: Сьомий, для сьомого місяця, Хелец пелонитянин, із синів Єфремових, і в його відділенні двадцять чотири тисячі.
11: Восьмий, для восьмого місяця, Со­вохай хушатянин, із племені Зари, і в його відділенні двадцять чотири тисячі.
12: Дев’ятий, для дев’ятого мі­сяця, Авиєзер анафофянин, із синів Веніамінових, і в його відділенні двадцять чотири тисячі.
13: Десятий, для десятого місяця, Магарай нетофафянин, із племені Зари, і в його відділенні двадцять чотири тисячі.
14: Одинадцятий, для одинадцятого місяця, Ванея пирафонянин, із синів Єфремових, і в його відділенні двадцять чотири тисячі.
15: Дванадцятий, для дванадцятого місяця, Хел­­дай нетофафянин, з нащадків Гофониїла, і в його відділенні двадцять чотири тисячі.
16: А над колінами Ізраїлевими,— у рувимлян головним начальником бувЄлиєзер, син Зихри; у Симеона— Сафатія, син Маахи;
17: у Левія— Хашавія, син Кемуїла; в Аарона— Садок;
18: в Іуди— Елиав, із братів Давида; у Іссахара— Омрі, син Михаїла;
19: у Завулона–Ішмаія, син Овадії; у Неффалима— Ієримоф, син Азриїла;
20: у синів Єфремових— Осія, син Азазії; у половини коліна Манассіїного— Іоїль, син Федаії;
21: у половини коліна Манассії в Галааді— Іддо, син Захарії; у Веніаміна— Іаасиїл, син Авенира;
22: у Дана— Азариїл, син Ієрохама. Ось вожді колін Ізраїлевих.
23: Давид не робив переліку тих, які були від двадцяти років і нижче, тому що Господь сказав, що Він примножить Ізраїля, як зірки небесні.
24: Іоав, син Саруї, почав робити перелік, але не скінчив. І був за це гнів Божий на Ізраїля, і не ввійшов той перелік у літопис царя Давида.
25: Над скарбами царськими був Азмавеф, син Адиїлів, а над запасами в полі, у містах, і в селах, і у вежах— Іонафан, син Уззії;
26: над тими, що займаються польовими роботами, землеробством— Езрій, син Хелува;
27: над виноградниками— Шимей з Рами, а над запасами вина у виноградниках— Завдій із Шефама;
28: над оливами і смоковни­цями в долині— Баал Ханаан гедеритянин, а над запасами деревинної­ олії— Іоас;
29: над великою худобою, що паслася в Шароні,— Шитрай шаронянин, а над худобою в долинах— Шафат, син Адлая;
30: над верблюдами— Овил ісмаїльтянин; над ослицями— Ієхдія меронифянин;
31: над дрібною худобою— Іазиз агаритянин. Усі ці були начальниками над майном, що булов царя Давида.­
32: Іонафан, дядько Давидів, буврадником, чоловік розумний і писар; Ієхиїл, син Хахмоніїв, бувпри синах царя;
33: Ахитофел буврадником царя; Хусій архитянин— другом царя;
34: після ж Ахитофела Іодай, син Ванеї, та Авиафар, а Іоав був воєначальником у царя.
← попередній розділнаступний розділ →
Розділ 28
1: І зібрав Давид в Єрусалим усіх вождів ізраїльських, начальників колін і начальників відділень, які служили царю, і тисячоначальників, і стоначальників, і тих, що завідували усім майном і стадами царя і синів його з євнухами, воєначальників і всіх хоробрих мужів.
2: І став Давид цар на ноги свої і сказав: послухайте мене, брати мої і народ мій! булов мене на серці побудувати дім спокою для ковчега завіту Господнього і для підніжжя ніг Бога нашого, і потрібнедля будівлі я приготував.
3: Але Бог сказав мені: не будуй дому імені Моєму, тому що ти людина войовнича і проливав кров.
4: Однак же обрав Господь Бог Ізраїлів мене з усього дому батька мого, щоб бути меніцарем над Ізраїлем вічно, тому що Іуду обрав Він князем, а в домі Іуди дім батька мого, а із синів батька мого мене благозволив поставити царем над усім Ізраїлем,
5: з усіх же синів моїх,— тому що багато синів дав мені Господь,— Він обрав Соломона, сина мого, сидіти на престолі царства Господнього над Ізраїлем,
6: і сказав мені: Соломон, син твій, побудує дім Мій і двори Мої, тому що Я обрав його Собі за сина, і Я буду йому Отцем;
7: і зміцню царство­ його повіки, якщо він буде твердий у виконанні заповідей Моїх і уставів Моїх, як до цього дня.
8: І тепер перед очима всього Ізраїля, зібрання Господнього, й у вуха Бога нашого говорю: дотримуйтесь і тримайтеся всіх заповідей Господа Бога вашого, щоб володіти вам цією доброю землею і залишити її після себе у спадщину дітям своїм навіки;
9: і ти, Соломоне, сину мій, знай Бога батька твого і служи Йому від усього сер­ця і від усієї душі, тому що Господь випробовує всі серця і знає всі рухи думок. Якщо будеш шукати Його, то знайдеш Його, а якщо залишиш Його, Він залишить тебе назавжди.
10: Дивися ж, коли Господь обрав тебе побудувати дім для святилища, будь твердий і роби.
11: І віддав Давид Соломону, синові своєму, креслення притвору і дому його, і комор його, і світлиць його, і внутрішніх покоїв його, і дому для ковчега,
12: і креслення всього, що бу­­ло­ в нього на душі, дворів дому Гос­под­нього і всіх кімнат навколо, скарб­­­ниць дому Божого і скарбниць речей посвячених,
13: і священичих і левитських відділень, і всякого служ­­бового діла в домі Господньому, і всіх служ­бових сосудів дому Господнього,­
14: зо­лотих речей, із зазначеннямва­ги, всіх службових сосудів, усіх речей срібних, із зазначеннямваги, для всякого з сосудів службових.
15: І дав золота для світильників і золотих лампад їх, із зазначенням ваги кож­ного зі світильників і лампад його, також світильників срібних, із зазначенням ваги кожного­ світильника і лампад його, зважаючи на службове призначення кожно­го світильника;
16: і золота для столів­ предкладення хлібів, для кож­ного зо­лотогостола, і срібла для столів срібних,
17: і виделок, і чаш і кро­пиль­­ниць з чистого золота, і золотих блюд, з зазначенням ваги кожного блюда, і срібних блюд, із зазначенням ваги кожного блюда,
18: і для жертовника куріння з литого золота із зазначенням ваги, і обладнання колісниці із золотими херувимами, що розпростирають крилаі покривають ковчег завіту Господнього.
19: Усе це написане від Господа, говорив Давид, якВін напоумив мене на всі діла будівництва.
20: І сказав Давид синові своєму Соломону: будь твердим і мужнім, і приступай до справи, не бійся і не жахайся, тому що Господь Бог, Бог мій, з тобою; Він не відступить від тебе і не залишить тебе, доки не зробиш усієї справи, необхідної для дому Господнього.
21: І ось відділення священиків і левитів, для всякої служби при домі Божому. І в тебе є для всякої справи старанні люди, майстерні для всякої роботи, і начальники і весь народ готовідо всіх твоїх наказів.
← попередній розділ
Розділ 29
1: І сказав цар Давид усьому зіб­­­ранню: Соломон, син мій, якого одного обрав Бог, молодий і слабосилий, а справа ця велика, тому що не для людини дім це, а для Господа Бога.
2: Всіма силами я заготував для дому Бога мого золото­ для золотих речей і срібло для срібних, і мідь для мідних, залізо для залізних, і дерево для дерев’яних, камені онікса і каменівставні, камені красиві і різнобарвні, і всякі дорогі камені, і багато мармуру;
3: і ще з любови моєї до дому Бога мого, є в мене скарб власний із золота і сріб­ла, і йогоя віддаю для дому Бога мого, зверх усього, що приготував я для святого дому:
4: три тисячі талан­тів золота, золота офирського, і сім тисяч талантів срібла чистого, для обкладання стін у домі,
5: для кожної із золотих речей, і для кожної зі срібних, і для усякого виробу рук мистецьких. Чи не виявить ревність щехто жертвувати сьогодні для Господа?
6: І стали жертвувати начальники родин і начальники колін Ізраїлевих, і начальники тисяч і сотень, і началь­ники над маєтками царя.
7: І дали на спорудження дому Божого п’ять тисяч талантів і десять тисяч драхм золота, і срібла десять тисяч талантів, і міді вісімнадцять тисяч талантів, і заліза сто тисяч талантів.
8: І у кого знайшлися коштовнікамені, ті віддавали і їх у скарбницю дому Господнього, на руки Ієхиїлу герсонитянину.
9: І радів народ ревності їх, тому що вони від усього серця жертвували Господу, також і цар Давид дуже радів.
10: І благословив Давид Господа перед усім зібранням, і сказав Давид: благословенний Ти, Господи Бо­же Ізраїля, батька нашого, від віку і до віку!
11: Твоя, Господи, велич, і могутність, і слава, і перемога і краса, й усе, щона небі і на землі, Твоє: Твоє, Господи, царство, і Ти вище за все, як Владика.
12: І багатст­во і слава від лиця Твого, і Ти володарюєш над усім, і в руці Твоїй сила і могутність, і у владі Твоїй звеличувати і зміцнювати усе.
13: І нині, Боже наш, ми славословимо Тебе і хвалимо величне ім’я Твоє.
14: Бо хто я і хто народ мій, що ми мали можливість так жертвувати? Але від Тебе все, і від руки Твоєї отриманеми віддали Тобі,
15: тому що подорожні ми перед Тобою і прибульці, як і всі батьки наші, як тінь дні наші на зем­лі, і немає нічого міцного.
16: Господи Боже наш! уся ця безліч, що приготували ми для побудови дому Тобі, святому імені Твоєму, від руки Твоєї вона, й усе Твоє.
17: Знаю, Боже мій, що Ти випробовуєш серце і лю­биш щире серце: я від щирого серця мого пожертвував усе це, і нині бачу, що і народ Твій, який тут знаходиться, з радістю жертвує Тобі.
18: Господи, Боже Авраама, Ісаака й Ізраїля, батьків наших! збережи це повік, цевиявлення думок серця народу Твого, і направ серце їх до Тебе.
19: Соломону ж, синові моєму, дай серце праведне, щоб дотримуватися заповідей Твоїх, одкровень Твоїх і уставів Твоїх, і виконати все це і побудувати дім, для якого я зробив приготування.
20: І сказав Давид усьому зібранню: благословіть Господа Бога нашого.— І благословило все зібрання Господа Бога батьків своїх, і впало, і поклонилося Господу і царю.
21: І принесли Господу жертви, і піднесли все­палення Господу, на другий після цього день: тисячу тельців, тисячу баранів, тисячу агнців з їх узливаннями, і багато жертв від усього Ізраїля.
22: І їли і пили перед Господом у той день, з великою радістю; і в другий раз поставили царем Соломона, сина Давидового, і помазали перед Господом на правителя верховного, а Садока на свяще­ника.
23: І сів Соломон на престолі Господньому як цар, замість Давида, батька свого, і був благоуспішним, і весь Ізраїль підкорився йому.
24: І всі начальники і сильні, також і всі сини царя Давида підкорилися Соломону цареві.
25: І звеличив Господь Соломона перед очима всього Ізраїля, і дарував йому славу царства, якої не мав раніше нього жоден цар в Ізраїлі.
26: І Давид, син Ієссеїв, царював над усім Ізраїлем.
27: Часу царюваня його над Ізраїлем булосорок років: у Хевроні царював він сім років, і в Єрусалимі царював тридцять три роки.
28: І помер у добрій старості, насичений життям, багатством і славою; і став царем Соломон, син його, замість нього.
29: Діла царя Давида, перші й ос­танні, описані в записах Самуїла про­видця й у записах Нафана пророка й у записах Гада прозорливця,
30: також і все царювання його, і муж­ність його, і події, які трапилися з ним і з Ізраїлем і з усіма земними царствами.
← попередній розділ