Читання днячетвер

На утрені

Ін. 21:15–25 Євангеліє від Іоанна

зач. 6715Коли́ ж вони́ обі́дали, Іісу́с ка́же Си́мону Петро́ві: Си́моне Іо́нин! чи лю́биш ти Мене́ бі́льше, ніж вони́? Петро́ ка́же Йому́: так, Го́споди! Ти зна́єш, що я люблю́ Тебе́. Іісу́с гово́рить йому́: паси́ ягня́т Мої́х.

16Ще гово́рить йому́ вдру́ге: Си́моне Іо́нин! чи лю́биш ти Мене́? Петро́ гово́рить Йому́: так, Го́споди! Ти зна́єш, що я люблю́ Тебе́. Іісу́с гово́рить йому́: паси́ ві́вці Мої́.

17Гово́рить йому́ втре́тє: Си́моне Іо́нин! чи лю́биш ти Мене́? Петро́ засмути́вся, що втре́тє спита́в його́: чи лю́биш ти Мене́? і сказа́в Йому́: Го́споди! Ти все зна́єш; Ти зна́єш, що я люблю́ Тебе́. Іісу́с гово́рить йому́: паси́ ві́вці Мої́.

18І́стинно, і́стинно кажу́ тобі́: коли́ ти був молоди́й, то підпері́зувався сам і ходи́в, куди́ хоті́в; а коли́ постарі́єш, то простя́гнеш ру́ки твої́ і і́нший підпере́же тебе́ і поведе́, куди́ не хо́чеш.

19Це Він сказа́в, даючи́ розумі́ти, яко́ю сме́ртю Петро́ просла́вить Бо́га. І, сказа́вши це, гово́рить йому́: йди за Мно́ю.

20Петро́ ж, оберну́вшись, ба́чить, що йде за ним у́чень, котро́го люби́в Іісу́с, і котри́й на вече́рі, припа́вши до груде́й Його́, сказа́в: Го́споди! хто ви́дасть Тебе́?

21Поба́чивши його́, Петро́ гово́рить Іісу́сові: Го́споди! а він що?

22Іісу́с гово́рить йому́: якщо́ Я хо́чу, щоб він залиши́вся, по́ки при́йду, що тобі́ до то́го? ти йди за Мно́ю.

23І пронесло́ся це сло́во по́між бра́ттями, що у́чень той не помре́. Але́ Іісу́с не сказа́в йому́, що не помре́, але́: якщо́ Я хо́чу, щоб він залиши́вся, до́ки прийду́, що тобі́ до то́го?

24Цей у́чень і сві́дчить про це, і написа́в це; і зна́ємо, що і́стинне сві́дчення його́.

25Бага́то й і́ншого сотвори́в Іісу́с; але́, коли́ б написа́ти про те докла́дно, то, ду́маю, і сам світ не вмісти́в би напи́саних книг. Амі́нь.

На літургії

Апостол

Рим. 1:28–2:9 Послання до Римлян

зач. 811:28І як вони́ не турбува́лися ма́ти Бо́га в ро́зумі, то Бог відда́в їх перекру́ченому ро́зумові – чини́ти непотрі́бства,

29так що вони́ спо́внені вся́кої непра́вди, блу́ду, лука́вства, користолю́бства, зло́би, спо́внені за́здрості, вби́вства, чвар, обма́ну, злих зви́чаїв,

30лихомо́вні, накле́пники, богоненави́сники, кри́вдники, самохва́ли, гордови́ті, винахі́дливі на зло, неслухня́ні батька́м,

31безрозсу́дні, віроло́мні, нелю́бі, непримири́мі, неми́лостиві.

32Вони́ зна́ють пра́ведний суд Бо́жий, що хто ро́бить такі́ діла́, ва́ртий сме́рті; одна́к не ті́льки їх ро́блять, але́ й тих, що ро́блять, схва́люють.

2:1Отже, нема́ тобі́ ви́правдання, вся́кий чолові́че, що су́диш і́ншого, бо тим же судо́м, яки́м су́диш і́ншого, осу́джуєш себе́, бо, су́дячи і́ншого, ро́биш те са́ме.

2А ми зна́ємо, що воі́стину є суд Бо́жий на тих, що ро́блять такі́ діла́.

3Невже́ ду́маєш ти, чолові́че, що втече́ш від су́ду Бо́жого, засу́джуючи тих, що ро́блять такі́ діла́, і ро́блячи те са́ме?

4Або́ зневажа́єш бага́тство милосе́рдя, ла́гідності і довготерпі́ння Бо́жого, не розумі́ючи, що милосе́рдя Бо́же веде́ тебе́ до покая́ння?

5Але́, че́рез упе́ртість твою́ і нерозка́яне се́рце, ти сам собі́ збира́єш гнів на день гні́ву і я́влення пра́ведного су́ду від Бо́га,

6Котри́й возда́сть ко́жному за вчи́нки його́:

7тим, які́ пості́йністю в до́брому ді́лі шука́ють сла́ви, че́сті й безсме́ртя, – життя́ ві́чне;

8а тим, що проти́вляться і не підкоря́ються і́стині, але́ віддаю́ться непра́вді, – лю́тість і гнів.

9Скорбо́та і тіснота́ вся́кій душі́ люди́ни, яка́ чи́нить зло, по-пе́рше, іуде́я, по́тім і е́лліна!

Апп. Діян. 11:19–26,29–30 Діяння святих апостолів

зач. 2819Тим ча́сом розсі́яні че́рез гоні́ння, що ста́лося пі́сля Стефа́на, пройшли́ до Фінікі́ї та Кі́пра і Антіохі́ї, ніко́му не пропові́дуючи сло́во, крім іуде́їв.

20Були́ ж де́які з них кіпря́ни і кирине́йці, які́, прийшо́вши до Антіохі́ї, говори́ли до е́ллінів, благовіству́ючи Го́спода Іісу́са.

21І рука́ Госпо́дня була́ з ни́ми, і вели́ке число́, уві́рувавши, наверну́лося до Го́спода.

22Дійшла́ чу́тка про це до це́ркви Ієрусали́мської, і доручи́ли Варна́ві йти до Антіохі́ї.

23Він прийшо́в і, поба́чивши благода́ть Бо́жу, зраді́в і переко́нував усіх трима́тися Го́спода щи́рим се́рцем;

24бо він був чолові́к до́брий і спо́внений Ду́ха Свято́го і ві́ри. І приєдна́лося чима́ло наро́ду до Го́спода.

25По́тім Варна́ва пішо́в у Тарс шука́ти Са́вла і, знайшо́вши його́, приві́в до Антіохі́ї.

26Ці́лий рік збира́лися вони́ в це́ркві і вчи́ли бага́то наро́ду, і у́чні в Антіохі́ї впе́рше почали́ зва́тися христия́нами.

29Тоді́ у́чні ухвали́ли, щоб ко́жний зі свого́ доста́тку посла́в допомо́гу бра́ттям, які живу́ть в Іуде́ї,

30що й зроби́ли, посла́вши зі́бране до пресві́терів че́рез Варна́ву і Са́вла.

Євангеліє

Мф. 5:27–32 Євангеліє від Матфея

зач. 1327Ви чу́ли, що ска́зано дре́внім: не перелю́бствуй.

28А Я кажу́ вам, що вся́кий, хто ди́виться на жі́нку з по́хоттю, вже вчини́в пере́люб з нею в се́рці своє́му.

29Якщо́ ж пра́ве о́ко твоє́ спокуша́є тебе́, ви́рви його́ і кинь від се́бе, бо кра́ще для те́бе, щоб заги́нув оди́н з чле́нів твої́х, ніж усе́ ті́ло твоє́ було́ вки́нуте в геє́ну.

30І якщо́ прави́ця твоя́ спокуша́є тебе́, відітни́ її́ та кинь від се́бе: бо кра́ще для те́бе, щоб заги́нув оди́н з чле́нів твої́х, ніж усе́ ті́ло твоє́ було́ вки́нуте в геє́ну.

31Ска́зано та́кож, коли́ хто розведе́ться з жі́нкою своє́ю, хай дасть їй лист про розлу́чення.

32А Я кажу́ вам: хто розво́диться з жі́нкою своє́ю, крім прови́ни пере́любу, той спонука́є її́ до перелю́бства, і хто ві́зьме шлюб з розлу́ченою, той перелю́бствує.

Апп. Лк. 10:16–21 Євангеліє від Луки

зач. 5116Хто слу́хає вас, той Мене́ слу́хає, і хто відверта́ється вас, той Мене́ відверта́ється, а хто відверта́ється Мене́, той відверта́ється Того́, Хто посла́в Мене́.

17Сімдеся́т у́чнів поверну́лися з ра́дістю і говори́ли: Го́споди! і бі́си коря́ться нам в ім’я́ Твоє́.

18Він же сказа́в їм: Я ба́чив сатану́, що, як бли́скавка, впав з не́ба;

19Ось, даю́ вам вла́ду наступа́ти на змій та скорпіо́нів і на вся́ку си́лу вра́жу; і ніщо́ не пошко́дить вам;

20одна́к том́у не раді́йте, що ду́хи вам коря́ться, а раді́йте тому́, що імена́ ва́ші напи́сані на небеса́х.

21У той час зраді́в ду́хом Іісу́с і сказа́в: сла́влю Тебе́, О́тче, Го́споди не́ба і землі́, що Ти утаї́в це від му́дрих та розу́мних, і відкри́в те ді́тям. Так, О́тче! Бо таке́ бу́ло Твоє́ благоволі́ння.