Читання дняп’ятниця

На літургії

Апостол

1 Кор. 11:8–22 Перше послання до Коринфян

зач. 1488Бо не чолові́к від жі́нки, а жі́нка від чолові́ка;

9і не чолові́к ство́рений для жі́нки, а жі́нка для чолові́ка.

10Тому́ жі́нка і пови́нна ма́ти на голові́ свої́й знак вла́ди над не́ю, зара́ди А́нгелів.

11А втім ні чолові́к без жі́нки, ні жі́нка без чолові́ка, в Го́споді.

12Бо як жі́нка від чолові́ка, так і чолові́к че́рез жі́нку; все ж – від Бо́га.

13Розсуді́ть самі́: чи ли́чить жі́нці моли́тися Бо́гові з непокри́тою голово́ю?

14Чи не сама́ приро́да вчить вас, що коли́ чолові́к рости́ть воло́сся, то це для ньо́го безче́стя,

15але́ коли́ жі́нка рости́ть воло́сся, це для не́ї честь, бо воло́сся да́не їй за́мість покрива́ла?

16Коли́ б хтось захоті́в спереча́тися, то ми не ма́ємо тако́го зви́чаю, ні Церкви́ Бо́жі.

17Але́, пропону́ючи це, не хвалю́ вас, що збира́єтесь ви не на кра́ще, а на гі́рше.

18Бо, по-пе́рше, чу́ю, що коли́ ви схо́дитесь до це́ркви, між ва́ми бува́ють розді́лення, чо́му частко́во і ві́рю.

19Бо пови́нна бу́ти між ва́ми і розбі́жність думо́к, щоб ви́явились се́ред вас вмі́лі.

20Да́лі, ви збира́єтесь ра́зом не так, як для спожива́ння вече́рі Госпо́дньої;

21бо ко́жний спіши́ть рані́ше від і́нших ї́сти свою́ ї́жу, так що оди́н лиша́ється голо́дний, а і́нший упива́ється.

22Хіба́ у вас нема́ домі́в для то́го, щоб ї́сти й пи́ти? Чи зневажа́єте Це́ркву Бо́жу і прини́жуєте бі́дних? Що сказа́ти вам? чи похвали́ти вас за це? Не похвалю́.

і за суботу (під зачало) Рим. 13:1–10 Послання до Римлян

зач. 1111Вся́ка душа́ хай бу́де покі́рна ви́щій вла́ді, бо нема́ вла́ди не від Бо́га; існу́ючі ж вла́сті від Бо́га встано́влені.

2Тому́ той, хто проти́виться вла́ді, проти́виться Бо́жому повелі́нню. А ті, що проти́вляться, самі́ ви́кличуть на се́бе осу́дження.

3Бо нача́льствуючі страшні́ не для до́брих діл, а для злих. Чи хо́чеш не боя́тися вла́ди? Роби́ добро́ і оде́ржиш похвалу́ від не́ї,

4бо нача́льник є Бо́жий слуга́, тобі́ на добро́. А якщо́ ро́биш зло, бі́йся, бо він недаре́мно но́сить меч: він Бо́жий слуга́, ме́сник на покара́ння того́, хто ро́бить зло.

5І тому́ тре́ба підкоря́тися не ті́льки із стра́ху покара́ння, але́ й по со́вісті.

6Для цьо́го ви і пода́тки пла́тите, бо вони́, Бо́жі слу́ги, цим са́мим пості́йно за́йняті.

7Ото́ж віддава́йте всім нале́жне: кому́ пода́ток – пода́ток; кому́ обро́к – обро́к; кому́ страх – страх; кому́ честь – честь.

8Не залиша́йтесь ви́нними ніко́му нічи́м, крім взає́мної любо́ві; бо хто лю́бить дру́гого, той ви́конав зако́н.

9Бо за́повіді: не перелю́бствуй, не убива́й, не кради́, не лжесві́дчи, не побажа́й чужо́го і і́нші поляга́ють у цьо́му сло́ві: люби́ бли́жнього твого́, як само́го себе́.

10Любо́в не ро́бить бли́жньому зла; ото́ж любо́в є викона́ння зако́ну.

Прав. Гал. 5:22–6:2 Послання до Галатів

зач. 2135:22Плід же ду́ха є: любо́в, ра́дість, мир, довготерпі́ння, бла́гість, милосе́рдя, ві́ра,

23ла́гідність, стри́маність. На таки́х нема́ зако́ну.

24Але́ ті, котрі́ Христо́ві, плоть свою́ розп’я́ли з при́страстями й по́хотями.

25Якщо́ ми живемо́ ду́хом, то за ду́хом пови́нні й ді́яти. Останні настанови і заклики

26Не бу́демо марносла́вні, оди́н о́дного дратува́ти, оди́н о́дному за́здрити.

6:1Бра́ття! якщо́ і впаде́ люди́на в яки́йсь гріх, ви, духо́вні, виправля́йте тако́го в ду́сі ла́гідності, пильну́ючи ко́жний себе́, щоб і ти не був споку́шений.

зач. 2142Носі́ть тягарі́ оди́н о́дного і так здійсните́ зако́н Христо́вий.

Євангеліє

Мф. 17:10–18 Євангеліє від Матфея

зач. 7110І спита́ли Його́ у́чні Його́: чому́ ж кни́жники гово́рять, що Іллі́ нале́жить прийти́ рані́ше?

11Іісу́с сказа́в їм у ві́дповідь: так, Ілля́ ма́є прийти́ рані́ше і все приготува́ти;

12але́ кажу́ вам, що Ілля́ вже прийшо́в і його́ не впізна́ли, а обійшли́ся з ним, як хоті́ли; так і Син Людськи́й постражда́є від них.

13Тоді́ у́чні зрозумі́ли, що Він говори́в їм про Іоа́нна Хрести́теля.

зач. 7214Коли́ вони́ прийшли́ до наро́ду, то підійшо́в до Ньо́го чолові́к і, ста́вши пере́д Ним на колі́на,

15сказа́в: Го́споди! поми́луй си́на мого́; він у час ново́го мі́сяця бісну́ється і тя́жко стражда́є, бо ча́сто ки́дається у вого́нь і ча́сто у во́ду;

16я приво́див його́ до у́чнів Твої́х, та вони́ не змогли́ зціли́ти його́.

17Іісу́с же, відповіда́ючи, сказа́в: о, ро́де неві́рний і розбе́щений! до́ки бу́ду з ва́ми? до́ки терпі́тиму вас? приведі́ть його́ до Ме́не сюди́.

18І заборони́в йому́ Іісу́с, і біс ви́йшов з ньо́го; і о́трок ви́дужав у ту ж мить.

і за суботу (під зачало) Мф. 12:30–37 Євангеліє від Матфея

зач. 4730Хто не зі Мно́ю, той про́ти Ме́не; і хто не збира́є зі Мно́ю, той марну́є.

31Тому́ кажу́ вам: вся́кий гріх і хула́ простя́ться лю́дям, а хула́ на Ду́ха не прости́ться лю́дям;

32коли́ хто ска́же сло́во на Си́на Людсько́го, прости́ться йому́; якщо́ ж хто ска́же на Ду́ха Свято́го, не прости́ться йому́ ні в цьо́му ві́ці, ні в майбу́тньому.

33Або́ ви́знайте де́рево до́брим і плід його́ до́брим; або́ ви́знайте де́рево пога́ним і плід його́ пога́ним, бо де́рево пізнає́ться по пло́ду.

34Поро́дження єхи́днині! як ви мо́жете говори́ти до́бре, бу́дучи зли́ми? Бо від повноти́ се́рця гово́рять уста́.

35До́бра люди́на з до́брого ска́рбу вино́сить до́бре, а зла люди́на зі зло́го ска́рбу вино́сить зле.

36Кажу́ ж вам, що за вся́ке пусте́ сло́во, яке́ ска́жуть лю́ди, вони́ даду́ть ві́дповідь в день су́ду:

37бо за слова́ свої́ бу́деш ви́правданий і за слова́ свої́ бу́деш осу́джений.

Прав. Мф. 11:27–30 Євангеліє від Матфея

зач. 4327Усе́ Мені́ пере́дано Отце́м Мої́м, і ніхто́ не зна́є Си́на, крім Отця́; і Отця́ ніхто́ не зна́є, крім Си́на, і кому́ Син хо́че відкри́ти.

28Прийді́ть до Ме́не, всі стру́джені і обтя́жені, і Я заспо́кою вас;

29візьмі́ть і́го Моє́ на се́бе і навчі́ться від Ме́не, бо Я ла́гідний і смире́нний се́рцем, і зна́йдете спо́кій ду́шам ва́шим;

30бо і́го Моє до́бре, і тяга́р Мій легки́й.