Читання дняпонеділок
На утрені
Лк. 21:12–19 Євангеліє від Луки
зач. 10612А пе́ред усі́м тим накладу́ть на вас ру́ки і гна́тимуть вас, віддаючи́ в синаго́ги і в темни́ці, і поведу́ть пе́ред царі́в і прави́телів за ім’я́ Моє́.
13І бу́де це вам для сві́дчення.
14Ото́ж покладі́ть собі́ на се́рці не заду́мувати напере́д, що відповіда́ти,
15бо Я дам вам уста́ і прему́дрість, які́й не змо́жуть пере́чити, ні протистоя́ти всі, хто проти́виться вам.
16І видава́тимуть вас і батьки́, і брати́, і ро́дичі, і дру́зі, і де́кого з вас умертвля́ть;
17і знена́видять вас усі́ за ім’я́ Моє́,
18але́ й волоси́на з голови́ ва́шої не пропаде́, –
19терпі́нням ва́шим спаса́йте ду́ші ва́ші.
На 6-му часі
Іс. 4:2–5:7 Книга пророка Ісаії
4:2У той день паросток Господа з’явиться у красі і честі, і плід землі — у величі і славі, для уцілілих синів Ізраїля.
3Тоді ті, що залишилися на Сионі й уціліли в Єрусалимі, будуть називатися святими, усі вписані у книгу для життя в Єрусалимі,
4коли Господь омиє скверну дочок Сиону й очистить кров Єрусалима із середовища його духом суду і духом вогню.
5І створить Господь над усяким місцем гори́ Сиону і над зібраннями її хмару і дим під час дня і блищання палючого вогню у час ночі; бо над усім шанованим буде покров.
6І буде намет для осінення удень від спеки і для притулку і захисту від непогоди і дощу.
5:1Заспіваю Улюбленому моєму пісню Улюбленого мого про виноградник Його. В Улюбленого мого був виноградник на вершині плодючої гори,
2і Він обніс його огорожею, й очистив його від каменів, і насадив у ньому добірні виноградні лози, і побудував вежу посередині його, і викопав у ньому точило, й очікував, що він принесе добрі грона, а він приніс дикі ягоди.
3І нині, жителі Єрусалима і мужі Іуди, розсудіть Мене з виноградником Моїм.
4Що ще належало б зробити для виноградника Мого, чого Я не зробив йому? Чому, коли Я очікував, що він принесе добрі грона, він приніс дикі ягоди?
5Отже, Я скажу вам, що зроблю з виноградником Моїм: відніму в нього огорожу, і буде він спустошеним; зруйную стіни його, і буде потоптаним,
6і залишу його у запустінні: не будуть ні обрізувати, ні обкопувати його, — і заросте він терням і бур’яном, і повелю хмарам не проливати на нього дощ.
7Виноградник Господа Саваофа є дім Ізраїлів, і мужі Іуди — улюблене насадження Його. І чекав Він правосуддя, але ось — кровопролиття; чекав правди, і ось — волання.
На вечірні
Бут. 3:21–4:7 Книга Буття
3:21І зробив Господь Бог Адаму і дружині його одяг шкіряний і одягнув їх.
22І сказав Господь Бог: ось, Адам став як один з Нас, знаючи добро і зло; і тепер як би не простяг він руки своєї, і не взяв також від дерева життя, і не з’їв, і не став жити вічно.
23І вислав його Господь Бог із саду Едемського, щоб обробляти землю, із якої він узятий.
24І вигнав Адама, і поставив на сході біля саду Едемського Херувима і полум’яний меч, який обертався навколо, щоб охороняти путь до дерева життя.
4:1Адам пізнав Єву, дружину свою; і вона зачала, і народила Каїна, і сказала: придбала я людину від Господа.
2І ще народила брата його, Авеля. І був Авель пастирем овець, а Каїн був хліборобом.
3Через деякий час Каїн приніс від плодів землі дар Господу,
4і Авель також приніс від первістків отари своєї і від лона їх. І зглянувся Господь на Авеля і на жертву його,
5а на Каїна і на жертву його не зглянувся. Каїн дуже засмутився, і поникло обличчя його.
6І сказав Господь [Бог] Каїнові: чому ти засмутився? і від чого поникло обличчя твоє?
7якщо ти робиш добре, то чи не піднімаєш обличчя? а якщо не робиш доброго, то біля дверей гріх лежить; він тягне тебе до себе, але ти пануй над ним.
Притч. 3:34–4:22 Книга Притч Соломонових
3:34Якщо з кощунників Він насміхається, то смиренним дає благодать.
35Мудрі успадковують славу, а нерозумні — ганьбу.
4:1Слухайте, діти, настановлення батька, і пильнуйте, щоб навчитися розуму,
2тому що я дав вам добре вчення. Не залишайте заповіді моєї.
3Бо і я був син у батька мого, і єдиний у матері моєї, яка ніжно любила мене,
4і він учив мене і говорив мені: нехай утримає серце твоє слова мої; зберігай заповіді мої, і живи.
5Здобувай мудрість, здобувай розум; не забувай цього і не відхиляйся від слів вуст моїх.
6Не залишай її, і вона буде охороняти тебе; люби її, і вона буде оберігати тебе.
7Головне — мудрість: здобувай мудрість, і всім майном твоїм здобувай розум.
8Високо цінуй її, і вона піднесе тебе; вона прославить тебе, якщо ти приліпишся до неї;
9покладе на голову твою прекрасний вінок, доставить тобі чудовий вінець.
10Слухай, сину мій, і прийми слова мої, — і примножаться тобі літа життя.
11Я вказую тобі путь мудрости, веду тебе стежками прямими.
12Коли підеш, не буде утрудненим хід твій, і коли побіжиш, не спіткнешся.
13Міцно тримайся наставляння, не залишай, зберігай його, тому що воно — життя твоє.
14Не вступай на стежку нечестивих і не ходи шляхом злих;
15залиш його, не ходи ним, ухилися від нього і пройди мимо;
16тому що вони не заснуть, якщо не зроблять зла; пропадає сон у них, якщо вони не доведуть кого до падіння;
17бо вони їдять хліб беззаконня і п’ють вино крадіння.
18Путь праведних — як світило променисте, яке більше і більше світлішає до повного дня.
19Путь же беззаконних — як темрява; вони не знають, об що спіткнуться.
20Сину мій! до слів моїх дослухайся, і до промов моїх прихили вухо твоє;
21нехай не відходять вони від очей твоїх; зберігай їх усередині серця твого:
22тому що вони життя для того, хто знайшов їх, і здоров’я для всього тіла його.
На літургії
Апостол
Мчч. Євр. 12:1–10 Послання до Євреїв
зач. 3311Тому́ і ми, ма́ючи довко́ла се́бе таку́ хма́ру сві́дків, ски́ньмо з се́бе вся́кий тяга́р і гріх, яки́й нас обплу́тує, і з терпі́нням бу́демо прохо́дити по́прище, яке́ лежи́ть пе́ред на́ми,
2ди́влячись на нача́льника і викона́вця ві́ри Іісу́са, Котри́й за́мість ра́дості, яка́ Йому́ нале́жала, ви́терпів хрест, знева́живши посоро́млення, і сів право́руч престо́лу Бо́жого.
3Поду́майте про То́го, Хто перетерпі́в таку́ над Собо́ю нару́гу від грі́шників, щоб вам не знемогти́ся і не осла́бнути ду́шами ва́шими.
4Ви ще не до кро́ві во́їнствували, подвиза́ючись про́ти гріха́,
5і забу́ли утіша́ння, яке́ пропону́ється вам, як сина́м: си́ну мій! не не́хтуй покара́нням Госпо́днім, і не суму́й, коли́ Він викрива́є тебе́,
6бо Госпо́дь, кого́ лю́бить, того́ кара́є; б’є ко́жного си́на, яко́го прийма́є.
7Якщо́ ви те́рпите ка́ру, то Бог пово́диться з ва́ми, як із сина́ми. Бо хіба́ є яки́й син, котро́го б не нака́зував ба́тько?
8Коли́ залиша́єтесь без покара́ння, для всіх зага́льного, то ви ді́ти незако́нні, а не сини́.
9Прито́му, коли́ ми, бу́дучи пока́рані плотськи́ми батька́ми на́шими, боя́лися їх, то чи не зна́чно бі́льше пови́нні покори́тись Отце́ві ду́хів, щоб жи́ти?
10Ті кара́ли нас, як зна́ли, на небага́то днів; а Цей – на ко́ристь, щоб нам ма́ти у́часть у свя́тості Його́.
Євангеліє
Мчч. Мф. 20:1–16 Євангеліє від Матфея
зач. 801Бо Ца́рство Небе́сне поді́бне до госпо́даря до́му, яки́й ви́йшов ра́но-вра́нці найня́ти робітникі́в у свій виногра́дник.
2І, домо́вившись з робітника́ми по дина́рію за день, посла́в їх до свого́ виногра́дника;
3а коли́ ви́йшов він ко́ло тре́тьої годи́ни, то поба́чив і́нших, що стоя́ли на торгу́ без ді́ла,
4і сказа́в їм: іді́ть і ви до мого́ виногра́дника, і що нале́жатиме, дам вам. Вони́ пішли́.
5А як ви́йшов він зно́ву ко́ло шо́стої і дев’я́тої годи́ни, зроби́в те са́ме.
6Наре́шті, ви́йшовши об одина́дцятій годи́ні, він знайшо́в і́нших, що стоя́ли без ді́ла, і гово́рить їм: чого́ тут стоїте́ ці́лий день без ді́ла?
7Вони́ ка́жуть йому́: ніхто́ нас не найня́в. Він гово́рить їм: іді́ть і ви до виногра́дника мого́, і що нале́жатиме, отри́маєте.
8Коли́ ж наста́в ве́чір, госпо́дар виногра́дника гово́рить управи́телеві своє́му: покли́ч робітникі́в і відда́й їм пла́ту, поча́вши з оста́нніх до пе́рших.
9І ті, що прийшли́ об одина́дцятій годи́ні, оде́ржали по дина́рію.
10Ті ж, які́ прийшли́ пе́ршими, ду́мали, що вони́ отри́мають бі́льше, але́ й вони́ оде́ржали по дина́рію;
11і, отри́мавши, ста́ли доріка́ти госпо́дареві до́му
12і говори́ли: ці оста́нні роби́ли одну́ годи́ну, і ти зрівня́в їх з на́ми, що перетерпі́ли де́нний тяга́р і спе́ку.
13Він же сказа́в у ві́дповідь одному́ з них: дру́же, я не скри́вдив тебе́; чи не за дина́рій ти домо́вився зі мно́ю?
14Візьми́ своє́ і йди; я ж хо́чу і цьо́му оста́нньому да́ти те ж, що і тобі́;
15хіба́ я не ві́льний у своє́му роби́ти те, що хо́чу? Чи о́ко твоє́ за́здрісне від то́го, що я до́брий?
16Так бу́дуть оста́нні пе́ршими, і пе́рші оста́нніми; бо бага́то покли́каних, та ма́ло ви́браних.
«Величаем вас, святии мученицы Севастийстии, и чтем честная страдания ваша, яже за Христа претерпели есте»