Читання дня
2Сол. 3:6-18 · Гал. 1:3-10 · Гал. 5:22-6:2 · Лк. 12:2-12 · Лк. 9:1-6 · Мф. 4:25-5:12
Євангеліє від Луки
Глава 23
зач. 110 1 І підняла́ся вели́ка кі́лькість їх, і повели́ Його́ до Піла́та,
2 і почали́ звинува́чувати Його́, ка́жучи: ми знайшли́, що Він розбе́щує наро́д наш, і забороня́є дава́ти пода́ток ке́сареві, назива́ючи Себе́ Христо́м Царе́м.
3 Піла́т запита́в Його́: Ти Цар Іуде́йський? Він же сказа́в йому́ у ві́дповідь: ти гово́риш.
4 Піла́т сказа́в первосвяще́нникам і наро́дові: нія́кої вини́ я не знахо́джу в Люди́ні Цій.
5 Але́ вони́ наполяга́ли, ка́жучи, що Він розбе́щує наро́д, навча́ючи по всій Іуде́ї, почина́ючи від Галіле́ї до цього́ мі́сця.
6 Піла́т, почу́вши про Галіле́ю, запита́в: хіба́ Він галіле́янин?
7 І, дові́давшись, що Він з о́бласті І́родової, посла́в Його́ до І́рода, яки́й у ці дні теж був у Ієрусали́мі.
8 І́род, поба́чивши Іісу́са, ду́же зраді́в, бо давно́ вже хоті́в Його́ ба́чити, тому́ що бага́то чув про Ньо́го, і сподіва́вся поба́чити від Ньо́го яке-не́будь чу́до,
9 і задава́в Йому́ бага́то пита́нь, але́ Він нічо́го не відповіда́в йому́.
10 Первосвяще́нники ж і кни́жники стоя́ли і наполе́гливо звинува́чували Його́.
11 Але́ І́род зі свої́ми во́їнами, знева́живши Його́ і наглуми́вшись над Ним, вдягну́в Його́ в сві́тлу оде́жу і відісла́в наза́д до Піла́та.
12 І ста́ли від то́го дня І́род та Піла́т дру́зями, бо рані́ше ворогува́ли оди́н з о́дним.
13 Піла́т же, скли́кавши первосвяще́нників і нача́льників та наро́д,
14 сказа́в їм: ви привели́ до ме́не Чолові́ка Цього́, Яки́й ні́би розбе́щує наро́д; і ось, я при вас досліди́в і не знайшо́в Чолові́ка Цього́ ви́нним ні в чому́ то́му, у чо́му ви звинува́чуєте Його́;
15 і І́род теж, бо я посила́в Його́ до ньо́го, і нічо́го не зна́йдено в Ньо́му, ва́ртого сме́рті;
16 о́тже, покара́вши Його́, відпущу́.
17 А йому́ і тре́ба було́ зара́ди свя́та відпусти́ти їм одного́ в’я́зня.
18 Але́ весь наро́д поча́в крича́ти: смерть Йому́! а відпусти́ нам Вара́вву!
19 Вара́вва був поса́джений до темни́ці за вчи́нений у мі́сті бунт і вби́вство.
20 Піла́т знов підви́щив го́лос, бажа́ючи відпусти́ти Іісу́са.
21 Але́ вони́ крича́ли: розіпни́, розіпни́ Його́!
22 Він утре́тє сказа́в їм: яке́ ж зло Він учини́в? я нічо́го ва́ртого сме́рті не знайшо́в у Ньо́му; о́тже, покара́вши Його́, відпущу́.
23 Але́ вони́ продо́вжували з вели́ким кри́ком вимага́ти, щоб Він був розп’я́тий; і перемі́г крик ї́хній і первосвяще́нників.
24 І Піла́т присуди́в, щоб було́ за проха́нням ї́хнім,
25 і відпусти́в їм ув’я́зненого за бунт і вби́вство, яко́го вони́ проси́ли; а Іісу́са відда́в на ї́хню во́лю.
26 І коли́ повели́ Його́, то, затри́мавши яко́гось Си́мона кирине́янина, що йшов з по́ля, покла́ли на ньо́го хрест, щоб ніс за Іісу́сом.
27 І йшло за Ним ду́же бага́то наро́ду і жіно́к, які́ пла́кали і рида́ли за Ним.
28 Іісу́с же, оберну́вшись до них, сказа́в: до́чки ієрусали́мські! не пла́чте за Мно́ю, а пла́чте за собо́ю і за ді́тьми ва́шими;
29 бо надхо́дять дні, коли́ ска́жуть: блаже́нні неплі́дні, і утро́би, які́ не роди́ли, і гру́ди, які́ не годува́ли!
30 тоді́ почну́ть говори́ти го́рам: упаді́ть на нас! і па́горбам: покри́йте нас!
31 Бо коли́ із зеле́ним де́ревом таке́ ро́блять, то що ж бу́де з сухи́м?
зач. 111 32 Вели́ з ним на смерть і двох злочи́нців.
33 І коли́ прийшли́ на мі́сце, що зве́ться Ло́бне, там розп’я́ли Його́ і злочи́нців, одного́ з пра́вого, а дру́гого з лі́вого бо́ку.
34 Іісу́с же говори́в: О́тче! прости́ їм, бо не зна́ють, що ро́блять. І діли́ли оде́жу Його́, ки́даючи же́реб.
35 І стоя́ли лю́ди і диви́лись. Насміха́лися ж ра́зом з ни́ми і нача́льники, ка́жучи: і́нших спаса́в; хай спасе́ Себе́ Само́го, якщо́ Він Христо́с, обра́нець Бо́жий.
36 Глузува́ли з Ньо́го і во́їни, підхо́дячи та підно́сячи Йому́ о́цет,
37 і каза́ли: коли́ Ти Цар Іуде́йський, спаси́ Себе́ Само́го.
38 І був над Ним на́пис, напи́саний слова́ми гре́цькими, ри́мськими і євре́йськими: Цей є Цар Іуде́йський.
39 Оди́н з пові́шених злочи́нців лихосло́вив Його́ і говори́в: коли́ Ти Христо́с, спаси́ Себе́ і нас.
40 А дру́гий, навпаки́, докоря́в йому́ і каза́в: чи ти не бої́шся Бо́га, коли́ й сам на те са́ме засу́джений?
41 і ми засу́джені справедли́во, бо досто́йне за діла́ на́ші оде́ржали; а Він нічо́го лихо́го не вчини́в.
42 І сказа́в Іісу́сові: пом’яни́ мене́, Го́споди, коли́ при́йдеш у Ца́рство Твоє́!
43 І сказа́в йому́ Іісу́с: і́стинно кажу́ тобі́, сього́дні ж бу́деш зі Мно́ю в раю́.
44 Було́ ж бли́зько шо́стої годи́ни, і наста́ла те́мрява по всій землі́ аж до годи́ни дев’ятої:
45 і со́нце затьма́рилось, і заві́са в хра́мі розде́рлася посере́дині.
46 Скри́кнувши гучни́м го́лосом, Іісу́с сказа́в: О́тче! у Твої́ ру́ки віддаю́ дух Мій. І, сказа́вши це, іспусти́в дух.
47 Со́тник же, поба́чивши, що ста́лось, просла́вив Бо́га і сказа́в: воі́стину Чолові́к Цей був пра́ведний.
48 І весь наро́д, яки́й зійшо́вся на це видо́вище, поба́чивши, що ста́лося, поверта́вся, б’ючи́ себе́ в гру́ди.
49 Всі ж, хто зна́ли Його́, і жінки́, які́ прийшли́ з Ним з Галіле́ї, стоя́ли віддалі́к і диви́лись на це.
50 І ось оди́н чолові́к на ім’я́ Йо́сиф, що був ра́дником, чолові́к до́брий і пра́ведний,
51 яки́й не брав у́часті у ра́ді і спра́ві ї́хній, з Аримафе́ї, мі́ста Іуде́йського, котри́й і сам сподіва́вся Ца́рства Бо́жого,
52 прийшо́в до Піла́та і проси́в ті́ла Іісу́сового;
53 і, зня́вши Його́, обгорну́в плащани́цею і покла́в Його́ у гро́бі, ви́січеному в ске́лі, де ще ніхто́ ніко́ли не був покла́дений.
54 День той був п’я́тниця, і настава́ла субо́та.
55 Слі́дом же йшли і жінки́, які́ прийшли́ з Іісу́сом з Галіле́ї, і ба́чили гроб, і як покла́дено було́ ті́ло Його́;
56 і поверну́вшись, вони́ наготува́ли па́хощів та ми́ро; і в субо́ту нічо́го не роби́ли за за́повіддю.