Читання днясереда
На літургії
Апостол
Діян. 23:1–11 Діяння святих апостолів
зач. 471Па́вел, зверну́вши по́гляд на синедріо́н, сказа́в: мужі́ бра́ття! Я всіє́ю до́брою со́вістю жив пе́ред Бо́гом до цьо́го дня.
2Первосвяще́нник же Ана́нія звелі́в тим, що стоя́ли пе́ред ним, би́ти його́ по уста́х.
3Тоді́ Па́вел сказа́в йому́: Бог бу́де би́ти тебе́, сті́но підбі́лена! ти сиди́ш, щоб суди́ти за зако́ном і, про́ти зако́ну, вели́ш би́ти мене́.
4А ті, що стоя́ли пе́ред ним, сказа́ли: первосвяще́нника Бо́жого ганьби́ш?
5Па́вел сказа́в: я не знав, бра́ття, що він первосвяще́нник; бо напи́сано: нача́льника наро́ду твого́ не лихосло́в.
6Па́вел, зрозумі́вши, що тут одна́ части́на саддуке́їв, а дру́га фарисе́їв, ви́голосив у синедріо́ні: мужі́ бра́ття! я фарисе́й, син фарисе́я; за наді́ю воскресі́ння ме́ртвих мене́ су́дять.
7Коли́ він це сказа́в, ста́вся ро́збрат між фарисе́ями і саддуке́ями, і збо́ри розділи́лися.
8Бо саддуке́ї ка́жуть, що нема́ воскресі́ння, ні А́нгела, ні ду́ха, а фарисе́ї визнаю́ть і те, і і́нше.
9Ста́вся вели́кий га́лас, і кни́жники фарисе́йської сторони́, підня́вшись, спереча́лися між собо́ю, ка́жучи: нічо́го пога́ного не знахо́димо ми в цьо́му чолові́кові. Якщо́ дух чи А́нгел говори́в йому́, не бу́демо проти́витись Бо́гові.
10Та як ро́злад збі́льшився, то тисячонача́льник, боячи́сь, щоб вони́ не розтерза́ли Па́вла, звелі́в во́їнам зійти́ взя́ти його́ з ї́хнього середо́вища і відвести́ у форте́цю.
11Насту́пної но́чі Госпо́дь, яви́вшись йому́, сказа́в: дерза́й, Па́вле; бо як ти сві́дчив про Ме́не в Ієрусали́мі, так нале́жить тобі́ сві́дчити і в Ри́мі.
Євангеліє
Ін. 16:15–23 Євангеліє від Іоанна
зач. 5415Усе́, що ма́є Оте́ць, Моє́; тому́ Я сказа́в, що від Мо́го ві́зьме і звісти́ть вам.
16Ще тро́хи, і ви не поба́чите Мене́, і зго́дом зно́ву поба́чите Мене́, бо Я йду до Отця́.
17Тут де́які з у́чнів Його́ сказа́ли оди́н о́дному: що це Він гово́рить нам: ще тро́хи, і не поба́чите Мене́, і зго́дом зно́ву поба́чите Мене́, і: Я йду до Отця́?
18Ото́ж вони́ говори́ли: що це гово́рить Він: ще тро́хи? Не зна́ємо, що ка́же.
19Іісу́с, зрозумі́вши, що хо́чуть спита́ти Його́, сказа́в їм: чи про те пита́єте ви оди́н о́дного, що Я сказа́в: ще тро́хи, і не поба́чите Мене́ і зго́дом зно́ву поба́чите Мене́?
20І́стинно, і́стинно кажу́ вам: ви бу́дете пла́кати і рида́ти, а світ зраді́є; ви печа́льні бу́дете, але́ печа́ль ва́ша в ра́дість бу́де.
21Жі́нка, коли́ ро́дить, те́рпить скорбо́ту, бо прийшла́ годи́на її́; але́ коли́ наро́дить дитя́, вже не пам’ята́є скорбо́ти від ра́дості, тому́ що народи́лася на світ люди́на.
22Так і ви тепе́р ма́єте печа́ль; але́ Я знов поба́чу вас, і зраді́є се́рце ва́ше, і ра́дості ва́шої ніхто́ не відбере́ від вас.
23І в той день ви не спита́єте Мене́ ні про що. І́стинно, і́стинно кажу́ вам: чого́ ті́льки попро́сите Отця́ в ім’я́ Моє́, дасть вам.