Читання дня

2Сол. 3:6-18 · Гал. 1:3-10 · Гал. 5:22-6:2 · Лк. 12:2-12 · Лк. 9:1-6 · Мф. 4:25-5:12

Книга пророка Єремії

Глава 51

1 Так говорить Господь: ось, Я підніму на Вавилон і на тих, що живуть серед нього, супротивників Моїх.

2 І пошлю на Вавилон віяльників, і розвіють його, і спустошать землю його; бо у день біди нападуть на нього з усіх боків.

3 Нехай стрілець натягує лук проти того, хто натягує лук, і на того, хто величається бронею своєю; і не щадіть юнаків його, знищіть усе військо його.

4 Уражені нехай упадуть на землі Халдейській, і проколоті — на дорогах її.

5 Бо не овдовів Ізраїль та Іуда від Бога свого, Господа Саваофа; хоча земля їх повна гріхами перед Святим Ізраїлевим.

6 Біжіть із середовища Вавилона і спасайте кожен душу свою, щоб не загинути у беззаконні його, бо це час помсти у Господа, Він воздає йому відплату.

7 Вавилон був золотою чашею у руці Господа, яка п’янила усю землю; народи пили з неї вино і безумствували.

8 Раптово упав Вавилон і розбився; ридайте за ним, візьміть бальзаму для рани його: можливо, він зцілиться.

9 Лікували ми Вавилон, але не зцілився; залиште його, і підемо кожен у свою землю, тому що вирок про нього досяг небес і піднявся до хмар.

10 Господь вивів на світло правду нашу; підемо і звістимо на Сионі діло Господа Бога нашого.

11 Гостріть стріли, наповнюйте сагайдаки; Господь збудив дух царів мідійських, тому що у Нього є намір проти Вавилона, щоб знищити його, бо це є помста Господа, помста за храм Його.

12 Проти стін Вавилона підніміть знамено, посильте нагляд, розставте вартових, приготуйте засідки, бо, як Господь помислив, так і зробить, що вирік на жителів Вавилона.

13 О, ти, що живеш біля вод великих, багатий скарбами! прийшов кінець твій, міра жадібності твоїй.

14 Господь Саваоф поклявся Самим Собою: істинно говорю, що наповню тебе людьми, як сараною, і здіймуть крик проти тебе.

15 Він створив землю силою Своєю, утвердив вселенну мудрістю Своєю і розумом Своїм розпростер небеса.

16 За гласом Його шумлять води на небесах, і Він підносить хмари від країв землі, творить блискавки серед дощу і виводить вітер зі сховищ Своїх.

17 Безумствує усяка людина у своєму знанні, осоромлює себе всякий плавильник істуканом своїм, бо істукан його є неправда, і немає у ньому духу.

18 Це повна порожнеча, діло омани; під час відвідання їх вони зникнуть.

19 Не така, як їх, доля Якова, бо Бог його є Творець усього, й Ізраїль є жезл спадщини Його, ім’я Його — Господь Саваоф.

20 Ти у Мене — молот, зброя військова; тобою Я уражав народи і тобою розоряв царства;

21 тобою уражав коня і вершника його і тобою уражав колісницю і візника її;

22 тобою уражав чоловіка і дружину, тобою уражав старого і молодого, тобою уражав і юнака і дівчину;

23 і тобою уражав пастуха і стадо його, тобою уражав і землероба і робочу худобу його, тобою уражав і областеначальників і градоправителів.

24 І воздам Вавилону і усім жителям Халдеї за усе те зло, яке вони робили на Сионі в очах ваших, — говорить Господь.

25 Ось, Я — на тебе, горо згубна, що руйнуєш усю землю, — говорить Господь, — і простягну на тебе руку Мою, і скину тебе зі скель, і зроблю тебе горою обгорілою.

26 І не візьмуть з тебе наріжних каменів і каменю для основи, але вічно будеш запустінням, — говорить Господь.

27 Підніміть знамено на землі, сурміть трубою серед народів, озбройте проти нього народи, скличте на нього царства Араратські, Мінійські й Аскеназькі, поставте вождя проти нього, наведіть коней, як страшну сарану.

28 Озбройте проти нього народи, царів Мідії, областеначальників її і всіх градоправителів її, і усю землю, підвладну їй.

29 Трясеться земля і тріпоче, бо виповнюються над Вавилоном наміри Господа зробити землю Вавилонську пустелею, без жителів.

30 Перестали боротися сильні вавилонські, сидять в укріпленнях своїх; виснажилася сила їх, зробилися, як жінки, житла їхні спалені, засуви їхні розбиті.

31 Гонець біжить назустріч гінцеві, і вісник назустріч вісникові, щоб сповістити царя Вавилонського, що місто його узяте з усіх кінців,

32 і броди захоплені, й огорожі спалені вогнем, і воїни уражені страхом.

33 Бо так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: дочка Вавилона подібна до току під час молотьби на ньому; ще трохи, і настане час жнив її.

34 Пожирав мене і гриз мене Навуходоносор, цар Вавилонський; зробив мене порожньою посудиною; поглинав мене, як дракон; наповнював утробу свою солодощами моїми, вивергав мене.

35 Образа моя і плоть моя — на Вавилоні, — скаже мешканка Сиону, і кров моя — на жителях Халдеї, — скаже Єрусалим.

36 Тому так говорить Господь: ось, Я вступлюся у твоє діло й помщуся за тебе, й осушу море його, і висушу канали його.

37 І Вавилон буде купою руїн, житлом шакалів, жахом і посміянням, без жителів.

38 Як леви, зарикають усі вони, і заревуть, як щенята лев’ячі.

39 Під час разпалення їх зроблю їм бенкет і напою їх, щоб вони повеселилися і поснули вічним сном, і не прокинулися, — говорить Господь.

40 Поведу їх, як ягнят на заколення, як баранів з козлами.

41 Як узятий Сесах, і завойована слава усієї землі! Як зробився Вавилон жахом між народами!

42 Кинулося на Вавилон море; він покрився безліччю хвиль його.

43 Міста його стали порожніми, землею сухою, степом, землею, де не живе жодна людина і де не проходить син людський.

44 І відвідаю Вила у Вавилоні, і вивергну з уст його проковтнуте ним, і народи не будуть уже стікатися до нього, навіть і стіни вавилонські упадуть.

45 Виходь із середовища його, народе Мій, і спасайте кожен душу свою від полум’яного гніву Господа.

46 Нехай не слабшає серце ваше, і не бійтеся поголосу, який буде чутно на землі; чутка прийде в один рік, і потім у другий рік, і на землі буде насильство, володар повстане на володаря.

47 Тому ось, приходять дні, коли Я відвідаю ідолів Вавилона, й уся земля його буде посоромлена, і всі уражені його впадуть серед нього.

48 І будуть торжествувати над Вавилоном небо і земля й усе, що на них; бо від півночі прийдуть до нього спустошувачі, — говорить Господь.

49 Як Вавилон повалював уражених ізраїльтян, так у Вавилоні будуть повалені уражені всієї країни.

50 Хто врятувався від меча, йдіть, не зупиняйтеся, згадайте здаля про Господа, і нехай зійде Єрусалим на серце ваше.

51 Соромно нам було, коли ми чули наругу: нечестя покривало лиця наші, коли чужоземці прийшли у святилище дому Господнього.

52 За те ось, приходять дні, — говорить Господь, — коли Я відвідаю ідолів його, і по всій землі його будуть стогнати поранені.

53 Хоч би Вавилон піднісся до небес, і хоч би він на висоті зміцнив твердиню свою; але від Мене прийдуть до нього спустошувачі, — говорить Господь.

54 Пронесеться гучний крик від Вавилона і велике руйнування — від землі Халдейської,

55 бо Господь спустошить Вавилон і покладе кінець гордовитого голосу в ньому. Зашумлять хвилі їх, як великі води, пролунає гучний голос їх.

56 Бо прийде на нього, на Вавилон, спустошувач, і взяті будуть ратоборці його, знищені будуть луки їхні; бо Господь, Бог відплати, воздасть відплату.

57 І напою доп’яна князів його і мудреців його, областеначальників його, і градоправителів його, і воїнів його, і заснуть сном вічним, і не прокинуться, — говорить Цар — Господь Саваоф ім’я Його.

58 Так говорить Господь Саваоф: товсті стіни Вавилона до основи будуть зруйновані, і високі ворота його будуть спалені вогнем; отже, дарма трудилися народи, і племена мучили себе для вогню.

59 Слово, яке пророк Єремія заповів Сераії, синові Нирії, синові Маасеї, коли він вирушав у Вавилон із Седекією, царем Юдейським, у четвертий рік його царювання; Сераія був головний постельничий.

60 Єремія вписав в одну книгу всі біди, які повинні прийти на Вавилон, усі ці слова, написані на Вавилон.

61 І сказав Єремія Сераії: коли ти прийдеш у Вавилон, то дивися, прочитай усі ці слова,

62 і скажи: «Господи! Ти вирік про місце це, що знищиш його так, що не залишиться у ньому ні людини, ні худоби, але воно буде вічною пустелею».

63 І коли закінчиш читання цієї книги, прив’яжи до неї камінь і кинь її на середину Євфрату,

64 і скажи: «так зануриться Вавилон і не постане від тієї біди, яку Я наведу на нього, і вони зовсім знеможуть». Досі слова Єремії.