Читання днявівторок

На літургії

Апостол

1 Кор. 1:1–9 Перше послання до Коринфян

зач. 1221Па́вел, во́лею Бо́жою покли́каний Апо́стол Іісу́са Христа́, і Сосфе́н брат,

2Це́ркві Бо́жій у Кори́нфі, освя́ченим у Христі́ Іісу́сі, покли́каним святи́м, з усіма́, хто призива́є ім’я Го́спода на́шого Іісу́са Христа́, у вся́кому мі́сці, у них і у нас:

зач. 1233Благода́ть вам і мир від Бо́га Отця́ на́шого і Го́спода Іісу́са Христа́.

4Завжди́ дя́кую Бо́гові моє́му за вас зара́ди благода́ті Бо́жої, даро́ваної вам у Христі́ Іісу́сі,

5бо в Ньо́му ви збагати́лися всім, уся́ким сло́вом і вся́ким пізна́нням, –

6тому́ що сві́дчення Христо́ве утверди́лося у вас, –

7так що ви не ма́єте недоста́тку ні в я́кому дарува́нні, чека́ючи я́влення Го́спода на́шого Іісу́са Христа́,

8Котри́й і утверди́ть вас до кінця́, щоб бу́ти вам непови́нними в день Го́спода на́шого Іісу́са Христа́.

9Ві́рний Бог, Котри́м покли́кані ви до єдна́ння з Си́ном Його́ Іісу́сом Христо́м, Го́сподом на́шим.

і за середу (під зачало) 1 Кор. 2:9–3:8 Перше послання до Коринфян

зач. 1272:9Але́, як напи́сано: Не ба́чило того́ о́ко і ву́хо не чу́ло, і на се́рце люди́ні не прихо́дило те, що Бог приготува́в тим, хто лю́бить Його́.

10Нам же Бог відкри́в це Ду́хом Свої́м; бо Дух все проника́є, і глиби́ни Бо́жі.

11Бо хто з люде́й зна́є, що є в люди́ні, крім ду́ха людсько́го, яки́й живе́ в ній? Так і Бо́жого ніхто́ не зна́є, крім Ду́ха Бо́жого.

12Ми ж прийняли́ не ду́ха сві́ту цього́, а Ду́ха від Бо́га, щоб зна́ти даро́ване нам від Бо́га,

13що і сповіща́ємо не від людсько́ї му́дрості ви́вченими слова́ми, а ви́вченими від Ду́ха Свято́го, духо́вне розми́слюючи з духо́вними.

14Душе́вна люди́на не прийма́є того́, що від Ду́ха Бо́жого, бо вона́ вважа́є це безу́мством; і не мо́же розумі́ти, тому́ що про це тре́ба суди́ти духо́вно.

15Духо́вний же су́дить про все, а про ньо́го ніхто́ не мо́же суди́ти.

16Бо хто пізна́в ро́зум Госпо́дній, щоб міг поясни́ти його́? А ми ма́ємо ро́зум Христо́вий.

3:1І я, бра́ття, не міг з ва́ми говори́ти як з духо́вними, але́ як з плотськи́ми, як з немовля́тами у Христі́.

2Я годува́в вас молоко́м, а не твердо́ю ї́жею, бо ви були́ ще не в си́лах, і за́раз ще не в си́лах,

3бо ви ще плотські́. Якщо́ між ва́ми за́здрощі, супере́чки і незго́ди, то хіба́ ви не плотські́? і чи не за людськи́м зви́чаєм живете́?

4Бо коли́ хтось гово́рить: я – Па́влів, а дру́гий: я – Аполло́сів, то хіба́ не плотські́ ви?

5Хто таки́й Па́вел? хто Аполло́с? Вони́ ті́льки служи́телі, че́рез яки́х ви уві́рували, і до то́го ж, як ко́жному дав Госпо́дь.

6Я насади́в, Аполло́с полива́в, а зрости́в Бог;

7а тому́ і хто наса́джує, і хто полива́є є ніщо́, а все Бог, Котри́й виро́щує.

8Хто ж наса́джує і полива́є є одне́; але́ ко́жний оде́ржить свою́ нагоро́ду за свій труд.

Мчч. 1 Кор. 13:11–14:5 Перше послання до Коринфян

13:11Коли́ я був дити́ною, то як дити́на говори́в, як дити́на міркува́в, як дити́на розду́мував; а коли́ став му́жем, тоді́ відки́нув дитя́че.

12Тепе́р ми ба́чимо ні́би крізь потьма́рене скло, здога́дно, тоді́ ж лице́м до лиця́; тепе́р я зна́ю частко́во, а тоді́ пізна́ю, поді́бно як і я пі́знаний.

13А тепе́р перебува́ють ці три: ві́ра, наді́я, любо́в; але́ бі́льша з них любо́в.

14:1Досяга́йте любо́ві; дба́йте про дари́ духо́вні, а особли́во про те, щоб пророкува́ти.

2Бо хто гово́рить незнайо́мою мо́вою, той гово́рить не лю́дям, а Бо́гові; тому́ що ніхто́ не розумі́є його́, він тає́мне гово́рить ду́хом;

3а хто пророку́є, той гово́рить лю́дям на повча́ння, умовля́ння і уті́ху.

4Хто гово́рить незнайо́мою мо́вою, той повча́є себе́; а хто пророку́є, той повча́є це́ркву.

5Бажа́ю, щоб усі́ ви говори́ли мо́вами; та кра́ще, щоб ви пророкува́ли; бо бі́льший той, хто пророку́є, ніж той, хто гово́рить мо́вами, хіба́ що він бу́де і тлума́чити, щоб це́рква повча́лася.

Євангеліє

Мф. 13:24–30 Євангеліє від Матфея

зач. 5224Іншу при́тчу запропонува́в Він їм, ка́жучи: Ца́рство Небе́сне поді́бне до чолові́ка, що посі́яв до́бре насі́ння на по́лі своє́му;

25коли́ ж лю́ди спа́ли, прийшо́в во́рог його́ і насі́яв пле́велів між пшени́цею і пішо́в.

26Коли́ зійшла́ зе́лень і показа́вся плід, тоді́ з’яви́лись і пле́вели.

27Прийшли́ раби́ домовлади́ки і сказа́ли йому́: госпо́дарю! чи не до́бре насі́ння ти сі́яв на по́лі твоє́му? зві́дки ж пле́вели на ньо́му?

28Він же сказа́в їм: це зроби́в во́рог люде́й. А раби́ сказа́ли йому́: чи хо́чеш, ми піде́м і ви́берем їх?

29Але́ він сказа́в: ні, щоб, вибира́ючи пле́вели, ви не ви́рвали ра́зом з ни́ми і пшени́цю.

30Зали́ште рости́ ра́зом те і дру́ге до жнив; а в жнива́ я скажу́ женця́м: збері́ть спе́ршу пле́вели і зв’яжі́ть їх у снопи́, щоб спали́ти їх; а пшени́цю збері́ть у жи́тницю мою́.

і за середу (під зачало) Мф. 13:31–36 Євангеліє від Матфея

зач. 5331Іншу при́тчу запропонува́в Він їм, ка́жучи: Ца́рство Небе́сне поді́бне до гірчи́чного зерна́, яке́ взяв чолові́к і посі́яв на по́лі своє́му,

32яке́, хоч найме́нше від усі́х насіни́н, але́, коли́ ви́росте, бува́є бі́льшим всіх зла́ків і стає́ де́ревом, так що птахи́ небе́сні приліта́ють і хова́ються у гілка́х його́.

33І́ншу при́тчу сказа́в Він їм: Ца́рство Небе́сне поді́бне до заква́ски, яку́ жі́нка взяла́ і покла́ла в три мі́рки бо́рошна, до́ки все не вки́сне.

34Усе́ це говори́в Іісу́с лю́дям при́тчами і без при́тчі не говори́в їм,

35щоб збуло́ся ска́зане че́рез проро́ка, яки́й гово́рить: відкри́ю в при́тчах уста́ Мої́; сповіщу́ сокрове́нне від ство́рення сві́ту.

36Тоді́ Іісу́с, відпусти́вши люде́й, увійшо́в у дім. І, підійшо́вши до Ньо́го, у́чні Його́ сказа́ли: поясни́ нам при́тчу про пле́вели на по́лі.

Мчч. Лк. 10:19–21 Євангеліє від Луки

19Ось, даю́ вам вла́ду наступа́ти на змій та скорпіо́нів і на вся́ку си́лу вра́жу; і ніщо́ не пошко́дить вам;

20одна́к том́у не раді́йте, що ду́хи вам коря́ться, а раді́йте тому́, що імена́ ва́ші напи́сані на небеса́х.

21У той час зраді́в ду́хом Іісу́с і сказа́в: сла́влю Тебе́, О́тче, Го́споди не́ба і землі́, що Ти утаї́в це від му́дрих та розу́мних, і відкри́в те ді́тям. Так, О́тче! Бо таке́ бу́ло Твоє́ благоволі́ння.

На цей день переноситься служба мчч. Кирику та Іулиті