Читання дняпонеділок
На 6-му часі
Іс. 48:17–49:4 Книга пророка Ісаії
48:17Так говорить Господь, Відкупитель твій, Святий Ізраїлів: Я Господь, Бог твій, Який навчає тебе корисного, Який веде тебе тим шляхом, яким слід тобі йти.
18О, якби ти дослухався до заповідей Моїх! тоді мир твій був би як ріка, і правда твоя — як хвилі морські.
19І сíм’я твоє було б як пісок, і те, що походить від стегон твоїх, — як піщинки: не згладилось би, не знищилось би ім’я його переді Мною.
20Виходьте з Вавилона, біжіть від халдеїв, із гласом радости звіщайте і проповідуйте це, поширюйте цю звістку до меж землі; говоріть: «Господь відкупив раба Свого Якова».
21І не мають вони спраги у пустелях, через які Він веде їх: Він виточує їм воду з каменя; розсікає скелю, і ллються води.
22Нечестивим же немає миру, — говорить Господь.
49:1Слухайте Мене, острови, і слухайте, народи далекі: Господь прикликав Мене від утроби, від утроби матері Моєї називав ім’я Моє;
2і зробив уста Мої як гострий меч; тінню руки Своєї покривав Мене, і зробив Мене стрілою загостреною; у сагайдаці Своєму зберігав Мене;
3і сказав Мені: Ти раб Мій, Ізраїль, у Тобі Я прославлюся.
4А Я сказав: даремно Я трудився, ні на що і марно виснажував силу Свою. Але Моє право у Господа, і нагорода Моя у Бога Мого.
На вечірні
Бут. 27:1–41 Книга Буття
1Коли Ісаак постарів і притупився зір очей його, він покликав старшого сина свого Ісава і сказав йому: сину мій! Той сказав йому: ось я.
2[Ісаак] сказав: ось, я постарів; не знаю дня смерти моєї;
3візьми тепер знаряддя твої, сагайдак твій і лук твій, піди в поле, і налови мені дичини,
4і приготуй мені страву, яку я люблю, і принеси мені її, щоб благословила тебе душа моя, раніше ніж я помру.
5Ревекка чула, коли Ісаак говорив синові своєму Ісаву. І пішов Ісав у поле дістати і принести дичини;
6а Ревекка сказала [молодшому] синові своєму Якову: ось, я чула, як батько твій говорив братові твоєму Ісаву:
7принеси мені дичини і приготуй мені страву; я поїм і благословлю тебе перед лицем Господнім, перед смертю моєю.
8Тепер, сину мій, послухайся слів моїх у тому, що я накажу тобі:
9піди в стадо і візьми мені звідти двох козенят [молодих] гарних, і я приготую з них батьку твоєму страву, яку він любить,
10а ти принесеш батькові твоєму, і він поїсть, щоб благословити тебе перед смертю своєю.
11Яків сказав Ревецці, матері своїй: Ісав, брат мій, людина кошлата, а я людина гладенька;
12може статися, обмацає мене батько мій, і я буду в очах його обманщиком і наведу на себе прокляття, а не благословення.
13Мати його сказала йому: на мені нехай буде прокляття твоє, сину мій, тільки послухайся слів моїх і піди, принеси мені.
14Він пішов, і взяв, і приніс матері своїй; і мати його приготувала страву, яку любив батько його.
15І взяла Ревекка багатий одяг старшого сина свого Ісава, що був у неї в домі, й одягла [в нього] молодшого сина свого Якова;
16а руки його і гладеньку шию його обклала шкурою козеняти;
17і дала страву і хліб, які вона приготувала, у руки Якову, синові своєму.
18Він увійшов до батька свого і сказав: батьку мій! Той сказав: ось я; хто ти, сину мій?
19Яків сказав батькові своєму: я Ісав, первісток твій; я зробив, як ти сказав мені; встань, сядь і поїж дичини моєї, щоб благословила мене душа твоя.
20І сказав Ісаак синові своєму: як це ти так швидко знайшов, сину мій? Він сказав: тому що Господь Бог твій послав мені назустріч.
21І сказав Ісаак Якову: підійди [до мене], я обмацаю тебе, сину мій, чи ти син мій Ісав, чи ні?
22Яків підійшов до Ісаака, батька свого, і він обмацав його і сказав: голос, голос Якова; а руки, руки Ісавові.
23І не впізнав його, тому що руки його були, як руки Ісава, брата його, волохаті; і благословив його
24і сказав: чи ти син мій Ісав? Він відповів: я.
25Ісаак сказав: подай мені, я поїм дичини сина мого, щоб благословила тебе душа моя. Яків подав йому, і він їв; приніс йому і вино, і він пив.
26Ісаак, батько його, сказав йому: підійди [до мене], поцілуй мене, сину мій.
27Він підійшов і поцілував його. І відчув Ісаак запах від одягу його і благословив його і сказав: ось, запах від сина мого, як запах від поля [повного], яке благословив Господь;
28нехай дасть тобі Бог від роси небесної і від багатства землі, і безліч хліба і вина;
29нехай послужать тобі народи, і нехай поклоняться тобі племена; будь господарем над братами твоїми, і нехай поклоняться тобі сини матері твоєї; ті, що проклинають тебе, — прокляті; ті, що благословляють тебе, — благословенні!
30Як тільки Ісаак благословив Якова [сина свого], і як тільки вийшов Яків від лиця Ісаака, батька свого, Ісав, брат його, прийшов з полювання свого.
31Приготував і він страву, і приніс батькові своєму, і сказав батькові своєму: встань, батьку мій, і поїж дичини сина твого, щоб благословила мене душа твоя.
32Ісаак же, батько його, сказав йому: хто ти? Він сказав: я син твій, первісток твій, Ісав.
33І затремтів Ісаак дуже великим трепетом, і сказав: хто ж це, що дістав [мені] дичини і приніс мені, і я їв від усього, раніше ніж ти прийшов, і я благословив його? він і буде благословенний.
34Ісав, вислухавши слова батька свого [Ісаака], підняв голосне і дуже гірке волання і сказав батькові своєму: батьку мій! благослови і мене.
35Але він сказав [йому]: брат твій прийшов з хитрістю і взяв благословення твоє.
36І сказав [Ісав]: чи не тому дано йому ім’я: Яків, що він запнув мене вже двічі? Він узяв первородство моє, і ось, тепер узяв благословення моє. І ще сказав [Ісав батькові своєму]: невже ти не залишив [і] мені благословення?
37Ісаак відповів Ісаву: ось, я поставив його господарем над тобою і всіх братів його віддав йому в раби: обдарував його хлібом і вином; що ж я зроблю для тебе, сину мій?
38Але Ісав сказав батькові своєму: невже, батьку мій, одне в тебе благословення? благослови і мене, батьку мій! І [оскільки Ісаак мовчав,] підняв Ісав голос свій і заплакав.
39І відповів Ісаак, батько його, і сказав йому: ось, від багатства землі буде перебування твоє і від роси небесної звище;
40і ти будеш жити мечем твоїм і будеш служити братові твоєму; прийде ж час, коли ти вчиниш опір і скинеш ярмо його з шиї твоєї.
41І зненавидів Ісав Якова через благословення, яким благословив його батько його; і сказав Ісав у серці своїм: наближаються дні плачу за батьком моїм, і я вб’ю Якова, брата мого.
Притч. 19:16–25 Книга Притч Соломонових
16Хто зберігає заповідь, той зберігає душу свою, а хто не дбає про путі свої, — загине.
17Хто благодіє бідному, дає в борг Господу, і Він воздасть йому за благодіяння його.
18Карай сина свого, доки є надія, і не обурюйся криком його.
19Гнівливий нехай терпить покарання, тому що, коли пощадиш його, доведеться тобі ще більше карати його.
20Слухайся поради і приймай викривання, щоб стати тобі згодом мудрим.
21Багато задумів у серці людини, але відбудеться тільки визначене Господом.
22Радість людині — добродійність її, і бідна людина краще, ніж неправдива.
23Страх Господній веде до життя, і хто має його, завжди буде задоволений, і зло не осягне його.
24Лінивий опускає руку свою у чашу, і не хоче донести її до рота свого.
25Якщо ти покараєш кощунника, то і простий зробиться розсудливим; і якщо викриєш розумного, то він зрозуміє наставляння.