Читання днясереда
На 6-му часі
Іс. 10:12–20 Книга пророка Ісаії
12І буде, коли Господь звершить усе Своє діло на горі Сионі і в Єрусалимі, скаже: подивлюся на успіх гордовитого серця царя Ассирійського і на марнославство високо піднятих очей його.
13Він говорить: «силою руки моєї і моєю мудрістю я зробив це, тому що я розумний: і переставляю межі народів, і розграбовую скарби їх, і скидаю з престолів, як велетень;
14і рука моя захопила багатство народів, як гнізда; і як забирають залишені у них яйця, так забрав я всю землю, і ніхто не поворухнув крилом, і не відкрив рота, і не пискнув».
15Чи величається сокира перед тим, хто рубає нею? Чи пила пишається перед тим, хто рухає нею? Начебто жезл повстає проти того, хто піднімає його; начебто палка піднімається на того, хто не дерево!
16За те Господь, Господь Саваоф, пошле чахлість на повних його, і між знаменитими його запалить полум’я, як полум’я вогню.
17Світло Ізраїля буде вогнем, і Святий його — полум’ям, яке спалить і пожере терня його і бур’ян його в один день;
18і славний ліс його і сад його, від душі до тіла, знищить; і він буде, як чахлий умирущий.
19І залишок дерев лісу його такий буде нечисленний, що дитя спроможне буде зробити опис.
20І буде у той день: залишок Ізраїля й ті з дому Якова, що спаслися, не будуть більше покладатися на того, хто уразив їх, але покладуть уповання на Господа, Святого Ізраїлевого, щиросердо.
На вечірні
Бут. 7:6–9 Книга Буття
6Ной же був шестисот років, коли потоп водний прийшов на землю.
7І ввійшов Ной і сини його, і дружина його, і дружини синів його з ним в ковчег від вод потопу.
8І [з птахів чистих і з птахів нечистих, і] з худоби чистої і з худоби нечистої, [і зі звірів] і з усіх плазунів, що на землі
9по парі, чоловічої статі і жіночої, ввійшли до Ноя в ковчег, як [Господь] Бог повелів Ною.
Притч. 9:12–18 Книга Притч Соломонових
12[Сину мій!] якщо ти мудрий, то мудрий для себе [і для ближніх твоїх]; і якщо буйний, то один потерпиш. [Хто утверджується на неправді, той пасе вітер, той ганяється за птахами летючими: бо він залишив путі свого виноградника і блукає стежками поля свого; проходить через безводну пустелю і землю, приречену на спрагу; збирає руками безплідне.]
13Жінка безрозсудна, галаслива, нерозумна, яка нічого не знає,
14сідає біля дверей дому свого на стільці, на підвищених місцях міста,
15щоб кликати тих, що проходять дорогою, йдуть прямо своїми шляхами:
16«хто нерозумний, звернися сюди!» і бідному розумом сказала вона:
17«води вкрадені солодкі, і прихований хліб приємний».
18І він не знає, що мерці там, і що у глибині пекла закликані нею. [Але ти відскоч, не барися на місці, не зупиняй погляду твого на ній; бо таким чином ти пройдеш воду чужу. Від води чужої віддаляйся, і з джерела чужого не пий, щоб пожити довгий час, і щоб додалися тобі літа життя.]